Термін бібліографія та історичний розвиток його значень до початку XX століття

Цей термін походить від давньогрецької мови: biblion — книга і graphein — писати. Спочатку, у V ст. до н.е., " бібліографом" звали переписувача книг. Значно пізніше, у XVIІ ст., у Франції виникло інше значення терміна " бібліографія": " бібліографією" було названо покажчик книг " Бібліографія політична", який вийшов 1633 р. Його автор — Габриель Ноде (G. Naude) був секретарем та бібліотекарем відомого релігійно-політичного діяча Мазаріні, який став пізніше кардиналом. Раніше бібліографічні покажчики називали: " реєстр", " репертуар", " бібліотека".

Перше тлумачення терміна " бібліографія" з'явилося 1704 року у французькому словнику " Dictionnaire de Trevoux ". Воно було таким: " Знання та розшифрування стародавніх манускриптів шляхом вивчення їх дерев'яних оправлень, паперу чи пергаменту".

Близьким до цього було наступне визначення бібліографії, яке дала французька Академія наук у 4-тому виданні свого " Словника" (1762 р.): " Бібліографія — наука бібліографа", а " Бібліограф — найменування того, хто займається розшифруванням стародавніх манускриптів і хто вельми досвідчений у знанні всіх книг, як друкованих, так і рукописних". Автор цього визначення — Жан Франсуа Не де Ля Рошель (G.F. Ne de La Rochelle). Він був паризьким бібліотекарем та істориком книгодрукування.

У 1782 р. Не де Ля Рошель опублікував " Розправу [розвідку] про науку бібліографії та обов'язки бібліографа", що була надрукована як додаток до покажчика " Бібліографія інструктивна" Гильома-Франсуа Де Бюра (G.-F. De Bure).

Аналогічна праця австрійського бібліографа Михаеля Деніса (M. Denis) " Нарис бібліографії" вийшла 1774 р., а в 1777— 1778 рр. була перевидана під назвою " Вступ до книгознавства".

Отже, у XVIІ ст. слово " бібліографія" набуває кількох значень:

1. Результат праці бібліографа, тобто список (або покажчик, перелік, репертуар) книг.

2. Практична діяльність наукового характеру, якою займається бібліограф. Ця діяльність полягає у вивченні книг (рукописних та друкованих) з метою їх описування, а також у складанні таких описів.

3. Знання про книгу, тобто наука, об'єктом якої є книга. Ця наука об'єднувала дослідження історії книги (а також книгодрукування), питання її опису, каталогізації та класифікації

У 1804 р. бібліотекар та бібліофіл Габрієль Пеньо (G. Реіgnot) у " Тлумачному словнику з бібліології" запропонував науку про книгу називати бібліологією, а назву " бібліографія" залишити за тією її галуззю, яка займається покажчиками книг.

На початок XIX ст. припадає й перша спроба створити лекційний курс з бібліографії в Україні. 1809 року викладання бібліографії почалося у Волинському ліцеї у м. Кременці, що належало до Волинської губернії. Викладач Павло Осипович Ярковський (1781 — 1845 рр.) був одночасно бібліотекарем ліцея. Відомості, що збереглися, свідчать про те, що в його курсі бібліографія спочатку (1809 р.) трактувалася як книгознавство в цілому, а пізніше (1814—1825 рр.) — як частина бібліології.

У 1811 р. була опублікована перша в Росії стаття з теорії бібліографії, яка належала Василю Григоровичу Анастасевичу, теж діячу українського походження, знайомому з Кременецьким ліцеєм. Дещо пізніше (1813 р.) вийшов з друку бібліографічний покажчик Василя Степановича Сопікова " Опыт российской библиографии", у якому знаходилося теоретичне " Предуведомление". У цих працях бібліографія також пояснювалася як наука про книгу з дуже великим обсягом завдань.

Протягом XIX століття продовжувалася диференціація наук. У 1897 р. французький вчений Шарль Морте визначив бібліографію як " вчення про складання покажчиків, у яких книги характеризуються за допомогою опису, класифікації та інших постійних способів, або дається ідентифікація книг та повідомлення щодо характеристики книг з боку їх видавничої форми чи предмету".

Аналогічно розвивалися теоретичні погляди відомого російського бібліографа Миколи Михайловича Лісовського (кінець XIX — початок XX ст.). Спочатку він ототожнював бібліографію і книгознавство, але врешті- решт визнав, що бібліографія — це лише частина книгознавства, яка займається книгоописуванням.