Р о з д і л I

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення

У цьому Законі нижченаведене вживається у такому значенні:

Установа - центральний орган виконавчої влади, що реалізує
державну політику у сфері інтелектуальної власності; { Абзац
другий статті 1 в редакції Закону N 2188-III (2188-14) від
21.12.2000; із змінами, внесеними згідно із Законом N 5460-VI
(5460-17) від 16.10.2012 }

особа - фізична або юридична особа; { Абзац третій статті 1
із змінами, внесеними згідно із Законами N 850-IV (850-15) від
22.05.2003 }

знак - позначення, за яким товари і послуги одних осіб
відрізняються від товарів і послуг інших осіб; (Абзац четвертий
статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законом N 850-IV
(850-15) від 22.05.2003)

свідоцтво - свідоцтво України на знак для товарів і послуг;

зареєстрований знак - знак, на який видано свідоцтво;

заявка - сукупність документів, необхідних для видачі
свідоцтва;

заявник - особа, яка подала заявку чи набула прав заявника в
іншому встановленому законом порядку; (Абзац восьмий статті 1 із
змінами, внесеними згідно із Законом N 850-IV (850-15) від
22.05.2003)

пріоритет заявки (пріоритет) - першість у поданні заявки;

дата пріоритету - дата подання заявки до Установи чи до
відповідного органу держави - учасниці Паризької конвенції про
охорону промислової власності, за якою заявлено пріоритет;

Реєстр - Державний реєстр свідоцтв України на знаки для
товарів і послуг;

Апеляційна палата - колегіальний орган Установи для розгляду
заперечень проти рішень Установи щодо набуття прав на об'єкти
інтелектуальної власності та інших питань, віднесених до її
компетенції цим Законом; (Статтю 1 доповнено абзацом згідно із
Законом N 2188-III (2188-14) від 21.12.2000, із змінами,
внесеними згідно із Законом N 850-IV (850-15) від 22.05.2003)

заклад експертизи - уповноважений Установою державний заклад
(підприємство, організація) для розгляду і проведення експертизи
заявок; (Статтю 1 доповнено абзацом згідно із Законом N 2188-III
(2188-14) від 21.12.2000)

державна система правової охорони інтелектуальної власності -
Установа і сукупність експертних, наукових, освітніх,
інформаційних та інших відповідної спеціалізації державних
закладів, що входять до сфери управління Установи; (Статтю 1
доповнено абзацом згідно із Законом N 2188-III (2188-14) від
21.12.2000)

доменне ім'я - ім'я, що використовується для адресації
комп'ютерів і ресурсів в Інтернеті; (Статтю 1 доповнено абзацом
згідно із Законом N 34-IV (34-15) від 04.07.2002)

МКТП - Міжнародна класифікація товарів і послуг для
реєстрації знаків. (Статтю 1 доповнено абзацом згідно із Законом
N 850-IV (850-15) від 22.05.2003)

Стаття 2. Повноваження Установи у сфері охорони прав на
знаки для товарів і послуг

1. Установа забезпечує реалізацію державної політики у сфері
охорони прав на знаки для товарів і послуг, для чого:

організовує приймання заявок, проведення їх експертизи,
приймає рішення щодо них;

видає свідоцтва на знаки для товарів і послуг, забезпечує їх
державну реєстрацію;

забезпечує опублікування офіційних відомостей про знаки для
товарів і послуг;

здійснює міжнародне співробітництво у сфері правової охорони
інтелектуальної власності і представляє інтереси України з питань
охорони прав на знаки для товарів і послуг в міжнародних
організаціях відповідно до чинного законодавства;

{ Абзац шостий пункту 1 статті 2 виключено на підставі Закону
N 5460-VI (5460-17) від 16.10.2012 }

організовує інформаційну та видавничу діяльність у сфері
правової охорони інтелектуальної власності;

організовує науково-дослідні роботи з удосконалення
законодавства та організації діяльності у сфері правової охорони
інтелектуальної власності;

організовує роботу щодо перепідготовки кадрів державної
системи правової охорони інтелектуальної власності;

доручає закладам, що входять до державної системи правової
охорони інтелектуальної власності, відповідно до їх спеціалізації
виконувати окремі завдання, визначені цим Законом, Положенням про
Установу, іншими нормативно-правовими актами у сфері правової
охорони інтелектуальної власності;

здійснює інші повноваження відповідно до законів. { Абзац
одинадцятий пункту 1 статті 2 в редакції Закону N 5460-VI
(5460-17) від 16.10.2012 }

2. Фінансування діяльності Установи провадиться за рахунок
коштів Державного бюджету України.

(Стаття 2 в редакції Закону N 2188-III (2188-14) від
21.12.2000)

Стаття 3. Міжнародні договори

Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила,
ніж ті, що передбачені законодавством України про знаки, то
застосовуються правила міжнародного договору.

Стаття 4. Права та обов’язки іноземців та осіб без
громадянства

1. Іноземці та особи без громадянства мають рівні з
громадянами України права та обов’язки, передбачені цим Законом,
відповідно до міжнародних договорів України, згода на
обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

2. Іноземці та особи без громадянства у відносинах з
Установою реалізовують свої права через представників у справах
інтелектуальної власності (патентні повірені), зареєстрованих
згідно з положенням, яке затверджується центральним органом
виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у
сфері інтелектуальної власності.

{ Стаття 4 в редакції Закону N 5460-VI (5460-17) від
16.10.2012 }
Р о з д і л II

ПРАВОВА ОХОРОНА ЗНАКІВ

Стаття 5. Умови надання правової охорони

1. Правова охорона надається знаку, який не суперечить
публічному порядку, принципам гуманності і моралі та на який не
поширюються підстави для відмови в наданні правової охорони,
встановлені цим Законом.

2. Об'єктом знака може бути будь-яке позначення або будь-яка
комбінація позначень. Такими позначеннями можуть бути, зокрема,
слова, у тому числі власні імена, літери, цифри, зображувальні
елементи, кольори та комбінації кольорів, а також будь-яка
комбінація таких позначень.

3. Право власності на знак засвідчується свідоцтвом. Строк
дії свідоцтва становить 10 років від дати подання заявки до
Установи і продовжується Установою за клопотанням власника
свідоцтва щоразу на 10 років, за умови сплати збору в порядку,
встановленому пунктом 2 статті 18 цього Закону. Порядок
продовження строку дії свідоцтва встановлюється центральним
органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної
політики у сфері інтелектуальної власності. { Пункт 3 статті 5 із
змінами, внесеними згідно із Законом N 5460-VI (5460-17) від
16.10.2012 }

Дія свідоцтва припиняється достроково за умов, викладених у
статті 18 цього Закону.

4. Обсяг правової охорони, що надається, визначається
зображенням знака та переліком товарів і послуг, внесеними до
Реєстру, і засвідчується свідоцтвом з наведеними у ньому копією
внесеного до Реєстру зображення знака та переліком товарів і
послуг.

5. Право на одержання свідоцтва у порядку, встановленому цим
Законом, має будь-яка особа, об'єднання осіб або їх
правонаступники.

6. Право на одержання свідоцтва має заявник, заявка якого має
більш ранню дату подання до Установи або, якщо заявлено пріоритет,
більш ранню дату пріоритету, за умови, що вказана заявка не
вважається відкликаною, не відкликана або за нею Установою не
прийнято рішення про відмову в реєстрації знака, можливості
оскарження якого вичерпані.

(Стаття 5 в редакції Закону N 850-IV (850-15) від 22.05.2003)

Стаття 6. Підстави для відмови в наданні правової охорони

1. Згідно з цим Законом не можуть одержати правову охорону
позначення, які зображують або імітують:

державні герби, прапори та інші державні символи (емблеми);

офіційні назви держав;

емблеми, скорочені або повні найменування міжнародних
міжурядових організацій;

офіційні контрольні, гарантійні та пробірні клейма, печатки;

нагороди та інші відзнаки.

Такі позначення можуть бути включені до знака як елементи, що
не охороняються, якщо на це є згода відповідного компетентного
органу або їх власників. Компетентним органом щодо назви держави є
колегіальний орган, утворений Установою.

2. Згідно з цим Законом не можуть одержати правову охорону
також позначення, які:

звичайно не мають розрізняльної здатності та не набули такої
внаслідок їх використання;

складаються лише з позначень, що є загальновживаними як
позначення товарів і послуг певного виду;

складаються лише з позначень чи даних, що є описовими при
використанні щодо зазначених у заявці товарів і послуг або у
зв'язку з ними, зокрема вказують на вид, якість, склад, кількість,
властивості, призначення, цінність товарів і послуг, місце і час
виготовлення чи збуту товарів або надання послуг;

є оманливими або такими, що можуть ввести в оману щодо
товару, послуги або особи, яка виробляє товар або надає послугу;

складаються лише з позначень, що є загальновживаними
символами і термінами;

відображають лише форму, що обумовлена природним станом
товару чи необхідністю отримання технічного результату, або яка
надає товарові істотної цінності.

Позначення, вказані в абзацах другому, третьому, четвертому,
шостому та сьомому цього пункту, можуть бути внесені до знака як
елементи, що не охороняються, якщо вони не займають домінуючого
положення в зображенні знака.

3. Не можуть бути зареєстровані як знаки позначення, які є
тотожними або схожими настільки, що їх можна сплутати з:

знаками, раніше зареєстрованими чи заявленими на реєстрацію в
Україні на ім'я іншої особи для таких самих або споріднених з ними
товарів і послуг;

знаками інших осіб, якщо ці знаки охороняються без реєстрації
на підставі міжнародних договорів, учасником яких є Україна,
зокрема знаками, визнаними добре відомими відповідно до статті
6 bis Паризької конвенції про охорону промислової власності
(995_123);

фірмовими найменуваннями, що відомі в Україні і належать
іншим особам, які одержали право на них до дати подання до
Установи заявки щодо таких же або споріднених з ними товарів і
послуг;

кваліфікованими зазначеннями походження товарів (у тому числі
спиртів та алкогольних напоїв), що охороняються відповідно до
Закону України " Про охорону прав на зазначення походження
товарів" (752-14). Такі позначення можуть бути лише елементами,
що не охороняються, знаків осіб, які мають право користуватися
вказаними зазначеннями;

знаками відповідності (сертифікаційними знаками),
зареєстрованими у встановленому порядку.

4. Не реєструються як знаки позначення, які відтворюють:

промислові зразки, права на які належать в Україні іншим
особам;

назви відомих в Україні творів науки, літератури і мистецтва
або цитати і персонажі з них, твори мистецтва та їх фрагменти без
згоди власників авторського права або їх правонаступників;

прізвища, імена, псевдоніми та похідні від них, портрети і
факсиміле відомих в Україні осіб без їх згоди.

(Стаття 6 із змінами, внесеними згідно із Законами N 751-XIV
(751-14) від 16.06.99, N 2783-III (2783-14) від 15.11.2001, в
редакції Закону N 850-IV (850-15) від 22.05.2003)