Amicus verus cognoscitur amore, more, ore, re

▲ За скляними дверцятами шафи дві досить-таки повновидні папки. Здавалося б звичайнісінькі, з різними шкільними матеріалами, інколи такими нецікавими для нас, учнів гімназії ім. А.Шептицького м. Стрия. Проте у них зовсім не завдання для контрольних робіт, чи ще щось у цьому ж дусі повсякденного життя гімназиста. У них – наші спогади. Безліч облич і подій, пов’язаних із Новоград-Волинським колегіумом. Яскраві, неповторні і захоплюючі. Вони викарбувані на папері й тими, хто вже давненько покинув нашу Alma Mater, й тими, хто досі гризе граніт науки в рідних стінах. Почалось все із знайомства через Інтернет. Крок за кроком воно переросло в міцну дружбу, що згодом була закріплена щирою та теплою зустріччю. Основна мета нашої поїздки полягала в тому, щоб виступити на концерті, влаштованому на честь восьмиріччя Новоград-Волинської школи №11… Саме так, восьмиріччя… І подумайте лише, скільки часу живе наша традиція, якщо цього року наші друзі святкуватимуть своє п’ятнадцятиліття! Магічна цифра сім. Уже сім років ми живемо від осені до весни і чекаємо нагоди зустрітись із жителями Новограда-Волинського. Уже сім років вчимося одне в одного бути кращими, обмінюючись безцінним досвідом. Кожного разу нові переживання, нові знайомства, свіжі обличчя. І лише деякі люди залишаються незмінними. Це, звичайно, наші вчителі. Саме Вам хочемо сказати «дякую!». З нашого боку – завкафедрою іноземних мов Цибран Орисі Філаретівні, з вашого – заступнику директора з науково-методичної роботи Зіннурову Едуарду Ільгамовичу. Саме Ви були ініціаторами співпраці наших шкіл, а відтак – новонародженої дружби. Дякуємо! Отак прибуде потяг – на пероні шум, і сміх, і обійми. В когось радість: нарешті зустрілися знову. В когось цікавість: йде шукати того «свого», хто тут вперше. Потім школа, музеї й прогулянки, ігри й гулянки… Багатенько цікавого й не дуже, смішного й серйозного. І саме тут, серед сірих і кольорових подій, супроводжуваних хорошим настроєм, народжується дружба. В кожного своя. Та якою б вона не була, вона приносить щастя і відчуття єдності. І знову перон… Фотографії, обмін адресами й номерами телефонів. Сумно, але водночас ми завжди задоволені не марно проведеними днями. Ось так проходять зустрічі. Такими будемо пам’ятати їх ми, куди б не закинуло нас життя. Багато статей написано про нашу співпрацю. Різними руками різних поколінь… Та над усіма майорить такий сміливий заголовок: «Стрий і Новоград-Волинський – дружба навіки!». Хочеться, щоб це гасло збереглось протягом великого проміжку часу. Адже справді, наша співпраця – щось, що приносить тільки позитивні емоції. Нарешті, вітаємо Ваш колегіум з Днем народження! Ми горді тим, що маємо честь бути частинкою Вашої шкільної родини. Хочемо побажати Вам ВІРИ. ВІРИ у розквіт Вашого закладу. ВІРИ у добру долю Ваших вихованців. ВІРИ у здоров’я і натхнення викладачів. І ВІРИ в Бога, який завжди мовчить, але останнє слово залишає за Собою…

Софія Ковач, Марко Пазиняк,

гімназисти гімназії імені А.Шептицького у Стрию, Львівська область

▲ Ось вже сьомий рік поспіль має місце співпраця Новоград-Волинського колегіуму Житомирської області та гімназії ім. Митрополита Андрея Шептицького в місті Стрию Львівської області. Сім років спілкуємося один з одним, листуємось, чекаємо на зустрічі, проводжаємо, плачемо на вокзалі, обіцяємо писати та телефонувати, при змозі обов’язково приїжджати. А розпочиналося все так: за допомогою “Вісника програм шкільних обмінів”, який був в обох школах, Орися Філаретівна Цибран, заступник директора з іноземних мов гімназії, змогла прочитати міні-підручник з країнознавства США Зіннурова Едуарда Ільгамовича, який був вміщений в одному з номерів “Вісника” за 2001 рік. Далі пішла співпраця. Почали листуватися, обмінюватися інформацією про школи, викладання англійської мови та країнознавства. Вирішили потоваришувати. Згідно плану, запропонованому пані Орисею, почалося листування старшокласників обох шкіл, потім склали план візиту вчителів та учнів партнерів до Новограда-Волинського. Організаційні питання були всі вирішені, і учні нашої школи чекали на приїзд незнайомих друзів. І вже у квітні 2002 року, коли спецшкола №11 з поглибленим вивченням англійської мови святкувала свій восьмий День народження, до неї завітала група вчителів та учнів Стрийської гімназії. Програма перебування була досить цікавою та насиченою. Розпочали програму, авжеж, з самої школи, де на гостей чекав міст “Стрий – Новоград-Волинський”, що мав на меті ближче познайомити учнів обох шкіл. Ввечері на гостей чекала цікава екскурсія по місту. Пізніше Олеся Курилишин, учениця 6Ф класу Стрийської гімназії у газеті літературного клубу “Ластівка” напише: “…вечірні вулиці цього міста – це щось незбагненно красиве і надзвичайно приємне. Тиша і спокій переповнюють їх, а ще запах бурхливої річки, що розлилася неподалік, і парк, що перешіптується і наче живе своїм життям – гарно, загадково і неповторно! ”. Наступного дня перед друзями відкрилися двері музею Лесі Українки. Учні та вчителі мали змогу на власні очі побачити будинок, де жила поетеса. Після звітного концерту в міському Палаці культури учням довелося попрощатися. Домовилися про спільний проект “Мої враження”. В серпні того ж року, під час участі в роботі щорічної конференції випускників програм ACCELS У Києві, вчителі знову зустрілися та домовилися вже про відповідний візит учнів та вчителів Новоград-Волинської школи №11 до Стрия. Тоді ж учні і назвали цей спільний проект “People to People”, тобто “Люди до Людей”. Наприкінці жовтня 2002 року група учнів нашої школи відвідала Стрий. Прийом був дійсно теплим та сердечним. Ми поцікавилися, які враження від поїздки були у Табенської Галини Миколаївни, яка першою разом з Едуардом Ільгамовичем побувала в Стрию: “…з першого погляду на Стрийську гімназію відчувалася суттєва різниця між нашою школою та школою партнерів. По-перше, будівля виглядала досить старою, порівняно з нашою, оскільки гімназії було вже 150 років, а нашій лише 10. По-друге, в фойє школи був розміщений портрет Митрополита Шептицького. По-третє, в школі викладався Закон Божий, що також дуже сильно здивувало нас. Кафедра іноземних мов гостинно зустріла вчителів. Потрібно сказати, що кафедра була достатньо великою. До складу ії входили не лише вчителі англійської та німецької мов, а й польської, іспанської та латини. Слід зазначити, що всі учні вивчали англійську мову без підручників, весь матеріал подавався вчителями з додаткових джерел, але, не дивлячись на це, гімназисти були на щабель вище у знаннях порівняно з нашими учнями. Щодо привітання, то дітьми був організований концерт англійською мовою, чому ми були приємно здивовані, та підготовлено подарунки та картки. Згадуючи події, потрібно сказати, що ми також відвідали музей Івана Франка, що знаходиться під Львовом в селі Нагуєвичі”. Повні незабутніх вражень учні та вчителі повернулися додому. Такими були перші візити партнерів, так все починалося. Так було закладено фундамент дружньої атмосфери в стосунках різних шкіл, різних міст. Варто сказати, що протягом 7 років всі прийоми залишалися і залишаються теплими та яскравими. Всього за 7 років 97 учнів та вчителів Стрийської гімназії побували у Новограді-Волинському, та 72 учнів та вчителів нашої школи побували у Стрию. Змінювалися вчителі, змінювалися учні, та дружба між Стриєм та Новоградом-Волинським залишається вічною. Прикро сказати, що тенденція охочих приймати гостей саме в нас із року в рік зменшується. Для прикладу: у 2005 році колегіум запросив 27 гімназистів, 2006 рік – 25, 2007 - 18. Це говорить про те, що нашу молодь вже нічим не зацікавиш. Змінюються пріоритети, духовні цінності, життєві необхідності. Раніше учням було достатньо провести екскурсію містом, показати визначні місця, розповісти історію, про славетних людей, які народилися в нашій місцевості, або проживали тут тривалий період. А на сьогоднішній день учнів хвилює лише одне питання: “До якої ресторації сходити на пиво, і як потім приповзти додому…”. Учнів не хвилює те, що охочих приїхати до Новограда-Волинського зі Стрия більше у 3 рази ніж тих, хто хоче здійснити візит на Львівщину. Хочу вірити, що ця тенденція, про яку вище згадано, зміниться в зворотному напрямку, та охочих стане більше. Також сподіваюся, що проект “People to People” не виснажиться з роками, а навпаки, буде цікавішим та популярнішим. Наостанок, хочу подякувати всім попереднім координаторам проекту, яких було чимало: Храбану Тарасу (2002), Козак Юлі (2003), Карплюк Світлані (2004), Маланяку Андрію (2005), Медецькій Вікторії (2006) та Волошину Олександру (2007). Ви зробили величезний внесок у проект. Завдяки вам ми продовжуємо цю традицію. Я та всі колегіанти, випускники школи схиляємо голову перед Зіннуровим Едуардом Ільгамовичем, який робить наше життя різноманітним та яскравим. Ми навчаємося не в простій школі, і причиною тому є не паперові рушники, комп’ютер в кожному класі, а надзвичайно приємні події та моменти, як от проект “People to People”.