Стан навколишнього природного середовища в Україні 5 страница

Незважаючи на те що основною метою створення заповідної зони є збереження та відтворення цінних, типових для окремих територій природних комплексів, окремих об'єктів природи, вони мають значення і для оцінки природного потенціалу, і для рекреаційної діяльності. У межах таких зон заборонено всі види господарської діяльності.

Заповідник " Асканія-Нова" приваблює численних туристів та екскурсантів завдяки створеній інфраструктурі. Тут прекрасні умови для бізнесового, екологічного туризму, демонстрації технологій ренатуралізації степових екосистем, сучасного ведення тваринництва у степовій зоні.

Відомо, що чисельність відвідувачів " Асканії-Нова" за 90-ті роки зменшилась. Якщо у 1990 р. тут побувало 125 тис. осіб, то у 1997 р. — лише 35 тис, що в 3, 6 раза менше. Це не могло не позначитися на економічних показниках, на стані інфраструктурного потенціалу.

Серед об'єктів природно-заповідного фонду треба виокремити національні парки, тобто ті території, які включають природні комплекси та об'єкти, що мають особливу екологічну, історичну та естетичну цінність і призначені для використання з природоохоронною, просвітницькою, науковою, культурною і рекреаційною метою.

В Україні чудовим прикладом органічного поєднання шедеврів садово-паркової архітектури, геологічного музею, різноманітних колекцій екзотичних дерев і чагарників є Уманський дендрологічний парк " Софіївка". У парку налічується понад 550 видів садових форм деревних та чагарникових рослин.

В Україні розширюється як мережа національних парків і заповідників, так і площа, яку вони займають (табл. 3.20).

Важливе місце у структурі природно-заповідного фонду посідають заказники, тобто території, які мають особливе значення для збереження або відновлення природних комплексів чи їх компонентів і підтримання екологічного балансу.

Таблиця 3.20. Заповідники та природні національні парки

У заказниках допускається лише така господарська, зокрема рекреаційна, діяльність, що не порушує спокою і не завдає шкоди об'єктам, які охороняються.

Окремі унікальні природні об'єкти (водоспади, вікові дерева, скелі тощо), які мають наукове, історичне та культурно-естетичне значення, є пам'ятками природи. Це, як правило, пам'ятки садово-паркового мистецтва, старі садиби, що мають меморіальне і художнє значення, комплекси міських парків, музеї-заповідники. У цих місцях забороняється будь-який вид діяльності, що завдає шкоди пам'ятці і навколишньому середовищу або ж погіршує їх стан та перешкоджає охороні.

Серед природних об'єктів, що охороняються, є заклади, завдання яких — створити спеціальну колекцію рослин з метою їх збереження, забезпечення різноманітності і збагачення рослинного світу, здійснення науково-навчальної і просвітницької діяльності. До них належать дендрологічні парки і ботанічні сади. Насадження дендропарків, як правило, здійснюється в стилі ландшафтного дизайну. Вони можуть бути як самостійними, так і входити до складу ботанічного саду.

Як рекреаційні об'єкти використовуються також парки, сквери, особливо в тих місцях, де вони поєднуються з іншими ресурсами. Скажімо, в Криму на схилі гори Монабі розташований курорт " Лівадія", де як один із важливих лікувальних факторів використовується Лівадійський парк.

Основною архітектурною пам'яткою Місхорського узбережжя є " Ластівчине гніздо" (мис Ай-Тодор). Окрасою і важливим рекреаційним ресурсом курорту " Місхор" є також парк.

Отже, природа є не лише індикатором сучасного життя, а й фактором, який визначає його. З природою, пейзажем пов'язана культура. Не випадково серед природних об'єктів багато місць, які приваблюють туристів і є базою для туристичної діяльності.

Облаштування та благоустрій туристичних маршрутів, проведення серед туристів просвітницької природоохоронної роботи сприяють збільшенню кількості рекреаційних послуг. У заповідниках, охоронних зонах це можна зробити за рахунок створення туристичних, екологічних стежок, музеїв природи.

Важливим природним, а також рекреаційним ресурсом є клімат. Кліматичні умови дедалі частіше оцінюються як природні ресурси, з якими пов'язане успішне використання інших ресурсів. Адже використання земельних, лісових, водних та рекреаційних ресурсів, умови функціонування всіх галузей економіки, праці та відпочинку людей значною мірою залежать від клімату.

У цьому зв'язку підвищується актуальність вивчення кліматичних рекреаційних ресурсів. Це зумовлює необхідність дослідження й оцінювання їх впливу на різні групи рекреантів. Такий підхід дасть змогу забезпечити підбір раціонального режиму відпочинку рекреантів, запобігти підвищенню ризику загострення дезадаптаційних ефектів. Інакше кажучи, раціональне використання ресурсів клімату в рекреаційному плані спрямовано на поліпшення і збереження здоров'я населення. Адже саме клімат є одним із найважливіших ресурсів, який зумовлює просторову організацію відпочинку та оздоровлення населення, визначає комфортність відпочинку та лікування.

З огляду на це важливим є виділення районів зі сприятливим кліматом і широким спектром природних рекреаційних ресурсів. При цьому треба враховувати не лише просторово-часові особливості кліматичних параметрів, а й їх поєднання, контрастність відносно, насамперед, тих країн, звідки прибувають рекреанти.

Народногосподарська оцінка кліматичного потенціалу включає характеристику кліматичних умов щодо їх впливу на народногосподарську діяльність, зокрема на вирощування сільськогосподарських культур, на життєдіяльність людини, визначення контрастності клімату рекомендованих місць відпочинку для рекреантів порівняно з районами їх постійного проживання. Для літнього відпочинку найкращим є період із середньодобовими температурами (+16—20 *С), а для зимового — період, коли сніговий покрив становить 10— 40 см. Температура має бути мінусовою, але не нижче -10 " С. Найсприятливішою вважається температура -5 °С.

Різноманітність кліматичних умов території України надає широкі можливості для відпочинку. Раціональне використання рекреаційного потенціалу клімату тісно пов'язане з природно-рекреаційними ресурсами — ландшафтними, археологічними та історичними, бальнеологічними.

Незважаючи на те, що клімат в Україні характеризується відносною неоднорідністю, для основної частини території характерним є помірний континентальний клімат, на заході він більш вологий і м'який, а на сході — сухіший. Літо переважно сухе, тепле, зима м'яка і волога. Річна середньодобова температура становить +10 °С, тривалість періоду з середньодобовою температурою +15 *С — 40—50 днів, нижче

0 °С — 94—106 днів, а тривалість купального сезону — 105— 145 днів.

Крім гірських районів — Карпати і Крим, де опадів щорічно випадає відповідно понад 1200 і 800—1150 мм, їх кількість коливається від 700—750 мм на північному заході до 300—360 мм на південному сході. Найбільше опадів випадає влітку, за винятком Криму, де основна їх частина припадає на зимовий період.

Важливою умовою зимового відпочинку є наявність стійкого снігового покриву, який на більшій частині України встановлюється у третій декаді грудня. Середня тривалість снігового покриву — 60—70 днів, а в Карпатах — 100—120 днів. У високогір'ї сніг випадає в листопаді й лежить до кінця квітня. Однак слабка матеріально-технічна база лікувально-оздоровчих закладів не дає змоги Карпатам стати реальним центром гірського відпочинку.

Як бачимо, для сезонних видів відпочинку сприятливі кліматичні умови зберігаються практично протягом 10—11 місяців.

В Україні є оптимальні кліматичні ресурси для розвитку фактично всіх видів рекреаційної діяльності. Найсприятливіші стосовно клімату рекреаційні території зосереджені на півдні України, у Криму — переважно для літнього відпочинку, у Закарпатті, Прикарпатті та Карпатах — для літніх

1 зимових видів рекреаційної діяльності.

Природні рекреаційні ресурси можуть зберігатись і збагачуватися лише тоді, коли всі відпочиваючі сприятимуть їх збереженню. Досвід ведення рекреаційного господарства у світі підтверджує необхідність належної системи контролю за дотриманням заповідного режим у зонах відпочинку.