Усна народна творчість

1. Прислів’я та приказки

До неоціненних коштовностей фольклору будь-якого народу, а відтак і українського, належать прислів'я та приказки — короткі влучні вислови, які образно та лаконічно передають нащадкам висновки з життєвого досвіду багатьох поколінь предків. Вони є узагальненою пам’яттю народу та результатом його спостережень над життям і явищами природи, що дає змогу молодому поколінню формулювати погляди на етику, мораль, історію й політику.

У своїй сумі прислів'я та приказки становлять начебто звід правил, якими людина має керуватися у повсякденному житті. Вони рідко тільки констатують якийсь факт, скоріше рекомендують чи застерігають, схвалюють або засуджують, — словом, повчають, бо за ними стоїть авторитет поколінь нашого народу, чия невичерпна талановитість, високе естетичне чуття й гострий розум і тепер продовжують примножувати і збагачувати духовну спадщину, що громадилася віками. Різкої межі між прислів'ями та приказками не існує, а основна відмінність полягає насамперед у тому, що прислів'я є більш розгорнутими, ніж приказки.

Прислів'я та приказки про мову

o Хто мови своєї цурається, хай сам себе стидається.

o Птицю пізнати по пір'ю, а людину по мові.

o Рідна мова - не полова: її за вітром не розвієш.

o Більше діла — менше слів.

o Будь господарем своєму слову.

o Мовивши слово, треба бути йому паном.

o Слово — не горобець, вилетить — не спіймаєш.

o Від красних слів язик не відсохне.

o Від солодких слів кислиці не посолодшають.

o Від меча рана загоїться, а від лихого слова — ніколи.

o Від теплого слова і лід розмерзається.

o Вода все сполоще, тільки злого слова ніколи.

o Впік мене тим словом, не треба й вогню.

o Гостре словечко коле сердечко.

o Де мало слів, там більше правди.

Прислів’я та приказки про працю

o Бджола мала, а й та працює.

o Без діла жить — тільки небо коптить.

o Без діла слабіє сила.

o Без охоти нема роботи.

o Без роботи день роком стає.

o Без сокири не тесляр — без голки не кравець.

o Без труда нема плода.

o Будеш трудиться — будеш кормиться.

o Губами говори, а руками роби!

o Де руки й охота, там скора робота.

o Для нашого Федота не страшна робота.

o Діло майстра величає!

Прислів’я та приказки про їжу та хліб

o Без їжі і віл не потягне.

o Аби душа сита та тіло не наго.

o Водою ситий не будеш.

o Гарбузом ситий не будеш.

o Літом сякий-такий бур'янець, а хліба буханець —то й ситий чоловік.

o На ситім тулубі голова стоїть прямо.

o Повар від запаху ситий.

o По саме горло ситий.

o Риба не хліб, ситий не будеш.

Прислів’я та приказки про добро

o Буде добре, як мине зле.

o Будь добрим - бідним станеш.

o Від добра ніхто не тікає.

o Від добра добра не шукають.

o Все добре, що добре кінчається.

o Добре чути далеко, а зле ще далі.

o Добре ім'я краще багатства.

o Добре роби - добре й буде.

o Добре треба шукати, а зло саме прийде.

o Добрий, хоч до рани прикладай.

o Доброго і корчма не зіпсує, а злого і церква не направить.

o Доброму всюди добре.

Прислів’я та приказки про розум, знання та уміння

o Без розуму ні сокирою рубати, ні личака в'язати.

o Борода не робить мудрим чоловіка.

o В умілого і долото рибу ловить!

o Вік живи — вік учись.

o Вчення в щасті украшає, а в нещасті утішає.

o Вченому світ, а невченому тьма.

o Гарно того вчити, хто хоче все знати.

o Голова без розуму, як ліхтарня без свічки.

o Голова не на те, щоб тільки кашкет носить!

o Грамоти вчиться — завжди пригодиться.

o Грамотний — видющий і на все тямущий.

o Дарма, що малий, а й старого навчить!

Прислів’я та приказки про життя

o Життя прожити — не поле перейти.

o Літа пливуть, як вода.

o Вік звікувати — не в гостях побувати..

o Вік пройшов — як батогом ляснув.

o Він уже чужий вік живе.

o Година за годиною — та й так вік зійде.

o День довгий, а вік короткий.

o З віком розум приходить.

o Як жили наші діди та прадіди, так нам веліли.

o Як родивсь, то без пам'яті був, як ріс, то розуму не мав, а як уже до розуму дійшов, тоді б то й лічить, та багато літ уплило.

o В добрім житті кучері в'ються, в поганім — січуться.

o Виходиш з дому — кланяйся життю молодому.

Прислів'я та приказки про тварин

Худоба, скотина

o Не будь тією скотиною, що догори щетиною.

o Пошануй худобу раз, а вона тебе десять раз пошанує.

Тварина

o Всякої тварі по парі.

o І тварина розумна, дарма, що не говорить.

o Старий звір ніколи не дрімає.

Баран

o Добрий баранчик, та по-вовчому виє.

o Куди баран, туди й вівці.

o Не будь бараном, то й вовк не з'їсть.

Вівця

o Біда вівцям, де вовк пастухом.

o Блудна вівця - вовча вечеря.

o Голу вівцю не стрижуть.

o З поганої вівці хоч вовни жмут.

o Ходить, як овечка, а буцькає, як баран.

Бик

o Бик забув, як телятком був.

o Був колись бик, та звівся на смик.

o Захотів молока від бика.

o Чий би бугай не скакав, а теля наше.

o Вола голова не боліла, коли корова теля родила.

o Дмись, не дмись - волом не будеш.

o З вола дві шкури не деруть.

o Котрий віл тягне, того ще й б'ють.

o Старий віл борозни не псує.

o Знайся віл з волом, а кінь з конем.

2. Народні прикмети

Було колись - не могла людина дати собі ради з природою: то дощ йде не тодi, коли просять, а коли косять, то тепло й холод не в пору, то і влiтку трапиться кожуха носити.

Тож, аби вберегти себе від неочікуваної напасті чи прикрої несподіванки, котру може підкинути навколишній світ, людина хотіла не лише його собі пояснити, а й передбачити те, що може статися, аби встигнути до цього підготуватися. Завдяки своїй відмінній спостережливості помітили наші предки, що природа сама пiдказує їм, що і коли вона має намір послати на землю, і навчилися за сьогочасними передвісниками бачити те, що може трапитися завтра. Відтак в кожній місцевості люди з року в рік уважно спостерігали за небесними світилами, стихіями, рослинами, поведінкою та звичками тварин.

Ці спостереження не лише допомогли впорядкувати довколишній світ у чітке знання, а й створили систему передбачень – народних прикмет, які застерігають від небезпеки, допомагають передбачати погоду та врожай, якими будуть весна, літо, осінь та зима. І усе це багатство перевіреного часом знання, яке передавалось з уст в уста, наші предки залишили нам у спадок.

Січень (народні прикмети)

o Якщо січень холодний, то липень - сухий і спекотний; грибів не ждіть до осені.

o У січні - березень, то бійся в березні січня.

o Глибокий сніг у січні - будуть дощі влітку.

o Сусідка кричить - буде віхола.

o Якщо торішній січень був теплий, то нинішній буде холодний.

o Як на Новий рік падає сніг, то будуть гриби рости.

o Якщо січень сухий, морозяний, то буде сухе спекотне літо.

Лютий (народні прикмети)

o Лютий багатий снігом - квітень буде щедрий на воду.

o В лютому багато інею - влітку буде багато роси й меду.

o Ворона під крило ніс ховає - до холоду.

o Місяць мутний - піде сніг.

o Початок лютого погідливий - весну чекай ранню, ясну, погожу.

o Сонце сходить червоне і в червоній зорі - чекати хуртовини.

o Тяга сильна в печі - на мороз, слабка -на вологу погоду.

o Хуртовини часті взимку - влітку часті негоди.

o Шлях Чумацький взимку яскравий -на мороз.

o У зимовий сонячний день у горах з'являється веселка - біла дуга, то при долинах морозитиме, але недовго.

Березень (народні прикмети)

o Якщо в гніздах менше яєць, ніж звичайно, - рік буде неврожайним.

o Місяць ріжками вниз - на тепло й добрий врожай.

o Довгі бурульки - весна буде затяжною; якщо багато довгих і товстих бурульок - на врожай ярини.

o Якщо в березні лежить сніжок за видолинками - врожай на городину і ярину.

o Осика в пухнастих сережках - цього року вродить овес.

o Погляньте на останні снігові кучугури, якщо поверхня їх шерехата - на врожай, якщо гладка - хліб не вродить.

o Якщо багато довгих і товстих бурульок - на врожай ярини.

o Якщо в березні сніжок із задуванням, то буде добрий урожай.

Квітень (народні прикмети)

o У квітні ранковий туман віщує ясну погоду.

o Високі пір'їсті хмари, що нерухомо висять, ніби розірвані, - така погода утримається.

o Купчасті хмари надвечір не зникають - погіршиться погода, задощить.

o Вранці хмариться, але до обіду проясніє і з'являться купчасті хмари -завтра буде сонячна погода.

o Черемха зацвітає перед останніми заморозками.

o Якщо спливе на поверхню листя нім-феї - кінець нічним приморозкам.

o Якщо дуб раніше од ясена розпуститься - на сухе літо.

o Появиться сокорух у клена та інших дерев - настане тепла погода.

Травень (народні прикмети)

o Якщо початок травня теплий, то кінець буде холодний і навпаки.

o На початку місяця з'явилися малі гусенята - на сонячне літо.к чистий місяць на небі, то це прикмета гарної погоди, а як темнуватий, то погода зміниться, може й дощ бути.

o Коли в небі миготять і блискають зірки, то це прикмета, що кілька днів буде ясно, сухо і без дощу.

o Блимання зірок - ознака погіршення погоди з посиленням вітру.

o Як бувають стовпи біля сонця в травні, то буде засуха; а як взимку - будуть люті морози, а як хрест на небі, то буде якась оказія, новина.

o Якщо коло сонця з обох боків показуються «вуха» - наче троє сонць - вранці буде погода, а коли ввечері - дощ; зимою -на відлигу.

Червень (народні прикмети)

o Лист на дубі розвернеться - добре ловляться щуки.

o Як цвіркун цвіркоче, а пугач кличе «пугу» - на гожу днину.

o Увечері голосно цвіркочуть коники -на добру погоду.

o Бобри перед дощем працюють цілу ніч, а жаби вилазять на берег.

o Якщо хрущі, літаючи, гудуть - на ясну, тиху і теплу погоду.

o Багато оводів - врожай на огірки.

o Комарі літають роєм - також на погоду.

o Комарі та мошки стовпом - на гарну погоду.

o Багато комарів - врожай на ягоди, а мошки - на гриби.

o Якщо мурашки лазять по землі, а мурашника поблизу немає - через добу збереться на дощ.

o На бурю сосна дзвенить, а дуб стогне.

Липень (народні прикмети)

o Стовпи, кільця і хрести навколо сонця і місяця віщують швидку зміну погоди.

o А як бувають ото літом круги навколо сонця, то це прикмета ясної сонячної погоди чи великої спеки.

o Якщо зорі малопомітні, то буде буря. Якщо ж світлі, то влітку буде тепло, а взимку мороз.

o Якщо після дощу над землею лежить туман, це віщує погоду. Якщо після малого дощу із землі встає пара - то ще буде дощ.

o В усі свербить - буде дощ.

o Нема уранці роси - то буде дощ.

o Це справді давня і точна прикмета, що перед дощем ніколи не буває роси на траві, на городині.

o Як літом заплачуться вікна (роса на вікнах), то це прикмета, що буде дощ.

o Як нема на траві чи на дереві вранці роси, - це прикмета, що через день-два буде дощ.

o А як є на траві роса, то дощу найближчого дня не буде.

o Берізка польова згортає квіточки вінчиком у парасольку - на негоду.

Серпень (народні прикмети)

o У першій половині серпня погода постійна - зима буде довга.

o Якщо бджолина матка припиняє відкладати яйця у серпні (замість вересня) -зима буде рання і холодна.

o Якщо квіти білої водяної лілеї до восьмої ранку не піднімуться над поверхнею - по обіді буде дощ; коли ж зовсім не з'являться - до зливи чи похолодання.

o Якщо насіннєва «парасолька» в моркви поникла - скоро занегодить.

o Перед дощем реп'ях розкриває свої колючки.

o Перед негодою квітконіжки картоплі згинаються донизу, а квітки начебто в'януть.

o Якщо бур'яни влітку ростуть особливо високі - зима сніжна.

o Коли літньої пори в прохолодну погоду чути грім, то така погода буде довго.

o Якщо вечірня зоря з червонястим відтінком, а призахідне сонце також розчервонілося - вночі збереться на грозу.

Вересень (народні прикмети)

o Врожай на горіхи - врожай хліба на майбутній рік.

o Великі і високі мурашині купи восени - на сувору зиму.

o Бджоли восени щільно віском заліплюють, залишаючи ледь помітний отвір - на холодну зиму; залишають його відкритим - до теплої зими.

o Багато ягід горобини - осінь буде дощова, мало - суха.

o Якщо під час вечірнього доїння вим'я в корови потверділо - наступного дня буде похолодання.

o Бабине літо непогідне - осінь суха.

o Миші риють нори входом на південь -зима буде сувора.

o Кроти носять у нори багато стерні й соломи - зима буде холодна.

o Якщо в дощову ніч сова часто пугикає - бути завтра добрій погоді.

o Вересневий дощ, що почався вранці, довго не йтиме.

o Ранком чути запах сажі - надвечір збереться велика злива.

o Якщо коло буряків багато сухої гички - осінь буде тепла й суха.

o Якщо осінь багата на гриби - зима буде тепла.

o Багато грибів - мало хліба того ж року.

o Коли гриби вродять, тоді на людей помір буває.

Жовтень (народні прикмети)

o Чим сухіший і тепліший початок жовтня, тим пізніше настане зима.

o Грім у жовтні - на безсніжну зиму.

o Як восени випадає ранній сніг (десь перед Покровою), то цей сніг зразу ж згине і ще після цього не буде снігу 40 днів.

o У котрий день (понеділок, вівторок і т.д.) впаде перший сніг восени, то в цей день треба весною садити картоплю - і тоді буде гарний урожай.

o Якщо молодик з'являється у дощовий день жовтня, то дощовим буде весь наступний місяць.

o Якщо кроти роблять входи до нори з півночі - до теплої зими, з півдня - холодної, зі сходу - сухої, а із західної - мокрої.

o Зайці рано нагуляли жиру - на холодну й сніжну зиму.

o Коли подушки гнізд у рудих лісових мурах товсті й міцно складені - зима буде морозяною, а пухкі - сирітською.

o Якщо польові мурашки витягали високі купини, то осінь і весна будуть дощовими, з буйним водопіллям.

o Якщо молодик припаде на дощовий день, то весь наступний місяць буде дощовим.

o Грім у жовтні - на малосніжну, м'яку й коротку зиму.

o Запаслися білки на перезимок великим припасом горіхів - на холодну зиму.

Листопад (народні прикмети)

o Як листопад дерев не обтрусить, довга зима бути мусить.

o Сильний північно-східний вітер у листопаді - бути дощу або мокрому снігу.

o Грім у листопаді - на малосніжну зиму, але на рік врожайний; якщо загримить при місяці уповні - хліб уродить на полях, а в долинах буде поганий.

o Журавлі у вирій першими відлетіли -холоди прийшли, лебеді рушили - настала пора заморозків, гуси у вирій - буде сніг.

o Червоний колір сонця, місяця - похолодає, випаде сніг.

o Зірки яскраві - на мороз, тьмяні - на відлигу.

o Ожеледиця, снігова крупка дають знати про потепління.

o Сірий ранок - ясний день.

o Ожеледиця починається з туману.

o Грім у листопаді - на малосніжну зиму.

o Блимають зірки - погода погіршиться.

Грудень (народні прикмети)

o Якщо зима не настала в грудні і січні, то вона не настане до 10 лютого

o Снігурі прилетіли в грудні - зима буде суворою.Хлібородність - перед суворою зимою.

o Зима морозяна, з великим снігом віщує гарний врожай хліба.

o Від заморозку до зими - місяць.

o На полях сніг хвилястий - будуть хліба рясні.

o Зима не настала, доки не встановиться санна дорога.

o Дощова зима - ознака неврожайного року.

o Взимку надходять хмари з півночі -потепліє.

o Зима малосніжна - літо посушливе.

o Взимку сухо й холодно - влітку сухо й жарко.

o Якщо взимку вітер подув з півночі -буде дуже холодно, зі сходу - на мороз.

o Багато снігу намете - багато хліба прибуде.

3. Байки

У глибині віків бере свій початок байка. Як і міф, вона була однією з перших форм художнього мислення. Байки - це короткі оповідання повчального змісту, на початку, або ж в кінці котрих має бути сформульований висновок чи головна повчальна думка – мораль.

Кожну байку можна розпізнати за кількома її яскравими особливостями. Окрім моралі, котра є сигнальним маячком будь-якої байки, не менш важливою та впізнаваною її особливістю є алегорія. Тобто, зображення одних предметів та явищ через інші. Саме завдяки цьому пересічними персонажами у байках виступають тварини, рослини та речі, через яких байка, наче зі сторони, показує нам нас - людей. Але й самі люди зрідка також можуть бути персонажами байки - однак лише тоді, коли їхні образи виступають символами тих чи інших людських рис.

Окрім цього, байку неможливо уявити без комізму та сатири — її невід'ємних супутників. Адже, як іще краще можна показати непривабливість деяких людських недоліків, як не зробити їх смішними в очах читача?:)

Барометр (байка В. Ярошенка)

Демедь удосвіта ще встав,
Кісся оглянув, косу наклепав,
Мантачку застромив за очкура
І поспішав уже з двора
Косити сіно на луку, —
Та чорт підніс якраз Луку,
Сусіда, — дурня і ледащо, —
Мов за напасть. Ну хтозна й нащо?
Лука, допіречку що встав,
Ні морду мив, ні очі продирав,
Кудлатого нагадував ведмедя
І так озвався до Демедя:
«На косовицю? Так-таки...
Це харашо, для... толоки,
А щоб для сіна, так не дуже...»
«Чого?» — «Бо дощ уструже,
У мене є такі знаки:
Спина болить, ноги крутить, поперек
Лама, тіло свербить, печінки трусить,
Мороз пройма:
Це все на дощ такі прикмети...»
«Але ж на небі хмар нема?»
«Дарма, браток, все це дарма!
Хоч я не вчивсь у вирситеті,
Та хай пойме мене кіндра,
Як дощ не вструже мов з відра:
Річки тектимуть на дорогу,
Повір, Демедю! їй же богу!
Не йди косить. Пропаща та трава,
Що викосиш, нещасна голова!..»
Демедь потилицю почухав,
Але Луки таки послухав
І не косив, дощу злякався
Та день великий протинявся
Без діла-справи по дворі
І злість зганяв на дітворі.

Сміялось чи не все село:
Дощу ще з тиждень не було!

Батько та син (байка П. Гулака-Артемовського)

" Ей, Хведьку, вчись! Ей, схаменись! -
Так панотець казав своїй дитині: -
Шануйсь, бо, далебі, колись
Тму, мну, здо, тло - спишу на спині! "
Хведько не вчивсь - і скоштовав
Березової кашки,
Та вп'ять не вчивсь і пустував -
Побив шибки і пляшки;
І, щоб не скоштувать од батька різочок,
Він різку впер в огонь та й заховавсь в куток.
Аж батько за чуб - хіп! - і, не знайшовши різки,
Дрючком Хведька разів із шість оперезав!..
Тоді Хведько скрізь слізки
Так батькові сказав:
" Коли б було знаття, що гаспидська дрючина
Так дуже дошкуля, то, песька я дитина,
Коли б я так робив:
Я б впер дрючок в огонь, а різки б не палив! "

4. Гуморески

Гуморески — невеликі віршовані або ж прозові твори з комічним, жартівливим сюжетом. На відміну від сатири, у гуморесці сміх постає у вигляді доброзичливої критики морально-етичних аспектів людської поведінки. У дотепній та подеколи парадоксальній формі автор на основі спостережень за людськими вчинками та поведінкою змальовує різні курйозні події та випадки з життя. Саме ці події та персонажі, зображені чудернацько, а часом й недоречно, а також двозначність та навмисно неправильне тлумачення їхніх дій та вчинків, є основою смішного у гуморесці. Хоча, як і кожна смачна страва, гумореска, окрім свого звичного гумору, може бути злегка «приправлена» іронією та сатирою.

Окрім фантазії та уяви автора, будь-яка літературна гумореска живиться також фольклорними джерелами, в яких зосереджено віковий досвід сміхової культури народу, та ментальними особливостями його представників. Власне, для української гуморески вплив цих особливостей важко переоцінити, адже здавна українці славилися своїм вмінням весело та з гумором трактувати несприятливі умови свого життя, що й стало запорукою значної популярності та розвитку цього невеличкого гумористичного твору на нашій землі.

Босий студент (гумореска)

Цілий рік студент провчився майже без просвітку
Та й приїхав відпочити до батьків улітку.
Вклала мати сина спати з дальної дороги.
— Що він тільки, — каже батько, — узува на ноги.
Обносився, обтріпався, посіклось на шкурки.
Колись отак узувались безпритульні вурки.

Взяв смолу він, дратву й шило ще й циганську голку,
Довів якось черевики синові до толку.
Син уранці підхопився, скочив на підлогу.
Що за диво? Не налазить черевик на ногу.
Батько збоку утішає: — Не журися, хлопче.
Нога в тебе чималенька, за півдня розтопче. —
Син хитає головою: — Думали б хоч трішки.
Нащо було зашивати нові босоніжки?

Автор гуморески: Павло Глазовий

Вередливий жених (гумореска)

Перед свайбою жених завітав до хати
І майбутній тещі він став таке казати:
— Завтра підемо у загс я і ваша Таня,
І тому у мене є ось які бажання.
Я бажаю всіх своїх друзів запросити.
Я бажаю, щоб було вволю їсти й пити.
Я бажаю, щоб аж два баяністи грали,
А не скрипочка якась чи старі цимбали. —
Поклонився і пішов повагом із хати.
— Вередливий твій жених, — крутить носом мати. —
Щось ти вибрала не те…
— Мамо! — каже Таня. —
Хай бажає, це ж його воля вже остання.

Автор гуморески: Павло Глазовий

Вигідна жінка (гумореска)

Стрів на вулиці Матвія
Панько Сарана.
— Здрастуй, — каже. — Познайомся:
Це моя жона.
— Дуже радий, дуже радий! —
Вигукнув Матвій.
Цмокнув жінку в праву ручку,
Поклонився їй,
А Панькові тихо мовив:
— Я не доберу,
Як ти міг узяти жінку
Отаку стару?
Видно, старша літ на двадцять?
— Ні, на двадцять п'ять.
Так зате грошви у неї
Свині не їдять. —
А Матвій ще тихше шепче:
— К бісу та грошва,
Як вона сліпа на око
Та іще й крива.
— Ай, — махнув Панько рукою, —
Хто з нас без гріха?
Не шепчи, балакай вільно,
Бо вона й глуха.

Автор гуморески: Павло Глазовий

5. Легенди

Окрему жанрову групу у фольклорній творчості українського народу становлять легенди. Легенда – це поетична оповідь про яку-небудь історичну подію, усне народне оповідання про чудесну пригоду, котра сприймається як достовірна. Легенда - приблизний синонім поняття міф; епічна розповідь про те, що відбувалося в незапам'ятні часи.

Як і перекази, легенди покликані зберегти у народній пам'яті й передати майбутнім поколінням знання про історичне минуле народу, пояснити причини виникнення різних явищ природи, їхню суть, зафіксувати народні уявлення наших пращурів про них. На відміну від переказів, легенди менш достовірні, у них допускається вигадане, фантастичне, неймовірне. Але поряд з цим, легенди - це не прості вигадки, адже беруть свій початок з реальних подій.

Хоча події у легенді нерідко перебільшуються, у народній свідомості вона все ж сприймається як достовірна розповідь, що відрізняє її від звичайної казки, а фантастичний зміст легенди трактується як диво, творене незвичайними людьми. Фантастика і вимисел легенди – саме ті чинники, за допомогою яких неясне стає зрозумілим, а неможливе – досяжним.