Методика класного читання. Види, якості і способи читання в початкових класах

6.

Багатозначність слова „читання”. Завдання предмета читання формувати навички свідомого, правильного виразного читання, закріплювати та удосконалювати їх, а також виробляти прагнення до самостійного читання.

Такі завдання здійснюються на уроках класного і позакласного читання. Структура таких уроків різна, але мета їх одна: навчити дітей читати. У програмі читання і розвиток мовлення йде разом (читання і розвиток мовлення). У програмі визначаються завдання до техніки читання і розвитку мовлення. На уроках читання маємо можливість 7 – 12 (15) хв. проводити бесіду за темою, яка вивчається, при цьому також звертати увагу на розвиток усного зв’язного мовлення школярів, тому що в завданні предмета „Укр. мова” є складовою частиною розвиток усного мовлення дітей. Предмет має навчити учнів правильно розмовляти, читати.

Освітнє значення здійснюються в 2 напрямках: 1) вчаться правильно читати; 2) розширюють свій кругозір.

Виховне значення дуже велике. В читанках матеріал дібрано тематично, є багато різних розділів.

Уроки читання мають естетичне значення. Сам процес читання прилучає учнів до прекрасного, до образності мови. На уроках діти вчаться сприймати навколишній світ через художній образ. Дізнаються про художні засоби мови: порівняння, епітети, переносне значення слова. Діти мають зрозуміти, що кожний твір має свого автора.

Принципи методики читання:

- аналіз виучуваного матеріалу у зв’язку з життям;

- науковість і доступність викладу;

- свідоме і активне сприймання.

На основі принципів на різних уроках підбираємо відповідні методи та прийоми.

Методика класного читання враховує психологічні основи читання:

- відповідність тексту віковим особливостям дітей;

- читання вголос на першому етапі.

Це пов’язано з тим, що звукове відтворення допомагає усвідомленості прочитаного:

- цілісне прочитування твору;

- ігрові методи, так як гра допомагає легше сприйняти матеріал.

Ця гра відрізняється від гри в дошкільнят. Вона пов’язана з повчальною метою. Крім дидактичних застосовуємо рольові ігри (розповідь, читання казки в особах).

Методика читання враховує дані літературознавства (образність мови художній образ, слово як основний елемент в літературі).

Діти повинні усвідомити, що через слово твориться художній образ, художня картина, дія.

У дореволюційній Росії і на Україні в ХІХ ст. користувалися методом пояснювального читання. Цей метод удосконалив Ушинський. Суть методу: на уроці читався твір, а потім пояснювалися його окремі частини, образи, дії. Внесок Ушинського:

1) він довів, що читання – це засіб розвитку мовлення і мислення;

2) роль наочності навчання – через прочитане спостерігати за явищами природи, предметами і.т.д.;

3) поділив статті пізнавального характеру і художнього, вказавши на різну методику роботи над ними і з пізнавальними статтями через бесіду учителя з учнями розкривати їх зміст, і художні статті мають впливати на дітей емоційно і надто багато питань до них може збіднити художнє сприйняття дітей.

Словотлумачне читання полягало в тому, що при читанні статей перевага давалася словосполученню.

Недолік: мало було читання, не враховувався літературознавчий підхід.

Виховне читання. Твір, навіть великий, читався на протязі 2 уроків вчителем з метою досягти емоційний вплив на учня. Недолік: не зверталася увага на читання дітей, не давалося пояснення незрозумілих слів.

Літературно художнє читання. Найбільша увага приділяється поясненню літературознавчих термінів, недооцінювалася роль словотлумачення навичок виразного і свідомого читання. Велика увага зверталася на форму викладу. Вводилося багато літературознавчих термінів, що не було доступно для сприймання і вивчення дітьми молодшого шкільного віку.

В 60-х роках введено метод читання перечитування і ведення розмови за змістом твору для усвідомленого розуміння прочитаного. Не відкидаючи методу пояснювального читання, а доповнюючи його словотлумаченням поясненням літературознавчих термінів та враховуючи емоційний вплив методисти доводять, що саме таке читання дає можливість виконати завдання предмета читання.

Методика класного читання. Види, якості і способи читання в початкових класах

Маємо удосконалити набуті навики читання. При цьому маємо звернути увагу на:

1) темп (швидкість);

2) правильність читання;

3) свідомість читання;

4) результат читання.

Уроки читання мають складніші завдання:

1) формулювати культурного читача, який би сприймав у єдності змісту і форми;

2) удосконалювати навики свідомого, виразного і правильного читання;

3) розвиток мислення;

4) виховання дітей.

Види читання:

1) голосне (контроль, свідомість);

2) мовчазне.

Форми голосного читання:

1) індивідуальне;

2) ланцюжкове читання (виробляється увага, контроль індивідуального читання);

3) хорове читання (всі разом);

4) читання в особах (коли діти добре вміють читати);

5) вибіркове (коли аналізуємо твір).

Різні прийоми голосного читання:

1) виразне читання тексту вчителем (емоційне значення);

2) читання мовчки (застосовується тоді, коли діти навчилися вже читати, здійснюється поетапно:

І етап: після голосного трактування йде мовчазне;

ІІ етап: без попереднього читання, але після проведеної роботи (вступна бесіда про твір, завдання і питання до читання);

ІІІ етап: читання без підготовчої роботи: (коли читаєте додатковий текст).

Переваги мовчазного читання:

1) швидкість;

2) кожна дитина індивідуально сприймає прочитане.

Види читання застосовуються паралельно: 2 – 3 класи – голосне; 4 клас – мовчазне супроводжуючи голосним.

Якості читання:

1) свідомість (уміння переказати і висловити свою думку);

2) правильність читання полягає в дотриманні орфоепічних норм (вимова голосних і приголосних, правильне наголошення слів, злита вимова службових слів з повнозначними словами);

3) швидкість – повинно відповідати темпу усного розмовного мовлення;

4) виразність (для голосного читання): темп, тембр, логічний наголос, паузи, інтонація.