Класифікація об’єктів за їх вибухопожежонебезпекою

Визначення категорії приміщень і будівель виробничого та складського призначення за вибухопожежною та пожежною небезпекою є основою для встановлення нормативних вимог для забезпечення вибухопожежобезпеки вказаних приміщень та будівель.

Відповідно до ОНТП 24-86 приміщення та споруди поділяються на категорії: А, Б, В, Г, Д залежно від розміщених технологічних виробництв і властивостей речовин і матеріалів, які там застосовуються або утворюються.

До категорії А належать приміщення, де перебувають горючі та легкозаймисті рідини з температурою спалаху, що не перевищує 28⁰С, а також речовини і матеріали здатні вибухати і горіти при взаємодії з водою, киснем або один з одним; при утворенні вибухонебезпечних сумішей розвивається розрахунковий надмірний тиск, що перевищує 5 кПа.

До категорії Б належать приміщення, в яких є пил та волокна, легкозаймисті рідини з температурою спалаху понад 28⁰С та горючі рідини в такій кількості, що можуть утворюватися вибухонебезпечні пилоповітряні та пароповітряні суміші, при займанні яких розвивається розрахунковий надмірний тиск, що перевищує 5 кПа.

До категорії В належать приміщення, де перебувають горючі та важкогорючі рідини, тверді горючі та важкогорючі речовини та матеріали. які можуть при взаємодії з водою, киснем повітря та одне з одним горіти (за умови, що ці приміщення не входять до категорії А чи Б).

До категорії Г належать приміщення, де є негорючі речовини та матеріали в гарячому, розпеченому або розплавленому стані, а також горючі гази, рідини та тверді речовини, які спалюються або утилізуються як паливо; процес їх обробки супроводжується виділенням променевої теплоти, іскор та полум’я.

До категорії Д належать приміщення, в яких є негорючі речовини та матеріали у холодному стані.

Класифікація вибухонебезпечних зон і пожежонебезпечних зон. Правила встановлення електрообладнання в таких зонах

ПУЕ класифікує виробничі приміщення і зовнішні установки по вибухо- і пожежонебезпечним зонам і в відповідності до класифікації регламентує всановлення електрообладнання.

Згідно ПУЕ («Правила устройства электроустановок»), вибухонебезпечні приміщення і зовнішні установки діляться на шість класів вибухонебезпечних зон: В-I; В-Iа; В-Iб; B-Iг; В-II; В-IIа.

Вибухонебезпечною зоною називається простір у якому можливе виділення горючих газів, легко-займистих рідин (ЛЗР) або горючого пилу з нижньою концентраційною межею займання (НКМЗ) £ 65 г/м³ . При умові утворення в приміщенні суміші в об’ємі, що перевищує 5% об’єму приміщення, таке приміщення повністю відноситься до вибухонебезпечного, а якщо вибухонебезпечний об’єм рівний або менший 5% об’єму приміщення, то до вибухонебезпечної відноситься зона в межах 5м по вертикалі і горизонталі від апарату, з якого виділяється горюча речовина. Для зовнішніх установок ці розміри можуть становити від 0, 5 до 20 м в залежності від умов утворення вибухонебезпечного середовища.

До зони класу В-I відносять приміщення, в котрих можуть утворитися вибухонебезпечні суміші в об’ємі більшому 5% об’єму приміщення (при нормальних умовах роботи).

До зони класу В-Iа входять приміщення, в котрих вибухонебезпечні суміші можуть утворюватися в об’ємі більшому 5% об’єму приміщення лише при аваріях та неполадках.

До зони класу В-Iб відносяться приміщення у яких: можливе утворення горючих сумішей газів та парів з НКМЗ ³ 15% за об’ємом, а також сумішей з різким запахом при концентраціях на рівні ГДК; у випадках коли є можливим утворення лише локальних вибухонебезпечних сумішей в об’ємі меншому 5% об’єму приміщення.

В зону класу B-I г входять зовнішні установки, що містять горючі гази і ЛЗР.

До зони класу В - II відносять приміщення, в котрих можливе утворення вибухонебезпечних пилових сумішей при нормальних режимах роботи, а до зони В-IIа - тільки при аваріях та пошкодженнях.

Пожежонебезпечними приміщеннями і зовнішніми установками називають такі, де зберігаються чи обробляються тверді горючі речовини чи рідини. ПУЕ передбачає поділ на 4 класи пожежонебезпечних зон: П-I; П-II;