![]() Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Методи обліку витрат і калькуляції фактичної собівартості продукції
На підприємствах застосовуються наступні основні методи обліку і калькуляції фактичної собівартості продукції: нормативний, попередільний і позаказний. Нормативний метод обліку витрат і калькуляції собівартості продукції застосовується на підприємствах з масовим і серійним характером виробництва, в першу чергу в оброблювальних галузях промисловості. Основні елементи і результати нормативного методи обліку витрат і калькуляції собівартості приведені на мал. 13.4 і 13.5.
Мал. 13.4 Основних елементів нормативного методу обліку витрат і калькуляції собівартості
Мал. 13.5. Основні результати нормативного методу обліку витрат і калькуляції Приклад розрахунку фактичної собівартості виробу А на основі нормативного методу обліку витрат і калькуляції представлений в таблиці. 13.4.
Таблиця 13.4 Калькуляція фактичної собівартості виробу А
Для визначення фактичної собівартості виробу його нормативну собівартість по кожній статті умножають на обчислених у відомості звідного обліку витрат індекси відхилень від норм. Розрахунок фактичної собівартості здійснюється по наступній формулі: Sфакт. - фактическая себестоимость, грн.; Sнорм. - нормативна собівартість, грн.; Oн - відхилення від норм, нормативів; ((н-)) економія, (+) перевитрата).
Показний метод обліку витрат на виробництво і калькуляцію собівартості продукції застосовується в індивідуальному і дрібносерійному виробництвах складних виробів, а також дослідних, експериментальних і інших робіт. Показний метод обліку витрат на виробництво і калькуляцію собівартості продукції розглянутий на умовному прикладі (мал. 13.6).
Мал. 13.6. Схема формування витрат на виробництво
Фактична собівартість одиниці виробів або робіт визначається після виконання замовлення шляхом ділення суми витрат на кількість виготовленої по цьому замовленню продукції. З картки обліку витрат на конкретне замовлення (таблиця. 13.5) визначаємо собівартість одного виробу, яка склала 38470. Розділивши суму кожній статті калькуляції кількість випуску, отримаємо постатейну суму витрат на один виріб (таблиця. 13.6).
Картка обліку виробництва Рахунок 20 " Основне виробництво" Кількість 10 шт., грн.
Фактична (звітна) калькуляція собівартості фотоапаратів по підприємству за лютий 2001 р., кількість 10 штук. крб.
Попередільний метод обліку і калькуліруванні собівартості застосовується в хімічному і металургійною галузях промисловості, у ряді галузей лісовий і харчовій промисловості, а також у виробництвах з комплексним використанням сировини. При попередільному методі обліку витрати на виробництво продукції враховуються по цехах (переділам, фазам, стадіям) і статтях витрати. Розглянемо попередільний метод обліку і калькуляції собівартості продукції на умовному прикладі (мал. 13.7). Використовують 2 варіанти. По першому варіанту собівартості кожного переділу калькулюється лише в частині витрат на обробку. По другому - калькуляція собівартості здійснюється по кожному переділу з врахуванням перехідних витрат за вартістю сировини і матеріалів з попереднього переділу. Такий варіант методу обліку і калькулірування собівартості називається напівфабрикатом. Другий варіант калькуляції по кожному переділу передбачає використання рахунку 21 " Напівфабрикати власного виробництва", коли цехи перших переділів здають на склад напівфабрикату, які відпускаються із складу наступному переділу. Собівартість готової продукції складається з собівартості напівфабрикатів попередніх стадій обробки і витрат останнього переділу, тобто одні і ті ж витрати повторюються в собівартості напівфабрикатів кілька разів. Таке нашарування витрат називається внутрізаводським зворотом, який і підлягає виключенню при підсумовуванні витрат по підприємству в цілому (див. розрахунок умовного прикладу). Перший варіант.
Мал. 13.7. Формування витрат на виробництво Собівартість продукції по переділах складає: 1-й переділ (цех) – 25000 тис. грн./20 шт. = 1250 тис. грн. 2-й переділ - 7000 тис. грн./20 шт. = 350 тис. грн. 3-й переділ - 10000тис. грн./20 шт. = 500 тис. грн. Фактична собівартість одиниці продукції =42000 / 20 = 21000 тис. грн. Другий варіант. Згідно з прикладом по рахунку 20 " Основне виробництво" витрати складуть: (25 млн. грн..+ 32 млн. грн. + 42 млн. грн.) = 99 млн. грн., а внутрізаводський зворот - 57 млн. грн. (25+ 32). Таким чином, продукція першого переділу реалізовуватиметься на сторону з врахуванням собівартості в 25 млн. грн., продукція другого переділу - з врахуванням виробничої собівартості в 32 млн. грн. і на кінцевому етапі виробнича собівартість складе 42 млн. грн.
|