Вибір галузей використання для вторинно перероблених пластмас

Вторинно перероблені пластмаси можна використовувати в більшості технологічних процесів, включаючи лиття під тиском, компресійне пресування, екструзії, екструзії з роздуванням рукава, каландрування, термоформування і ротаційне формування [27]. Проте в процеси потрібно внести ряд змін. Відновлені матеріали можуть відрізнятися за своїми властивостями від оригінальних пластмас внаслідок деструкції під час їх тривалого використання і при повторній переробці, а також через наявність домішок інших полімерів, забруднень і паперу. Визначальним чинником є ​ ​ джерело відновленого матеріалу, наприклад, це можуть бути промислові чи побутові відходи [26].
Інженеру важливо сформулювати технічні вимоги та критерії функціональності, що пред'являються до матеріалу, і встановити тверді рамки якості, яким має слідувати постачальник. Необхідно врахувати наявність ряду недоліків у матеріалі за допомогою:
розробки складів, що дозволяють компенсувати недоліки полімеру, наприклад, складати суміші з оригінальним матеріалом і добавками;
конструювання виробів, які можуть допускати наявність дефектів матеріалу, наприклад, робити потовщені або зміцнені стінки; підбору прийнятних технологічних процесів та варіювання їх параметрів [25].

Вторинні матеріали більшою мірою підходять для додатків, в яких колір виробу не критичний. Пластмаси з побутових відходів зазвичай мають різноманітні кольори і вторинний полімер виходить темно-зеленим або чорним. При незначнім забарвленні можна додавати барвники, щоб приховати вихідний колір. Іншим рішенням є застосування відновлених пластмас для виготовлення деталей, прихованих від очей оточуючих [28].

Найбільш відповідними технологічними процесами є ті, які мають широке «вікно процесу» (діапазон технологічних параметрів), тобто відсутня необхідність потрапляння у вузькі рамки специфікацій. Мабуть, найбільш «поблажливими» до технологу процесами є компресійне лиття, лиття під тиском і екструзія. Інші способи формування можна застосовувати тільки в тих випадках, коли вторинний полімер має властивості, близькі до оригіналу.

Щоб забезпечити можливість введення більшої частки матеріалу, слід застосовувати спеціальні технологічні прийоми, серед яких: соекструзіі - процес отримання багатошарового вироби із середнім шаром з відновленого матеріалу, що утворює «сендвіч» з бічними шарами з оригінального полімеру; багатокомпонентне лиття під тиском («сендвіч-лиття»), де відновлені полімери утворюють сердечник в товстостінному виробі, в якому стінки зроблені з оригінального матеріалу; [27] екструзія і лиття під тиском спінених полімерних матеріалів - тут для утворення пор в матеріалі використовують гази-пороутворювачіі; таким чином знижується вага виробів; екструзія і лиття під тиском «змішаних» пластмас - технології, які успішно застосовуються при введенні значної частки ПЕ в якості зв'язуючого [28]. Перевага цих технологій в тому, що часто вони не вимагають промивання матеріалів перед переробкою, а недолік - низька міцність і висока повзучість. Дані проблеми значною мірою вдається подолати, посилюючи контроль за сировинними матеріалами застосовуючи наповнювачі.
Маркування виробів, які містять відновлений матеріал, мають відповідати міжнародним стандартом, який рекомендує зображувати «петлю Мебіуса» із зазначенням відсотка вторинного матеріалу всередині логотипу або поруч з ним [26].