Особа потерпілого в сімейно-побутовій злочинності

Для значної частини осіб, які стали жертвами сімейно-побуто­вих відносин, притаманні стійкі відхилення в емоційно-вольовій, ціннісно-нормативній і психологічній сферах. Опитування злочин­ців і вивчення матеріалів кримінальних справ показали, що для потерпілих властиві такі негативні риси характеру: запальність, неврівноваженість (36, 2%), нестриманість (35, 6%), підвищена дра­тівливість (34, 9%), високий рівень агресивності (33, 6%), бруталь­ність (31, 5%), байдужість (29, 5%), егоїзм (20, 6%), облудність (13, 7%), загострене почуття власної переваги над оточуючими, зарозумілість (12, 3%), черствість (11, 4%), злопам'ятність (11, 0%), хитрість (11, 0%), жорстокість (10, 1%,), цинічність (8, 7%), мсти­вість (6, 9%), сповідування подвійної моралі (6, 9%)².

Як справедливо зазначає В. І. Полубинський, негативні власти­вості особи сприяють розвитку негативних поглядів і звичок, що,

¹ Див.: Алексеев А. И. Криминология.- М., 1998.- С. 306.

² Див.: Кримінологія: Навч. посіб. / У поряд: О. М. Джужа, В. В. Василе-вич, Ю. Ф. Іванов та ін.; За заг. ред. О. М Джужі- К.: Нац. акад. внутр. справ України, 2004-200 с.

у свою чергу, збільшує чи знижує ЇЇ самокритичність і притупляє самоконтроль. Носій негативних особистісних якостей може при­пустити необережні, а часом і явно провокаційні дії, що здатні у сприятливих умовах викликати далеко не бездоганну реакцію ото­чуючих¹.

Нерідко сімейно-побутові злочини вчинюються відносно осіб із психічними розладами. Відбувається це не тільки тому, що вони надмірно довірливі і сприйнятливі, не в змозі адекватно оцінити си­туації, що складаються. Підвищена віктимність людей з відхилен­нями в психіці породжується і тим, що багато хто з них своєю агре­сивністю, затіваючи сімейні бійки і сварки, ображаючи інших чле­нів сім'ї, провокують їх на насильство відносно себе. Важливим є те, що сам факт наявності психічної аномалії істотно перешкоджає належній соціалізації особи, її моральному вихованню, формуванню в людини необхідної стриманості й обдуманості вчинків.

Положення психології, психофізіології, психіатрії, деякі кримі­нологічні дані свідчать, що ослаблення або порушення психічної діяльності будь-якого походження сприяє виникненню і розвитко­ві таких рис характеру, як дратівливість, агресивність, жорсто­кість, та водночас призводить до зниження вольових процесів, під­вищення сугестивності, ослаблення стримуючих контрольних ме­ханізмів. Ці риси перешкоджають нормальній соціалізації особи, призводять до інвалідності, заважають займатися певними видами діяльності і взагалі працювати, що підвищує імовірність ведення антигромадського способу життя². Значимість зазначених фактів зростає в сучасних умовах, що характеризуються загальною психіч­ною напруженістю, збільшенням кількості емоційно-стресових розладів, станів психічної дезадаптації.

Дослідження показали, що в механізмі вчинення злочинів на сі­мейно-побутовому ґрунті в багатьох випадках важливе, а інколи -й визначальне місце належить поведінці жертви, що у ситуації, яка передувала злочинові, і безпосередньо в ситуації злочину може бути позитивною, негативною і нейтральною.

Але оскільки безпосереднім приводом значного числа розгля­нутих злочинних актів виступала неналежна, негативна поведінка потерпілого, можна говорити про вину жертви в зародженні й роз­витку таких злочинів.

¹ Див.: Полубинскіш В. И. Криминальная виктимология.- М., 1999.- С. 98. " Див.: Кримінологія і профілактика злочинів.- М., 1989.- С. 103.

Винною можна вважати таку поведінку жертви, в якій виявля­ється свідома або несвідома причетність до результату злочинного діяння й присутні будь-які причинові фактори, що вплинули на асоціальну поведінку правопорушника. Вину у віктимології можна розглядати в тому випадку, коли поведінка жертви злочину харак­теризувалася такими елементами, що сприяли виникненню зло­чинного наміру і призвели до вчинення злочину¹.

Найбільш поширеним видом винної поведінки жертв внутріш-ньосімейних насильницьких злочинів є їх провокаційні дії віднос­но особи, яка вчинила злочин, або інших.

У віктимології поняття провокації трактується ширше, ніж у судово-слідчій практиці. З віктимологічних позицій провокацією визнається така неналежна поведінка жертви, яка викликає відпо­відну реакцію суб'єкта, що виражається в протиправних діях. Про­вокаційна поведінка потерпілого завжди перебуває у причиновому зв'язку з протиправним діянням злочинця. Для віктимології немає значення, передбачав потерпілий результати своєї дії чи ні, чи усвідомлював, до чого призведуть його дії, чи очікував відповідної реакції або ні. Головне в даному випадку для віктимологічних до­сліджень - виявлення всіх причиново-наслідкових зв'язків між не­гативною поведінкою потерпілого, що має елементи провокації в широкому розумінні цього поняття, і протиправними діяннями особи, яка спричинила шкоду, і розробка на цій основі профілак­тичних заходів з позицій захисту потенційної жертви від злочинної агресії².

У сфері сімейних відносин провокації найчастіше мають трива­лий характер і протікають у рамках конфліктних ситуацій. А дов­гостроковий неприємний вплив на психіку члена сім'ї «акумулює» у ньому ненависть і, врешті-решт, може привести до того, що будь-який незначний інцидент викличе бурхливу агресивно-насиль­ницьку реакцію.

Водночас найбільш небезпечною у плані віктимізації члена сім'ї є його агресивно-провокуюча поведінка, оскільки вона особливо тісно пов'язана з причиновим комплексом розглянутих злочинів.

Агресивно-провокуюча поведінка потерпілих відіграє істотну роль у генезисі сімейно-побутової насильницької злочинності.

¹Див.: Полубинскіш В. И. Вказ. праця.- М„ 1999.- С. 76-77^{. 2} Див.: Там само- С. 80.

Характерними причинами та умовами, що детермінують зазначену злочинність, є такі: агресивний характер потерпілого, його праг­нення вирішувати проблеми із застосуванням насильства (31, 6%), агресивно-насильницька поведінка потерпілого в сім'ї, що виявля­ється в образах, приниженнях, погрозах, нанесенні побоїв або за­подіянні тілесних ушкоджень (25, 0%); насильство, знущання, образи, приниження з боку потерпілого безпосередньо перед зло­чином (38, 2%), жорстоке поводження потерпілого зі злочинцем або іншим членом сім'ї в період їх дитинства (10, 3%)-

Таким чином, жертва сімейного насильства характеризується поєднанням соціально-правових, морально-психологічних і біофі­зичних якостей, прояв яких в умовах або ситуаціях, характерних для сімейно-побутових насильницьких злочинів, зумовлює їх ти­пову поведінку і пов'язані з цим явища більш, ніж для загальної маси людей.