Правила предметної, територіальної, інстанційної підсудності адміністративних справ .

Предметна підсудність передбачає право суду певної інстанції розглядати справу у першій інстанції.

Зазначу, що правильне визначення предметної підсудності адміністративної справи є дуже важливим, оскільки порушення правил предметної підсудності має наслідком скасування судового рішення.

Предметна підсудність визначається: доступністю право­суддя для людини; характером публічно-правового спору; суб´ єктивним складом сторін спірних правовідносин.

Так, з урахуванням запровадженої дворівневої системи місцевих ад­міністративних судів, відповідно до ст. 18 КАС України можна запропонувати таку класифікацію.

1) Місцевим загальним судам як адміністративним судам першої інстанції підсудні:

· адміністративні справи, у яких однією із сторін є орган
чи посадова особа місцевого самоврядування, посадова чи
службова особа органу місцевого самоврядування, крім тих, які
підсудні окружним адміністративним судам (п. 1 ч. 1 ст. 18 КАСУ);

· усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи без-
діяльності суб´ єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності (п. 2 ч. 1 ст. 18 КАСУ).

· Усі адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб з
суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення,
перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат,
соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за
загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та
пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних
послуг, допомоги, захисту, пільг.

Зазначені справи мають велике поширення у суспільстві, а тому повинні розглядатися судами, найбільш доступними для людини як за місцем проживання (перебування), так і за тра­диційно усталеними відносинами.

Такими судами є місцеві за­гальні районні, районні у містах, міські та міськрайонні суди

2) Окружним адміністративним судам підсудні адміністративні
справи:

· у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший
державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна
рада, Київська або Севастопольська міська рада, їх посадова чи
службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім
справ з приводу їхніх рішень, дій чи бездіяльності у справах про
адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим
загальним судам як адміністративним судам.

3) Місцевим загальним судам як адміністративним судам або
окружним адміністративним судам як судам першої інстанції за

вибором позивача підсудні:

· адміністративні справи щодо оскарження дій або без­діяльності посадових чи службових осіб місцевих органів вико­навчої влади (ч. 3 ст. 18 КАСУ);

· адміністративні справи, предметна підсудність яких не визначена Кодексом адміністративного судочинства України (ч. 5 ст. 18 КАС України).

Дане положення надає особі можливість самостійно визна­чати, до якої з ланок системи місцевих адміністративних судів їй звернутися.

Звернення до місцевого загального суду як ад­міністративного суду є більш доступним, а звернення до ок­ружного адміністративного суду надає додаткові гарантії щодо незалежності розгляду адміністративної справи.

4) Вищому адміністративному суду України як суду першої і
останньої інстанції підсудні справи:

1. щодо встановлення Центральною виборчою комісією ре­зультатів виборів або всеукраїнського референдуму;

2. щодо скасування реєстрації кандидата на пост Президен­та України (ч. 4 ст. 18 КАС України).

За характером публічно-правового спору і суб´ єктним скла­дом ці справи пов´ язані з реалізацією виборчих прав, які потре­бують оперативного, швидкого і остаточного вирішення спору, тому вони віднесені за підсудністю до компетенції Вищого ад­міністративного суду України.

Територіальна підсудність визначається місцезнаходжен­ням позивача та відповідача, а також рівнем повноважень ад­міністративного суду. Вона встановлює територіальну компе­тенцію кожного суду з вирішення адміністративних справ.

Те­риторіальна підсудність розмежовує предметну компетенцію судів одного рівня залежно від місця розгляду справи та визна­чає, в якому конкретно адміністративному суді повинна бути розглянута і вирішена дана адміністративна справа.

Правила територіальної підсудності є менш жорсткими, ніж правила предметної підсудності. Адже вважається, що рівень суду належний, але внаслідок порушення правил територіальної підсудності можуть створюватися додаткові незручності, які, однак, зазвичай на зміст рішення об'єктивно не впливають.

Загальна територіальна підсудність формує основне прави­ло, за яким адміністративний позов подається до суду за міс­цезнаходженням відповідача (ч. 1 ст. 19 КАСУ).

Виняткова територіальна підсудність формує правило, за яким у разі оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб´ єктів владних повноважень, які стосуються інтересів конкретної особи, вирішуються ад­міністративними судами за місцем проживання (перебування, знаходження) позивача (ч. 2 ст. 19 КАСУ).

Отже, зміст частин 1 і 2 ст. 19 КАС України дає можливість зробити висновок, що адміністративні справи розглядаються і вирішуються адміністративними судами:

а) за місцем знаходження відповідача у випадках, коли від­повідачем є:

• суб´ єкт владних повноважень у разі оскарження норма­тивно-правових актів;
• фізична чи юридична особа, якщо позов подано суб´ єктом владних повноважень;

б) за місцем знаходження позивача у випадках, коли пози­вачами є:

• фізична чи юридична особа у разі захисту особистих прав і інтересів;
• суб´ єкт владних повноважень, якщо позов подано до ін­шого суб´ єкта владних повноважень.

Виключна територіальна підсудність формує правило, за яким оскарження окремих категорій адміністративних справ здійснюється спеціально визначеним адміністративним судом, територіальна юрисдикція якого поширюється на м. Київ (ч. 3 ст. 19 КАС України).

Виключна територіальна підсудність уне­можливлює вибір позивачем іншого суду для розгляду і вирі­шення адміністративних справ, визначених адміністративним процесуальним законом.

До виключної підсудності до окружного адміністративного суду м. Києва віднесено:

1. адміністративні справи з приводу оскарження норматив­но-правових актів Президента України, Кабінету Міністрів Ук­раїни, міністерства чи іншого центрального органу виконавчої влади, Національного банку України чи іншого суб´ єкта влад­них повноважень, повноваження якого поширюються на всю територію України (наприклад нормативно-правові акти Ви­щої Ради юстиції України);

2. адміністративні справи, відповідачем у яких є закордон­не дипломатичне чи консульське представництво України, їх посадова чи службова особа;

3. адміністративні справи про анулювання реєстраційного свідоцтва політичної партії, про заборону (примусовий роз­пуск, ліквідацію) політичної партії.

Альтернативна територіальна підсудність формує правило, за яким у разі невизначеності територіальної підсудності ад­міністративної справи така справа розглядається місцевим ад­міністративним судом за вибором позивача (ч. 4 ст. 19 КАСУ).

Отже, позивач за власним розсудом може звернутися до місце­вого загального суду як адміністративного за місцем знахо­дження або до окружного адміністративного суду як суду пер­шої інстанції, але з дотриманням при цьому правил предметної підсудності.

Правила інстанційної підсудності поряд із правилами предметної та територіальної підсудності складають алгоритм визначення компетентного суду для розгляду і вирішення конкретної справи.

Правила інстанційної підсудності дають відповідь на питання, які суди розглядають справи у першій інстанції, а які - в апеляційній та касаційній інстанціях.

Порушення судом правил інстанційної підсудності в усякому випадку тягне за собою неправосудність судового рішення і як наслідок - його скасування.

При виробленні пра­вил інстанційної підсудності дотриманий принцип, за яким кожна ланка адміністративних судів виконує функції лише од­нієї інстанції за винятком випадків, коли Вищий адміністратив­ний суд України як суд касаційної інстанції розглядає ад­міністративні справи як суд першої і останньої інстанції або як суд апеляційної інстанції. Отже, Кодекс адміністративного судо­чинства України встановлює наступну інстанційну підсудність.

1. Місцеві адміністративні суди (місцеві загальні суди як
адміністративні суди та окружні адміністративні суди) вирішують адміністративні справи як суди першої інстанції.

2. Апеляційні адміністративні суди переглядають судові рішення місцевих адміністративних судів (місцевих загальних
судів як адміністративних судів та окружних адміністративних
судів), які знаходяться у межах їх територіальної юрисдикції в
апеляційному порядку як суди апеляційної інстанції.

3. Вищий адміністративний суд України переглядає судові
рішення місцевих та апеляційних адміністративних судів у касаційному порядку як суд касаційної інстанції.

Вищий адміністративний суд України переглядає в апеля­ційному порядку судові рішення окружного адміністративного суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на м. Київ, щодо дій чи бездіяльності Центральної виборчої комісії, члена цієї комісії (крім встановлення нею результатів виборів та все­українського референдуму), як суд апеляційної інстанції (ч. 6 ст.

177 КАСУ).

4. Верховний Суд України у випадках, установлених цим
Кодексом, переглядає судові рішення адміністративних судів після
їх перегляду в касаційному порядку.

Верховний Суд України переглядає судові рішення ад­міністративних судів за винятковими обставинами. Такими об­ставинами, відповідно до ст. 237 КАС України можуть бути:

1. неоднакове застосування судом (судами) касаційної інс­танції однієї й тієї самої норми права;

2. визнання судових рішень міжнародною судовою устано­вою, юрисдикція якої визнана Україною, такими, що порушу­ють міжнародні зобов´ язання України.