Вивчення особливостей застосування правил ІНКОТЕРМС при визначенні митної вартості.

Базисні умови постачання впливають на особливості визначення митної вартості товарів. Вчені пропонують метод, який дає змогу коригувати митну вартість залежно від умов поставки товарів на експорт (імпорт), тобто чітко визначити у кожній конкретній експортно-імпортній ситуації, яка із сторін за що і коли повинна платити. Для практичного полегшення розрахунків використовують таблиці.

Колонки 2—8 враховують витрати, що мали місце до перетину митного кордону України.

Колонки 9—12 враховують витрати на території України.

Витрати зі страхування і оплати основного транспорту враховуються з моменту перетину митного кордону України.

+ — витрати, що входять до ціни відповідно до ІНКОТЕРМС.

" •" — при визначенні митної вартості витрати додаються незалежно від того, хто їх оплачує.

" -" — при визначенні митної вартості витрати вираховуються незалежно від того, хто їх оплачує.

Відповідно до змісту базисних умов більшість міжнародних договорів складається на умовах, відповідно до яких зобов'язання із транспортування розподіляються між сторонами. В окремих випадках можна досягнути економії, повністю відповідаючи за умовами контракту. У практиці міжнародних договорів угоди укладаються на умовах із максимальними обов'язками транспортування, якщо відправник вантажу може об'єднати всі необхідні транспортні засоби в один, тоді витрати розподіляються між сторонами. Отож, контракт на перевезення стає важливою умовою визначення суми сплаченого мита при експорті товарів.

Визначення митної вартості залежно від умов поставки товарів при експорті з України.

На відміну від попередньої таблиці:

Колонки 2—8 враховують витрати на території України.

Колонки 9— 12 враховують витрати на території країни-імпортера.

Загальновизнаний порядок використання у контрактах торговельних термінів може змінюватися залежно від підходів, які визнані в окремих країнах. Наприклад, в Україні відсутні комбіновані перевезення, термін " DAF" (поставка франко-кордон) не рекомендується використовувати при транспортуванні по воді і повітрям.

Вивчення положень Митного кодексу України та вимог ДМСУ щодо товарної номенклатури - УКТЗЕД. Визначення з допомогою УКТЗЕД кодів товарів (5 - 7) різних товарних груп, які надаються ке­рівником практики кожному студенту.

Необхідно звернути увагу на те, що УКТ ЗЕД призначено для збору статистичних даних про ЗЕД, а також з метою проведення митного контролю, виконання робіт під час декларування, ліцензування та квотування, регулювання експорту та імпорту товарів державного значення, вивчення кон’юнктури ринку. Об’єктом класифікації УКТ ЗЕД є всі товари, що мають обіг у міжнародній торгівлі.

Загальна кодова структура УКТ ЗЕД має такий вигляд:

Y1 – розділ (I- XXI)

XX – група (01 - 97)

Y2 – підгрупа (є у групах: 28 (I-VI), 29 (I-XIII), 39 (I-II), 63 (I-III), 69 (I-II), 71(I-III), 72 (I-IV)).

XXXX – товарна позиція

Z1 - співпозиція

XXXX XX – товарна підпозиція

Zy - співпозиція

XXXX XX XX – товарна категорія

Zk – співпозиція

XXXX XX XX XX – товарна під категорія

Для співпозиції не передбачено цифрового коду, вона позначається знаком дефіс “ – ”, який ставиться перед назвою.

Приклад 1

С.19 УКТ ЗЕД

Субпродукти (три співпозиції).

Приклад 2

ІІ 0701901000,

ІІ – розділ “Продукти рослинного походження” (с.47)

07 – група “Овочі, рослини, корені та харчові коренеплоди” (с. 50) підгрупа відсутня

0701 – товарна позиція “Картопля свіжа або охолоджена” (с. 50)

0701 90 – товарна підпозиція “інша”

співпозиція - одна: “ – інша ”

- товарна категорія

- - 2 співпозиції “для виробництва крохмалю.

УКТ ЗЕД має дуже деталізовану систему опису та правил кодування товарів.

Під час формування розділів використовуються такі ознаки:

походження матеріалу, з якого вироблено товар; призначення;

хімічний склад.

Під час формування товарних позицій і підпозицій у кожній групі часто застосовується своя послідовність ознак: ступінь обробки; призначення;

вид матеріалу, з якого виготовлено товар; значення товару у світовій торгівлі.

УКТ ЗЕД на рівні шести знаків повністю відповідає Гармонізованій Системі опису та кодування товарів, а на рівні восьми знаків – Комбінованій номенклатурі Європейського Союзу.

Вивчення порядку визначення кра­їни походження товарів і докумен­тів, що підтверджують походжен­ня товару та вплив країни похо­дження на застосування ставок ввізного мита (Митний кодекс України, Закон України " Про Єдиний митний тариф").

Країна походження товару визначається з метою застосування тарифних та нетарифних заходів регулювання ввезення товару на митну територію України та вивезення товару з цієї території, а також забезпечення обліку товарів у статистиці зовнішньої торгівлі.

Визначення країни походження товару здійснюється на основі принципів міжнародної практики. Порядок визначення країни походження товару встановлюється Кабінетом Міністрів України на підставі положень цього Кодексу.

Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом.

При цьому під країною походження товару можуть розумітися група країн, митні союзи країн, регіон чи частина країни, якщо є необхідність їх виділення з метою визначення походження товару.

Для підтвердження походження товару митний орган у передбачених законом випадках має право вимагати подання сертифіката про походження такого товару.

У разі вивезення товарів з митної території України сертифікат про походження товару, в тих випадках, коли він необхідний і це відображено у національних правилах країни ввезення чи передбачено міжнародними договорами України, укладеними в установленому законом порядку, видається органом, уповноваженим на це Кабінетом Міністрів України.

У разі ввезення товару на митну територію України сертифікат про походження товару подається обов'язково:

1) на товари, що походять з країн, яким Україна надає преференції за Митним тарифом України;

2) на товари, ввезення яких з відповідної країни регулюється кількісними обмеженнями (квотами) чи іншими заходами регулювання зовнішньоекономічної діяльності;

3) якщо це передбачено міжнародними договорами України, укладеними в установленому законом порядку, а також законодавством України в галузі охорони довкілля, здоров'я населення, захисту прав споживачів, громадського порядку, державної безпеки та інших життєво важливих інтересів України;

4) у випадках, коли у документах, які подаються для митного оформлення, немає відомостей про походження товарів або у митного органу є достатні підстави вважати, що декларуються недостовірні відомості про походження товарів.

Ввізне мито нараховується на товари та інші предмети при їх ввезенні на митну територію України.

2.10. Вивчення порядку нарахування та справляння ввізного мита, податку на додану вартість (ПДВ), акциз­ного збору. Вивчити особливості застосування ввізного мита у зв'язку зі вступом України до СОТ.

Порядок нарахування мита має важливе значення. Мито нараховується митним органом України відповідно до положень Закону України «Про Єдиний митний тариф» і ставок Єдиного митного тарифу України, чинних на день подання митної декларації. Так, ввізне мито справляється при здійсненні митного оформлення товарів та інших предметів (далі — товари), що ввозяться (імпортуються) суб'єктами господарської діяльності — юридичними особами та громадянами — підприємцями за вантажною митною декларацією на митну територію України з метою вільного використання на цій території. Мито сплачується платниками у національній валюті України і за ставками, що діють на день подання вантажної митної декларації до митного оформлення. День подання вантажної митної декларації до митного оформлення фіксується посадовою особою митного органу, яка її прийняла, шляхом виставлення штампа «Під митним контролем» і відповідними записами у справах митного органу.

Мито сплачується митним органам України, а стосовно товарів та інших предметів, що пересилаються в міжнародних поштових відправленнях, — підприємствам зв'язку. Сплата мита може бути здійсненна шляхом перерахування суми коштів за безготівковим розрахунком на рахунок митного органу або внесення суми зазначених коштів готівкою до каси митного органу. При безготівковому розрахунку сплатою ввізного мита вважається надходження коштів на депозитний рахунок митного органу.

Товари, які ввозяться на територію України, обкладаються податком на додану вартість за ставками, встановленими Законом України від 26.09.97 № 550/97-ВР «Про податок на додану вартість». ПДВ дорівнює 20 % від бази оподаткування, яка розраховується за ст. 4 цього Закону.

ПДВ сплачується платниками податку — отримувачами (покупцями й замовниками) товарів одночасово зі сплатою мита і митних зборів на момент оформлення вантажної митної декларації.

Об'єктом оподаткування ПДВ є операції по ввезенню (пересиланню) товарів на митну територію України і отриманню робіт (послуг), які надаються нерезидентами для їх використання (споживання) на митній території України, в тому числі операції по ввезенню (пересилці) майна за договорами оренди (лізингу), застави та іпотеки.

Нарахування і справляння податку на добавлену вартість

та акцизного збору з громадян здійснюється одночасно з нарахуванням і справлянням інших податків та зборів (мита, митних зборів) при митному оформленні предметів (товарів), що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України.