Сфера застосування

1. Ця Директива, відповідно до статті 1.01 Додатку ІІ, застосовується до таких плавзасобів:

(a) суден довжиною (L) 20 метрів та більше;

(b) суден, для яких результат множення довжини (L) на ширину (В) та посадку (Т) складає 100 м³ або більше;

2. Ця Директива також застосовується, відповідно до статті 1.01 Додатку ІІ, до таких плавзасобів:

(a) буксирів та буксирів-штовхачів, призначених для буксирування чи штовхання плавзасобів, зазначених у частині 1, чи плавучого обладнання або для переміщення таких плавзасобів чи плавучого обладнання у паралельний спосіб;

(b) суден, призначених для перевезення пасажирів, які розраховані більше ніж на 12 пасажирів без врахування членів екіпажу;

(c) плавучого обладнання.

3. Зі сфери застосування цієї Директиви виключаються такі плавзасоби:

(a) пороми;

(b) військові кораблі;

(c) морські судна, в тому числі морські буксири та буксири-штовхачі, які:

(i) працюють або базуються у припливно-відливних водах;

(ii) працюють тимчасово на внутрішніх водних шляхах, за умови, що вони мають:

- сертифікат, що підтверджує відповідність Міжнародній конвенції про безпеку життя у морі (SOLAS) 1974 року, або рівнозначний йому документ, сертифікат, що підтверджує відповідність Міжнародній конвенції про вантажні ватерлінії 1966 року, або рівнозначний йому документ, та міжнародний сертифікат запобігання забрудненню нафтою, що підтверджує відповідність Міжнародній конвенції про запобігання забрудненню з суден (MARPOL) 1973 року; або

- у випадку пасажирських суден, на які не поширюється дія жодної з конвенцій, зазначених у першому абзаці, сертифікат з правил і стандартів безпеки для пасажирських суден, виданий у відповідності до Директиви Ради 98/18/ЄС від 17 березня 1998 року про правила й стандарти безпеки для пасажирських суден ([8]);

- у випадку прогулянкових плавзасобів, на які не поширюється дія жодної з конвенцій, зазначених у першому абзаці, сертифікат країни, під прапором якої вони плавають.

Стаття 3

Зобов’язання мати сертифікат

1. Плавзасоби, що працюють на внутрішніх водних шляхах Співтовариства, зазначених у статті 1, повинні мати:

(a) при роботі на водному шляху зони R:

- або сертифікат, виданий відповідно до статті 22 переглянутої Конвенції про судноплавство на Рейні;

- або сертифікат придатності Співтовариства до плавання внутрішніми водними шляхами, виданий або поновлений після 30 грудня 2008 року, який підтверджує повну відповідність плавзасобу, без шкоди перехідним положенням глави 24 Додатку ІІ, з технічними вимогами як визначені у Додатку ІІ, для яких рівнозначність технічним вимогам, встановленим при застосуванні вищезгаданої Конвенції, встановлена відповідно до застосовних правил і процедур;

(b) при роботі на інших водних шляхах – сертифікат придатності Співтовариства до плавання внутрішніми водними шляхами, в тому числі, за необхідності, технічні вимоги, зазначені у статті 5.

2. Сертифікат придатності Співтовариства до плавання внутрішніми водними шляхами складається за зразком, встановленим у частині І Додатку V та видається відповідно до цієї Директиви.

Стаття 4

Додаткові сертифікати придатності Співтовариства до плавання внутрішніми водними шляхами

1. Усі плавзасоби, які мають діючий сертифікат, виданий відповідно до статті 22 переглянутої Конвенції про судноплавство на Рейні, можуть, за умови відповідності положенням частини 5 статті 5 цієї Директиви, плавати водними шляхами Співтовариства, маючи лише цей сертифікат.

2. Проте усім плавзасобам, що мають сертифікат, зазначений у частині 1, також надається додатковий сертифікат придатності Співтовариства до плавання внутрішніми водними шляхами:

(a) при роботі на водних шляхах зони 3 та 4 – якщо вони бажають скористатися зниженням технічних вимог на цих водних шляхах;

(b) при роботі на водних шляхах зони 1 та 2 або, стосовно пасажирських суден, при роботі на водних шляхах зони 3, що не сполучені з судноплавними внутрішніми водними шляхами іншої держави-члена, - якщо відповідна держава-член ухвалила додаткові технічні вимоги для цих водних шляхів відповідно до частин 1, 2 та 3 статті 5.

3. Додатковий сертифікат придатності Співтовариства до плавання внутрішніми водними шляхами складається за зразком, встановленим у частині ІІ Додатку V, та видається компетентними органами при пред’явленні сертифікату, зазначеного у частині 1, та на умовах, встановлених органами, компетентними відносно відповідних водних шляхів.

Стаття 5

Додаткові та знижені технічні вимоги для окремих зон

1. Кожна держава-член може, після консультації з Комісією та відповідно до вимог переглянутої Конвенції про судноплавство на Рейні, ухвалити технічні вимоги на додаток до технічних вимог, наведених у Додатку ІІ, для плавзасобів, що працюють на водних шляхах зони 1 та 2 в межах її території.

2. У відношенні пасажирських суден, що працюють на водних шляхах зони 3 в межах її території, які не сполучені з судноплавними водними шляхами іншої держави-члена, кожна держава-член може зберігати технічні вимоги, що виступають як додаток до технічних вимог, наведених у Додатку ІІ. Зміни до таких технічних вимог потребують попереднього затвердження Комісією.

3. Додаткові вимоги обмежуються предметами, наведеними у Додатку ІІІ. Держава-член повідомляє Комісію про ці додаткові вимоги не пізніше, ніж за шість місяців до набуття ними чинності, а Комісія повідомляє про них інші держави-члени.

4. Відповідність додатковим вимогам зазначається у сертифікаті придатності Співтовариства до плавання внутрішніми водними шляхами, зазначеному у статті 3, або, якщо застосовується частина 2 статті 4, у додатковому сертифікаті придатності Співтовариства до плавання внутрішніми водними шляхами. Таке підтвердження відповідності визнається на водних шляхах Співтовариства відповідної зони.

5. (а) У разі, якщо застосування перехідних положень, встановлених у главі 24а Додатку ІІ, зумовлює зниження чинних національних стандартів безпеки, держава-член може не застосовувати такі перехідні положення у відношенні пасажирських суден внутрішніх водних шляхів, що працюють на її внутрішніх водних шляхах, які не сполучені з судноплавними внутрішніми водними шляхами іншої держави-члена. За таких обставин така держава-член може вимагати, щоб такі судна, що працюють на її внутрішніх водних шляхах, не сполучених з внутрішніми водними шляхами іншої держави-члена, повністю відповідали технічним вимогам, встановленим у Додатку ІІ починаючи з 30 грудня 2008 року.

(b) Держава-член, яка застосовує положення, наведене у пункті (а), повідомляє Комісію про своє рішення та надає Комісії детальну інформацію про відповідні національні стандарти, що застосовуються до пасажирських суден, що працюють на її внутрішніх водних шляхах. Комісія повідомляє про це інші держави-члени.

(c) Відповідність вимогам держави-члена стосовно роботи на її внутрішніх водних шляхах, не сполучених з внутрішніми водними шляхами іншої держави-члена, зазначається у сертифікаті придатності Співтовариства до плавання внутрішніми водними шляхами, зазначеному у статті 3 або, якщо застосовується частина 2 статті 4, у додатковому сертифікаті придатності Співтовариства до плавання внутрішніми водними шляхами.

6. Плавзасоби, що працюють на водних шляхах зони 4, мають право на знижені вимоги, наведені у главі 19b Додатку ІІ, на всіх водних шляхах у цій зоні. Відповідність цим зниженим вимогам зазначається у сертифікаті придатності Співтовариства до плавання внутрішніми водними шляхами, зазначеному у статті 3.

7. Кожна держава-член після консультації з Комісією може санкціонувати зниження технічних вимог, наведених у Додатку ІІ, у відношенні плавзасобів, що працюють виключно на водних шляхах зони 3 та 4 в межах її території.

Таке зниження обмежується предметами, наведеними у Додатку IV. Якщо технічні характеристики плавзасобу відповідають зниженим технічним вимогам, це зазначається у сертифікаті придатності Співтовариства до плавання внутрішніми водними шляхами або, якщо застосовується частина 2 статті 4, у додатковому сертифікаті придатності Співтовариства до плавання внутрішніми водними шляхами.

Держава-член повідомляє Комісію про зниження технічних вимог, наведених у Додатку ІІ, не пізніше, ніж за шість місяців до набуття ними чинності, а Комісія повідомляє про них інші держави-члени.

Стаття 6

Небезпечні вантажі

Будь-який плавзасіб, що має сертифікат, виданий відповідно до Регламенту про перевезення небезпечних речовин Рейном («ADNR»), може перевозити небезпечні вантажі по всій території Співтовариства на умовах, прописаних у цьому сертифікаті.

Будь-яка держава-член може вимагати, щоб плавзасобу, який не має такого сертифікату, було дозволено перевозити небезпечні вантажі в межах її території лише за умови, що такий плавзасіб задовольняє вимоги, що виступають як додаток до вимог, встановлених у цій Директиві. Держава-член повідомляє Комісію про такі вимоги, а Комісія повідомляє про них інші держави-члени.

Стаття 7

Відступи

1. Держави-члени можуть санкціонувати відступи від усієї цієї Директиви або її частини для:

(a) суден, буксирів, буксирів-штовхачів та плавучого обладнання, що працюють на судноплавних водних шляхах, не сполучених внутрішнім водним шляхом з водними шляхами інших держав-членів;

(b) плавзасобів, повна вантажопідйомність яких не перевищує 350 тонн, або плавзасобів, які не призначені для перевезення вантажів і водотоннажність яких не перевищує 100 м³, які були спущені на воду до 1 січня 1950 року і працюють виключно на національному водному шляху.

2. Держави-члени можуть санкціонувати у відношенні судноплавства на їхніх національних водних шляхах відступи від одного чи кількох положень цієї Директиви для обмежених поїздок, що становлять місцевий інтерес, або у гаванях. Ці відступи та поїздки чи територія, для яких вони є дійсними, зазначаються у сертифікаті відповідного судна.

3. Держава-член повідомляє Комісію про відступи відповідно до частин 1 та 2, а Комісія повідомляє про них інші держави-члени.

4. Будь-яка держава-член, яка, як результат відступів, санкціонованих відповідно до частин 1 та 2, не має плавзасобів, на які поширюється дія положень цієї Директиви, з тих, що працюють на її водних шляхах, не зобов’язана дотримуватися статей 9, 10 та 12.

Стаття 8

Видача сертифікатів придатності Співтовариства до плавання внутрішніми водними шляхами

1. Сертифікат придатності Співтовариства до плавання внутрішніми водними шляхами видається плавзасобам, спущеним на воду після 30 грудня 2008 року, після технічного огляду, що проводиться до введення плавзасобу в експлуатацію та має на меті встановити, чи плавзасіб відповідає технічним вимогам, встановленим у Додатку ІІ.

2. Сертифікат придатності Співтовариства до плавання внутрішніми водними шляхами видається плавзасобам, які виключені зі сфери застосування Директиви 82/174/ЄЕС, але на які поширюється дія цієї Директиви відповідно до частин 1 та 2 статті 2, після технічного огляду, що проводиться по закінченні терміну дії поточного сертифікату плавзасобу, але у будь-якому разі не пізніше 30 грудня 2018 року, з метою встановити, чи плавзасіб відповідає технічним вимогам, встановленим у Додатку ІІ. У державах-членах, в яких термін дії поточного національного сертифікату плавзасобу складає менше п’яти років, такий сертифікат може бути виданий протягом п’яти років після 30 грудня 2008 року.

Будь-яка невідповідність технічним вимогам, встановленим у Додатку ІІ, зазначається у сертифікаті придатності Співтовариства до плавання внутрішніми водними шляхами. За умови, що компетентні органи вважають, що ці недоліки не становлять явної загрози, плавзасіб, про який йдеться у першому абзаці, може продовжувати працювати до заміни або зміни тих компонентів або ділянок плавзасобу, які позначені у сертифікаті як такі, що не відповідають цим вимогам, після чого ці компоненти або ділянки мають відповідати вимогам Додатку ІІ.

3. Явна загроза у значенні цієї статті припускається, зокрема, коли не виконуються вимоги, які стосуються міцності конструкції плавзасобу, судноплавності чи маневреності або особливих характеристик судна, відповідно до Додатку ІІ. Відступи, передбачені Додатком ІІ, не вважаються недоліками, що становлять явну загрозу.

Заміна наявних деталей аналогічними деталями або деталями рівнозначної технології чи конструкції під час поточного ремонту та технічного обслуговування не вважається заміною у значенні цієї статті.

4. Відповідність плавзасобу додатковим вимогам, зазначеним у частинах 1, 2 та 3 статті 5, встановлюється, за необхідності, під час технічного огляду, передбаченого частинами 1 та 2 цієї статті, або під час технічного огляду, що проводиться за запитом власника судна.

Стаття 9

Компетентні органи

1. Сертифікати придатності Співтовариства до плавання внутрішніми водними шляхами можуть видаватися компетентними органами будь-якої держави-члена.

2. Кожна держава-член складає перелік своїх органів, що є компетентними стосовно видачі сертифікатів придатності Співтовариства до плавання внутрішніми водними шляхами, та надає його Комісії. Комісія надає такий перелік іншим державам-членам.

Стаття 10

Проведення технічних оглядів

1. Технічний огляд, зазначений у статті 8, проводиться лише компетентними органами, які можуть утриматися від технічному огляду усього плавзасобу або його частини, якщо з діючого посвідчення, виданого визнаним класифікаційним товариством відповідно до статті 1.01 Додатку ІІ, очевидно, що плавзасіб відповідає повністю або частково технічним вимогам Додатку ІІ. Класифікаційні товариства визнаються лише за умови, що вони задовольняють критерії, наведені у частині І Додатку VII.

2. Кожна держава-член складає перелік своїх органів, що є компетентними стосовно проведення технічного огляду, та надає його Комісії. Комісія надає такий перелік іншим державам-членам.

Стаття 11

Термін дії сертифікатів придатності Співтовариства до плавання внутрішніми водними шляхами

1. Термін дії сертифікатів придатності Співтовариства до плавання внутрішніми водними шляхами визначається у кожному окремому випадку органом, компетентним стосовно видачі таких сертифікатів відповідно до Додатку ІІ.

2. Кожна держава-член може, у випадках, встановлених у статтях 12 та 16 та у Додатку ІІ, видавати тимчасові сертифікати придатності Співтовариства до плавання внутрішніми водними шляхами. Тимчасові сертифікати придатності Співтовариства до плавання внутрішніми водними шляхами складаються за зразком, встановленим у частині ІІІ Додатку V.

Стаття 12

Заміна сертифікатів придатності Співтовариства до плавання внутрішніми водними шляхами

Кожна держава-член може встановити умови, на яких дійсний сертифікат придатності Співтовариства до плавання внутрішніми водними шляхами, що загублений або пошкоджений, може бути замінений.

Стаття 13

Оновлення сертифікату придатності Співтовариства до плавання внутрішніми водними шляхами

1. Сертифікат придатності Співтовариства до плавання внутрішніми водними шляхами оновлюється по закінченні його терміну дії відповідно до умов, встановлених у статті 8.

2. У відношенні оновлення сертифікатів придатності Співтовариства до плавання внутрішніми водними шляхами, виданих до 30 грудня 2008 року, застосовуються перехідні положення Додатку ІІ.

3. У відношенні оновлення сертифікатів придатності Співтовариства до плавання внутрішніми водними шляхами, виданих після 30 грудня 2008 року, застосовуються перехідні положення Додатку ІІ, які набули чинності після видачі таких сертифікатів.

Стаття 14

Продовження терміну дії сертифікатів придатності Співтовариства до плавання внутрішніми водними шляхами

Термін дії сертифікату придатності Співтовариства до плавання внутрішніми водними шляхами у виняткових випадках може бути продовжений без проведення технічного огляду відповідно до Додатку ІІ органом, який видав або оновив його. Інформація про таке продовження зазначається в такому сертифікаті.

Стаття 15

Видача нового сертифікату придатності Співтовариства до плавання внутрішніми водними шляхами

У випадку значних змін або ремонту, що впливає на міцність конструкції судна, судноплавність чи маневреність або особливі характеристики плавзасобу відповідно до Додатку ІІ, останнє знову має пройти, до здійснення будь-якого наступного плавання, технічний огляд, передбачений статтею 8. Після цього огляду видається новий сертифікат придатності Співтовариства до плавання внутрішніми водними шляхами із зазначенням технічних характеристик плавзасобу або вносяться відповідні зміни до існуючого сертифікату. Якщо такий сертифікат видається в іншій державі-члені, аніж та, що видала чи оновила початковий сертифікат, компетентний орган, який видав або оновив цей сертифікат, повідомляють про це протягом одного місяця.

Стаття 16

Відмова у видачі або оновленні сертифікатів придатності Співтовариства до плавання внутрішніми водними шляхами та анулювання таких сертифікатів

У будь-якому рішенні про відмову у видачі або оновленні сертифікату придатності Співтовариства до плавання внутрішніми водними шляхами вказуються підстави для нього. Відповідну особу повідомляють про це та про процедуру подання апеляції та її часові рамки у відповідній державі-члені.

Будь-який діючий сертифікат придатності Співтовариства до плавання внутрішніми водними шляхами може бути анульований компетентним органом, який видав чи оновив його, якщо плавзасіб вже не відповідає технічним вимогам, зазначеним у цьому сертифікаті.

Стаття 17

Додаткові огляди

Компетентні органи держави-члена можуть, відповідно до Додатку VIII, перевіряти у будь-який час, чи плавзасіб має сертифікат, дійсний відповідно до умов цієї Директиви, та задовольняє вимоги, встановлені у такому сертифікаті, та чи не становить воно явну загрозу для осіб, які знаходяться на ньому, навколишнього середовища або судноплавства. Компетентні органи вживають необхідних заходів відповідно до Додатку VIII.

Стаття 18

Визнання сертифікатів придатності до плавання третіх країн

До укладання угод про взаємне визнання сертифікатів придатності до плавання між Співтовариством та третіми країнами компетентні органи держави-члена можуть визнавати сертифікати придатності до плавання третіх країн стосовно судноплавства на водних шляхах цієї держави-члена.

Видача сертифікатів придатності Співтовариства до плавання внутрішніми водними шляхами плавзасобам з третіх країн здійснюється відповідно до частини 1 статті 8.

Стаття 19

Процедура Комітету

1. Комісії надає сприяння Комітет, створений відповідно до статті 7 Директиви Ради 91/672/ЄЕС від 16 грудня 1991 року про взаємне визнання сертифікатів національних судноводіїв на перевезення вантажів та пасажирів внутрішніми водними шляхами ([9]) (далі – «Комітет»).

2. У випадках, коли є посилання на цю частину, застосовуються статті 3 та 7 Рішення 1999/468/ЄС, з урахуванням положень статті 8 цієї Директиви.

Стаття 20

Адаптування додатків і рекомендацій щодо тимчасових сертифікатів

1. Будь-які зміни, необхідні для адаптування додатків до цієї Директиви до стану технічного прогресу або розвитку технологій у цій сфері, що пов’язані з роботою інших міжнародних організацій, зокрема, Центральної комісії з судноплавства на Рейні (ЦКСР), для забезпечення видачі двох сертифікатів, зазначених у пункті (а) частини 1 статті 3, на основі технічних вимог, які гарантують рівнозначний рівень безпеки, або для врахування випадків, зазначених у статті 5, ухвалюються Комісією відповідно до процедури, зазначеної у частині 2 статті 19.

Такі зміни вносяться якнайшвидше, аби технічні вимоги, необхідні для видачі сертифікатів придатності Співтовариства до плавання внутрішніми водними шляхами, визнаними для судноплавства на Рейні, забезпечували рівень безпеки, рівнозначний рівню безпеки, необхідному для видачі сертифікату, зазначеного у статті 22 переглянутої Конвенції про судноплавство на Рейні.

2. Комісія приймає рішення відносно рекомендацій Комітету щодо видачі тимчасових сертифікатів придатності Співтовариства до плавання внутрішніми водними шляхами у відповідності до статті 2.19 Додатку ІІ.

Стаття 21

Застосовність Директиви 76/135/ЄЕС

До плавзасобів, які не підпадають під сферу застосування частин 1 та 2 статті 2 цієї Директиви, але підпадають під сферу застосування статті 1(а) Директиви 76/135/ЄЕС, застосовуються положення цієї Директиви.

Стаття 22

Національні додаткові або знижені вимоги

Додаткові вимоги, що були чинними у державі-члені до 30 грудня 2008 року, до плавзасобів, що працюють в межах її території на водних шляхах зони 1 та 2, або знижені технічні вимоги для плавзасобів, що працюють в межах її території на водних шляхах зони 3 та 4, що були чинними у державі-члені до цієї дати, залишаються чинними до набуття чинності додатковими вимогами відповідно до частини 1 статті 5 або зниженими вимогами відповідно до частини 7 статті 5 технічних інструкцій Додатку ІІ, але лише до 30 червня 2009 року.

Стаття 23

Транспозиція

1. Держави-члени, що мають водні шляхи як зазначено у частині 1 статті 1, ухвалюють закони, нормативні акти та адміністративні положення, необхідні для виконання цієї Директиви, які мають набути чинності 30 грудня 2008 року, і повідомляють про це Комісію.

Такі заходи, ухвалені державами-членами, мають містити посилання на цю Директиву або супроводжуватися таким посиланням у разі їх офіційного опублікування. Способи включення таких посилань встановлюються державами-членами.

2. Держави-члени невідкладно надають Комісії тексти положень національного законодавства, які вони ухвалюють у сфері, що її охоплює ця Директива. Комісія повідомляє про це інші держави-члени.

Стаття 24

Штрафні санкції

Держави-члени встановлюють систему штрафних санкцій за порушення національних положень, ухвалених відповідно до цієї Директиви, та вживають усіх необхідних заходів для забезпечення застосування таких штрафних санкцій. Штрафні санкції, передбачені цією статтею, мають бути ефективними, пропорційними та такими, що переконують у зворотному.

Стаття 25

Припинення дії Директиви 82/714/ЄЕС

Дія Директиви 82/714/ЄЕС припиняється починаючи з 30 грудня 2008 року.

Стаття 26

Набуття чинності

Ця Директива набуває чинності у день її опублікування в Офіційному віснику Європейських Співтовариств.

Стаття 27