Правовая аккультурация.

Як відзначає Ж- Карбоньє, культурно-історичний процес роз­вивається як взаємодія розрізнених локальних культур (полілінійність) та водночас формується культурна єдність людей (однолінійність). Сьогодні багато хто стверджує про єдність світової культури, проте втрата національною культурою деяких рис під впливом акультурації не означає навіть в осяжному майбутньому втрати відмінностей між культурами взагалі і правовими куль­турами зокрема. Зрозуміло, що сучасний світ не може існувати в умовах замкнутості правових культур. Відбуваються процеси правової акультурації, тобто руйнування, подолання цієї замкну­тості, коли одна правова система може бути немов прищеплена до другої¹.

Національні правові системи не існують ізольовано. Вони взаємодіють одна з одною, ведуть нескінченний культурний діалог. Правова система окремої держави зазнає постійного тиску з боку фрагментів інших правових культур, юридичних текстів, процедур і правових конструкцій. «Бомбардування» культури текстами із чужої культури призводить до нової інтерпретації і цих «зане­сених» текстів, і самого контексту «аборигенівської» культури. З такої нової інтерпретації неминуче виростають нові значенні, що реалізовуються в людській діяльності¹

Більше того, історія великих правових систем, як правило, починається із запозичення (афінське, римське, західне право і так далі). Воно може відбуватися через окремі правові інсти­тути, елементи юридичної техніки і практику правозастосовної діяльності. Має місце також запозичення правових принципів, правових ідей. Іншими словами, запозичення може бути фраг­ментарним, названим правовою акультурацієй, або глобальним, названим правовою рецепцією. Якщо при правовій акультурації відбувається запозичення правових положень, то при правовій рецепції змінюються основи правової системи взагалі.

Правову рецепцію розглядають як різновид правової акуль­турації, названу ще тотальною акультурацією або «культурною мутацією»².

Фрагментарна правова акультурація є поширеним явищем, що виникає в рамках постійного діалогу правових систем і пра­вових культур. Тотальна правова акультурація, тобто правова рецепція — це явище виняткове. її прикладом може служити рецепція римського права, на основі якої сформувалася романо-германська правова сім'я.

На думку К. Осакве порівняльне правознавство заохочує і схвалює запозичення ідей різних правових систем, складає аксіому даної дисципліни. Але перенесення ідей з однієї пра­вової системи в іншу вимагає їх ретельного аналізу на суміс­ність. Правове запозичення зовні схоже з медичною хірургічною операцією з трансплантації окремих частин людського тіла. У своїй роботі компаративіст схожий на хірурга в тому розумінні, що він бере частину чужої правової системи і «пересаджує» її у свою. Для досягнення успішного результату правовий інститут, узятий з системи «А» і перенесений в систему «Б», повинен поєднуватися із системою «Б», а не відторгатися нею. Напри­клад, перш ніж запозичити інститут суду присяжних із системи англо-американського загального права і ввести його в континен­тально-європейську правову систему Росії, треба було зрозуміти, чи сумісний такий інститут із комплексним механізмом російсь­кого кримінально-процесуального права¹.

Правова акультурація здійснюється різними шляхами і різними засобами: за допомогою законодавства і судової практики, за до­помогою укладення договорів, а також здійснюється вченими і викладачами, відбувається на рівні юридичної науки і юридичної освіти. На цій основі виділяються: законодавча, судова, договірна і доктринальна правова акультурація.

Таким чином, сучасний світ не може існувати в умовах замкнутості правових культур. Відбуваються процеси правової акультурації, тобто взаємодії між правовими системами і правовими культурами на рівні законодавства, судової практики, юридичної науки, юри­дичної освіти та ін.

46. Универсальное (мировое) право: насколько оно возможно?

Относительно теорий мирового права, глобальной правовой системы можно сказать, что из числа приводимых элементов такой системы некоторые: международное право, внутригосударственное право и наднациональное право - действительно въявь существуют, а транснациональное право - фигурирует если не в жизни, то в теории.

В доктринальном плане, разумеется, допустимо декларирование любых систем; в реальности, однако, в данном случае никакой единой, глобальной системы не просматривается, во всяком случае сегодня. Нет единой системы даже внутри отдельных названных ее элементов. Взять, к примеру, национальное право: оно разное в каждом государстве и даже внутри некоторых государств. В чем системная связь между шариатским правом Саудовской Аравии, common law Англии и социалистическим правом КНДР, плюс еще международное право, плюс наднациональное право Евросоюза? Чтобы такая связь обрела правдоподобие, необходимо, по крайней мере, проиллюстрировать ее живой практикой, системоувязанным конкретным нормативным материалом. Тем более это касается так называемого транснационального права. Каков его нормативный состав? Где его искать? Где живые примеры юридических норм этого права? На самом деле транснациональное право есть доктринальный, а подспудно - политический (отнюдь не правовой) инструмент разрегулирования деловых отношений псевдоправовыми средствами.

47. Правовая интеграция: возможности и пределы.

Правовая интеграция как сложное многоаспектное явление, осу- ществляемое государством, направлена на повышение эффективности на- циональной правовой системы, то есть ее способности решать максималь- ные задачи социального регулирования за счет минимальных затрат. Эф- фективность правовой системы определяется качеством функционирова- ния ее элементов (законодательство, правотворчество, правоприменение, правовое просвещение и т.д.), взаимосвязей между ними, а также взаимо- связей между правом и иными социальными системами. Таким образом, правовая интеграция, не являясь единым линейным процессом, должна осуществляться применительно к особенностям каждого элемента право- вой системы, которые в силу своей специфики могут взаимодействовать с аналогичными элементами только посредством определенного «инстру- ментария». Использование иных методов, хотя бы и желательных в иных элементах, может повлечь негативные последствия. Это требует модели правовой интеграции, в значительной степени отражающей все процессы интеграционного взаимодействия.

При построении такой модели нужно учитывать как место права в системе социального регулирования интегрирующихся систем, так и конкретное место каждого элемента в правовой системе. Таким образом, эффективность правовой интеграции зависит от четко выявленных ее пре- делов, одним из которых являются сложившиеся морально-нравственные мировоззренческие традиции белорусского общества. Многоаспектность правовой интеграции позволяет выявлять ее пределы на основе концепций правопонимания. При использовании философского правопонимании ана- лизируется соответствие базовых ценностей правовых систем. Норматив- ное правопонимание касается конкретных норм, юридической техники, форм права. Социологический подход позволяет формулировать новые единые правила поведения на основе анализа складывающихся социаль- ных отношений. На наш взгляд, правовая интеграция должна проводиться с позиции большего правового прагматизма и утилитаризма при минимальном заимствовании ценностей иных правовых системах. Это позволяет предложить следующие критерии правовой интеграции для последующего моделирования ее процессов:

1. Четкие цели и задачи, решаемые путем правовой интеграции применительно к каждому элементу правовой системы;

2. Место интегрируемого процесса во взаимодействующих правовых системах, место и роль правового компонента в его;

3. Схематичное описание интегрируемого процесса в виде юридической конструкции правовой нормы и правового отношения;

4. Описание модели регулирования тождественных отношений в иностранных правовых системах ведущих государств, законодательстве ЕС, межгосударственных правовых системах (Союз Беларуси и России, СНГ, ЕврАзЭС);

5. Стоимость проведения правовой интеграции (разработка нормативных актов, создание новых учреждений, должностей и т.д.);

6. Степень упрощения/усложнения правовой системы, адекватность интегрируемого процесса традициям национального права;

7. Криминологическая оценка степени системности и полноты регулирования общественных отношений, наличия пробелов и противоречий, позволяющих игнорировать нормативные требования.

Использование данных критериев для выявления пределов право- вой интеграции позволит анализировать единичные интеграционные про- цессы на предмет соответствия их национальным ценностям и интересам, усилить суверенитет и безопасность.