А ось тут три розвідники. До двох молодих розвідників, до Стаса та Кирила, завітав вже досвідчений Вадим. Стас прийшов з батальону «Айдар». Кирил поранений.

Одна з найбільш гарячих точок –це опорний пункт «Фасад», міст через річку Сіверський Донець.

Наш земляк Євген Каліберда пішов служити водієм в медроту. Неодноразово вночі на автомобілі, не вмикаючи фар, щоб не бути обстріляним, вивозив поранених бійців із передової. За це був нагороджений медаллю «За оборону рідної держави». Вручення відбулося вдома, абсолютно для нього несподівано.

Окрім несення бойової служби у зоні антитерористичної операції, українським воїнам щодня потрібно опікуватися власним побутом в умовах польового табору.

А ось так звані Вищі нагороди народного визнання - медаль «За розбудову держави»; орден «За вірність присязі»; медаль «За оборону рідної держави». Ці нагороди не є державними, але за значимістю не нижчі. Ними нагороджують всіх тих, хто проявив мужність та героїзм.

Фото танкістів 3-ї роти, яка дислокується у Станиці Луганській. Ближче до нас танкісти, які нагороджені Орденами Богдана Хмельницького ІІІ ступеню за бої під Дебальцево. Другий справа-тоді ще лейтенант Василь Божок, який за ці ж бої був представлений до звання Героя України.

Герой-танкіст Василь Божок – звичайний український хлопець родом із Житомирської області. Після навчання в Академії Сухопутних військ вже майже два роки служить в лавах 92-й окремої механізованої бригади. Для виконання завдань в зоні АТО був командирований на початку року. За недовгий період служби в його активі вже немало підбитої ворожої техніки.

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові Указом Президента України БОЖКУ Василю Миколайовичу - Присвоєно звання Героя України з врученням ордена “Золота Зірка”.

А тут попадання снаряду в міст через Сіверський Донець по дорозі на Фасад.

На цьому фото Роман з позивним «Железяка». Єдиний на сьогодні рядовий – керівник блок-поста, який так і називають «Железяка». Сам Роман- харків’янин, вже повернувся додому. За словами товаришів, вміло і грамотно керував ввіреним йому об´ єктом.

«Після війни завжди мир буває», - так говорить народне прислів’я. І вся Україна із завмиранням серця слідкує за останніми новинами про те, що коїться на сході країни. І чекає такого бажаного й вистражданого миру. Війна оселилася в душі кожного, спонукаючи до активних дій, хто на які спроможний. Учні нашої гімназії взяли участь у багатьох благодійних акціях на підтримку воїнів АТО та людей, постраждалих від бойових дій. Кожен долучився до доброї справи і віддав часинку свого тепла з подарунком чи то до Дня Св. Миколая, чи Нового року. Малюнками, листівками, вітаннями, виготовленими дітьми власноруч, бійці прикрашали намети. У багатьох наверталися на очі сльози від спогадів про родини, що чекали на них вдома.

Розгорнувся масштабний волонтерський рух, і на передову вчасно доставлялося військове спорядження, харчі, маскувальні сітки. За словами членів організації «Наш вибір», об´ єдналися вони не тому, що модно, а скоріш за все, що виникла така необхідність. Волонтери опікуються двома дитсадочками і школою. Надають необхідні продукти, одяг, ліки.

А ось обстріляний дитячий садочок в місті Щастя. Сумне видовище і страшне сьогодення.

Напередодні Нового 2015 року волонтери побували на передовій, де перебуває наша 92-а бригада. Окрім гуманітарної допомоги військовим учасники організували також збір новорічних привітань, а ще частування від школярів і навіть дитячих садочків міста.

А ось досить цікаве фото. На ньому отець Спиридон, батюшка. Коли волонтери розвозили подарунки, то побачили, як отець з ломом риє траншею. Вони в нього запитали: «А що Ви, батюшка, тут робите?». На що він сказав, що є патріотом України і вирішив допомогти військовим. Звичайно, батюшка не стріляє із зброї, але допомагає, як може.

Діяльність волонтерів постійно висвітлюється в засобах масової інформації. Ось волонтери влітку привозили до дитячих садочків солодощі, іграшки, взуття. За їх словами така допомога скоріш несе не матеріальну цінність, а моральну.

З волонтерами часто їздила до бійців редактор газети «Вісті Чугуївщини» Оксана Коваленко. Саме в інформаційному плані її допомога дуже цінна.

А ось улюбленець командира-кіт Герман, який полюбляє спати на клавіатурі. Як говорить командир, якщо йдуть обстріли і кіт не зістрибує з клавіатури, тоді чому варто хвилюватися самому командиру? Кіт відчуває, коли є реальна загроза, а коли можна залишатися спокійним.

Ну як в таких ситуаціях та ще й без гумору? На одному з блок-постів бійці поставили пугало у військовій формі з біноклем. За розповідями самих бійців, дуже часто цивільне населення плутало такого солдата зі справжніми військовими.

З передової волонтери привезли учням нашої гімназії не тільки палкі привітання від військових, а ще й два прапори України – один з автографами військовослужбовців із зони АТО, тут є автографи з різних блокпостів, та штабний прапор 92-ї бригади з підписом командира Віктора Ніколюка і підписом на ньому: «Душа – Богу, честь – собі, Слава – Україні!».

Волонтери підтримують тісні зв’язки з танкістами, які служили в 3-й танковій роті в Станиці Луганській. На цих фото якраз танк Василя Божка, фрагменти попадання снарядів у танк. Осколок, який попав у башню танка. Танк був переведений на ремонт і ось він вже після ремонту. Показано демонтаж гусениці танка, частина траку була передана нам в музей.

Тут також видні наслідки обстрілів. Прострілена банка консервів. Бійці жартували, що тільки-но хотіли її відкрити, але їм «допомогли». А ось попадання «ГРАДу». Кругом лежав сніг, тепер вся земля чорна.

Снаряд системи «Ураган», який в довжину майже 5 метрів.

Ось зразки зброї, які передали нам в музей волонтери і самі бійці.

Без усякого сумніву, мине зовсім небагато часу і про них писатимуть книги, зніматимуть кінофільми, на прикладах беззавітного служіння рідній Батьківщині, беззаперечного виконання священного обов´ язку – стати на захист кордонів держави, коли в цьому є гостра потреба, – виховуватиметься не одне покоління українців. Бо вони – справжні герої, які у нерівному двобої протиставили ворогам свій патріотизм, відповідальність, безмежну любов до країни, яку ототожнюють зі своїм рідним краєм, найдорожчими людьми. І саме за це їм наша людська вдячність і низький уклін.