Засади правозахисної діяльності

Поняття та державні гарантії правозахисної діяльності, інститут Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини; органи юстиції; нотаріат; адвокатура

§ 1. Поняття правозахисної діяльності

Потреба в існуванні правозахисних інститутів пояснюється низкою взаємопов'язаних чинників. По-перше, тим, що гаран­тування охорони прав громадян стало одним із принципів пра­вової системи та державного життя, що знайшов відображення в Конституції. Державні органи і окремі службові особи, само­стійно виконуючи свої професійні функції і завдання, часто-гу­сто порушують конституційні права та правомірні інтереси фізичних і юридичних осіб або не дбають про них. Тому захист прав громадян потрібен, незважаючи на наявність системи кон­тролю за законністю з боку суду, органів прокуратури та інших уповноважених на це органів.

По-друге, міжнародні політико-правові інститути приділя­ють все більше уваги правам людини в посттоталітарних краї­нах. Для Української держави дотримання міжнародних стан­дартів з прав людини стало одним із пріоритетів внутрішньої політики. Про це свідчить прийняття в нашій країні нових полі­тичних документів з основних питань розвитку демократії, за­хисту прав людини, проведення судово-правової реформи

По-третє, правозахисні інститути є незалежними від держав­них органів; для них характерна відкритість, вільний доступ для всіх, хто потребує захисту своїх прав і свобод. Механізми захи­сту прав і свобод громадян виникають у процесі взаємодії органів влади та громадянського суспільства і це стало реальним гаран­том від відомчого або неправомірного втручання. У наший дер­жаві поступово створюється адміністративна юстиція, яка ба­зується на наявності у громадян не тільки приватних, а й пуб-

По

722

Глава 21

Засади правозахисної діяльності

723

лічних прав й завдяки цьому окремі громадяни можуть вступа­ти у правові відносини з державою щодо захисту своїх приват­них прав.

Правозахисна діяльність полягає у захисті прав та інтересів громадян України, іноземців, осіб без громадянства, юридич­них осіб щодо спірних питань їхніх прав і охоронюваних інте­ресів, а також у наданні правової допомоги від обвинувачення, посилення правових гарантій охорони прав і свобод від втру­чання органів влади та управління. Предмет правозахисної діяльності стосується правової допомоги юридичним особам, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, а також захисту фізичних осіб від обвинувачення. Кількість осіб, які потребують допомоги та захисту, з кожним роком збіль­шується.

Гаранти правозахисної діяльності. Державою сформуль­овані певні правові гарантії права на захист й на здійснення пра­возахисної діяльності. Так, у КК встановлена кримінальна відпо­відальність за порушення права на захист (частина 1 ст. 374 КК), за якою недопущення чи ненадання своєчасно захисника, а та­кож інше грубе порушення права підозрюваного, обвинуваче­ного, підсудного на захист, вчинене особою, яка провадить дізнання, слідчим, прокурором або суддею карається штрафом від 300 до 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого. При цьому, якщо це призвело ще й до засуджен­ня невинної у вчиненні злочину особи, або це було вчинено за попередньою змовою групою осіб або призвело до інших тяж­ких наслідків, то кара винних у порушенні права на захист осіб є більш жорсткою (ч. 2 ст. 374 КК). Гарантією нормального ве­дення правозахисної діяльності слугує заборона у втручання в діяльність захисника чи представника особи. За вчинення в будь-якій формі перешкод до здійснення правомірної діяльності захисника чи представника особи по наданню правової допомо­ги або порушення встановлених законом гарантій їх діяльності та проф?.сійної таємниці карається штрафом від 100 до 200 не­оподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними

роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до 3 років, а ті самі дії, вчинені службовою особою з використанням свого службового становища, караються значно суворіше (частини 1 і 2 ст. 397). Крім того, передбачена кримінальна відповідальність за погро­зу або насильство що до захисника чи представника особи (ст 398 КК), за умисне знищення або пошкодження майна захис­ника чи представника особи (ст. 399 КК), за посягання на жит­тя захисника чи представника у зв'язку з діяльністю, пов'яза­ною з наданням правової допомоги (ст. 400 КК).

Правозахисна функція, яку виконують державні й недер­жавні органи, має багато складових. Це, зокрема, роз'яснення громадянам їхніх прав та обов'язків, надання юридичної допо­моги, представництво в суді, правоохоронних органах тощо. Державним органом, який повинен сприяти розвитку юридич­но-інформаційних послуг з метою реалізації прав, свобод і за­конних інтересів громадян та юридичних осіб, надання їм плат­них послуг правового й технічного характеру є Міністерство юстиції України та його органи на місцях. До органів юстиції входить компетенція з виконавчого провадження судових рішень, реєстрації актів громадянського стану, державної реє­страції нормативно-правових актів і громадських об'єднань, а також забезпечення діяльності нотаріату.

Правозахисну функцію виконує адвокатура, яка є профе­сійною правозахисною недержавною інституцією¹. Свою діяльність вона спрямовує, на захист громадян і осіб від обви­нувачення і надання правової допомоги при вирішенні справ у судах, у досудовому порядку та в інших органах влади. Разом із тим, громадяни України мають право вільного вибору захис­ника і можуть обирати захисником своїх інтересів особу, яка є фахівцем у галузі права, якщо така особа може легально нада­вати правову допомогу особисто чи за дорученням юридичної особи. У 1998 р. в Україні розпочала свою роботу нова право-захисна інституція — Уповноважений Верховної Ради Украї­ни з прав людини.

¹ Див.: Закон України «Про адвокатуру»; Хрестоматія з правознавства. С 241-251.

24*

724

Глава 21

Засади правозахисної діяльності

725

§ 2. Уповноважений Верховної Ради України з прав людини

Діяльність Уповноваженого безпосередньо спрямована на охорону прав і свобод людини, розширення обізнаності грома­дян про порушення їхніх прав і свобод органами влади, посадо­вими особами. Ця діяльність водночас є і правозахисною, і правороз'яснювальною. Уповноважений Верховної Ради Украї­ни з прав людини здійснює легітимний парламентський конт­роль за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також захист прав кожного на території Украї­ни в межах своїх повноважень.

Уповноважений здійснює свої функції незалежно від інших державних органів і посадових осіб. Він розглядає скарги про порушення конституційних прав громадян, що звертаються до нього після того, як всі правомірні шляхи для відновлення по­рушених прав вичерпано. Омбудсман (так цей орган іменуєть­ся в країнах Заходу) може порушити провадження у відповід­них державних органах.

Свою діяльність він будує відповідно до Конституції Украї­ни, Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради Украї­ни з прав людини» від 23 грудня 1997 р. і має на меті, зокрема:

а) захист прав і свобод людини і громадянина, проголоше­
них Конституцією і законами України, а також міжнародними
договорами України;

б) сприяння поновленню порушених прав і свобод;

в) сприяння приведенню законодавства України про права і
свободи людини і громадянина відповідно до Конституції Ук­
раїни та міжнародних стандартів;

г) сприяння правовій інформованості населення та захист
конфіденційної інформації про особу та інші.

Компетенція Уповноваженого стосується відносин, що ви­никають між громадянином при реалізації його прав і свобод та об'єднаннями громадян, установами, підприємствами, організа­ціями (незалежно від форми власності), їх посадовими та служ­бовими особами¹.

¹ Див. Хрестоматія з правознавства. С 294 -309

При цьому Уповноважений має право:

—невідкладного прийому найвищими посадовими особами
держави, керівниками державних органів, органів місцевого са­
моврядування;

—звертатися з поданням до Конституційного Суду України про
відповідність Конституції України законів України та інших право­
вих актів Верховної Ради, актів Президента та Кабінету Міністрів
України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки
Крим, які стосуються прав і свобод людини і громадянина;

—ознайомлюватися з документами, у тому числі й секретними
тощо;

—вимагати від посадових і службових осіб органів держав­
ної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, ус­
танов, організацій (незалежно від форми власності) сприяння
проведенню перевірок діяльності підконтрольних і підпорядко­
ваних їм підприємств, установ, організацій тощо;

—запрошувати посадових і службових осіб для отримання
від них усних або письмових пояснень щодо обставин, які пере­
віряються у справі;

—відвідувати у будь-який час місця тримання затриманих,
попереднього ув'язнення, установи відбування засудженими
покарань та установи примусового лікування і перевиховання,
психіатричні лікарні тощо;

—звертатися до суду із заявою про захист прав і свобод лю­
дини і громадянина тих осіб, які за станом здоров'я чи з інших
поважних причин не можуть цього зробити самостійно, а також
особисто або через свого представника брати участь у судовому
процесі у випадках та порядку, встановлених законом;

—направляти у відповідні органи акти реагування Уповно­
важеного в разі виявлення порушень прав і свобод людини і гро­
мадянина для вжиття цими органами необхідних заходів тощо

Уповноваженим може бути призначений громадянин Украї­ни, який на день обрання досяг сорока років, володіє держав­ною мовою, має високі моральні якості, досвід правозахисної діяльності та протягом останніх п'яти років проживає в Україні. Першою особою, обраною на цю посаду була Н І Карпачова. Нещодавно вона переобрана Верховною Радою України на но­вий 5-річний термін.

726

Глава 21

Засади правозахисної діяльності

727

У результаті діяльності Уповноваженого підтримується віра людини у справедливість, нейтралізується негативне ставлен­ня її до влади, пом'якшуються конфлікти між державою, її орга­нами і громадянами. Діяльність Омбудсмана демократизує сус­пільство, розвиває правову свідомість.

Важливою гарантією діяльності Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини є те, що він користується правом недоторканності на весь час своїх повноважень.

Уповноважений щорічно письмово докладає Верховній Раді України про стан додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина в Україні органами державної влади, органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, підприєм­ствами, установами, організаціями (незалежно від форми влас­ності) та їх посадовими і службовими особами.

Щорічна доповідь повинна містити посилання на випадки порушень прав і свобод людини і громадянина, щодо яких Упов­новажений вживав необхідних заходів, на результати перевірок, що здійснювалися протягом року.

Уповноважений з прав людини для здійснення своїх повно­важень формує секретаріат, який є юридичною особою, має свій рахунок у банку та печатку встановленого зразка.

§ 3. Юстиція України

Органи юстиції традиційно належать до правозастосовчих органів нашої держави.

Органи юстиції очолює Міністерство юстиції України, яке є центральним органом виконавчої влади в Україні. Правову ос­нову діяльності органів юстиції становлять Конституція Украї­ни, закони України «Про державну виконавчу службу» від 24 березня 1998 р., «Про нотаріат» від 2 вересня 1993 р. тощо¹.

До завдань органів юстиції щодо здійснення професійної діяльності з юридичної допомоги можна віднести:

— розвиток правової інформатизації, формування у грома­дян правового світогляду;

¹ На розгляді у Верховній Раді України знаходиться законопроект «Про органи юсіиції України»

—державну реєстрацію нормативних актів органів виконав­
чої влади, органів господарського управління та контролю, що
зачіпають права, свободи і законні інтереси громадян або мають
міжвідомчий характер, ведення реєстру цих актів, надання
інформації з бази даних реєстру;

—легалізацію всеукраїнських, міжнародних і місцевих об'єд­
нань громадян, реєстрацію політичних партій, міжнародних гро­
мадських організацій, неурядових організацій іноземних держав
в Україні та їх символіки, контроль за додержанням ними поло­
жень їхніх статутів;

—сприяння розвитку юридичних послуг, здійснення держав­
ної реєстрації юридичних осіб та реєстрації прав на нерухоме
майно, ведення реєстру застави майна;

—надання громадянам і юридичним особам додаткових плат­
них послуг із складних питань правового характеру;

—забезпечення підготовки відповідних документів та пред­
ставництво інтересів держави в Європейському Суді з прав лю­
дини під час розгляду справ про порушення прав людини в Ук­
раїні, направлення спостерігачів у місії з контролю за додержан­
ням прав і свобод людини і громадянина;

—організацію розгляду звернень громадян з питань, які на­
лежать до компетенції органів юстиції, виявлення та усунення
причин, що породжують скарги громадян.

Одним з основних напрямів діяльності органів юстиції є діяльність, спрямована на виконання рішень (вироків), поста­нов судових органів.

При цьому органи юстиції організують заходи щодо своєчас­ного, повного та неупередженого примусового виконання рішень судових органів.

У системі Мін'юсту працюють близько 14, 5 тис. працівників. Міністерство юстиції України очолює міністр, якого за подан­ням Прем'єр-міністра призначає Президент України.

При Мін'юсті також діє Уповноважений у справах додержан­ня Конвенції про захист прав і основних свобод людини. Упов­новажений представляє Україну під час розгляду справ про по­рушення нашою державою положень Конвенції, а також інфор­мує про виконання Україною рішень Комісії та Суду; вносить на розгляд Кабінету Міністрів України пропозиції про усунен-

728

Глава 21

Засади правозахисної діяльності

729

ня порушень положень Конвенції, недопущення таких порушень у майбутньому тощо.

До структури органів юстиції входять також органи нотаріа­ту та реєстрації актів громадянського стану. Повноваження цих органів визначені в Законі України «Про нотаріат», у Сімейно­му кодексі України та в інших нормативно-правових актах.

Відділи реєстрації актів громадянського стану районних, рай­онних у містах, міських (міст обласного значення) управлінь юстиції проводять реєстрацію юридичних фактів: народження, смерті, одруження, розірвання шлюбу, встановлення батьків­ства, зміни прізвища, імені, по батькові, приймають і розгляда­ють заяви громадян про внесення змін, доповнень, поновлення, а також анулювання записів актів громадянського стану та у встановленому порядку зберігають актові книги.