Сотник Крук

Я, Крук, чорний сотник УПА,

Моя сотня в далекому схові,

Добрі хлопці в моєму загоні

Підуть завтра у бій.

Іне чекай моя Оксано,

Додому з лісу партизана.

Бо завтра знову буде бій,

І не вернеться сотник твій.

А пам¢ ятаєш друже Калино?

В тридцять третім свою Полтавщину?

Пам¢ ятаєш той хліба кусок

Друже Калино, ми упирі -? Ні!

А пам¢ ятаєш друже Карась?

Як ми рибу глушили в Дністрі?

Пам¢ ятаєш ті ночі, і зорі,

Друже, Карась, ми упирі -? Ні!

А пам¢ ятаєш друже Рязань?

Свою Росію, прокляті ізби?

П¢ яну душу розп¢ яту на призьбі,

Друже Рязань, ми упирі -? Ні!

Я, Крук, і мені все одно,

Мені славу співає округа.

Відрізняють від ворога друга,

Я, Крук, чорний сотник УПА.

Ти казала…

Ти казала, ти казала в понеділок

Підем разом, підем разом по барвінок.

Я прийшов тебе нема – підманула підвела,

Підманула, підвела, моя мила!

Гей-гей, моя мила,

Моя мила до роботи не лінива,

Як з роботи я прийду, все за неї пороблю,

все за неї пороблю, моя мила.

Гей, забава, забава аж до рання,

Забава цілу ніч.

Ти гуляла, гуляла аж до рання,

А я плакав, я плакав цілу ніч.

Цілувала ти уста малинові, цілувала ти мій горбатий

Я твій фраєр, а ти моя фраєрка,

Ми ся любим,

Любов то файна рі-і-іч!

А ти казала, ти казала у вівторок...

Ти забудь

Пізньою вечірньою порою

Рясно засвітають небеса

Час пройшов тебе нема зі мною

Я один а навкруги краса

Дихає вечірня прохолода

Сипле місяць промені в траву

Засина осіння вже природа

Тиша, чую я один лиш звук, чую звук

Ти забудь що кохаю що серце страждає

Що все пам’ятаю я кохання твоє

Хай тобі доля всміхнеться, хай щастя прийде

Тільки мені моє серце спокою не дає

Дихає вечірня прохолода

Сипле місяць промені в траву

Засина осіння вже природа

Тиша, чую я один лиш звук, чую звук.

Приспів.

Вже тебе тривожить я не буду

В серці в мене очі чарівні

Ти забула – я забуть не можу

Ось чому і заздрю я тобі, я тобі… (Пр.)

Там, під Львівським замком

Українська народна пісня

Em Am F H Em

Там, під Львівським замком старий дуб стояв.

Em Am D G H

Там, під Львівським замком старий дуб стояв, |

Em Am F H Em | (2)

А під тим дубочком партизан лежав. |

Він лежить, не дише, він неначе спить.

Золоті кучері вітер шелестить.

Над ним стара мати стомлена стоїть

І до свого сина тихо говорить:

“Сину ж ти мій, сину, дитино моя,

Були б тя не вбили, якби не війна.

Було вас у батька п’ятеро синів;

Ти був наймолодший, сину наш, Андрій.

Як ти був маленький, батько воював -

Він за Україну голову поклав! ”

Hе плач, стара мати – син героєм став!

Він за Україну голову поклав.