Політика

26 червня 1960 була проголошена незалежність Малагасійської республіки. У результаті демократичних виборів до влади приходить Соціал-демократична партія на чолі з Філібера Ціранана. Неоколоніалістичний режим уряду Ціранана привів до різкого падіння рівня життя, поглиблення соціальних і етнічних протиріч. Країну охопила глибока економічна криза, мали місце масові антиурядові виступи і повстання. В умовах, що уряд Ціранана був змушений передати 18 травня 1972 владу військовим. Новий уряд очолив генерал Рамананцуа. Уряд Рамананцуа переглянув нерівноправні франко-малагасійські угоди 1960 і в 1973 підписало нові — такі, що стверджували суверенітет Мадагаскару і виведення з країни французьких військ. Була обмежена діяльність іноземного капіталу і введений контроль над експортно-імпортними операціями.

У 1975 реакційні сили за підтримки частини армійських офіцерів і поліції підняли збройний заколот. У лютому 1975 уряд Рамананцуа склав з себе повноваження. Був утворений Верховна Революційна Рада, яку очолив міністр закордонних справ Дідьє Рацірака. Новий режим взяв курс на соціалістичну орієнтацію. У грудні 1975 на референдумі були схвалені Хартія Малагасійської Соціалістичної Революції, нова конституція і обрання Раціракі президентом республіки. Уряд приступив до вирішення завдань з подолання спадщини колоніалізму і наслідків неоколоніалістичного правління, маючи на меті зміцнення політичної незалежності та досягнення економічної самостійності. Була проведена націоналізація банків і більшості великих торгово-промислових компаній. Було скасовано подушний податок, податок на худобу, підвищена мінімальна заробітна плата.

У 1991—2002 в країні змінилося кілька правителів; Рацірака періодично повертався до влади, однак його повноваження були сильно урізані.

У 2002 президентом країни став великий промисловець Марк Равалуманана, який почав проводити політику широких господарських і політичних реформ і боротьби з корупцією. У січні 2009 між президентом країни Марком Равалуманана і мером столиці Мадагаскару Андрі Радзуеліна спалахнув конфлікт, який пізніше переріс у криваві зіткнення між їх прихильниками. 7 лютого 2009 близько 10: 00 прихильники мера зібралися на маніфестацію і рушили в напрямку президентського палацу, де їм перегородили шлях озброєні солдати. Після того, як деякі маніфестанти спробували прорватися крізь заслін, солдати відкрили вогонь, внаслідок чого близько 40 чоловік було вбито і близько 300 поранені. Прихильники мера звинувачують президента у зловживанні службовим становищем.

17 березня 2009 президент країни Марк Равалуманана був фактично зміщений зі свого поста своїм суперником, на бік якого перейшла армія, що раніше займала нейтральну позицію. Згідно з суперечливим повідомленнями, Равалуманана був вигнаний з президентського палацу військовими формуваннями під керівництвом контр-Іполита Рамарусуна. Оголошено про формування перехідного уряду під керівництвом колишнього мера Андрі Радзуеліна. Радзуелін відразу ж усунув зі своїх посад 8 міністрів, тим самим ще більше послабивши позиції колишнього президента. Тим часом, Африканський Союз, саміт якого має відбутися в Антананаріву, засудив цю «спробу путчу». 20 березня 2009 Африканський союз призупинив членство Мадагаскару в цій організації в зв'язку з державним переворотом.

Антананаріву (раніше — Тананаріве) — столиця Мадагаскару. Заснована у XVII ст., коли голова племені меріна на ім'я Андріандзака захопив місто племені вазімба Аналамангу («Синій ліс») та звелів побудувати палац на найвищому місці. Так була заснована столиця. яку назвали Антананаріву («Місто тисячі воїнів»). Герб міста складається з двох жовтих та двох блакитних квадратів, складених в шаховому порядку. На жовтих зображені чорні голови зебу, на блакитних — букетики з трьох священих лілій, які втілюють шляхетність і родючість. Над квадратами золота корона у вигляді стіни фортеці з сімома зубчатими баштами. Знизу на крученій позолоченій стрічці надпис: «Тисячі чоловіків не вмирають в один день». Це девіз міста й країни Мадагаскар.

Місто Антананаріву розташоване на внутрішньому плато острова, з'єднане залізницею з Таматаве. Розвинута харчова, шкіряна промисловість, переробка тютюну.

Любителям покупок стоит посетить рынок Андравоаханги. Здесь ремесленники каменного, книжного, плотнического дела и другие мастера изготавливают и продают свои изделия. Ниже располагается Улица Независимости, название которой звучит как «Арабен ни Фахалеовантена».

Она также полна торговых лотков и маленьких рынков. В одном конце улицы располагается Отель «Гласиер», а в другом – вокзал. На востоке находится Площадь Независимости. В этом месте можно увидеть развалины королевского дворца Ровы, который был сожжен в 1995 году.

Это событие произошло во время одной из политических демонстраций.
Также можно осмотреть местный Ботанический сад, Академический музей и посетить религиозно-историческую достопримечательность – холм Амбохиманга.