Історія розвитку психотерапії: донауковий період.

Період пронизаний магічними практиками, що спираються на міфологію древніх культур, теологічними тлумаченнями, містеріями, " тонким почуванням" і таємними інтуїтивними знаннями, вірою в існування надприродних сил. Саме ці містичні прагнення знайшли своє вираження в багатьох обрядах - від простих до вельми складних, але завжди оточених ореолом таємничості. За всією їх таємничістю часто стояло навіювання і самонавіяння, що розвивається на фоні наведеного трансу або гіпнотичного стану.

Теологічна медицина змінилася медициною метафізичною, в якій час від часу виникали науково-реалістичні підходи. Захворювання, в тому числі і психічні, почали розглядатися як явища природного порядку, і з'явилися спроби відповідного їх лікування. Так, наприклад, в творах Сорана, що жив в Римі (II ст. н. е.), описані наступні терапевтичні прийоми: " Потрібно уважно вивчати зміст неправильних думок хворого, у відповідності з цим користуватися корисною дією тих або інакших зовнішніх вражень, занятних розповідей і новин; в період видужання треба уміти умовити хворого піти на прогулянку, зайнятися гімнастикою, примушувати читати вголос. Доцільно при цьому підбирати текст, що містить помилки, щоб таким чином знову пробудити критичну здатність... Надалі можна користуватися і театральними уявленнями, здатними розсіяти смуток, розігнати безглузді страхи".

Згодом, в середні віки, наукова думка взагалі і медична зокрема знову виявляється у владі містики і схоластики. Особливо яскраво це відмічалося в період раннього Ренесансу з його процесами над психічно і нервовохворими і стратами відьом. Існували детально розроблені правила по діагностиці відьомства і одержимості демонами (" Молот відьом", опублікований в 1487 р Шпренгером і Істіторіусом). По всій Європі протягом сторіч палали багаття інквізиції, на яких спалювали заживо депресивних хворих з ідеями самозвинувачення, осіб з істеричними розладами в сутінковому стані, параноїків з маренням переслідування (остання " чаклунка" загинула в 1782 р.!).

І лише в XVIII в., у часи Великої французької революції, що стимулювала корінні зміни всієї структури Середньої Європи і одночасно з цим прогрес цілого ряду наук, в тому числі і медицини, був нанесений удар по вікових забобонах, зв'язаних з психічними захворюваннями. Саме в цей період, в епоху Пінеля, закладаються істинно наукові передумови подальшого розвитку психіатрії загалом і психотерапії. По дозволу Центрального бюро комуни Пінель знімає ланцюги з душевнохворих в Бісетре в 1793 р., що виявилось переломним моментом в психіатрії - до осіб з психічними розладами стали відноситися як до звичайнх хворих, які потребують хорошого звертання і лікування.

У цей же час, в 1776 р., була зроблена перша, вельми наївна спроба наукового пояснення лікувального впливу навіювання у вигляді теорії " тваринного магнетизму" Месмера (Mesmer F. А., 1734-1815).