Публічні виступи як важливий засіб комунікації

публічний виступ – це різновид усного спілкування. А жанровий різновид публічного виступу – це доповідь (звітна, ділова, політична), промова (агітаційна, мітингова, повілейна), бесіда, лекція, репортаж.

1.Види публічного виступу:

· публічне повідомлення на означену тему;

· текст такого повідомлення;

· усне або письмове офіційне повідомлення про що-небудь керівникові або начальникові.

2. жанри публічних виступів

Залежно від змісту, призначення, форми чи способу виголошення, а також обставин публічний виступ поділяється на такі жанри, як доповідь, промова, бесіда, лекція, репортаж.

Комунікативні вимоги до мовної поведінки під час публічного
виступу.

Мова виступу передбачає передусім дотримання норм, прийнятих у
культурі мови, якою здійснюється виступ. З культурою мови пов'язують перш
за все уміння правильно говорити та писати, добирати мовно-виражальні
засоби відповідно до мети й обставин спілкування

Конкретні рекомендації щодо мови виступу можна сформулювати як
набір наступних правил:
Дотримуйтесь норм усного мовлення, не переобтяжуючи свій виступ
складними граматичними та синтаксичними конструкціями.Вживайте прості короткі речення, уникаючи складнопідрядних, особливо
з декількома підрядними. Довгі складні речення переключають увагу аудиторії
на форму висловлення, заважаючи розумінню його смислового змісту.
Віддавайте перевагу активним дієслівним формам та особовим реченням,
частіше вживайте особові займенники першої особи однини та множини.
Зважайте на те, що виступають переважно перед аудиторією, яка
складається з представників різних культур. Тому вживайте нормативну та
нейтрально забарвлену лексику, уникаючи кліше, жаргону, сленгу, за винятком
тих випадків, коли ви абсолютно певні, що більшість аудиторії їх зрозуміє.
Уникайте абревіатур, якщо ви не впевнені, що вони зрозумілі більшості
аудиторії.

Періодично користуйтеся таким стилістичним прийомом, як повтор,
який є ефективним засобом ритмічного оформлення висловлення.
Періодично звертайтеся до аудиторії з риторичними питаннями. Це
допомагає утримати увагу аудиторії та створює атмосферу особистого
залучення кожного з присутніх до питань, що розглядаються.
Будьте обережні, включаючи анекдоти, цитати, а також наводячи
конкретні приклади для ілюстрації фактів або думок, тому що міжкультурні
розбіжності, які неминуче присутні у міжнародній аудиторії, можуть призвести до непорозумінь у сприйманні такої інформації і навіть до конфліктних ситуацій

Існують різні типи промов за своєю внутрішньою структурою та зовнішньою формою, тобто за своїм знаковим оформленням промови, є різні.

1. Промови, що читаються за конспектом
У певних випадках „по-написаному” говорити просто необхідно, й не завжди тому, що промовець не може від себе сказати кілька живих і яскравих слів. Просто ситуація вимагає дуже точного слововживання. Офіційна політична промова є першим прикладом читаної за рукописом промови.
2. Промови, які готують заздалегідь, але не вчать напам’ять
Виступи тривалістю 1− 2 години напам’ять не вивчити. Запам’ятавши певний обсяг матеріалу викладачі (оратори) викладають його перед аудиторією „з пам’яті”, часом імпровізуючи, що справляє враження плину живої думки та значної ерудиції оратора.
Допоможуть у такому разі тези, короткий, стислий план виступу, можливо з певним фактичним матеріалом (цифрами та цитатами). Читати тези не слід, а заглядати в них − можна. Розгорнуті тези і план називаються конспектом.
3. Промови, які готують заздалегідь і вчать напам’ять
Бувають випадки, коли з тих чи інших міркувань читати промову недоцільно, але потрібно зберегти її зміст, нічим не знехтувавши. Наприклад, при вшануванні ювіляра. Спочатку рекомендують написати свій виступ (розміром приблизно на одну сторінку), а потім вивчити його напам’ять.
4. Імпровізовані промови (експромти)
Такі промови виникають спонтанно, самі по собі, за різних обставин. Але найкращий експромт − той, що заздалегідь підготовлено.
Імпровізувати перед аудиторією може, як правило, дозволити собі або дуже досвідчений оратор, або ж людина, яка має від природи досить рідкісний дар.

Презентація як різновид публічного мовлення. Потреба у

видокремленні презентацій як професійного спілкування зумовлена передусім
тим, що в своїй професійній діяльності дипломати, політики, програмісти,
економісти та юристи постійно стикаються з необхідністю виступати публічно.
Поширеною формою таких виступів є презентація, тобто виступ перед
аудиторією з метою представити ідею, проект, програму тощо; проінформувати
про хід виконання або результати проведеної роботи; переконати аудиторію у
правильності підходу або позиції, у перевагах запропонованої програми тощо.
Презентація - спеціально організоване спілкування з аудиторією, мета
якого переконати або спонукати її до певних дій. Презентацію здійснюють
через три канали: вербальний - те, що я говорю; вокальний - те, як я говорю;
невербальний - вираз очей, жести, рухи. Вплив на аудиторію суттєво
посилюється завдяки володінню вокальним і невербальним засобами.
Розрізняють такі види презентацій:

Презентація за сценарієм - це традиційна презентація зі слайдами,
доповнена засобами показу кольорової графіки й анімації з виведенням
відеоматеріалу на великий екран або монітор. Озвучує матеріал зазвичай сам
ведучий.
Інтерактивна презентація - це діалог користувача з комп'ютером.
Користувач приймає рішення, який матеріал для нього важливий, і вибирає на
екрані потрібний об'єкт за допомоги миші або натисненням на клавіші. У цьому
випадку видається інформація, на яку є запит. Інтерактивна презентація дає
змогу здійснювати пошук інформації, заглиблюючись в неї настільки, наскільки
це було передбачено розробником презентації.
Автоматична презентація — це закінчений інформаційний продукт,
перенесений на відеоплівку, дискету, компакт-диск і розісланий потенційним
споживачам з метою виявлення їхньої зацікавленості.
Навчальна презентація призначена допомогти викладачеві забезпечити
зручне і наочне викладання теоретичного і практичного матеріалу.

17. Бесіда – це форма спілкування з метою обміну думками, інформацією, почуттями тощо.

Функції бесіди:

Обмін інформацією, формування перспективних заходів і дій, контроль і координація вже розпочатих дій, взаємне спілкування людей під час виконання виробничих завдань, пошук, висунення і оперативна розробка робочих ідей, стимулювання людської думки в новому напрямку і тд.

Існують різні види бесід. Якщо за основу класифікації взяти мету спілкування та зміст бесіди, то можна виокремити бесіди ритуальні, глибинно-особистісні та ділові.

Під час ритуальних бесід люди спілкуються, дотримуючись певного мовленнєвого етикету. Як правило, ці бесіди характерні для обрядів, звичаїв будь-якої спільноти людей

Глибинно-особистісні бесіди. Вони, як правило, характерні у спілкуванні між близькими людьми — рідними, коханими, дітьми, друзями та ін. Основна особливість таких бесід полягає в тому, що саме в них найповніше проявляються й реалізуються наші гуманістичні комунікативні установки та морильні норми.

Велику роль у житті людей відіграють ділові бесіди. їх предметом, як правило, є конкретне діло. Серед ділових бесід розрізняють інформаційні: у «конкурентній ситуації»; «під тиском співрозмовника»; з метою викладу своєї позиції. Виходячи з професійної спрямованості розрізняють бесіди управлінські, педагогічні, правові, медичні та ін. Тут основна увага приділяється особливостям саме ділових бесід і їх різновидам. Майже всі справи, трудові акції, будь-яка спільна праця людей починаються, здійснюються і завершуються за допомогою різних за формою, змістом і функціями ділових бесід.

Залежно від кількості учасників бесіди поділяються на індивідуальні та групові.