Оптична система ока та деякі її особливості

Зоровий аналізатор(око) – це система за допомогою якої людина бачить. Зовнішня частина ока складається із очного яблука, розміщеного внепрозорій білковій оболонці – склера. У передній частині вона переходить у рогівку, більш опуклу, а позаду – передня камера ока. Саме на рогівці відбувається перше заломлення світла.середня оболонка спереду переходить у райдужну, в центрі якої – зіниця. Через зіницю і кришталик світло проходить у порохнину ока і потрапляє на сітківку. Сітківка вистелена гцустою сіткою фоторецепторів. Фоторецептори представлені паличками і колбочками, які забезпечують кольорове бачення. Найбільше їх в жовтій плямі. Оптична вісь ока і проходить через цю жовту пляму і вузлову точку(що у кришталику).

Світлові промені що потрапили в око заломлюються спочатку на роговій оболонці, а далі – внаслідок переходу з рогівки в рідину камери ока. Також заломлення відбувається в склистому тілі і кришталику. Всі ці чотири середовища можна розглядати як центровану оптичну систему. Зображення будується на сітківці.

До особливостей оптичної системи можна віднести акомодацію, аберації, адаптацію, світлову чутливість, поле зору, тощо.

Важливою властивістю ока є акомодація - це здатність ока чітко розрізняти предмети, розташовані між подальшою і найближчою точками ясного бачення.

Відстань найкращого бачення (це відстань, при якому деталі предмета можна розглядати без напруги) для нормального ока дорівнює 25 см. Це слід враховувати коли ми пишемо читаємо тощо.

Як і іншим оптичним системам, оці властиві різні аберації (від лат. aberratio — відхилення) — дефекти оптичної системи ока, що призводять до зниження якості зображення об’єкта на сітківці. Внаслідок сферичної аберації промені, які виходять з точкового джерела світла, збираються не в точці, а в деякій зоні на оптичної осі ока. В результаті цього на сітківці утворюється коло світлорозсіювання. Глибина цієї зони для «нормального» людського ока коливається від 0, 5 до 1, 0 дптр.

Дуже важливою функцією зору є світлова та темнова адаптація. Світлова адаптація – це зниження чутливості ока до світла. Вона протікає дуже швидко, близько однієї хвилини.

Світлова чутливість ока залежить від концентрації світочутливої речовини в сітківці. Кожному рівню яскравості відповідає деяка стала концентрація світочутливої речовини.

Поле зору - простір, що сприймається оком при нерухомому погляді. Поле зору є функцією периферичних відділів сітківки; його станом значною мірою визначається можливість людини вільно орієнтуватися у просторі.