Особливості інфраструктури фінансового ринку

Інфраструктура фінансового ринку — це складова фінансової діяль-ності ринкової економіки, яка створюється для обслуговування фінансо-вого ринку і забезпечення його нормального функціонування. Виникнен-ню фінансового ринку має передувати формування необхідної інфра-структури, яка містить, зокрема, фондові та валютні біржі, брокерські компанії, комерційні банки, інвестиційні та інноваційні фонди.

Фондова біржа — це установа фінансового типу, основним завдан-ням якої є зосередження в одному місці попиту і пропозиції цінних па-перів та інших видів фінансових ресурсів; це форма ринку, на якому здійснюється купівля-продаж цінних паперів. Цим досягається, з одно-го боку, встановлення цін, курсу цінних паперів і виявлення потреб у фінансових ресурсах, а з іншого — вигідне інвестування, вкладення вільних коштів.

Валютні біржі — це установи, де здійснюється купівля-продаж іноземної валюти і формуються поточні курси валют (валютні котирування) на основі фактичного співвідношення попиту і пропозиції. Валютою називається грошова одиниця країни, яка бере участь у зовнішньоекономічному обміні та інших формах міжнародних зв’язків, що потребують грошових розрахунків. Національна грошова одиниця (гривня, німецька марка, шведська крона, долар США та ін.) як валюта набуває міжнарод-ної ціни — валютного курсу. У ролі валют виступають паперові гроші, які тією чи іншою мірою виконують функції світових грошей як замін-ники золота.

У межах Міжнародного валютного фонду (МВФ) створено правовий механізм для регулювання ринку взаємного обміну й оборотності (кон-вертабельності) валют країн–членів МВФ

В основному функції валютних бірж аналогічні функціям бірж інших типів з урахуванням специфіки товару, що обертається на них: котиру-вання валют, оформлення угод купівлі-продажу, регулювання міждер-жавного переливання капіталу. На валютних біржах, як і на всіх інших, здійснюються спекулятивні строкові угоди.

Брокерські компанії і фірми — це офіційні організації, що займають-ся посередницькою діяльністю під час укладення угод між покупцями і продавцями різноманітних товарів, валют, цінних паперів та інших цін-ностей на товарних і фінансових біржах. Вони діють за дорученням і за рахунок клієнтів, одержуючи за посередництво певну плату.

Комерційні банки — це фінансові підприємства, які створюються на пайовій та акціонерній основі і здійснюють фінансово-кредитні й роз-рахункові операції за дорученням клієнтів на договірних засадах. Комерційні банки різняться за належністю статутного капіталу і способом його формування (у формі акціонерних товариств і товариств з обмеже-ною відповідальністю, з участю іноземного капіталу, іноземних банків тощо), за видами операцій (універсальні та спеціалізовані), а також за те-риторією діяльності (регіональні, республіканські та загальнонаціональ-ні). Вони є суб’єктами позичкового (кредитного) ринку, де формується ціна (відсоток) за користування кредитними ресурсами.

Інвестиційні фонди — різновиди кредитно-фінансових структурних утворень, що акумулюють кошти приватних інвесторів через емісію власних цінних паперів (зобов’язань) і розміщують їх в акції та облігації підприємств у своїй країні і за кордоном. Звичайно вони випускають ве-ликий пакет акцій під час створення компанії, а також набір боргових зо-бов’язань (облігацій). Залучені кошти інвестиційні компанії вкладають в акції корпорацій.

Інноваційні фонди — це фонди фінансових ресурсів, створюваних з метою фінансування новітніх науково-технічних розробок і ризикових проектів як на безповоротній, так і на поворотній (кредитній) основі. Завдання інноваційних фондів полягає в тому, щоб надавати фінансову допомогу вченим і науковим колективам, вкладення коштів у розробки яких пов’язане з великим комерційним ризиком. Ці фонди утворюються в ос-новному за допомогою спонсорських внесків підприємств, об’єднань, вітчизняних та іноземних фірм, банків. Розподіляються вони на конкурс-ній основі після розгляду заявок проектів, що надійшли.