Договір купівлі-продажу.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Це іменний, двосторонній, консенсуальний і оплатний договір.

Сторонами у договорі виступають продавець і покупець. За загальним правилом право продажу товару надане власнику. Водночас у певних випадках стороною може бути й інша особа (наприклад, транспортна організація - при реалізації швидкопсувного вантажу, якщо виникла загроза його псування і неможливо отримати вказівки від вантажовідправника або при реалізації не витребуваного вантажу; заставоодержувач - при відмові заставодателя викупити майно; зберігач - після закінчення строку зберігання і не витребування поклажодавцем та ін.).

Істотними умовами договору купівлі-продажу традиційно вважалися предмет та ціна.

Предметом договору можуть виступати як речі, що визначені індивідуальними та родовими ознаками, так і майнові права і право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. Для того, щоб річ визнавалася товаром і могла виступати як предмет договору купівлі-продажу, необхідно наділити її такою властивістю як оборотоздатність. Речі, обмежені в обороті, можуть бути предметом договору купівлі-продажу лише за наявності у продавця та покупця спеціального дозволу на їх реалізацію чи придбання (наркотичні речовини, мисливська зброя) а речі, які вилучені з обігу, взагалі не можуть продаватися і куплятися.

Найчастіше предметом договору купівлі-продажу виступають речі, які є у продавця на момент укладення договору або будуть створені (придбані) у майбутньому. Умова щодо предмета договору купівлі-продажу вважається виконаною, якщо зміст договору дозволяє визначити найменування товару і його кількість. Кількість може визначатися у мірах ваги, площі, штуках тощо.

за ЦК України 2003 р. ціна є істотною умовою лише для окремих видів договорів купівлі-продажу (наприклад, продаж нерухомості).

В інших випадках за відсутності прямої вказівки на ціну безпосередньо у договорі вона визначається за правилами ст. 632 ЦК, тобто сплачується звичайна ціна, яка склалася на аналогічні товари на момент укладення договору. Ціна встановлюється за кількісну або за вагову одиницю товару.

Якщо в основі ціни покладена вагова одиниця, необхідно визначити характер ваги: брутто (вага з тарою), нетто (часта вага), брутто за нетто (вага упаковки настільки незначна, що вона зараховується в чисту вагу товару).

Ціна у договорі може бути як договірною, тобто встановленою за погодженням сторін, так і централізованою або фіксованою.

Погодженням предмета та ціни не обмежується інтерес покупця та продавця до договору. Залежно від виду договору їх можуть цікавити такі умови як якість, комплектність, асортимент, виготівник, строк гарантії тощо.

Інколи собівартість товару (продукції) може бути незначною (гравій, пісок), але значні витрати, пов'язані з його завантаженням, розвантаженням, перевезенням тощо. У цих випадках необхідно визначити сторону, яка буде нести ці витрати. Певні проблеми можуть виникнути з розумінням та тлумаченням того чи іншого терміна. Так, якщо ми придбали меблевий гарнітур " з доставкою додому", то наше розуміння " доставки* і розуміння вантажників, які привезли гарнітур, може не збігатися.

З метою спрощення процедури укладення договору купівлі-продажу в міжнародній торговельній практиці використовуються так звані базисні умови поставки. У 1936 р. Міжнародна торговельна палата розробила та опублікувала Міжнародні правила тлумачення комерційних термінів (Інкотермс), найпоширенішими редакціями яких є редакції 1980, 1990 та 2000 років.

Мета Правил " Інкотермс":

1) уніфікувати понятійний апарат;

2) визначити момент переходу ризику випадкової загибелі від продавця до покупця;

3) визначити зобов'язання сторін щодо завантаження, перевезення, страхування, охорони, розвантаження товару.

Про значимість цих Правил свідчить та обставина, що у ст. 265 ГК України прямо передбачено, що " умови договору поставки повинні викладатися сторонами відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів " Інкотермс".

Форма договору залежить від: а) ціни договору; б) суб'єктного складу; в) предмета договору; г) спеціальних вказівок закову.

Договір купівлі-продажу може укладатися як в усній, так І в письмовій чи письмовій нотаріальній формі, а також шляхом вчинення конклюдентних дій, тобто дій, які свідчать про бажання покупця укласти договір на запропонованих йому умовах.

Так, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації,