Метод вартості реалізації

Питання 2. Розподіл комплексних витрат між спільно виробляємими продуктами.

Виробництво, в якому з однієї сировини і в єдиному технологічному процесі отримують декілька видів продукції, називають комплексним. Продукти, які отримані з однієї сировини і в результаті одного технологічного процесу називають спільно виробленими продуктами або спільними продуктами. Такі продукти неможливо ідентифікувати як різні до досягнення визначеної точки в процесі виробництва, яка має назву точка розділення (див. рис.1).

Точка розділення –точка технологічного процесу, в якій є можливість відокремити спільні продукти.

Витрати на виробництво спільних продуктів, які виникають до точки розділу, називають спільними витратами.

Спільні витрати –витрати одного процесу, в результаті якого одночасно виробляється кілька продуктів.

Таким чином, витрати в комплексному виробництві складаються зі спільних витрат (витрат до точки розділення) та подальших або відокремлених витрат, що виникають після точки розділення. Тому калькулювання собівартості спільних продуктів охоп­лює дві стадії (рис. 1):

1) розподіл спільних витрат між спільними продуктами;

Рис. 1 Калькулювання собівартості спільних продуктів

Для розподілу спільних витрат виділяють наступні методи:

· метод натуральних одиниць;

· метод вартості реалізації;

· метод чистої вартості можливої реалізації;

· метод постійної частки прибутку.

· Метод з використанням спеціальних коефіцієнтів витрат

Для розглядання цих методів скористаємося вихідними даними, наведеними на рис. 2.

Рис. 2 Витрати спільного виробництва – вихідні дані

Метод натуральних одиниць

Це метод розподілу спільних витрат пропорційно натуральному обсягу виробництва спільних продуктів.

Таблиця 1 – Розподіл спільних витрат методом натуральних одиниць

При використанні цього методу припускають, що собівартість одиниці кожного виду спільного продукту однакова. Отже спільні витрати можна розподілити:

собівартість одиниці продукції – 60000: 12000 = 5 грн/од;

розподіл спільних витрат:

продукт А: 4000 ´ 5 = 20 000 грн;

продукт В: 2000 ´ 5 = 10 000 грн;

продукт С: 6000 ´ 5 = 30 000 грн.

Метод натуральних одиниць доцільний лише тоді, коли спільні продукти мають відносно рівну вартість. Проте якщо ціни реалізації сумісних продуктів значно відрізняються, то припущення про однакове значення собівартості одиниці кожного виду продукції призведе до значного викривлення собі­вартості спільних продуктів і відповідно прибутку (див. табл.2)

Таблиця 2– Розрахунок прибутку від виробництва спільних продуктів при використанні методу натуральних одиниць

У даному прикладі на продукт С віднесено найбільшу частину спільних витрат, але ж доход від реалізації цієї продукції найменший, тому отримано збиток. І навпаки, на продукт В віднесено найменшу частину спільних витрат, а його доход від реалізації найбільший, отже отримано у кінцевому результаті найбільший прибуток.

Застосування методу натуральних одиниць неможливе у випадках різних натуральних вимірників обсягу виробництва спільних продуктів.

Метод вартості реалізації

Це метод розподілу спільних витрат пропорційно доходу від продажу кожного спільного продукту.

Таблиця 3– Розподіл спільних витрат методом вартості реалізації

Відповідно прибуток буде наступним (табл.4)

Таблиця 4– Розрахунок прибутку від виробництва спільних продуктів при використанні методу вартості реалізації

Метод вартості реалізації не має недоліків методу натуральних одиниць. Крім того, він простий у застосуванні.

Проте даний метод заснований на припущенні, що витрати визначаються доходами від реалізації. Таке припущення призводить до того, що віднесення менших витрат на продукти з меншим доходом може створити ілюзію прибутковості продуктів, які насправді є нерентабельними. До того ж цей метод не може бути застосований за умов постійної зміни цін, або коли ціна продажу в точці розділення невідома.