Узагальнена структурна схема (мал. 1.1).

Рис 1.1. Узагальнена структурна схема оптрона.

Як елемент зв'язку оптрон характеризується коефіцієнтом передачі К_i, обумовленим відношенням вихідного й вхідного сигналів, і максимальною швидкістю передачі інформації F. Практично замість F вимірюють тривалості наростання й спаду переданих імпульсів t_нар(_сп) або граничну частоту. Можливості оптрона як елемента гальванічної розв'язки характеризуються максимальною напругою й опором розв'язки U_разв і R_разв і прохідною ємністю C_разв.

У структурою схемі мал. 1.1 вхідний пристрій служить для оптимізації робочого режиму випромінювача (наприклад, зсуву світлодіода на лінійну ділянку ватт-амперної характеристики) і перетворення (посилення) зовнішнього сигналу. Вхідний блок повинен мати високий ККД перетворення, високою швидкодією, широким динамічним діапазоном припустимих вхідних струмів (для лінійних систем), малим значенням “граничного” вхідного струму, при якім забезпечується надійна передача інформації з ланцюга.

Призначення оптичного середовища - передача енергії оптичного сигналу від випромінювача до фотоприймача, а також у багатьох випадках забезпечення механічної цілісності конструкції.

Принципова можливість керування оптичними властивостями середовища, наприклад за допомогою використання електрооптичних або магнітооптичних ефектів, відбита введенням у схему пристрою керування, У цьому випадку ми одержуємо оптрон з керованим

оптичним каналом, що функціонально відрізняється від “звичайного” оптрона: зміна вихідного сигналу може здійснюватися як по входу, так і по ланцюгу керування.

У фотоприймачі відбувається “відновлення” інформаційного сигналу з оптичного в електричний; при цьому прагнуть мати високу чутливість і висока швидкодія.

Нарешті, вихідний пристрій покликано перетворити сигнал фотоприймача в стандартну форму, зручну для впливу на наступні за оптроном каскади. Практично обов'язковою функцією вихідного пристрою є посилення сигналу, тому що втрати після подвійного перетворення дуже значні. Нерідко функцію посилення виконує й сам фотоприймач (наприклад, фототранзистор).

Загальна структурна схема мал. 1.1 реалізується в кожному конкретному приладі лише частиною блоків. Відповідно до цього виділяють три основні групи приладів оптронної техніки; раніше названі оптопари (елементарні оптрони) блоки, що використовують, світлоджерело - оптичне середовище - фотоприймач; оптоелектронні (оптронні) мікросхеми (оптопари з додаванням вихідного, а іноді й вхідного пристрою); спеціальні види оптронів - прилади, що функціонально й конструктивно суттєво відрізняються від елементарних оптронів і оптоелектронних ІС

Реальний оптрон може бути влаштований і складніше, чим схема на мал. 1.1; кожний із зазначених блоків може містити в собі не один, а трохи однакових або подібних один одному елементів, зв'язаних електрично й оптично, однак це не змінює суттєво основ фізики й електроніки оптрона.