Охарактеризуйте основні результати досліджень впливу середовища на структуру організації (механістична і органічна структури Барнса-Сталкера; концепція Лоуренса-Лорша).

Сучасна теорія організації (ситуац. підхід в теорії організації)розглядає орг-цію як відкриту систему, яка постійно взаємодіє із зовн. середовищем, до якого вовна має пристосуватися. Кращою структурою організації буде така, яка найбільш повно враховує вплив ситуац. факторів, які характерні для даної організації. До основних ситуац. факторів, які впливають на формування орг. структури сучасна теорія організації відносить такі: 1) технологію; 2) розміри організації; 3) середовище; 4) стратегію. Вплив середовища на орг. структуру залежить від його наступних характеристик: 1) складність середовища - визначається кількістю його компонент, які впливають на функціонування організації та інтенсивністю взаємодії між ними; 2) динамічність середовища - характеризується кількістю змін середовища в одиницю часу та подібністю змін; 3) невизначеність середовища - визначається кількістю інформації про компоненти та зміни в середовищі, а також якістю та визначеністю такої інформації.

Перше достатньо глибоке дослідження взаємозв’язків між середовищем і структурою було проведено Т.Барнсом і Дж.Сталкером. Вони ідентифікували два крайніх типа середовища: стабільне (яке залишається відносно постійним у часі) і нестабільне (для якого характерні невизначеність та швидкі зміни). Далі вони встановили, що організації, які функціонують в стабільному середовищі звичайно мають структуру, яка відрізняється від структури, що мають організації в нестабільному середовищі. Такі типи орг. структур дістали назву відповідно механістичної та органічної (див. табл.).

Механістична структура - дуже схожа на бюрократ. модель Вебера. Функціонуючи в умовах стабільного середовища, організації структурують свою діяльність передбачуваними шляхами - через правила, спеціалізацію робіт та централізацію влади. Органічна структура більш придатна для нестабільного середовища. Постійні зміни у середовищі вимагають і більш високого рівня її рухливості (гнучкості). Концепцію Барнса і Сталкера розвинули професори Гарвардського університету Лоуренс і Лорш. Вони погоджувалися з тим, що фактори середовища впливають на структуру, але вважали, що такий вплив не може бути однаковим на різні структурні одиниці однієї і тієї самої організації. Вони висунули гіпотезу, а потім і довели, що кожний структурний підрозділ організації має своє власне унікальне середовище, відповідно до якого і повинна здійснюватися його орг. побудова. Їх дослідження дозволяють зробити такі висновки: 1. Середовище організації не є однозначно стабільним або нестабільним. Організація, як правило, має справу з багатьма середовищами з різним ступенем невизначеності. Внаслідок цього структурні підрозділи повинні враховувати вимоги свого власного середовища. 2. Успішна організація вирішує проблему побудови раціональної організаційної структури шляхом пристосування структури своїх окремих підрозділів до вимог їх власного унікального середовища.