Особливості віктимологічної профілактики злочинів, учинених стосовно неповнолітніх

Ефективність віктимологічної профілактики неможлива без ана­лізу широкої інформації ві етимологічного характеру, що дозволяє всебічно вивчати кримінологічні фактори (як загальні, так і ті, що характеризують конкретний злочин), а саме: місце, час, способи вчинення злочинів, найбільш типові категорії осіб, які були втяг­нені у ці ситуації як злочинці або потерпілі. Отримана інформація дозволяє виявляти потенційних потерпілих, що може здійснювати­ся за трьома напрямами. По-перше, залежно від ситуації, коли ви­являються та аналізуються обставини вчинення злочину і визна­чаються конкретні потенційно вразливі у цій ситуації особи; по-друге, при дослідженні поводження, зв'язків злочинця або його типової поведінки визначається шлях потенційних потерпілих від ііого злочинної діяльності; по-третє, вивчення конкретної особи дозволяє визначити підвищені віктимологічні якості.

Завдання віктимологічної профілактики злочинів, учинюваних проти неповнолітніх, можуть бути реалізовані лише за умови за­безпечення належного правового захисту дітей державою.

В українському законодавстві права дитини та їх гарантії закріп­лення в Конституції України, а саме: «Сім'я, дитинство, материн­ство і батьківство охороняється державою» (ст. 51), «Діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, наро­джені вони у шлюбі чи поза ним» (ст. 52), «Кожна людина має не­від'ємне право на життя» (ст. 27). Це повністю відповідає ст. 6 Конвенції ООН «Про права дитини», яка встановлює невід'ємне право на життя кожної дитини. У Кодексі про шлюб і сім'ю Украї­ни визначено право дитини мати ім'я від народження, встановлено місце, порядок та строки реєстрації народження, а Законом України

«Про громадянство» закріплено право дитини мати громадянство. Інші нормативно-правові документи визначають пріоритетність інте­ресів дітей, значення цих інтересів для благополуччя суспільства -закони України «Про соціальну роботу з дітьми», «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», «Про органи та служби у справах не­повнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх», Указ Пре­зидента України «Про додаткові заходи щодо реалізації державної молодіжної політики», Постанова Кабінету Міністрів України «Про Програму запобігання торгівлі жінками та дітьми», «Програма запо­бігання торгівлі жінками та дітьми» від 25 вересня 1999 року та ін.

Проте деякі питання правового захисту залишилися невиріше-ними. Так, у п. 6 ст. 67 Кримінального кодексу України як обста­вину, що обтяжує відповідальність, названо вчинення злочину проти малолітнього. Ця обставина називається як кваліфікуюча ознака у п. 2 ч. 2 ст. 115 «Умисне вбивство». На жаль, таке формулювання залишається поза увагою неповнолітніх віком від 14 до 18 років (Конвенція ООН про права дитини визначає, що дитиною є кожна людська істота до досягнення 18-річного віку, тоді як у криміналь­ному праві малолітньою визнається особа до досягнення 14 років), що не відповідає положенням Конвенції стосовно необхідності посиленого захисту дітей. Будь-який злочин проти неповнолітнього містить підвищену небезпеку, оскільки завдає шкоди фізичному і психічному розвитку особистості.

Незважаючи на певні недоліки, слід зазначити, що Кримінальний кодекс України є істотним кроком вперед в охороні прав та закон­них інтересів неповнолітніх. Наступним - має бути ефективна реа­лізація встановлених норм. Зокрема, термінового розв'язання по­требує питання правової освіченості неповнолітніх у своїх правах. Як доводять результати дослідження, 98% підлітків 13-14 років не знають ні своїх прав, ні обов'язків, ні нормативних актів, поклика­них їх захищати, ні кола органів у справах неповнолітніх. На дум­ку 71% респондентів, надійно захистити їх від злочинних посягань можуть лише їх друзі чи батьки.

Необхідність посиленого правового захисту неповнолітніх відо­бражено у Кримінальному кодексі України, який суттєво розши­рює сферу захисту прав неповнолітніх від різних злочинних пося­гань. Він містить як статті, безпосередньо спрямовані на захист життя, здоров'я та недоторканності неповнолітнього, так і ті, в яких права неповнолітніх є додатковим об'єктом захисту.

Необхідною є систематизація заходів щодо захисту неповноліт­ніх від злочинних посягань, створення правових основ для здійс­нення віктимологічної профілактики.

Вплив на неповнолітню особу повинен здійснюватися з огляду на її загальновікові властивості, які у низці випадків визначають нерівнозначну поведінку за тих чи інших обставин.

Особливості віктимологічної профілактики серед неповнолітніх випливають зі специфіки самого об'єкта. Основними суб'єктами віктимологічної профілактики для них є такі інститути соціаліза­ції, як сім'я і школа.

Наведемо перелік головних заходів, які мають здійснювати батьки та педагоги для зниження рівня віктимності своїх дітей:

- догляд за нормальним розвитком дитини з метою раннього

виявлення психічних та фізичних вад;

- правильне загальне та статеве виховання, формування куль­тури спілкування;

- прищеплення дитині навичок поведінки в нестандартних, у тому числі віктимологічних, ситуаціях;

- закладення основ правових знань.

Для реалізації профілактичних заходів потрібно проводити агі-таційно-роз'яснювальну роботу. Основними питаннями, що визна­чають її зміст, є такі:

1) виявлення стандартних віктимологічних ситуацій;

2) розробка пропозицій, як уникнути віктимологічних ситуацій;

3) вироблення лінії поведінки підлітків, коли вони потрапля­ють у віктимологічну ситуацію (стандартні віктимологічні ситуа­ції з участю неповнолітніх: дитина одна вдома; дитина одна на мулиці; дитина загубилася: дитина піддається насильству; дитина наодинці з маніяком; дитина в чужому автомобілі; дитина захоп-лена в заручники).

Віктимологічна профілактика серед неповнолітніх повинна здійснюватися за такими напрямами:

- пропаганда правових знань через ознайомлення читацької та
глядацької аудиторії з основними правами та обов'язками грома­
дян, роз'яснення кримінально-правових понять (крайня необхід­
ність, необхідна оборона, затримання злочинця) тощо. Важливим
заходом загальної віктимологічної профілактики є правове вихо-
вання. Практика свідчить про те, що деякі злочини було вчинено
через правову недосвідченість потерпілих;

—. привернення уваги до питань, пов'язаних із винністю самого потерпілого, тобто такої поведінки жертви, коли вона створює умови, що сприяють учиненню злочину;

- виступи, через засоби масової інформації, спеціалістів - юри­стів, психологів, педагогів з практичними рекомендаціями, як убе­регти себе від злочинних посягань;

- оперативне інформування населення про кримінальну ситуацію у регіоні, з метою упередження можливих злочинних посягань;

- висвітлення в засобах масової інформації антигромадської ді­яльності неформальних підліткових угруповань та пропаганда аль­тернативних їм організацій;

- роз'яснення батькам, що їх поведінка є взірцем для дитини, і найкраща профілактика - це їх особистий приклад правильного поводження.

Існує точка зору, що навчити дітей тих чи інших правил можна лише за допомогою багаторазових тренувань, але, як свідчить прак­тика, це далеко не так. Наші діти навчаються у нас навіть тоді, коли ми абсолютно впевнені, що вони зайняті своєю справою і не поміча­ють нічого навколо. Тому віктимологічна самопрофілактика батьків -дієва «школа виживання» для їх дітей в екстремальних ситуаціях.

Надзвичайно корисним у попередженні злочинів, учинених сто­совно неповнолітніх, є просвітницька робота з батьками, які, по-перше, краще за інших знають своїх дітей, їх переваги та недоліки; по-друге, можуть здійснювати найефективніший вплив.

Систематизація та узагальнення рекомендацій, що надаються у численних літературних джерелах, дозволяє запропонувати такі основні напрями для убезпечення дітей та підлітків.

Формування вмінь та навичок розпізнання зловмисних людей за їх зовнішністю та звичками. Насамперед, необхідно навчати дітей діагностувати причетність людини до кримінального середовища -обережно ставитися до осіб, які вживають кримінальний жаргон у спілкуванні, мають татуювання, незвично одягаються, не орієнту­ються в загальновідомих подіях, що відбувалися останнім часом. Слід звернути увагу на особливості поведінки та реакції підозрі­лих людей (пересування швидкою ходою на обмеженому просторі, закладання рук за спину, відпочинок навприсядки та ін.) - це також ознаки кримінального досвіду.

Важливо, щоб неповнолітній умів «діагностувати людей», які пе­ребувають у так званих «небезпечних станах» - алкогольного чи

наркотичного сп'яніння. Поведінка таких осіб характеризується агресивністю, слабкою керованістю та зниженим усвідомленням характеру своїх дій, можливе підвищення фізичної сили. За зовніш­німи ознаками для людей у стані сп'яніння характерне почерво­ніння обличчя, важка та некоординована хода, порушення органі-зації та змісту мовлення, для осіб у стані наркотичного сп'яніння -блідість шкіри обличчя, стале розширення зіниць, неадекватний та бурхливий вияв емоцій (безпідставний сміх, плач).

З метою запобігання злочинним посяганням та забезпечення осо­бистої безпеки неповнолітні мають володіти навичками виявлення брехні та нещирості, виходячи з мовних повідомлень та особливостей невербальної поведінки. Щодо мови треба звертати увагу на таке:

- компетентність та поінформованість при цьому є характер­ним: коло міркувань особи обмежене її досвідом, кваліфікацією, рівнем освіти, здатністю вдаватись до фантазування, будується переважно на емоціях, нерідко за основу розповіді беруться ситуа­ції з кіно, літератури;

- мовна характеристика - повідомлення насичені складною тер­мінологією, з метою надання словам більшої вагомості; стиль та спо­сіб використання такої термінології свідчить про невластивість даній особі, створюється враження, що людина говорить не своїми словами;

- унікальність висловлювань - манера висловлювати думки стереотипізована, схематична, повідомлення позбавлені деталей, конкретизації; з приводу таких висловлювань може виникнути підозра, що таке вже чули;

- емоційна насиченість та переконливість - висловлювання по­збавлені емоційності (інколи відповідні емоції можуть інсценува­тися), переконливість досягається шляхом посилання на інших авто­ритетних осіб, а не за допомогою змістовної насиченості мови;

- невідповідність у висловлюваннях - у правдивих судженнях можуть траплятися невідповідність, неузгодженість, а фальшиві є або зовсім нереальними, або продуманими до дрібниць;

- рольова позиція - у фальшивих повідомленнях частіше згаду-ється позиція стороннього спостерігача - «так усі роблять», «так кажуть», можливе штучне зайняття чужої позиції з метою завою-вати довіру, привернути до себе увагу.

Серед невербальних ознак (міміка, жести) слід звертати увагу на прикривання рукою рота з одночасним торканням великого паль­ця руки до щоки, короткі торкання до різних частин носа; відтягу-

вання комірця до шиї; часте погладжування волосся; маніпулювання предметами. Крім того, людина, яка говорить неправду, виявляє нервозність, ознаки якої: у частому палінні, покашлюванні, поти­ранні долонь; можливі неконтрольовані фізіологічні прояви: пото­виділення, почервоніння або збліднення обличчя, прискорене ди­хання та серцебиття.

Про ворожість та агресивність можуть свідчити такі прояви, як: скорочення дистанції між особою та об'єктом можливого нападу; зсування м'язів лоба донизу, від чого утворюється похмурий ви­гляд, зосередження погляду на певній частині тіла обраної жертви; стискання та розтискання рук, кулаків; тіло набуває захисної або агресивної пози.

Важливим чинником у захисті дитини є те, що батьки можуть її попередити, щоб вона ніколи не сідала до чужої машини; не брала подарунків від сторонніх (навіть знайомих) людей без дозволу батьків; голосно кричала та за можливості втікала, якщо хтось має намір застосувати силу; нікого не впускала до квартири, коли залишається вдома на самоті; кликала на допомогу міліцію, пере­хожого або будь-кого іншого, якщо чиясь дитина в небезпеці; усе розповідала батькам, навіть те, у чому соромно зізнатися.

Слід застерігати дитину, що злочинні наміри стосовно неї мо­жуть бути не лише у незнайомих людей. Є досить багато випадків, коли дитина стає жертвою не чужої людини, а добре їй знайомої, а тому вона не сприймається як така, що може завдати шкоди.

Важлива роль у віктимологічній профілактиці належить право­вому вихованню. Воно дозволяє активно впливати на формування правових поглядів та установок особи, що допомагає неповноліт­ньому правильно оцінювати як свої дії, так і дії інших осіб, умож­ливлює вибір адекватної поведінки в конкретних життєвих ситуа­ціях, у тому числі тоді, коли в підлітка виникає реальна загроза стати безпосереднім об'єктом злочинного посягання.

Отже, віктимологічні елементи правового виховання повинні бути спрямовані на формування у підлітка правильних оцінок як своєї поведінки в ситуаціях, в яких існує реальна небезпека проти­правних дій проти нього, так і вчинків інших осіб, які створюють такі ситуації. Спрямованість та інтенсивність правового виховання визначається з урахуванням особливостей віктимної поведінки не­повнолітнього. Віктимологічний аспект правового виховання має бути складовою заходів щодо переорієнтації їх правової свідомості.

Особливу значимість набуває засвоєння неповнолітнім того, що його антисуспільна поведінка є реальною загрозою стати жертвою злочину. Саме через призму життєвих ситуацій, що створює анти­суспільна поведінка неповнолітнього, необхідно виробляти необ­хідну установочну поведінку, ставлення до загрозливих ситуацій, оцінки їх з точки зору правових норм.

Правове виховання має здійснюватися з урахуванням типових особливостей поведінки в підлітковому середовищі, що можуть стати за певних ситуацій причиною вчинення злочинних посягань. Насамперед, необхідно акцентувати увагу на найбільш розповсю­джених життєвих ситуаціях, що виникають у сфері міжособистіс-ного спілкування в середовищі однолітків, на особливостях нефор­мальних відносин з дорослими; виборі варіанта поведінки під час антисуспільних проявів з боку інших осіб.

Отже, елементи правового виховання потрібно використовува­ти ще до того віку, з якого настає кримінальна відповідальність. Вони повинні знайти відображення не тільки в рамках правового виховання, а й при формуванні моральних позицій у процесі вихов­ного впливу взагалі.

З метою попереджувальної роботи важливу роль повинна віді­гравати цілеспрямована організація систематичної правової пропа­ганди серед населення. Практика свідчить, що нерідко правопору­шення вчиняються внаслідок того, що винні особи використовують: правову неграмотність потерпілих, їх життєву необізнаність, не­критичне ставлення до конфліктної ситуації, що утворилася до моменту протиправних дій. Широке інформування громадян про конкретні злочини, способи та методи їх вчинення має суттєве профілактичне значення.

Загальна віктимологічна профілактика складається з виявлення причин злочинів та умов, що сприяють їх вчиненню, якщо вони пов'язані з особою і поведінкою потерпілих; усунення цих причин та умов; зниження рівня поширеності особистої віктимності шля­хом проведення для певних категорій неповнолітніх спеціальних загальнопрофілактичних заходів віктимологічного характеру.

Система навчання і виховання повинна включати: формування передбачення, тверезого розрахунку, уміння вибрати найбільш до­цільну лінію поведінки в складних ситуаціях, виховання таких по­грібних вольових якостей, як хоробрість, мужність, рішучість. Лише таке поєднання сприятиме, з одного боку, підвищенню здатності

чинити опір активними діями, а з іншого - використанню цих мож­ливостей і переваг, що дасть позитивний профілактичний результат.

Спеціально-кримінологічне попередження злочинів охоплює заходи, безпосередньо спрямовані на усунення причин та умов, з якими пов'язано вчинення різних злочинів, у тому числі й нейтра­лізацію й усунення особистої віктимності. До основних напрямів її реалізації належать: зниження потенційної особистої віктимності конкретних громадян шляхом проведення з ними профілактичних заходів індивідуального характеру; попередження повторної вік-тимізації шляхом проведення індивідуальної профілактичної робо­ти з віктимними потерпілими, у тому числі вжиття заходів з вияв­лення і усунення в їх поведінці таких особливостей, які в подаль­шому можуть сприяти розвиткові нових кримінальних ситуацій

Індивідуальна віктимологічна профілактика повинна бути спрямована не тільки на потенційні жертви, а й на їх близьке ото­чення, соціальні зв'язки, на мікросередовище. Заходи індивідуаль­ної віктимологічної профілактики характеризуються тим, що при її здійсненні реалізується «не просто вплив активного суб'єкта на пасивний об'єкт, а специфічна форма міжособистісного зв'язку, коли одна сторона прагне трансформувати, змінити поведінку ін­шої. Заходи індивідуального впливу поділяються на два види: за­ходи переконання та заходи допомоги.

Заходи переконання мають як виховний, так і захисний харак­тер. До них належать бесіди, роз'яснення про те, як не стати жерт­вою злочину, тощо.

Заходами допомоги є: організація спеціальних консультативних пунктів, центрів соціально-психологічного захисту громадян від злочинів, основним завданням яких є інформування населення про заходи його захисту від злочинів.

На усунення можливості стати жертвою злочинних посягань, що вчиняються спеціалізованими суб'єктами, спрямовані такі за­ходи:

- виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню злочинів відносно неповнолітніх;

- виявлення осіб, які втягують неповнолітніх у вчинення зло­чинів та в антисуспільну діяльність, залучають до вживання нар-

¹ Див.: Блувштейт Ю. Д., Зирин М. Я, Романов В. В. Профилактика пре-ступлений.- Минск, 1986.

котичних, психотропних та інших одурманюючих засобів, або тих, які вчинюють відносно неповнолітніх протиправні дії;

- виявлення батьків (або осіб, які їх замінюють), які не вико­нують своїх обов'язків щодо виховання та навчання дітей, а також працівників загальноосвітніх, виховних, лікувальних та інших за­кладів, які порушують права та інтереси неповнолітніх, вчинюють відносно них протиправні дії;

- надання допомоги неповнолітнім, які перебувають у стані, небезпечному для їх здоров'я та життя;

- повідомлення до органів опіки та піклування про неповноліт­ніх, які залишилися без батьківського піклування, з метою забез­печення захисту їх прав та інтересів.

Особлива увага повинна бути приділена підліткам, які в мину­лому вже були об'єктом злочинних посягань або неодноразово своєю поведінкою створювали загрозу вчинення подібних дій. Як правило, ці підлітки не усвідомлюють небезпеки тих чи інших об­ставин, що склалися, безпечно ставляться до дій інших осіб, а інколи провокують протиправні дії.

Індивідуальний віктимний вплив стосовно неповнолітніх по­винен бути найбільш інтенсивним і співвідноситися з посилен­ням контролю за їх поведінкою як з боку родини, так і з боку за­кладів освіти. Така взаємодія суб'єктів виховання має здійснюва­тися у сфері дозвілля. Саме тут можливість віктимної поведінки стає найбільш реальною. Тому організація дозвілля, засвоєння підлітком прикладів поведінки, що виключає злочинні посягання, повинно стати головним у попередженні віктимної поведінки.

На особливу значимість віктимологічної профілактики серед неповнолітніх неодноразово вказували працівники органів внут­рішніх справ. На думку співробітників кримінальної міліції у справах неповнолітніх, необхідним є проведення заходів вікти­мологічної профілактики, а саме: з начального шкільного віку (58%), з дошкільного віку (11, 2%) і з більш раннього віку (30, 8%).

Потребують глибокого вивчення правові, кримінологічні, соціаль­но-психологічні та організаційно-тактичні питання охорони непов­нолітніх від злочинних посягань. Боротьба з цими злочинами, пере­дусім, їх рання профілактика, ведеться без належної наступальності і полягає переважно у розслідуванні злочинів, що породжує їх по-вторність, а інколи ~ і багатоепізодність, а причини та умови, що

сприяють таким посяганням, залишаються поза увагою правоохо­ронних органів.

До заходів віктимо логічної профілактики належить і вилучення дітей із сімей, у яких вони зазнають побоїв, стосовно них здійсню­ється негативний вплив дорослих. Втручання в долю підлітка мо­же бути порушено із застосуванням кардинальних змін умов його життя. Зокрема, у певних випадках може бути порушено питання про позбавлення батьківських прав. Якщо залишити неповноліт­нього в сім'ї неможливо, його можна влаштувати в інтернат або передати родичам.

Оскільки багато злочинів стосовно неповнолітніх пов'язано з їх участю в різних злочинних угрупованнях, віктимологічний аспект профілактики полягає у вжитті заходів, спрямованих на розлад злочинних груп, позбавлення підлітків впливу підбурювачів, захо­дів кримінально-правового впливу на підбурювачів та їх ізоляція.

Особливу увагу необхідно звертати на групи підлітків, до яких входять дівчата. Якщо з'ясується, що учасників групи пов'язують спрямовані проти суспільства інтереси, то є всі підстави припусти­ти, що учасниці групи можуть стати жертвами розпутних дій чи статевого злочину. Такі групи спільними зусиллями працівників міліції, громадськості, школи та батьків повинні бути якнайшвид­ше ліквідовані. Цим досягається значний профілактичний ефект, а саме: усувається можливість учинення злочинів.

Складним є індивідуальний вплив на неповнолітніх, негативні якості яких унеможливлюють добровільні зв'язки із сексуальними злочинцями. Проте позитивний вплив на таких неповнолітніх, що здійснюється залежно від конкретних обставин працівниками мі­ліції чи школи, зазвичай дає бажаний результат, регулює їх пове­дінку в потрібному напрямі.

Розглянемо віктимологічну профілактику окремих видів зло­чинів.

Профілактика майнових злочинів передбачає засвоєння дити­ною певних правил: не брати із собою багато грошей (не всі ки­шенькові гроші, що є на тиждень або на місяць), а лише денну частку; зберігати свої гроші в надійному нагрудному гаманці, не брати на вулицю жодних цінних речей (магнітофон, плейєр, при­краси). Підлітку слід пояснити, що може статися, якщо вихваля­тися грошима або цінними речами перед іншими дітьми у школі або у дворі.

Профілактика вимагань - це, передусім, уважне спостереження за поведінкою та настроєм дитини. Так, якщо батьки помічають, що дитина чогось боїться (наприклад, виходити з дому), або без­підставно пропускає заняття у школі, необхідно обережно з'ясу­вати, що її непокоїть; пояснити дитині на прикладах, що вона має у всьому довіритися батькам. Робити це необхідно спокійно, доб­розичливо, без примусу, тим більше - без загрози покарання. Про кожне вимагання або його спробу слід без зволікань повідомляти правоохоронні органи.

Профілактика тілесних ушкоджень. Якщо дитина приходить не із синцями або саднами, а з переломами, опіками, тяжкими рана­ми, - це потребує негайного реагування. Нерідко діти через гор­дість або через погрозу подальшого побиття приховують інформа­цію про походження своїх поранень. У таких випадках необхідно розпочати довірливу бесіду й обережно з'ясувати, за яких обста­вин і ким було завдано ушкодження, а після чого звертатися до правоохоронних органів.

Профілактика статевих злочинів передбачає поступове вивчен­ня зовнішніх проявів сексуальних відносин, де початок та форма такого пояснення залежить від індивідуального розвитку. Основи, як правило, повинні бути закладені вже в дошкільному віці. Нерід­ко дорослі самі сприяють тому, що дитина не говорить про свої сексуальні проблеми (чи питання) через невпевненість або побою­вання непорозуміння. Батьки, діти яких не будуть ставити питань з цієї теми, повинні самі знаходити привід для розмови з дитиною. Тоді можна буде запобігти «професійному» знайомству на вулиці та випадкам, коли дитина, не знаючи наскільки це небезпечно, прямує за злочинцем. Дитина має завжди повідомляти батькам, куди вона йде, та вчасно повертатися додому; на вулиці, за мож­ливості, не залишатися наодинці.

При попередженні вчинення статевих злочинів стосовно непов­нолітніх важливе місце посідають заходи загального характеру, спрямовані на створення умов, що виключають можливість учи­нення злочинів. До таких заходів належить контроль патрульно-постової служби міліції за місцями, у яких учинення статевих зло­чинів найбільш можливе, а саме: парками, дитячими майданчиками, міськими та приміськими таборами відпочинку дітей, територіями розміщення дошкільних дитячих установ тощо.

При визначенні заходів віктимо логічної профілактики потрібно

скористатися досвідом окремих країн Європи (Великобританія, Німеччина, Швеція), в яких інформація правового характеру щодо особистої безпеки та своїх прав у доступній формі (ігри, мальовані посібники, теле-, відеопрограми) надається вже з трьох-чотирьох років і викликає інтерес у дітей та підлітків.

Законодавство деяких країн передбачає відповідальність за жорстоке поводження з дітьми в сім'ях. Так, у Швеції прийнято закон проти тілесних покарань, який передбачає, що діти мають право на піклування, безпеку та належне виховання. Працюючи з дітьми, треба виявляти повагу до індивідуальності. Вони не можуть бути об'єктом тілесних покарань або будь-якого іншого принизли­вого ставлення.

Кримінальний кодекс Російської Федерації встановлює відпові­дальність за невиконання або неналежне виконання обов'язків, пов'язаних з вихованням дітей батьками чи іншими особами, які їх замінюють, а також працівниками навчально-виховних закладів, коли це поєднано з жорстоким поводженням з неповнолітніми. Вважаємо, що таку норму доцільно запровадити в наше законо­давство та розробити механізм розгляду скарг дітей на жорстоке поводження з ними у сім'ї та за її межами¹.

Американські спеціалісти розробили перелік ознак, наявність однієї або кількох з яких у поведінці знайомих має бути сигналом неповнолітньому триматися насторожі. Так, слід бути обережними з людьми, які:

- намагаються контролювати, є ревнивими та занадто владни­ми, дають накази, приймають самостійні рішення, не сприймаючи співбесідника серйозно;

- викликають страх - ви хвилюєтесь, як вони відреагують на ваші слова чи вчинки, вони погрожують вам, демонструючи засо­би нападу чи самозахисту;

- у минулому мали сутички, втрачали самоконтроль, вихваля­ються тим, що кривдили людей;

- примушують вас до будь-яких дій проти вашої волі, залякую­чи й тиснучи в сексуальних та інших стосунках;

- намагаються маніпулювати або примусити вас почувати свою вину шляхом неодноразового повторення таких слів: «якби ти ме­не дійсно любив (любила), якби я дійсно був (була) важливим (важ­ливою)» тощо;

' Див.: Джужа О. М. Кримінологія.- С. 164. 222

- примушують вживати наркотики, алкоголь;

- звинувачують вас у тому, що оточуючі погано поводяться з вами, оскільки ви провокуєте їх;

- мають негативний досвід у стосунках та звинувачують іншу людину у всіх його (її) проблемах.