Категорія Д

Приміщення в яких знаходяться негорючі речовини та матеріали в холодному стані.

В основу розрахункового методу визначення категорій вибухопо­жежної та пожежної небезпеки виробничих приміщень, як зазначалось вище, покладено енергетичний підхід, що полягає в оцінці розрахункового надлишкового тиску вибуху в порівнянні з допустимим.

Кількісним критерієм призначення категорії є надмірний тиск (D P), який може розвинутися при вибуховому згорянні максимально можливого скупчення (навантаження) вибухонебезпечних речовин у приміщенні. При D P > 5 кПа об’єкт, який розглядається, належить до вибухопожежонебезпечної категорії А або Б залежно від властивостей речовин. При D P < 5 кПа об’єкт належить до категорії В, чи Д.

Розрахунковий максимально можливий надмірний тиск, що виникає при загорянні вибухонебезпечного середовища в приміщенні, визначається за формулою:

(5.1)

де: Н_т – теплота згоряння горючої речовини, Дж/кг (для нафтопро­дуктів, розчиннків Н_т=40× 10ⁿ Дж/кг);

Р₀ – початковий тиск, кПа (приймається рівним 101 кПа);

z – коефіцієнт, що характеризує ступінь участі горючої речовини (для ЛЗР і ГР, нагрітих вище температури спалаху, z=0, 3);

m – маса горючої речовини, кг;

V_p – вільний об’єм приміщення, м³ (береться рівним 0, 8);

C_p – питома теплоємкість газової суміші в приміщенні, кДж/кгК (береться рівною теплоємкості повітря 1 кДж);

p – густина газового середовища в приміщенні, кг/м³ (дорівнює густині повітря при заданій температурі; р=1, 2 кг/м³);

k – коефіцієнт, що враховує роботу аварійної вентиляції (k=A× t+1, де: A – кратність аварійної вентиляції);

t – тривалість надходження горючих газів і парів, год.;

K_H – коефіцієнт негерметичності приміщення (K_H=3);

T₀ – температура в приміщенні (T₀=300К).

Таблиця 6.1