Включення Укр. земель до Рос. Імп. Хронологія і причини.

Періодизація курсу історія України ХІХ ст.

1) кінець ХVІІІ – 1835 – формування територій України;

2) 1835 – 1861 – реформаційний;

3) 1861 – 1900 - період модернізації;

4)1900 – 1917(18) – революційний.

Включення Укр. земель до Рос. Імп. Хронологія і причини.

Головною причиною інкорпорації Укр. земель до складу Рос. Імп. була бездержавність України. 1764 – ліквідовано Гетьманщину; 1765 – створення ІІ-ї Малоросіської колегії; 1775 – ліквідація полково-сотенного устрою, цього ж року зруйновано Січ та утворено Азовську губернію; 1782 – формування 3 намісництв: Київського, Чернігівського, Н-Сіверського; 1783 – ліквідація козацьких полків на Лівобережжі; 1780 – формування Харківського намісництва; 1789 – формування формується Катеринославське намісництво; 1784 – утв. Таврійську область; 1812 – приєднання до Рос. Бессарабії окрім гирла р. Дунаю. Унаслідок політичних перетворень кінця XVIII ст. припинили існувати держави, від яких протягом попередніх двох століть значною мірою залежав розвиток подій в Україні, — Річ Посполита та Кримське ханство. Низка воєнних конфліктів призвела до серйозних змін кордонів між державами, до яких належали українські землі. У 1772 р. ослаблена війнами, внутрішніми суперечностями й шляхетським свавіллям Річ Посполита була поділена між Австрією, Пруссією та Росією. Після першого розподілу Польщі (1772 р.) до складу Австрійської імперії були включені Галичина, частина Волині та Поділля, 1775 р. до Австрії було приєднано Буковину, яка була частиною Османської імперії. Після другого поділу Польщі (1792 р.) до Російської імперії перейшла Правобережна Україна (Київщина, Волинь, Поділля), після третього (1795 р.) — західна смуга Волині й Берестейщина. У результаті війн з Туреччиною 1768—1774 й 1783—1791 pp. Росія приєднала до себе Крим і північно-причорноморські степи. Так усі українські етнічні землі стали підвладні Російській та Австрійській монархіям.

У 60-х — 80-х роках XVIII ст. царський уряд ліквідував залишки Української козацької держави. Було ліквідовано гетьманство, скасовано поділ на козацькі полки та впроваджено новий адміністративний устрій за російським зразком, козацькі полки перетворені на регулярні полки російської армії. На Лівобережжі і Слобожанщині колишня козацька старшина перетворилася на дворянство (шляхту). У 1796 р., як і в Росії, замість намісництв були створені губернії: Малоросійська (Лівобережжя), Слобідсько-Українська (Слобожанщина), Новоросійська (Південь і Крим), Київська, Подільська і Волинська (Правобережжя). У першій половині ХІХ ст. утвердився такий адміністративний поділ Східної України: Чернігівська, Полтавська, Харківська, Київська, Подільська, Волинська, Катеринославська, Херсонська і Таврійська губернії. Царський уряд систему управління будував за військовим зразком. Були утворені генерал-губернаторства: Малоросійське (1802 р.), з 1835 р. — Харківське й Чернігівське з губерніями Харківською, Полтавською і Чернігівською, Новоросійсько-Бессарабське з губерніями Херсонською, Катеринославською, Таврійською і Бессарабською областю, Київське з губерніями Київською, Волинською й Подільською. На чолі генерал-губернаторств стояли військові генерал-губернатори, які користувалися майже необмеженою владою. Під владою Австро-Угорщини перебували Північна Буковина, Східна Галичина й Закарпаття.