І рівень. 1. Відгалуження загальнонародної мови, вживане в середовищі окремих соціальних, професійних, вікових та інших груп населення.

Літературна мова – це:

1. Відгалуження загальнонародної мови, вживане в середовищі окремих соціальних, професійних, вікових та інших груп населення.

2. Унормована, загальновизнана форма національної мови.

3. Різновид національної мови, вживання якого обмежене територією чи соціальною групою людей.

4. Тип національного мислення, тип національної культури, філософії та психології, що може реалізуватися в різноманітних варіантах мовної, мовленнєвої і національно-культурної діяльності.

Відповідь: 2

Зачинателем нової української літературної мови вважають:

1. Г. Квітку-Основ’яненка.

2. І. Котляревського.

3. Т. Шевченка.

4. Лесю Українку.

Відповідь: 2

Основоположником сучасної української літературної мови вважають:

1. Т. Шевченка.

2. І. Котляревського.

3. Г. Сковороду.

4. І. Франка.

Відповідь: 1

Головна ознака літературної мови – це:

1. Лексичне та фразеологічне багатство.

2. Варіативність мовних одиниць.

3. Засіб спілкування всіх людей.

4. Унормованість.

Відповідь: 4

Національна мова – це:

1. Мова, що є засобом усного й писемного спілкування нації.

2. Мова, вживання якої обмежене територією чи соціальною групою людей.

3. Закріплена традицією або законодавством мова, вживання якої обов’язкове в органах державного управління та діловодства.

4. Мова окремих соціальних колективів.

Відповідь: 1

Державна мова – це:

1. Мова, вживання якої обмежене територією чи соціальною групою людей.

2. Єдина національна мова українського народу.

3. Офіційна мова державних установ, мова освіти, науки, культури тощо; мова, якою держава заявляє про свій суверенітет у міжнародному спілкуванні.

4. Мова, яка використовується як засіб спілкування в межах певної території компактними національними групами, меншими, ніж інша частина населення країни, і відрізняється від діалектів.

Відповідь: 3

Українська мова є державною мовою в Україні відповідно до статті:

1. 5 Конституції України.

2. 10 Конституції України.

3. 9 Конституції України.

4. 4 Конституції України.

Відповідь: 2

Мовна норма – це:

1. Правильне вживання граматичних форм слів, усталена побудова словосполучень і речень.

2. Правила функціонування мовної системи, які склались історично і сприймаються як зразок суспільного спілкування на певному етапі розвитку мови і суспільства.

3. Правила вживання слів відповідно до теми і мети висловлювання.

4. Правила орфографії і пунктуації.

Відповідь: 2

Акцентуаційні норми – це норми, які:

1. Визначають правильне наголошування слів і словоформ.

2. Регламентують літературну вимову звуків і звукосполучень.

3. Регулюють вживання мовних засобів відповідно до функціонального стилю.

4. Визначають вибір правильної форми слова.

Відповідь: 1

Орфоепічні норми – це норми, які:

1. Визначають правильне наголошування слів і словоформ.

2. Регламентують літературну вимову звуків і звукосполучень.

3. Регулюють вживання розділових знаків.

4. Регламентують правильне cлововживання.

Відповідь: 2

Стилістичні норми – це:

1. Норми вживання слів і фразеологізмів у властивому їм значенні.

2. Норми побудови словосполучень і речень.

3. Норми вживання в тому чи іншому функціональному стилі властивих йому мовних засобів.

4. Норми, які визначають вибір правильної форми слова.

Відповідь: 3

Фахова мова – це:

1. Сукупність усіх мовних засобів, якими послуговуються у професійно обмеженій сфері комунікації з метою забезпечення порозуміння між людьми, які працюють у цій сфері.

2. Усталені, загальновизнані правила, за якими будують правильні мовні конструкції.

3. Закріплена традицією або законодавством мова, вживання якої обов’язкове в органах державного управління та діловодства.

4. Офіційна мова державних установ, мова освіти, науки, культури тощо.

Відповідь: 1

Лексичні норми – це норми, які:

1. Регламентують вживання слів і фразеологізмів у властивому їм значенні.

2. Регламентують правильне наголошування слів і словоформ.

3. Регламентують правильне написання слів.

4. Визначають вибір правильної форми слова.

Відповідь: 1

Нормам літературного слововживання відповідає такий рядок:

1. Замісник директора по виховній роботі.

2. Заступник директора з виховної роботи.

3. Замісник директора з виховної роботи.

4. Заступник директора по виховній роботі.

Відповідь: 2

Правильну відмінкову форму має складений числівник у рядку:

1. Шістьмастами п’ятдесятьма сімома (О. в.).

2. Шестистами п’ятдесятьма сімома (О. в.).

3. Шестистами п’ятдесятьма сьома (О. в.).

4. Шестисот п’тидесяти семи (Р.в.).

Відповідь: 1

Закінчення -у (-ю) в родовому відмінку має географічна назва:

1. Донецьк.

2. Дністер.

3. Іртиш.

4. Світязь (озеро).

5. Париж.

Відповідь: 4

Через дефіс пишеться складний прикметник:

1. Східно/європейський.

2. Коротко/терміновий.

3. Навчально/виховний.

4. Автомобіле/будівний.

Відповідь: 3

З великої літери пишуться всі слова в рядку:

1. В/верховна Р/рада України, Д/день Н/незалежності України.

2. В/волинський Н/національний У/університет, М/міністерство Ю/юстиції.

3. В/волинський О/обласний А/архів, Н/народні Д/депутати.

4. З/збройні С/сили України, Н/національний Б/банк України.

Відповідь: 1

Подвоєння відбувається у всіх словах рядка:

1. Дон...а, повіст...ю, Одіс...ей, фін…и, бон...а.

2. Благословен...ий, тон...а, віл...а, мід...ю.

3. Вогнян...ий, інтел...ігент, дзвін...иця, піц...а.

4. Ім... іграція, коміс...ія, сюр...еалізм, брут...о.

Відповідь: 2

Апостроф треба поставити на місці крапок у всіх словах рядка:

1. М...юзикл, б...юргер, Рейк...явік, Аліг...єрі.

2. Батал...йон, Лауваз...є, міл...ярд, п...юпітр.

3. Ком...юніке, ад...єктивація, ател...є, комп...ютер.

4. Суб...єкт, Х...юстон, ін...єкція, ад...ютант.

Відповідь: 4