Характеристика господарства

В підрозділі необхідно викласти загальні відомості про сільськогосподарські підприємства, м’ясокомбінати, державні чи приватні заклади ветеринарної медицини (клініки, лабораторії та ін.), тваринницькі комплекси, птахофабрики чи інші підприємства, на базі яких виконувалась дипломна робота; вказати провідні галузі господарств і рівень їх спеціалізації, види тварин, їх поголів’я, породний склад і продуктивність, способи утримання та годівлі (пасовищне чи стійлове – для жуйних, кліткове чи напільне – для птиці), благополуччя ферм з інших заразних та незаразних хвороб, найбільш часто реєстровані захворювання, основні економічні показники і рентабельність господарств.

При написанні дипломної роботи з інфекційних чи інвазійних захворювань, обстеження проводиться за загальноприйнятою в епізоотології схемою:

1. Загальні відомості (епізоотична ситуація);

2. Ветеринарно-санітарна характеристика господарства;

3. Характеристика профілактичних чи оздоровчих проти-епізоотичних заходів;

4. В додаток епізоотичного обстеження експериментальні дослідження передбачають проведення дослідів, направлених на вивчення впливу специфічних засобів на перебіг і прояв інфекційних та інвазійних процесів.

2.3. Результати власних досліджень та їх аналіз

В даному підрозділі має бути подана систематизація і детальне викладення результатів проведених експериментальних і клінічних досліджень.

Отриманий цифровий матеріал доцільно розміщувати в компактних і пронумерованих таблицях.

Таблиці слід розташовувати безпосередньо в тексті, де вони згадані вперше або на наступній сторінці. На всі таблиці повинні бути відповідні посилання у текстовій частині власних досліджень.

Таблиці нумерують послідовно арабськими цифрами. Допускається нумерація таблиць в межах розділу. В такому випадку номер таблиці складається з номера розділу і порядкового номера таблиці, відокремлених один від одного крапкою. Назва таблиці має бути стислою і відображати її зміст.

Якщо рядки або графіки таблиці виходять за межі формату сторінки, то таблицю розділяють з перенесенням другої її частини на наступну сторінку.

При поділі таблиці на частини допускається її головну або боковик заміняти відповідно номерами граф чи рядків, нумеруючи їх арабськими цифрами у першій частині таблиці. Слово “Таблиця” вказують один раз над першою частиною, а над іншими друкують “Продовження таблиці__” із зазначенням її номера.

Заголовки граф таблиці починають з великої літери, а підзаголовки – з малої, якщо вони складають одне речення із заголовком. Підзаголовки, що мають самостійне значення, друкують (пишуть) з великої літери. В кінці заголовків і підзаголовків таблиць крапки не ставлять. Заголовки і підзаголовки граф вказують в однині. Горизонтальні та вертикальні лінії, які розмежовують рядки таблиці, а також лінії зліва, справа і знизу, що обмежують таблицю можна не проводити, якщо їх відсутність не утруднює користування таблицею.

Заголовок таблиці повинен бути відокремлений лінією від іншої частини таблиці.

Графу “Номер по порядку” в таблицю не включають, якщо показники, параметри або інші дані необхідно нумерувати, то їх порядкові номери вказують у боковику таблиці перед найменуванням.

Одиниці величин вказують або у заголовках, або у підзаголовках. Окрему графу для одиниць не виділяють. Якщо всі параметри мають одну одиницю виміру, наприклад, кілограм, то їх скорочене позначення (кг) розміщують у назві таблиці. Відомості про різні одиниці дають у заголовках відповідних граф.

Цифри в графах розміщують так, щоб класи чисел у всіх графах були точно один під одним. При відсутності даних в графі слід ставити тире. Числові значення в одній графі повинні мати однакову кількість знаків після коми.

Дипломну роботу доцільно ілюструвати оригінальними рисунками, що включають макро- і мікрофотографії, графіки, діаграми, схеми тощо.

Кожна ілюстрація повинна мати свій номер і підрисунковий підпис. В підписах до мікрофотографій з гістопрепаратів потрібно вказувати метод фарбування і величину збільшення.

Кількість ілюстрацій повинна бути достатньою для пояснення тексту. Ілюстрацію слід розміщувати після першого згадування про неї в тексті або в додатках. На всі ілюстрації мають бути посилання у тексті. Фотознімки розміром менше за формат А4 мають бути наклеєні на аркуші білого паперу формату А4.

Ілюстрації послідовно нумерують арабськими цифрами. Наприклад: Рис. 2; при посиланні – (рис. 2), на рис. 2. Допускається нумерувати ілюстрації в межах розділу. У цьому випадку номер ілюстрації складається з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, відокремленого крапкою. Наприклад: Рис. 1.2 - другий рисунок першого розділу, або в разі посилки - (рис. 1.2.), на рис. 1.2.

Номер ілюстрації, її назву, підрисунковий текст пояснювальні підписи розміщують послідовно під ілюстрацією. Наприклад:

Рис. 1. Техніка проведення новокаїнової блокади.

В обговоренні результатів власних досліджень дають характеристику статистично достовірних змін цифрового матеріалу та відображають науково-теоретичне значення проведеної роботи. Представляють розрахунок економічної ефективності ветеринарних заходів, формулюють висновки та рекомендації виробництву.

В тексті результатів власних досліджень бажано щонайменше робити посилання на себе, але якщо це необхідно, то краще вживати вирази в третій особі: “автор вважає”, а також: “на нашу думку”, “згідно з нашими дослідженнями” та ін. Нижче наводяться приклади застосування в дипломній роботі найбільш використовуваних фраз і зворотів:

- “наші дані узгоджуються з результатами досліджень ряду авторів, таких як …[7, 9]. Вони показали, що …”;

- “отримані дані знаходять підтвердження в роботах …[1, 6, 9, 17].”;

- “деякі автори [1, 5] повідомляють про те, що …”;

- аналогічні дані наводять … [7, 9, 11, 14] та інші автори, вважаючи, що …”;

- “подібні результати отримані в дослідженнях … [4, 9, 13], що узгоджується з результатами експериментів … [3, 4].”;

- “за спостереженнями … [1, 15] у свиней …”;

- “цей факт ми пояснюємо тим …”;

- “останнім часом увага дослідників звернена на …”;

- “окремі роботи вказують на зв’язок …”;

- “дані літератури стосовно вивчення … носять фрагментарний характер, або малопов’язані із …”.

2.4. Розрахунок економічної ефективності

Визначення економічних збитків та економічної ефективності ветеринарних заходів з профілактики та ліквідації різних хвороб тварин проводять, користуючись “Методикою визначення економічної ефективності ветеринарних заходів” (М., 1982) та “Методичними рекомендаціями для визначення економічної ефективності ветеринарних заходів” (Дніпропетровськ, 2006).

Цими методиками рекомендується користуватися при:

- Визначенні загального економічного збитку, який спричиняють хвороби тварин;

- економічного збитку, попередженого внаслідок проведення ветеринарних заходів;

- розрахунку вартості додаткової продукції та сировини тваринного походження, одержаної при застосуванні ветеринарних препаратів;

- розрахунку витрат на проведення ветеринарних заходів;

- розрахунку економії трудових та матеріальних засобів ветеринарного призначення за рахунок застосування більш ефективних профілактичних, діагностичних та лікувальних методів, а також впровадженні нових форм організації праці спеціалістів ветеринарної медицини;

- визначенні економічного ефекту від проведення комплексу ветеринарних заходів при захворюваннях, а також внаслідок застосування нових методів, препаратів і нормативів;

- визначенні економічно обгрунтованих обсягів профілактичних, оздоровчих та лікувальних заходів.

Під економічною ефективністю ветеринарних заходів слід розуміти сумарний показник (у грошовому виразі), який складається із збитку, попередженого внаслідок проведення ветеринарних заходів, вартості продукції, одержаної додатково за рахунок збільшення її кількості чи підвищення якості, економії трудових і матеріальних витрат внаслідок застосування більш ефективних засобів та методів профілактики хвороб і лікування тварин.

Економічний ефект визначають на основі порівняння показників захворюваності, летальності, продуктивності тварин, якості продукції, витрат праці та матеріалів в базовому та новому варіантах ветеринарних заходів. Порівняння варіантів проводять при рівності всіх умов, окрім тих, що визначаються (новий комплекс ветеринарних заходів, використання більш ефективних засобів та методів профілактики, лікування, ліквідації хвороб тощо).

Визначення економічного збитку, що спричиняється хворобами тварин

1. Збиток від загибелі, вимушеного забою, знищення тварин (З₁) розраховують як різницю між вартістю тварин в закупівельних цінах і грошовою виручкою від реалізації продуктів забою за формулою:

З₁ = М · Ж · Ц - В_ф,

де М – кількість загиблих, вимушено забитих, знищених

тварин, гол.;

Ж – середня жива маса однієї тварини, кг;

Ц – закупівельна ціна одиниці продукції, грн.;

В_ф – виручка від реалізації продуктів забою, трупної сировини, грн.

2. Збиток від загибелі, вимушеного забою, знищення молодняку (З₁) визначають за формулою:

З1=М· (Вп+Сп+Т·Ц)-Вф

де М- кількість загиблих, вимушено забитих телят (до 6 місяців),

поросят, ягнят (до 4 місяців), гол;

Вп – вартість приплоду при народженні, грн.;

Сп – середньодобовий приріст живої маси, кг;

Т – вік загиблої, вимушено забитої тварини, дні;

Ц – закупівельна ціна одиниці продукції, грн.

3. Збиток від зниження продуктивності тварин внаслідок їх захворювання (З₂) визначають за формулою:

З₂ = М · (В_зд – В_хв) · Т · Ц,

де М – кількість хворих тварин, гол.;

В_зд і В_хв – середньодобова кількість продукції (молока, м’яса, яєць) одержана відповідно від здорових та хворих тварин в розрахунку на 1 голову, кг;

Т – тривалість спостереження за зміною продуктивності тварин (період карантину, неблагополуччя, хвороби), дні;

Ц – закупівельна ціна одиниці продукції, грн.

4. Збиток від недоодержання приплоду внаслідок перехворювання та яловості маток (З₃) визначають за формулою:

З₃ = (К_н · Р_в – Н_ф) · В_п,

де К_н – коефіцієнт народжуваності, прийнятий за плановим показником;

Р_в – можливий контингент маток для розплоду за видами тварин, гол.;

Н_ф – фактична кількість народжених телят, поросят, ягнят, гол.;

В_п – умовна вартість однієї голови приплоду, грн.

Вартість приплоду при народженні встановлюють за вартістю основної продукції, одержаної за рахунок кормів, витрачених на утворення приплоду, за формулами:

В_т = 3, 61 · Ц

В_п = 1, 97 ·Ц: П_п

В_я = 0, 84 · Ц: П_я

В_л = 80 · С_кд,

де В_т, В_п, В_я, В_л – вартість відповідно теляти, поросяти, ягняти, лошати при народженні, грн.;

3, 61 – кількість молока, яку можна одержати за рахунок кормів, що витрачаються на утворення приплоду однієї корови молочних порід, ц;

1, 97 – кількість приросту маси свині, яку можна одержати за рахунок кормів, що витрачаються на утворення приплоду основної свиноматки, ц;

0, 84 – кількість шерсті, яку можна одержати за рахунок кормів, що витрачаються на утворення приплоду вівцематки шерстних порід, кг;

Ц – ціна одиниці продукції, грн.;

П_п – вихід поросят на основну свиноматку, гол.;

П_я – вихід ягнят на вівцематку, гол.;

80 – число коне-діб, що дорівнює витратам кормів на утворення приплоду кобили;

С_кд – собівартість коне-дня, грн.

5. Збиток від втрати племінної цінності тварин (З₄) визначають за формулою:

З₄ = М_в · (Ц_п – Ц_в),

де М_в – кількість тварин, що втратили племінну цінність, гол.;

Ц_п і Ц_в – середня ціна реалізації відповідно племінних та тих тварин, які втратили племінну цінність, грн.

6. Збиток від зниження якості продукції, одержаної від перехворілих, вимушено забитих, загиблих тварин (З₅) визначають за формулою:

З₅ = В_р · (Ц_зд – Ц_хв),

де В_р – кількість реалізованої продукції зниженої якості, кг, шт;

Ц_зд і Ц_хв – ціни реалізації одиниці продукції, одержаної відповідно від здорових і хворих тварин, грн.

7. Збиток від вимушеного простою робочої худоби (З₆) визначають за формулою:

З₆ = М_р · Т · С_к,

де М_р – кількість робочої худоби, що вимушено простояла, гол.;

Т – середня тривалість простою тварин, днів;

С_к – собівартість робочого коне – дня, грн.

8. Збиток від бракування уражених туш, органів та сировини (З₇) визначають за формулою:

З₇ = П_в · Ц – Д_і,

де П_в – кількість вибракованої продукції та сировини, кг;

Ц – державна закупівельна ціна продукції та сировини середньої якості, грн.;

Д_і – вартість продукції чи сировини, отриманих після переробки, грн.

9. Загальна сума економічного збитку, обумовленого тією чи іншою хворобою (З), визначається як сума всіх видів збитків:

З = З₁ + З₂ + З₃ + З₄ + З₅ + З₆ + З₇.

Витрати на проведення ветеринарних заходів та методика їх обліку

Витрати на ветеринарні заходи (В_в) поділяються на прямі та непрямі і складаються з трудових та матеріальних ресурсів у грошовому виразі, потрібних для здійснення відповідних протиепізоотичних, лікувально-профілактичних, ветеринарно-санітарних, зоогігієнічних, організаційно-господарських та інших заходів.

До прямих витрат відносять:

1. Оплату праці робітників, безпосередньо зайнятих на роботах по проведенню ветеринарних заходів, в т.ч. і відрахування на соціальне страхування тощо.

2. Амортизаційні відрахування від балансової вартості ветеринарного обладнання, апаратів, приладів та витрати на поточний ремонт приміщень і догляд за технікою.

3. Вартість використаних біопрепаратів, медикаментів, деззасобів, перев’язувальних засобів, палива, електроенергії, паливно-мастильних матеріалів, а також інструментів та обладнання малої вартості.

4. Витрати на спорудження тимчасових забійних площадок, пастеризаційних установок, пропускних пунктів, шлагбаумів, дезінфекційних бар’єрів, знезараження продуктів забою та трупної сировини.

Непрямі витрати включають оплату праці переважно головних або старших спеціалістів ветеринарної медицини на правах головного, транспортні витрати та витрати на утримання аптек, складів тощо.

Загальна сума витрат на ветеринарні заходи визначається шляхом складання всіх видів витрат.

Визначення економічної ефективності ветеринарних заходів

При визначенні економічної ефективності ветеринарних заходів встановлюють коефіцієнт захворюваності, летальності, а також величини економічного збитку, що спричиняють хвороби і витрати на ветеринарні заходи.

1. Коефіцієнт можливої захворюваності (К_з1) в неблагополучному стаді і районі (К_з2) визначають шляхом ділення числа захворілих тварин відповідно на поголів’я неблагополучних стад господарства чи району:

К_з1 = М_зг: М_сг;

К_з2 = М_зр: М_ср,

де М_зг – число захворілих тварин в окремому господасртві, гол.;

М_сг – загальне поголів’я сприйнятливих тварин в окремому господарстві, гол.;

М_зр – число захворілих тварин в районі, гол.;

М_ср - загальне поголів’я сприйнятливих тварин в районі, гол.

2. Коефіцієнт летальності (К_л) встановлюють діленням числа загиблих тварин на число захворілих:

К_л = М: М_з,

де М – кількість загиблих, вимушено забитих, знищених тварин, гол.;

М_з – число захворілих тварин, гол.

Питому величину економічного збитку, спричиненого захворюванням, на одну захворілу тварину (К_зб), визначають розділивши загальну суму складових частин економічного збитку на число захворілих тварин:

К_зб = З: М_з,

де З – загальна сума економічного збитку, грн.;

М_з – число захворілих тварин, гол.

3. Додаткову вартість (Д_в), одержану додатково за рахунок збільшення кількості і підвищення якості продукції, внаслідок застосування більш ефективних засобів і методів профілактики хвороб тварин, їх лікування визначають за формулою:

Д_в = (В_рн – В_рт) · О_р,

де В_рн і В_рт – вартість виробленої чи реалізованої продукції за діючими закупівельними цінами відповідно при застосуванні традиційних (базових) і нових (більш ефективних) засобів, в розрахунку на одну оброблену тварину (одиницю роботи), грн.;

О_р – число оброблених тварин новими засобами (обсяг роботи), гол. (м²).

4. Економічний збиток, попереджений в окремому господарстві внаслідок профілактики та ліквідації хвороб тварин (П_з1), визначають за формулою:

П_з1 = М_сг · К_з1 · К_зб – З,

де М_сг – загальне поголів’я сприйнятливих до хвороби тварин, гол.;

К_з1 – коефіцієнт можливого захворювання тварин в неблагополучних гуртах (додаток 6);

К_зб – питома величина економічного збитку в розрахунку на одну захворілу тварину, грн.;

З – фактичний економічний збиток в господарстві, грн.

5. Економічний збиток, попереджений в господарстві внаслідок проведення лікувальних заходів (П_з2), визначають за формулою:

П_з2 = М_л · К_л · Ж · Ц – З,

де М_л – кількість тварин, яких лікували, гол.;

К_л – коефіцієнт летальності;

Ж – середня жива маса однієї тварини, кг;

Ц – закупівельна ціна одиниці продукції, грн.;

З – фактичний економічний збиток в господарстві, грн.

6. Економічний збиток, попереджений внаслідок профілактики та ліквідації хвороб тварин в районі (П_з3), визначають за формулою:

П_з3 = (М_ср · К_з2 – М_зр) · К_зб,

де М_ср – кількість сприйнятливих до хвороби тварин в районі, гол.;

К_з2 – коефіцієнт можливого захворювання тварин в районі;

М_зр – кількість захворілих тварин в районі, гол.;

К_зб – питома величина економічного збитку в розрахунку на одну захворілу тварину, грн.

7. Збиток, попереджений внаслідок хірургічної операції тварин (П_з4), визначають за формулою:

П_з4 = М_п · Ц – В_ф,

де М_п – кількість прооперованих тварин, гол.;

Ц – середня вартість тварин (балансова або за закупівельними цінами), грн.;

В_ф – можлива грошова виручка при вимушеному забої прооперованих тварин, грн.

8. Економічний ефект, одержаний внаслідок здійснення профілактичних, оздоровчих і лікувальних заходів (Е_е), визначають за формулою:

Е_е = П_з – В_в,

де П_з – попереджений економічний збиток, грн.;

В_в – витрати на ветеринарні заходи, грн.

9. Економічний ефект від проведення профілактичних оздоровчих заходів і лікувальних заходів на одну гривню витрат (Е_грн), визначають за формулою:

Е_грн = Е_е: В_в,

де Е_е – загальний економічний ефект, одержаний внаслідок здійснення профілактичних, оздоровчих і лікувальних заходів, грн.;

В_в – витрати на ветеринарні заходи, грн.

3. ОХОРОНА ПРАЦІ

В цьому розділі повинні відображатись питання техніки безпеки на виробництві, які запобігають зараженню працівників ферм антропозоонозними хворобами, їх травматизації машинами і механізмами, а також тваринами в період дослідження і надання лікувальної допомоги.

Розділ “Охорона праці” обсягом 2 – 5 сторінок складається з таких підрозділів:

3.1. Аналіз стану охорони праці у господарстві чи об’єкті ветеринарної медицини

1. Керівництво роботою з охорони праці. Робота з охорони праці, яка виконується лікарем ветеринарної медицини.

2. Дотримання трудового законодавства.

3. Колективні договори та їх значення в забезпеченні безпечних умов праці.

4. Контроль служби охорони праці.

5. Відповідальність за дотримання правил техніки безпеки по господарству, підрозділу, дільниці, лікарні та інших виробничих об’єктах.

6. Організація навчання з охорони праці у господарстві.

7. Планування заходів з охорони праці.

8. Фінансування заходів з охорони праці у господарстві.

9. Аналіз виробничого травматизму (причини, кількість днів втрати працездатності).

10. Проходження працюючими медичних оглядів.

3.2. Аналіз небезпечних та шкідливих виробничих факторів

1. Санітарний стан території ферми та її упорядкування (санітарно-захисна зона, стан під’їздних шляхів, ступінь озеленення, огородження небезпечних місць тощо).

2. Стан мікроклімату тваринницьких приміщень. Рівень загазованості. Наявність природної або штучної вентиляції.

3. Рівень освітлення тваринницьких приміщень.

4. Наявність побутових приміщень.

5. Ступінь механізації і автоматизації трудомістких процесів.

6. Техніка безпеки при обслуговуванні тварин, уражених антропозоонозами.

7. Забезпечення обслуговуючого персоналу спецодягом та іншими засобами індивідуального захисту.