Висновки. Редактор-видавець зобов'язаний досконало засвоїти законодавчу систему України з видавничої справи, та ретельно стежити за змінами й доповненнями

Редактор-видавець зобов'язаний досконало засвоїти законодавчу систему України з видавничої справи, та ретельно стежити за змінами й доповненнями, які пе­ріодично приймаються на парламентському чи урядовому рівнях. Адже від цього залежатиме ефективність діяльності видавництва і повнота реалізації намірів.

Отже, створюючи власний бізнес, слід мати не тільки бажання, але й бути обізнаним, тобто професіоналом, який здатний до кваліфікованої оцінки ринку та вибору оптимальних напрямів розвитку, фахівцем, який має також інші підприємницькі якості. Для початку потрібно ретельно дослідити нормативно-правову базу (а саме Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців», а також Господарський та Цивільний кодекси України) для створення видавництва, розробки установчих документів та відповідної реєстрації видавництва.

Таким чином, стратегія створення власного видавництва «Каштан» з розробленими установчими документами має право на життя, і результатом заснування власної справи мають бути два основні документи, які засвідчують державну реєстрацію:

1. Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи (з найменуванням, місцезнаходженням юридичної особи, ідентифікацій-ним кодом Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України, місцем проведення та датою державної реєстрації, прізвищем та ініціалами державного реєстратора).

2. Свідоцтво про внесення суб’єкта видавничої справи до Державного реєстру видавців, виготівників і розповсюджувачів видавничої продукції (внесення до цього реєстру здійснює Державний комітет телебачення і радіомовлення України).

ВИСНОВКИ

Отже, у ході дослідження та реалізації поставлених завдань з теми «Видавнича справа як різновид підприємницької діяльності» було зроблено такі висновки:

1. Видавнича справа все активніше почала ставати різновидом підприємницької діяльності ще з початку 90-х років ХХ століття. Її законодавче визначення – це сфера суспільних відносин, що поєднує в собі організаційно-творчу та виробничо-господарську діяльність юридичних і фізичних осіб, зайнятих створенням, виготовленням і розповсюдженням видавничої продукції.

2. Складовими частинами видавничої справи відповідно є видавнича діяльність, виготовлення видавничої продукції та її розповсюдження. Об’єктом видавничої справи є видавнича продукція, а до суб’єктів видавничої діяльності належать: видавець, виробник видавничої продукції та її розповсюджувач, які підлягають внесенню до Державного реєстру видавців, виготівників і розповсюджувачів видавничої продукції.

3. Редактор-видавець повинен досконало засвоїти законодавчу базу України з видавничої справи, а також ретельно стежити за змінами і доповненнями, які періодично приймаються на парламентському чи урядовому рівнях.

4. Економічна специфіка видавничої діяльності полягає в тому, що у сучасних умовах конкурентної боротьби ефективність видавничої діяльності почала визначатися комплексом заходів з формування читацьких потреб, стимулювання збуту, ціноутворення. Видавець – книжковий інвестор: він платить гроші автору, перекладачу, художнику, друкарю, виробнику паперу та всім іншим, хто робить книжку. Він платить також усім, хто робить рекламу і маркетинг продукції, хто знаходить для неї ринки збуту. Нарешті, він одержує гроші від книгарів та всіх інших, хто купує його книжки. І, звичайно, він сподівається одержати грошей більше, аніж витратив. З огляду на те, щоб правильно розподілити прибутки і витрати, вдало представити власну продукцію на ринку тощо, сьогодні питання видавничого маркетингу та економіки видавничої діяльності заслуговують особливої уваги.

5. Розглянувши основні принципи організаційно-правової та структурної побудови видавництва на прикладі української видавничо-поліграфічної компанії «Експрес-об’ява» та історії її розвитку, побачили, як може розгалузитись структура видавництва (з десятка людей, які часто виконували функції за двох, трьох осіб до окремих підрозділів на чолі з керівниками відділів), що пов’язано з появою нових напрямів діяльності. Так, з’явились відділи реклами, реалізації, комерційний, науково-технічний відділи, дизайн-центр тощо. Також прослідкували, як внаслідок реорганізації змінювалась організаційно-правова форма: ТОВ «Експрес» ® АТЗТ «Експрес-Об’ява» ® ТОВ УВПК «ЕксОб». Таким чином, проаналізували, як видавництво долає закономірні фази життєвого циклу: реєстрація, перші інвестиції; зростання (збільшення обсягів виробництва і збуту продукції, прибутку, формування іміджу); пік діяльності (максимізація обсягів виробництва і збуту продукції, прибутків); спад (згортання, переорієнтація діяльності); припинення діяльності або відродження (відкриття, освоєння нових ресурсів і можливостей).

6. Сформовано основні завдання маркетингової діяльності у видавничій компанії: розробка і реалізація плану маркетингу; постійне вивчення зовнішнього середовища, в якому працює видавництво, можливостей, загроз; вивчення внутрішнього середовища, реалізація наявних переваг, усунення недоліків тощо; забезпечення відповідності пропозицій видавництва попиту.

7. Вимоги для започаткування та ефективного ведення приватного видавничого бізнесу (на прикладі стратегії створення власного видавництва «Каштан») полягають у:

- ретельному вивченні нормативно-правової бази для створення видавництва, розробки установчих документів та відповідної реєстрації видавництва;

- власне розробці установчих документів: Рішення про створення та Статуту;

- правильному порядку подачі необхідних документів для державної реєстрації, позитивним наслідком якої стануть два основних документа, що засвідчують цю реєстрацію: «Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи» та «Свідоцтво про внесення суб’єкта видавничої справи до Державного реєстру видавців, виготівників і розповсюджувачів видавничої продукції».

- вдалому керуванні, подальшій розробці видавничої програми, у професіоналізмі, ініціативності та інших підприємницьких якостях.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕ

1. Афонін О. Рекомендації з удосконалення українського книговидання [Електронний ресурс] / О. Афонін, Н. Петрова // Портал української книжкової індустрії. – 2011. – Режим доступу до ресурсу: https://uabooks.info/ua/experts/? pid=3759.

2. Бондар В. Слово про слово, або Як нам облаштувати український видавничий двір: [Стан розвитку видавничої справи в Україні] // Вісн. податк. служби України. – 2008. – № 29. – С.27-29.

3. Глотова І. І. Організація і економіка книговидання: навч. пос. для студ. вищ. навч. закл./ Г. І. Глотова, О. О. Добровольський// Відкритий міжнародний ун-т розвитку людини «Україна». – К.: Україна, 2006. –101с.

4. Голубець І. М. Проблеми книговидавничої справи в Україні/ І. М. Голубець// Трансформаційні процеси в сучасній українській культурі: Матеріали Всеукр. науково-теорет. конференції. – К., 2007. – С. 404-408.

5. Господарський кодекс України// Відомості Верховної Ради України. – 2003. – №19-20, №21-22. – 144 с.

6. Держкомтелерадіо. Історія книговидання в Україні [Електронний ресурс] / Держкомтелерадіо // Державний комітет телебачення і радіомовлення України. – 2014. – Режим доступу до ресурсу: https://comin.kmu.gov.ua/control/publish/article/main? art_id=34096& cat_id=34095.

7. Закон України «Про видавничу справу» // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – №32. – Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua

8. Закон України «Про авторське право і суміжні права» // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – №43. – Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua

9. Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо державної підтримки книговидавничої справи в Україні» // Відомості Верховної Ради України. – 2009. – №6. – Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua

10. Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – №31-32. – Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua

11. Закон України «Про податок на додану вартість» // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 21. – Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua

12. Індутна К. Напрями державної підтримки книговидання в Україні/ К. Індутна// Економіка України. –2010. – №2. – С. 24-33.

13. Коваль О. Як облаштувати книжковий світ/ О. Коваль // Дзеркало тижня. – 2005. – №14(16 квітня) – С. 19.

14. Кольцова А. Єднаймося! Ситуація у книговидавничій галузі очами Олександра Афоніна, президента «Української асоціації видавців та книго розповсюджувачів» // ДТ. – 2011. – №8. – С. 32-36.

15. Кучина Н. Організація управління видавничою справою в Україні: історичний аспект/ Н. Кучина// Вісник книжкової палати. – 2006. – №10. – С. 8-10.

16. Кучина Н. Аналіз ефективності системи управління підприємницьких структур видавничо-поліграфічного комплексу/ Н. Кучина// Вісник книжкової палати. – 2006. – №4. – С. 13-16.

17. Постанова Кабінету Міністрів «Про Державний реєстр видавців, виготівників і розповсюджувачів видавничої продукції» // Відомості Верховної Ради України. –1998. – № 1540. – Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua

18. Сміт Д., Дейтус К. Посібник книговидавця: учебное пособие/ Д. Сміт; пер. з англ. В. Звиняцьковський. – К.: Любіть Україну, 1999. – 192 с.

19. Тимошик М. С. Видавничий бізнес: погляд журналіста, видавця, вченого. – К.: Наша культура і наука, 2005. – 328 с.

20. Тимошик М. С. Видавнича справа та редагування: Навч. пос. – К.: Наша культура і наука, 2004. – 224 с.

21. Тимошик М. С. Книга для автора, редактора, видавця: Практичний посібник. – 2-ге вид, стереотипне. – К.: Наша культура і наука, 2006. – 560 с.

22. Теремко В. І. Основні засади видавничого бізнесу. – К.: Академвидав, 2009. – 136 с.

23. Теремко В. І. Видавничий маркетинг: навч. пос. для студ. вищ. навч. закл./ В.І. Теремко. – К.: Академвидав, 2009. – 272 с.

24. Шокало О. Книжковий голод у Рік української книги [Електронний ресурс] / Олександер Шокало // Уніан. – 2007. – Режим доступу до ресурсу: https://culture.unian.net/ukr/detail/185371.

25. Шпак В. І. Видавничий бізнес. Теорія і практика. – К.: ТОВ «УВПК «ЕксОб», 2010. – 384 с.

26. Шпак В. І. Розвиток малого підприємництва в Україні. – К.: МАУП, 2002. – 111 с.