Опишіть пошук істини у житті та творчості Платона

Платон – засновник ідеалістичної філософії. Народжений в аристократичній родині, він сприйняв од неї вороже ставлення до афінської демократії. Був учнем Сократа, після його засудження втік з Афін, багато подорожував, розмірковуючи про сенс буття, вчився в Єгипті, а повернувся до рідного міста через 15 років і заснував свою школу, яка з часом почала називатися «Академія».

Пишучи твори здебільшого у формі діалогів, він викладав теми, яких часто торкався Сократ («Сократичні діалоги»), а також учення самого Платона про ідеї, його роздуми щодо державного устрою, соціально-політичних проблем.

Учення його поділяють на дві частини – метафізику, буття і на думки про політику й державу.

Філософське учення Платона називається «ідеалізмом», його назва походить від слова «ідея». Він вважав, що вся навколишня дійсність, що оточує людину – то лище відблиски далеких і загадкових ідей. Оскільки зрозуміти й пізнати самі ідеї людина не може, то тим більше не може вона зрозуміти і їхнє мерехтливе відображення, тобто навколишній матеріальний світ. Тому Платон, я філософ-ідеаліст завжди боровся з матеріалізмом, оскільки люто його ненавидів. Тому він завжди виступав проти театру і мистецтва, які втручалися в цей світ і намагалися показати його і пояснити.

За Платоном, душа людини живе також на далеких зірках, звідки вона милується ідеями, що сповнюють її невимовним блаженством. Все своє життя людина повинна посвятити підготовці до повернення душі в світ ідей, бути вірною еросу – пристрасній любові до світ ідей. Звідси виник вираз «платонічна любов» - любов до ідей. Ідеї Платон значною мірою вплинули на формування християнського вчення.

Платон був також одним з перших творців утопічного суспільства в ідеальній державі, на чолі яких мають стояти лише філософи.

Платона-філософа не можна відділити від Платона-письменника.

Найчастіше у творах Платона з’являється доброзичлива або, навпаки, уїдлива іронія, особливо тоді, коли він висміює ненависних йому софістів або неуків.

Платонові щастить передавати якнайтонші іронічно-комедійні, так і трагедійні ситуації. І не випадково Сократ висловлює у «Бенкеті» твердження, що «та сама людина повинна вміти написати і комедію, і трагедію, і що всякий трагічний поет є водночас і поетом комедійним».

Платон поєднав розроблене ним ідеалістичне вчення з рідкісною проникливістю думки, схильністю до абстрагованого і діалектичного дослідження з високохудожньою та оригінальною творчістю.