Демографічні проблеми України

Останнім часом демографічна ситуація в Україні вкрай несприятлива. Той факт, що з 1991 року серед населення України смертність перевищила народжуваність, а в 1993 році природний спад досяг вже 180 тис. чоловік, говорить сам за себе. В табл. 2.2 подано дані щодо кількості наявного населення з 1913 р.

В 1964 році жінки народжували в середньому двох дітей. Вже в 1989 р. цей показник становив 1, 9 дитини (в містах — 1, 8, а в селах — 2, 3). Загалом рівень народжуваності в Україні є незадовільним і не може забезпечувати навіть простого відтворення. Табл. 2.3 ілюструє коефіцієнти народжуваності, смертності та природного приросту населення за останні роки.

Крім того, специфіка демографічних процесів (зменшення народжуваності, зростання смертності, деформація статево-вікової структури населення та інше) призвела до того, що знизилась загальна чисельність найбільш продуктивної групи населення. І це не епізодичне явище, а, на жаль, сталий процесу

Рис. 2.2 ілюструє кількість постійного населення України за статтю та віком.

Що ж стосується окремо міста й села, то тут спостерігається різниця. Для населення, що проживає у місті, від'ємний

Таблиця 2.1. Показники соціального та економічного розвитку окремих регіонів і світу в цілому

Таблиця 2.2. Кількість наявного населення з 1013 p.*

*Дані про населення наведено у 1913 p. у сучасних межах території України, у 1939 р. — за оцінкою по території У PCP без Закарпатської області; у 1959 та 1970 pp. — за переписом на 15 січня, у 1979 р. — за переписом на 17 січня, у 1989 р. — за переписом на 12 січня, у 2002 р. — за переписом на 5 грудня 2001 p., в інші роки — на початок року.

показник вперше зареєстровано у 1992 році, сільське населення цей критичний бар'єр подолало на 10 років раніше. З цього приводу можна сказати, що сільські жителі першими відчули на собі екологічну кризу, бо вони ближче до природи. На це наклались ще й соціально-економічні умови, у першу чергу, незадовільний стан медичного обслуговування.

Тільки на інфекційні недуги щороку хворіють 10—12 млн осіб, тобто кожний п'ятий житель України. Темпи зростання смертності від інфекційних хвороб в 1, 2 раза перевищують відповідні показники загальної смертності.

Таблиця 2.3. Коефіцієнти народжуваності, смертності та природного приросту населення (на 1000 наявного населення)

Високі темпи смертності зумовлені також захворюванням на туберкульоз, який називають хворобою бідності і який, безперечно, викликаний нинішнім станом соціально-економічного розвитку, низьким життєвим рівнем переважної більшості населення.

Значно підвищився рівень захворюваності сільських жителів, які здебільшого не звертаються до лікувально-профілактичних закладів. Навіть 20 % батьків, у яких хворіють діти, за медичною допомогою не звертаються у зв'язку з віддаленістю житла від медичного закладу, високою ціною транспортних перевезень та ін. До речі, не звертаються за медичними послугами і 16 % міських родин з причин браку коштів на ліки та з інших причин [9].

У результаті порівняно не лише зі СІЛА, а й із Росією демографічні показники в Україні значно гірші (табл. 2.4) [16].

Рис. 2.2. Кількість постійного населення України за статтю та віком

Таблиця 2.4. Основні демографічні показники в 1998 р.

Фахівці стверджують, що здоров'я майбутньої людини формується ще до її народження. За статистичними даними, хвороби системи кровообігу серед вагітних жінок за останні 10—12 років почали реєструватися вдвічі частіше, хвороби нирок — у п'ять разів, анемії — майже в дев'ять разів частіше. А це негативно позначається на стані здоров'я майбутніх дітей.

В табл. 2.5 наведено дані щодо коефіцієнтів дитячої смертності, а в табл. 2.6 подано відомості, що стосуються причин дитячої смертності.

Таблиця 2.5. Коефіцієнти дитячої смертності (померло дітей віком до одного року на 1000 народжених)

Погіршується стан здоров'я школярів, зокрема тих, які навчаються в спеціальних школах. Це зумовлено як зростанням навчального навантаження на дітей, так і погіршенням соціально-економічного становища. До речі, за даними медико-санітарних служб, не кращий стан здоров'я і педагогів, що зумовлено збільшенням навантаження у професійній діяльності. Характерними для них є розлади нервової системи у зв'язку з відсутністю постійного режиму дня, необхідних фізичних навантажень, велике нервове напруження, спостерігається порушений обмін речовин.

Останнім часом у медицині з'явилося поняття " децелерація" — зниження темпів росту й розвитку підростаючого покоління. Особливо помітне погіршення стану здоров'я тих, хто навчається. Кількість здорових дітей за період навчання лише з 1 до 8 класу зменшується в чотири рази, серед студентів за час навчання чисельність хворих зростає в 3, 6 раза. А хвора нація неспроможна вирішувати широкомасштабні питання економічного, соціального і духовного розвитку. Відбувається девальвація людського капіталу^

у Подальше зміцнення здоров'я нації як передумови зростання людського капіталу, підвищення життєвого рівня потребують зміцнення матеріальної бази закладів системи охорони здоров'я, вдосконалення її структури.

Існує тенденція, згідно з якою робиться наголос на госпітальній формі лікування, що зашкоджує розвитку первинної медичної допомоги.

Спостерігається також деформація медичних послуг. Обсяги стаціонарної допомоги у 2, 5 раза перевищують визначену ВООЗ кількість хворих, які могли б отримати необхідну допомогу в поліклініці чи вдома. Недостатньо використовується така дешева й ефективна форма обслуговування, як стаціонари при поліклініках.

Доцільно також розробити обласні програми з профілактики захворювань. Адже області істотно відрізняються за коефіцієнтами смертності та за основними причинами смертності (табл. 2.7) [23].

Одним із шляхів поліпшення медичного обслуговування населення є раціональне використання наявних ресурсів, зокрема за допомогою забезпечення науково обґрунтованого співвідношення чисельності лікарів і середнього медичного персоналу. Відсутність такого співвідношення — основна причина нераціонального задіяння і лікарів, і середнього медичного персоналу. Наприклад, у СІЛА співвідношення цих категорій працівників становить 1: 4, 7, а в Україні — 1: 1, 7.

У Постанові Кабінету Міністрів України " Про чисельність працівників бюджетних установ" від 11 червня 1998 року № 855 зазначається, що в Україні на 10 тис. населення припадає вдвічі більше лікарів, ніж, скажімо, в Німеччині. При

Таблиця 2.7. Коефіцієнти дитячої смертності (померло дітей віком до одного року на 1000 народжених)

цьому не враховується, що в Німеччині до складу лікарів не входять стоматологи, гігієністи, ті лікарі, які не займаються безпосередньо лікуванням. Не береться до уваги й те, що в Німеччині втричі більше середнього медичного персоналу, ніж в Україні, а це означає, що раціональніше організований процес роботи лікарів. Перевантаження середнього медперсоналу зумовлює його високу плинність, що негативно позначається на обсягах і якості медичних послуг. Державна система охорони здоров'я України нині виявилась недостатньо підготовленою до такого різкого зростання захворюваності.

Послуги ж, які надаються недержавними медичними закладами, практично недоступні для населення з низькими доходами. Недоступні такі послуги і для переважної більшості сільських жителів, безробітних, пенсіонерів.

Незадовільний стан здоров'я населення України зумовлений також нездоровим способом життя, нераціональним харчуванням, що спричинене умовами життя у час здійснення реформ. Встановлено, що погане харчування в дитинстві негативно позначається не лише на стані здоров'я, а й на продуктивності праці в дорослому віці. І навпаки, поліпшене харчування сприяє зниженню захворюваності та смертності і, врешті-решт, збільшенню тривалості життя.

Сучасна структура харчування характеризується низьким рівнем споживання білково-калорійних продуктів, що негативно позначається на здоров'ї населення, провокує збільшення кількості соціальних хвороб, так званих хвороб бідності. Останнім часом в Україні спостерігається підвищення захворюваності органів травлення, ендокринної системи, обміну речовин тощо. /

Україна з 1991 р. за рівнем смертності посідає перше місце в Європі. 40 % дітей народжуються з тими чи іншими відхиленнями у стані здоров'я. До школи йдуть практично здоровими всього 10—15 % дітей.

Показники народжуваності і смертності серед сільського населення значно вищі, ніж серед жителів міста.

Різко зростає захворюваність населення та смертність у працездатному віці. Лише за 90-ті роки останній показник зріс більш як на 20 %. Серед причин смертності переважають хвороби кровообігу (понад 55 %), новоутворення (14 %), хвороби органів дихання (близько 6 %).

Нині за середньою тривалістю життя населення Україна посідає 57-ме місце у світі серед чоловіків і 45-те — серед жінок. У межах нашої держави найменша тривалість життя спостерігається серед населення південних областей України, де люди живуть у середньому на 3—4 роки менше ніж у західних. Загальновизнано, що хвора нація неспроможна ефективно вирішувати питання економічного, соціального і духовного розвитку. Знижується поріг життєстійкості.

Нині майже всі показники здоров'я населення України є набагато гіршими, ніж, скажімо, у Франції, Англії, Швеції, інших розвинених країнах світу, що зумовлено насамперед складною економічною ситуацією, нездоровим способом життя, низьким рівнем фінансового забезпечення галузі охорони здоров'я. У 1996 р. обсяг фінансування становив 3, 7 % ВВП, у 1998 р. — 3, 4, у 1999 р. — 3, 1 %, тобто 40 % оптимальних потреб.

Особливо треба наголосити на прямій залежності життя людей в Україні від стану навколишнього середовища. Внаслідок постійного втручання людини в природу відбувається порушення екологічної рівноваги і, як наслідок — посилення нервово-емоційного напруження при повній консервативності функцій організму, що може бути причиною погіршення здоров'я населення. Це викликає необхідність розширення і поглиблення наукових досліджень факторів навколишнього середовища.