Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Ефективність інституційного середовища та його вплив на національну економіку тісно пов'язаний з поняттям «трансакційні витрати».






Інституційне середовище: сутність та елементи

Інституційне середовище - це чіткий упорядкований набір інститутів, що визначає обмеження для економічних суб'єктів, які формуються в межах тієї чи іншої системи координації господарської діяльності.

В структурі інституційного середовища виділяють інституційний суб’єкт, об’єкт та механізм.

Інституційний суб’єкт – це сукупність індивідів, об’єднаних в асоціацію на основі погодженого прийняття і спільного використання низки вимог, що обмежують масштаби, форми, засоби і методи здійснення господарських взаємодій. Під інституційним суб’єктом розглядають підприємство, інтегровані структури, державу.

Об’єктами інституційних взаємодій є правила і норми, що регламентують, обмежують і регулюють діяльність суб’єктів госпо­дарювання та їхніх агентів. Регуляторами й обмежувачами господарської діяль­ності можуть бути:

- ментальні конструкції;

- культурні стереотипи;

- умови зовнішнього середовища, які розширюють уявлення про об’єкт як про набір визначених інституційних вимог.

Інституційний механізмпроцес реалізації та дотримання інститутів. Інституційний механізм використовують, щоб установити правила гри, а інституційні суб’єкти (організації) використовують, щоб забез­печити дотримання цих правил. Отже організація є суб'єктом інституційного механізму.

Ефективність інституційного середовища та його вплив на національну економіку тісно пов'язаний з поняттям «трансакційні витрати».

Уперше поняття «трансакційні витрати» в економічний аналіз увів Рональд Коуз. У статті «Природа фірми» (1937) він визначив трансакційні витрати, як витрати функціонування ринку.

На ранніх стадіях розвитку цивілізації, коли відносини обміну були примітивними, персоніфікованими й обмеженими за розміром спільності, трансакційні витрати практично зводилися до нуля. Із розвитком товарної економіки й ускладненням господарських відносин трансакції на ринку здобували деперсоніфікований характер, рішення контрагентів ставали дедалі розрізненішими в часі й просторі. З цього моменту саме й обґрунтовано говорити про появу трансакційних витрат як особливого виду витрат, пов'язаних із здійсненням процедур ринкової координації.

Вважають, що будь-який відомий інститут виникає саме як реакція на присутність трансакційних витрат, щоб мінімізувати їхній вплив, збільшивши тим самим вигоди обміну.

Трансакційні витрати у вузькому розумінні – це витрати, які виникають на передконтрактній стадії (ex ante) та післяконтрактній стадії (ex post) (таблиця 3.1).

У широкому розумінні трансакційні витрати - ціна, яку сплачує будь-яка економічна система за інституційну недосконалість власних ринків. Трансакційні витрати є наслідком складності навколишнього світу й обмеженої раціональності економічних суб'єктів.

Вони залежать від того, у якій координаційній системі (тип економічної системи) проводяться економічні операції. Занадто високі трансакційні витрати можуть перешкодити здійсненню економічної дії. Соціальні й державні інститути (наприклад, біржа) дозволяють знизити ці витрати за допомогою формальних правил і неформальних норм.

У перехідній економічній системі трансакційні витрати зростають, що зумов­лено тим, що відмирають старі й формуються нові інститути, унас­лідок чого може виникати невизначеність, «розмитість» системи економічних і соціальних координат.

Таблиця 3.1

Класифікація трансакційних витрат

Витрати ех апtе Витрати ех рost
Витрати пошуку інформації Містять витрати на пошук інформації про потенційного партнера, про ситуацію на ринку, а також втрати, пов'язані з непов­нотою і недосконалістю інформації, що здобувається Витрати специфікації і захисту прав власностімістять: витрати на утримання судів, арбітражу; витрати часу і ресурсів, потрібних для відновлення прав, що пору­шені в ході виконання контракту, а також втрати від поганої специфікації прав влас­ності й ненадійного захисту
Витрати пошуку альтернатив Містять витрати на пошук найвигіднішої ціни (і з боку покупців, і з боку продавців), а також добором потенційних контрагентів Витрати здійснення розрахунків Містять витрати на здійснення і прийняття платежів від контрагентів, контроль за до­триманням порядку розрахунків і зі свого боку, і з боку партнера
Витрати вимірустосуються витрат, потріб­них для вимірювання якості товарів і послуг, з приводу яких відбувається угода Витрати захисту від третіх осібмістять витрати на захист від третіх осіб (держави, організованої злочинності, тощо) на частину корисного ефекту, що одержано в резуль­таті угоди
Витрати, підготовки і укладання конт­рактівмістять витрати на ведення пере­говорів про умови обміну, про вибір форми угоди, на юридичне чи нелегальне (нефор­мальне) оформлення угоди Витрати опортуністичної поведінкисто­суються витрат на контроль за дотриманням умов угоди і запобігання відхилень від виконання цих умов
Витрати опортуністичної поведінкисто­суються витрат на вибір потенційних парт­нерів, перевірку їхньої надійності  

Джерело: Олейник А. Н. Институциональная экономика: Учебное пособие. - М.: ИНФРА-М, 2000. - С. 141.

 


Поделиться с друзьями:

mylektsii.su - Мои Лекции - 2015-2024 год. (0.007 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал