Ред.] Етногенез

Ред.] Походження

Прабатьківщина шумерів звідки вони прийшли в Межиріччя невідома. Є певні підстави думати, що вони прийшли з Іранського нагір'я на схід від гір Загросу. Підстави цієї теорії полягають в тому, що згідно шумерського епосу в центральноіранській країні Аратті жителі мали шумерські імена й поклонялися шумерським богам. Якщо цей факт, не є фольклорною умовністю, то одним з його пояснень може бути те, що шумери або самі прийшли з Аратти, або ж осідали там на певний час на своєму шляху до Межиріччя. Однак подібне можна пояснити і наявністю колоністів з Шумеру і взаємним впливом.

Виходячи з ряду фактів, як те що свої храми шумери будували на високих насипах які нагадують пагорби, те що первісно вони використовували дуже великуцеглу схожу на кам'яні брили, що слова «гора» та «країна» шумерською пишуться однаково багато хто з сучасних дослідників роблять припущення, що прабатьківщиною шумерів була гірська країна.

В літературі часто зустрічаються відомості нібито самі шумери вважали своєю прабатьківщиною острів Дільмун^[1] Підставою для нього став шумерський міф про те, що там колись жили першопредки усіх живих істот. Але за міфом з Дільмуна походять не лише шумери, а люди взагалі, тобто це загальний космогонічний міф, а не міфологізована розповідь про стародавню батьківщину. Більше того розкопки на самому Дільмуні з'ясували, що це якраз він був заселений вихідцями з Нижньої Месопотамії — убейдцями.

ред.] Етногенез

На момент приходу шумерів на південь нижнього Межиріччя там вже існувала досить розвинута убейдська культура, що знала землеробство та виплавку міді. Свого часу були погляди, що шумери є нащадками убейдської культури, але зараз шумери та убейдці вважаються різними народами. В шумерській мові є субстратні сліди іншої, так званої «бананової»^[2], окрім того ще ряд особливостей культури свідчать, що на шумерів справив вплив народ який знав виплавку в міді. Між археологічними культурами Убейди і так званими протописемними, достовірно шумерськими, відзначається зміна типу поховань, що зазвичай свідчить про етнічні зміни. Найлогічнішим поясненням усих цих фактів є визнання культури Убейд нешумерською, а самих шумерів прибульцями в регіоні. Представниками та нащадками убейдської культури вважається найдавніше населення Межиріччя — субарейці.

Зміна субарейців шумерами не була результатом завоювання. Міські поселення та храми епохи Урук є продовженням будівель епохи Убейд, тобто поселення шумерів у регіоні мало мирний характер і вони вселялися до вже існуючих міст. Прибульці-шумери змішалися з субарейцями і поступово асимілювали їх перейнявши ряд ремесел, наприклад виплавку міді, відповідну термінологію, деякі інші слова та деяких божеств. Таким чином поступово утворився новий єдиний шумерський народ.

Шумери — один з найдавніших народів Південної Месопотамії. Назва походить від історичної області Шумер у межиріччі Євфрату і Тигру (на території південної частини сучасного Іраку). Прабатьківщина шумер невідома, хоча їх давні поселення знайдені на о. Бахрейн.

Шумери створили зрошувальне землеробство, що сприяло зростанню цивілізації Месопотамії. Наприк. IV тисячоліття до н. е. вже існувала шумерська писемність (клинопис — запис ієрогліфів загостреною паличкою по вогкій глиняній табличці, частина яких збереглася до наших днів і розшифрована вченими). Шумерські містадержави (найвідоміші — Кіш, Лагаш, Ніппур, Умма. Ур, Урук) вели між собою боротьбу за гегемонію, що завдало чимало лиха їхнім мешканцям. На поч. XXIV ст. до н. е. цар м. Аккада Саргон (Давній) захопив шумерські міста і створив могутню державу (ШумероАккадське царство), прийнявши титул «цар Шумера і Аккада».

Шумери почали поступово змішуватися з аккадцями, але їхня культура домінувала і поширилася на всю Месопотамію. Приблизно в 2200 р. до н. е. Шумеро-Аккадське царство було розгромлене кочовиками-кутіями. У XXI ст. до н. е. цар м. Ура УрНамму і його син Шульги створили нове царство, об'єднавши всю Месопотамію. Воно розпалося між 2021 і 2017 pp. до н. е. під ударами войовничих аморейських кочових племен (аморитів), які прийшли із Сірійських степів.

Шуме́ р — первая письменная цивилизация, существовавшая на юго-востоке Междуречья Тигра и Евфрата в IV—III тысячелетиях до н. э.