Вопрос 3. Организация безопасной эксплуатации электроустановок.

Руководитель предприятия обязан обеспечить содержание, эксплуатацию и обслуживание электроустановок в соответствии с требованиями действующих нормативных документов. Для этого он обязан:

· назначить ответственного за исправное состояние и безопасную эксплуатацию электрохозяйства из числа ИТР, имеющих электротехническую подготовку и прошедших проверку знаний в установленном порядке;

· обеспечить необходимое количество электротехнических работников;

· утвердить Положение об энергетической службе предприятия, а также должностные инструкции и инструкции по охране труда;

· установить такой порядок чтобы работники, на которых возложены обязанности по обслуживанию электроустановок вели тщательные наблюдения за порученным и оборудованием;

· обеспечить проверку знаний работников в установленные сроки;

· обеспечить проведение противоаварийных и профилактических испытаний и измерений электроустановок;

· обеспечить проведение технического освидетельствования электроустановок.

· Положення
про розробку інструкцій з охорони праці

· 1. Загальні положення

· 1.1. Положення встановлює вимоги до змісту, побудови і
викладу інструкцій з охорони праці (далі - інструкції), визначає
порядок опрацювання та введення в дію нових, перегляду та
скасування чинних інструкцій.

· Вимоги цього Положення є обов'язковими для всіх міністерств,
інших органів виконавчої влади, підприємств, установ і організацій
(далі - підприємства) незалежно від форм власності та видів їх
діяльності.

· 1.2. Інструкція є нормативним актом, що містить обов'язкові
для дотримання працівниками вимоги з охорони праці при виконанні
ними робіт певного виду або за певною професією на робочих місцях,
у виробничих приміщеннях, на території підприємства і будівельних
майданчиках або в інших місцях, де за дорученням власника чи
уповноваженого ним органу (далі - роботодавець) виконуються ці
роботи, трудові чи службові обов'язки.

· Інструкції поділяються на:

· інструкції, що належать до державних міжгалузевих нормативних
актів про охорону праці;

· примірні інструкції;

· інструкції, що діють на підприємстві.

· 1.3. Інструкції, що належать до державних міжгалузевих
нормативних актів про охорону праці, розробляються для персоналу,
який провадить вибухові роботи, обслуговує електричні установки та
пристрої, вантажопідіймальні машини та ліфти, котельні установки,
посудини, що перебувають під тиском, і для інших працівників,
правила безпеки праці яких установлені міжгалузевими нормативними
актами про охорону праці, затвердженими органами державного
нагляду за охороною праці.

· Ці інструкції затверджуються відповідними органами державного
нагляду за охороною праці за узгодженням з міністерствами або
іншими органами, до компетенції яких належить дана інструкція або
окремі її вимоги, і їх дотримання є обов'язковим для працівників
відповідних професій або при виконанні відповідних видів робіт на
всіх підприємствах незалежно від їх підпорядкованості, форми
власності та виду діяльності.

· 1.4. Примірні інструкції затверджуються міністерствами або
іншими органами виконавчої влади, виробничими, науково-виробничими
та іншими об'єднаннями підприємств, які мають відповідну
компетенцію, за узгодженням з органами державного нагляду за
охороною праці, до компетенції яких належить дана інструкція або
окремі її вимоги, і Національним НДІ охорони праці. Ці інструкції
можуть використовуватись як основа для розробки інструкцій, що
діють на підприємстві.

· 1.5. Інструкції, що діють на підприємстві, належать до
нормативних актів про охорону праці, чинних у межах конкретного
підприємства. Такі інструкції розробляються на основі чинних
державних міжгалузевих і галузевих нормативних актів про охорону
праці, примірних інструкцій та технологічної документації
підприємства з урахуванням конкретних умов виробництва та вимог
безпеки, викладених в експлуатаційній та ремонтній документації
підприємств-виготовлювачів обладнання, що використовується на
даному підприємстві. Вони затверджуються роботодавцем і є
обов'язковими для дотримання працівниками відповідних професій або
при виконанні відповідних робіт на цьому підприємстві.

· 1.6. Інструкції повинні відповідати чинному законодавству
України, вимогам державних міжгалузевих і галузевих нормативних
актів про охорону праці: правил, норм, стандартів, інших
нормативних і організаційно-методичних документів про охорону
праці, на основі яких вони розробляються.

· 1.7. Інструкції повинні містити тільки ті вимоги щодо охорони
праці, дотримання яких обов'язкове самими працівниками. Порушення
працівником цих вимог повинно розглядатися як порушення трудової
дисципліни, за яке до нього може бути застосовано стягнення згідно
з чинним законодавством.

· 1.8. Організація вивчення інструкцій працівниками
забезпечується роботодавцем згідно з ДНАОП 0.00-4.12-94 " Типове
положення про навчання, інструктаж і перевірку знань працівників з
питань охорони праці" (z0095-94).

· 1.9. Постійний контроль за додержанням працівниками вимог
інструкцій покладається на роботодавця.

· 1.10. Громадський контроль за додержанням всіма працівниками
вимог інструкцій здійснюють трудові колективи через обраних ними
уповноважених і професійні спілки в особі своїх виборних органів і
представників.

· 2. Зміст і побудова інструкцій

· 2.1. Кожній інструкції присвоюється назва і скорочене
позначення (код, порядковий номер).

· Інструкціям, що належать до державних міжгалузевих
нормативних актів, при їх включенні до Державного реєстру
міжгалузевих і галузевих нормативних актів про охорону праці
присвоюються скорочені позначення, прийняті Держнаглядохоронпраці.

· Примірним інструкціям, що затверджуються міністерствами чи
іншими органами виконавчої влади та об'єднаннями підприємств,
присвоюються скорочені позначення, прийняті Національним НДІ
охорони праці.

· Інструкціям, що розробляються і затверджуються на
підприємствах, присвоюються порядкові номери службами охорони
праці цих підприємств.

· У назві інструкції стисло вказується, для якої професії або
виду робіт вона призначена, наприклад: " Інструкція з охорони праці
для електрозварника", " Примірна інструкція з охорони праці при
роботі з ручним електроінструментом".

· 2.2. Включенню до інструкцій підлягають загальні положення
щодо охорони праці та організаційні і технічні вимоги безпеки, що
визначаються на основі:

· чинного законодавства України про працю та охорону праці,
стандартів, правил, норм та інших нормативних і
організаційно-методичних документів про охорону праці;

· аналізу документів з охорони праці стосовно відповідного
виробництва, професії (виду робіт);

· характеристики робіт, що підлягають виконанню працівником
конкретної професії у відповідності з її кваліфікаційною
характеристикою;

· вимог безпеки до технологічного процесу, виробничого
обладнання, інструментів і пристроїв, що застосовуються при
виконанні відповідних робіт, а також вимог безпеки, що містяться в
експлуатаційній та ремонтній документації і в технологічному
регламенті;

· виявлення небезпечних і шкідливих виробничих факторів,
характерних для даної професії (виду робіт) як при нормальному
протіканні процесу, так і при відхиленнях від оптимального режиму,
визначення заходів та засобів захисту від них, вивчення
конструктивних та експлуатаційних особливостей і ефективності
використання цих засобів;

· аналізу обставин та причин найбільш імовірних аварійних
ситуацій, нещасних випадків та професійних захворювань,
характерних для даної професії (виду робіт);

· вивчення передового досвіду безпечної організації праці та
виконання відповідних робіт, визначення найбезпечніших методів та
прийомів їх виконання.

· 2.3. Вимоги інструкцій викладаються відповідно до
послідовності технологічного процесу і з урахуванням умов, у яких
виконується даний вид робіт.

· 2.4. Інструкції повинні містити такі розділи:

· загальні положення;

· вимоги безпеки перед початком роботи;

· вимоги безпеки під час виконання роботи;

· вимоги безпеки після закінчення роботи;

· вимоги безпеки в аварійних ситуаціях.

· За необхідності в інструкції можна включити й інші розділи.
Наприклад, у примірних інструкціях може бути передбачений розділ
" Вступ", у якому відображаються відповідні положення законодавства
України про працю та охорону праці, вказівки щодо порядку внесення
змін і доповнень до цих інструкцій тощо.

· Для розміщення матеріалів, які доповнюють основну частину
інструкцій, ілюструють чи конкретизують її окремі вимоги, може
бути включений розділ " Додатки". У цьому ж розділі може бути
наведений перелік нормативних актів, на підставі яких розроблена
інструкція.

· 2.5. Розділ " Загальні положення" повинен містити:

· відомості про сферу застосування інструкції;

· загальні відомості про об'єкт розробки: визначення робочого
місця працівника даної професії (виду робіт) в залежності від
тривалості його перебування на ньому протягом робочої зміни
(постійне чи непостійне); коротка характеристика технологічного
процесу та обладнання, що застосовується на цьому робочому місці,
виробничій дільниці, в цеху;

· умови і порядок допуску працівників до самостійної роботи за
професією або до виконання відповідного виду робіт (вимоги щодо
віку, стажу роботи, статі, стану здоров'я, проходження медоглядів,
професійної освіти та спеціального навчання з питань охорони
праці, інструктажів, перевірки знань тощо);

· вимоги правил внутрішнього трудового розпорядку, що
стосуються питань охорони праці для даного виду робіт або
професії, а також відомості про специфічні особливості організації
праці і технологічних процесів та про коло трудових обов'язків
працівників даної професії (що виконують даний вид робіт);

· характеристику основних небезпечних та шкідливих виробничих
факторів для даної професії (виду робіт), особливості їх впливу на
працівника;

· перелік видів спецодягу, спецвзуття та інших засобів
індивідуального захисту, що належать до видачі працівникам даної
професії (виду робіт) згідно з чинними нормами, із зазначенням
стандартів або технічних умов на них;

· вимоги санітарних норм і правил особистої гігієни, яких
повинен дотримуватись працівник під час виконання роботи.

· 2.6. Розділ " Вимоги безпеки перед початком роботи" повинен
містити:

· порядок приймання зміни у випадку безперервної роботи, в тому
числі при порушенні режиму роботи виробничого обладнання або
технологічного процесу;

· порядок підготовки робочого місця, засобів індивідуального
захисту;

· порядок перевірки справності обладнання, інструменту,
захисних пристроїв небезпечних зон машин і механізмів, пускових,
запобіжних, гальмових і очисних пристроїв, систем блокування та
сигналізації, вентиляції та освітлення, знаків безпеки, первинних
засобів пожежогасіння, виявлення видимих пошкоджень захисного
заземлення (занулення) тощо;

· порядок перевірки наявності та стану вихідних матеріалів
(сировини, заготовок, напівфабрикатів);

· порядок повідомлення роботодавця про виявлені несправності
обладнання, пристроїв, пристосувань, інструменту, засобів захисту
тощо.

· 2.7. Розділ " Вимоги безпеки під час роботи" повинен містити:

· відомості щодо безпечної організації праці, про прийоми та
методи безпечного виконання робіт, правила використання
технологічного обладнання, пристроїв та інструментів, а також
застереження про можливі небезпечні, неправильні методи та прийоми
праці, які заборонено застосовувати;

· правила безпечного поводження з вихідними матеріалами
(сировиною, заготовками, напівфабрикатами), з готовою продукцією,
допоміжними матеріалами та відходами виробництва, що являють
небезпеку для працівників;

· правила безпечної експлуатації внутрішньоцехових транспортних
і вантажопідіймальних засобів і механізмів, тари; вимоги безпеки
при вантажно-розвантажувальних роботах та транспортуванні вантажу;

· вказівки щодо порядку утримання робочого місця в безпечному
стані;

· можливі види небезпечних відхилень від нормального режиму
роботи обладнання та технологічного регламенту і способи їх
усунення;

· вимоги щодо використання засобів індивідуального та
колективного захисту від шкідливих і небезпечних виробничих
факторів;

· умови, за яких робота повинна бути припинена (технічні,
метеорологічні, санітарно-гігієнічні тощо);

· вимоги щодо забезпечення пожежо- та вибухобезпеки;

· порядок повідомлення роботодавця про нещасні випадки чи
раптові захворювання, факти порушення технологічного процесу,
виявлені несправності обладнання, устаткування, пристроїв,
інструменту, засобів захисту та про інші небезпечні та шкідливі
виробничі фактори, що загрожують життю і здоров'ю працівників.

· 2.8. Розділ " Вимоги безпеки після закінчення роботи" повинен
містити:

· порядок безпечного вимикання, зупинення, розбирання, очищення
і змащення обладнання, пристроїв, машин, механізмів та апаратури,
а при безперервному процесі - порядок передачі їх черговій зміні;

· порядок здавання робочого місця;

· порядок прибирання відходів виробництва;

· вимоги санітарних норм і правил особистої гігієни, яких
повинен дотримуватись працівник після закінчення роботи;

· порядок повідомлення роботодавця про всі недоліки, що
виявились у процесі роботи.

· 2.9. Розділ " Вимоги безпеки в аварійних ситуаціях" повинен
містити:

· відомості про ознаки можливих аварійних ситуацій, характерні
причини аварій (вибухів, пожеж тощо);

· відомості про засоби та дії, спрямовані на запобігання
можливим аваріям;

· порядок дій, особисті обов'язки та правила поведінки
працівника при виникненні аварії згідно з планом її ліквідації, в
тому числі у випадку її виникнення під час передачі-приймання
зміни при безперервній роботі;

· порядок повідомлення роботодавця про аварії та ситуації, що
можуть до них призвести;

· відомості про порядок застосування засобів протиаварійного
захисту та сигналізації;

· порядок дій щодо подання першої медичної допомоги потерпілим
під час аварії.

· 3. Викладення тексту інструкцій

· При викладенні тексту інструкції слід керуватися такими
правилами:

· текст інструкції повинен бути стислим, зрозумілим і не
допускати різних тлумачень;

· інструкція не повинна містити посилань на нормативні акти,
вимоги яких враховуються при її розробці. За необхідності ці
вимоги відтворюються дослівно;

· слід вживати терміни і визначення, прийняті в Законі України
" Про охорону праці" (2694-12), ДСТУ 2293-93 ССБП " Охорона праці.
Терміни та визначення", ДК 003-95 " Державний класифікатор України.
Класифікатор професій" (v0257217-95, va257217-95, vb257217-95) та
в інших нормативних актах;

· у тексті інструкцій не допускається застосування не властивих
для нормативних актів зворотів розмовної мови, довільних
словосполучень, скорочення слів, використання для одного поняття
різних термінів, а також іноземних слів чи термінів за наявності
рівнозначних слів чи термінів в українській мові; допускається
застосування лише загальноприйнятих скорочень і абревіатур, а
також заміна застосованих у даній інструкції словосполучень
скороченням або абревіатурою за умови повного відтворення цього
словосполучення при першому згадуванні в тексті із зазначенням у
дужках відповідного скорочення чи абревіатури;

· у тексті інструкції слід уникати викладу вимог у формі
заборони, а при необхідності слід давати пояснення, чим викликана
заборона; не повинні застосовуватися слова " категорично",
" особливо", " обов'язково", " суворо" та ін., оскільки всі вимоги
інструкції є однаково обов'язковими;

· для наочності окремі вимоги інструкцій можуть бути
ілюстровані малюнками, схемами, кресленнями тощо;

· якщо безпека роботи обумовлена певними нормами (величини
відстаней, напруги та ін.), то вони повинні бути наведені в
інструкції.

· 4. Порядок розробки, затвердження та введення інструкцій
в дію

· 4.1. Інструкції, що належать до державних міжгалузевих
нормативних актів про охорону праці

· 4.1.1. Розробка, затвердження та введення в дію інструкцій,
що належать до державних міжгалузевих нормативних актів про
охорону праці, здійснюються згідно з Положенням про опрацювання,
прийняття, перегляд та скасування державних міжгалузевих і
галузевих нормативних актів про охорону праці (z0094-94) і з
урахуванням вимог цього Положення.

· 4.1.2. У разі неповного відображення в інструкції, що є
державним міжгалузевим нормативним актом про охорону праці, вимог
щодо охорони праці працівників, безпечного виконання робіт, умов
безпечної експлуатації машин, механізмів, обладнання, установок і
пристроїв, властивих для даного підприємства (дільниці, робочого
місця), або за наявності в ній поряд з вимогами, обов'язковими для
дотримання працівниками даного підприємства, вимог безпеки щодо
робіт, не властивих для нього, роботодавець у порядку,
встановленому пунктом 4.3.1 цього Положення, організовує розробку
на основі цієї інструкції, з урахуванням конкретних умов
підприємства, відповідної інструкції, що діє на підприємстві, і
затверджує її за узгодженням з місцевими органами
Держнаглядохоронпраці.

· 4.2. Примірні інструкції

· 4.2.1. Примірні інструкції для працівників, зайнятих на
роботах, що є провідними для певної галузі виробництва, регіону,
виробничого, наукового-виробничого чи іншого об'єднання
підприємств, за винятком персоналу та працівників, зазначених у
п.1.3 цього Положення, розробляються базовими організаціями з
питань нормотворчої діяльності в сфері охорони праці,
науково-дослідними, проектно-конструкторськими і
проектно-технологічними організаціями, регіональними
навчально-методичними центрами (кабінетами) охорони праці, а також
окремими підприємствами чи групами фахівців (далі -
організація-розробник) під координацією і за методичною допомогою
Національного науково-дослідного інституту охорони праці.

· Призначення такої організації-розробника здійснюється
міністерством чи іншим органом виконавчої влади, відповідним
об'єднанням підприємств.

· Примірні інструкції для працівників, які залучатимуться до
виконання робіт за новими технологіями і впровадження нових
технічних засобів виробництва, матеріалів, видів енергії і т.ін.,
опрацьовуються організаціями-розробниками цих технологій, засобів
виробництва, матеріалів і підприємствами-виготовлювачами одночасно
з розробкою відповідної технологічної, проектно-конструкторської,
експлуатаційної та ремонтної документації і є невід'ємною
складовою частиною цієї документації.

· 4.2.2. Розробка примірних інструкцій здійснюється згідно з
планами робіт з охорони праці, затвердженими міністерствами чи
іншими органами виконавчої влади, відповідними об'єднаннями
підприємств, а також на підставі наказів (розпоряджень) їх
керівників.

· 4.2.3. Розробка примірних інструкцій здійснюється за такими
основними стадіями:

· розробка першої редакції проекту примірної інструкції і
направлення його на відзив;

· розробка остаточної редакції проекту примірної інструкції;

· узгодження і подання остаточної редакції проекту примірної
інструкції на затвердження і реєстрацію;

· видання (тиражування) затвердженої примірної інструкції і її
розповсюдження.

· 4.2.4. Проект примірної інструкції, розроблений в першій
редакції і підписаний керівником організації-розробника,
направляється на відзив підприємствам, для яких дана професія (вид
роботи) є провідною, згідно з переліком, затвердженим керівником
служби охорони праці міністерства чи іншого органу виконавчої
влади, об'єднання підприємств.

· Зазначені підприємства складають і надсилають відповідний
відзив на адресу організації-розробника у місячний термін з дня
отримання проекту інструкції. Якщо відзив у зазначений термін не
надіслано, вважається, що зацікавлене підприємство не має
зауважень і пропозицій до проекту.

· 4.2.5. Організація-розробник узагальнює отримані відзиви,
складає їх зведення і на підставі пропозицій та зауважень, що в
них містяться, доопрацьовує проект примірної інструкції.

· 4.2.6. Доопрацьований з урахуванням відзивів проект примірної
інструкції разом із зведенням відзивів подається на розгляд до
відповідного міністерства чи іншого органу виконавчої влади,
об'єднання підприємств.

· За наявності суттєвих розбіжностей щодо проекту примірної
інструкції організація-розробник розглядає їх та усуває згідно з
поданими пропозиціями служби охорони праці цього органу
(об'єднання).

· 4.2.7. У необхідних випадках орган (об'єднання), який
затверджує проект примірної інструкції, може прийняти рішення про
повернення його на доопрацювання чи проведення експертизи проекту
відповідною компетентною організацією або власною експертною
комісією.

· У випадках, коли це доцільно, експерти від незалежних
компетентних організацій можуть бути включені до складу експертної
комісії, створеної цим органом (об'єднанням).

· 4.2.8. Розглянутий та завізований службою охорони праці
зазначеного в п.4.2.6 органу (об'єднання) проект примірної
інструкції разом із зведенням відзивів подається
організацією-розробником на узгодження до відповідних органів
державного нагляду, до компетенції яких належить дана інструкція
або окремі її вимоги, і до Національного НДІ охорони праці.
Узгоджувальні органи розглядають проект примірної інструкції і
надсилають організації-розробнику свої висновки в термін, що не
перевищує одного місяця від дня одержання проекту.

· У разі виникнення суттєвих зауважень щодо проекту примірної
інструкції під час її узгодження організація-розробник забезпечує
їх розгляд та врахування до подання інструкції на затвердження.

· 4.2.9. Узгоджена остаточна редакція проекту примірної
інструкції (у чотирьох примірниках), підписана керівником
організації-розробника, із зведенням відзивів та оригіналами
документів, що підтверджують її узгодження, подається на
затвердження до органу (об'єднання), на підставі плану роботи чи
наказу (розпорядження) якого вона розроблена.

· 4.2.10. Розгляд узгодженої остаточної редакції проекту
примірної інструкції та її затвердження міністерством чи іншим
органом виконавчої влади або об'єднанням підприємств здійснюється
в установленому ними порядку у термін, що не перевищує одного
місяця від дня одержання проекту.

· 4.2.11. Примірна інструкція затверджується наказом
міністерства чи іншого органу виконавчої влади або об'єднання
підприємств.

· Титульний і заголовний аркуші примірної інструкції
оформлюються згідно з додатками 1 і 2.

· 4.2.12. Міністерства та інші органи виконавчої влади і
об'єднання підприємств ведуть облік затверджених ними примірних
інструкцій в установленому ними порядку.

· Крім того, затверджені примірні інструкції підлягають
реєстрації з присвоєнням їм скорочених позначень у Національному
науково-дослідному інституті охорони праці за поданням
організацій-розробників у встановленому ним порядку, узгодженому з
Держнаглядохоронпраці.

· Контрольний примірник зареєстрованої примірної інструкції
залишається у Національному НДІ охорони праці, один з примірників
надсилається ним до редакції журналу " Охорона праці" для друку,
інші примірники повертаються організації-розробнику та органу,
який затвердив дану інструкцію.

· 4.2.13. Відомості про затвердження та видання зареєстрованих
примірних інструкцій щоквартально публікуються в журналі " Охорона
праці" та в інших виданнях органів державного нагляду за охороною
праці за поданням Національного НДІ охорони праці.

· 4.2.14. Видання та розповсюдження примірних інструкцій у
вигляді окремих брошур, односторонніх аркушів чи плакатів
здійснюється редакцією журналу " Охорона праці" та іншими
видавництвами в установленому порядку за рахунок коштів
підприємств-замовників (користувачів) цих інструкцій.

· 4.3. Розробка, затвердження та введення в дію інструкцій на
підприємстві

· 4.3.1.Розробка, узгодження і затвердження інструкцій, що
діють на підприємстві, здійснюються згідно з ДНАОП 0.00-8.03-93
" Порядок опрацювання і затвердження власником нормативних актів,
що діють на підприємстві" і з урахуванням вимог цього Положення.

· 4.3.2. Інструкції, що діють на підприємстві, розробляються
відповідно до переліку інструкцій, який складається службою
охорони праці підприємства за участю керівників підрозділів, служб
головних спеціалістів (головного технолога, головного механіка,
головного енергетика, головного металурга тощо), служби
організації праці та заробітної плати.

· Перелік необхідних інструкцій розробляється на підставі
затвердженого на підприємстві штатного розпису у відповідності з
ДК 003-95 " Державний класифікатор України. Класифікатор професій".

· Цей перелік, а також зміни чи доповнення до нього в разі
зміни назви професії, впровадження нових видів робіт чи професій
затверджуються роботодавцем і розсилаються в усі структурні
підрозділи (служби) підприємства.

· 4.3.3. Загальне керівництво розробкою (переглядом) інструкцій
на підприємстві покладається на роботодавця.

· Роботодавець несе відповідальність за організацію своєчасної
розробки (перегляду) та забезпечення всіх працівників необхідними
інструкціями.

· 4.3.4. Розробка (перегляд) необхідних інструкцій, що діють на
підприємстві, здійснюється безпосередніми керівниками робіт
(начальник виробництва, цеху, дільниці, відділу, лабораторії та
інших відповідних їм підрозділів підприємства), які несуть
відповідальність за своєчасне виконання цієї роботи.

· 4.3.5. Здійснення систематичного контролю за своєчасною
розробкою нових та відповідністю діючих на підприємстві інструкцій
вимогам чинного законодавства, їх періодичним переглядом та
своєчасним внесенням змін і доповнень до них, а також подання
відповідної методичної допомоги розробникам і організація
придбання для них примірних інструкцій, стандартів ССБП та інших
нормативно-технічних і організаційно-методичних документів про
охорону праці покладається роботодавцем на службу охорони праці
підприємства.

· 4.3.6. У разі використання примірної інструкції як основи для
розробки інструкції, що діє на підприємстві, вона підлягає
оформленню, узгодженню і затвердженню в порядку, встановленому
п.п.4.3.1 і 4.3.9 цього Положення.

· За необхідності до цієї інструкції вносяться зміни і
доповнення стосовно конкретних умов даного підприємства (дільниці,
робочого місця) і з урахуванням вимог нормативних актів, які
набули чинності після затвердження відповідної примірної
інструкції.

· 4.3.7. Для нових виробництв, що вводяться в дію вперше,
допускається розробка тимчасових інструкцій, що діють на
підприємстві. Тимчасові інструкції повинні відповідати вимогам
цього Положення, а їх вимоги - забезпечувати безпечне здійснення
технологічних процесів (робіт) і безпечну експлуатацію обладнання.
Такі інструкції можуть розроблятися як за професіями, так і за
видами робіт і вводяться в дію на термін до прийняття зазначених
виробництв в експлуатацію державною приймальною комісією.

· 4.3.8. Інструкція, що діє на підприємстві, набуває чинності з
дня її затвердження, якщо інше не передбачене наказом роботодавця.

· Інструкція повинна бути введена в дію до впровадження нового
технологічного процесу (початку виконання робіт), обладнання чи до
початку роботи нового виробництва після відповідного навчання
працівників.

· 4.3.9. Титульний аркуш, перша та остання сторінки інструкції,
що діє на підприємстві, оформлюються згідно з додатками 3, 4, 5.

· 5. Реєстрація, облік і видання інструкцій на підприємстві

· 5.1. Інструкції, які вводяться в дію на даному підприємстві,
реєструються службою охорони праці в журналі реєстрації (додаток
6) в порядку, встановленому роботодавцем.

· 5.2. Введені в дію інструкції видаються (тиражуються) або
придбаються у вигляді брошур (для видачі працівникам на руки) або
односторонніх аркушів чи плакатів (для вивішування на робочих
місцях або виробничих дільницях).

· 5.3. Видача інструкцій керівникам структурних підрозділів
(служб) підприємства провадиться службою охорони праці з
реєстрацією в журналі обліку видачі інструкцій (додаток 7).

· 5.4. Інструкції видаються працівникам на руки безпосередніми
керівниками робіт під розпис у журналі реєстрації інструктажів з
питань охорони праці під час проведення первинного інструктажу або
вивішуються на його робочому місці.

· 5.5. У кожного керівника структурного підрозділу (служби)
підприємства повинен постійно зберігатись комплект інструкцій,
необхідних у даному підрозділі (службі) для працівників усіх
професій і видів робіт даного підрозділу (служби), а також перелік
цих інструкцій, затверджений роботодавцем.

· На підприємствах, де структурні підрозділи відсутні, комплект
інструкцій зберігається у роботодавця.

· Крім того, повний комплект інструкцій зберігається у певному
доступному для працівників місці, визначеному керівником
структурного підрозділу (служби) підприємства з урахуванням
забезпечення простоти та зручності ознайомлення з ними
працівників.

· 5.6. Роботодавець безкоштовно забезпечує інструкціями
працівників та керівників структурних підрозділів (служб).

· 6. Перегляд, припинення чинності та скасування
інструкцій

· 6.1. Перегляд інструкцій, що належать до державних
міжгалузевих нормативних актів про охорону праці та примірних
інструкцій, проводиться в міру потреби, але не рідше одного разу
на 10 років; перегляд інструкцій, що діють на підприємстві, - в
терміни, передбачені державними нормативними актами про охорону
праці, на підставі яких вони опрацьовані, але не рідше одного разу
на 5 років, а для професій або видів робіт з підвищеною небезпекою
- не рідше одного разу на 3 роки.

· 6.2. Інструкції переглядаються до закінчення термінів,
зазначених у пункті 6.1 цього Положення:

· у разі зміни законодавства України про працю та охорону
праці;

· у разі набуття чинності новими або переглянутими державними
нормативними актами про охорону праці;

· за вказівкою директивних органів, вищестоящих організацій,
органів державного управління і нагляду за охороною праці;

· у випадку аварійної ситуації або нещасного випадку, що
викликали необхідність перегляду (зміни) інструкції;

· при впровадженні нових технологій, зміні технологічного
процесу або умов праці, а також при впровадженні нових видів
обладнання, машин, механізмів, матеріалів, апаратури, пристроїв та
інструментів, видів енергії тощо.

· В останньому випадку перегляд інструкції проводиться до
зазначених впроваджень чи змін.

· 6.3. Перегляд, тимчасове припинення чинності та скасування
інструкцій, що є державними міжгалузевими нормативними актами, та
примірних інструкцій здійснюються у порядку, визначеному ДНАОП
0.00-4.14-94 " Положення про опрацювання, прийняття, перегляд та
скасування державних міжгалузевих і галузевих нормативних актів
про охорону праці" (z0094-94), а інструкцій, що діють на
підприємстві, - у порядку, визначеному ДНАОП 0.00-8.03-93 " Порядок
опрацювання і затвердження власником нормативних актів, що діють
на підприємстві".

· 6.4. Опрацювання, узгодження і затвердження змін до примірних
інструкцій або прийняття нових примірних інструкцій за
результатами перегляду чинних здійснюються в порядку,
встановленому для примірних інструкцій, які розробляються вперше,
згідно з п.4.2 цього Положення.

· Додаток 1
до пункту 4.2.11 Положення
про розробку інструкцій з
охорони праці

· Форма титульного аркуша
примірної інструкції з
охорони праці

· __________________________________________________________________
(найменування міністерства чи іншого органу виконавчої влади,

· __________________________________________________________________
об'єднання підприємств)

· Примірна інструкція з охорони праці

· ___________________________________
(назва)

· __________________________
(місце видання)

· Додаток 2
до пункту 4.2.11 Положення
про розробку інструкцій з
охорони праці

· Форма заголовного аркуша
примірної інструкції з
охорони праці

· Узгоджено Затверджено

· __________________________ Наказ _______________________
(найменування органу, який (найменування органу,

· __________________________ _______________________
узгоджує) який затверджує)

· __________________________ _____________________________

· __________________________ ____________________ N ______
(число, місяць, рік) (число, місяць, рік)

· _____________________________________
(скорочене позначення)

· Примірна інструкція з охорони праці

· ___________________________________
(назва)

· __________________________
(місце видання)

· Додаток 3
до пункту 4.3.9 Положення
про розробку інструкцій з
охорони праці

· Форма титульного аркуша
інструкції з охорони
праці, що діє на
підприємстві

· __________________________________________________________________
(повне найменування підприємства із зазначенням підпорядкованості)

· Інструкція з охорони праці N ______

· ___________________________________
(назва)

· __________________________
(місце видання)

· Додаток 4
до пункту 4.3.9 Положення
про розробку інструкцій з
охорони праці

· Форма першої сторінки
інструкції з охорони
праці, що діє на
підприємстві

· __________________________________________________________________
(повне найменування підприємства із зазначенням підпорядкованості)

· Затверджено
Наказ _______________________
(посада роботодавця і

· _____________________________
(найменування підприємства)

· ____________________ N ______
(число, місяць, рік)

· Інструкція з охорони праці N ______

· ___________________________________
(назва)

· (Текст інструкції)

· Додаток 5
до пункту 4.3.9 Положення
про розробку інструкцій з
охорони праці

· Форма останньої сторінки
інструкції з охорони
праці, що діє на
підприємстві

· (Текст інструкції)

· ____________________________ __________ ____________________
(посада керівника підрозділу (особистий (прізвище, ініціали)
(організації) - розробника) підпис)

· Узгоджено:

· Керівник (спеціаліст) служби
охорони праці підприємства __________ ______________________
(особистий (прізвище, ініціали)
підпис)

· Юрисконсульт __________ ______________________
(особистий (прізвище, ініціали)
підпис)

· Головний технолог* __________ ______________________
(особистий (прізвище, ініціали)
підпис)

· _______________
* У разі потреби проект інструкції узгоджується з іншими
зацікавленими службами, підрозділами і посадовими особами
підприємства, перелік яких визначає служба охорони праці.

· Додаток 6
до пункту 5.1 Положення
про розробку інструкцій
з охорони праці

· Журнал
реєстрації інструкцій з охорони праці на підприємстві

· ——————————————————————————————————————————————————————————————————

· N |Дата |Наймену-|Дата |Код або|Плановий|Посада, пріз-|Підпис

· п/п|реєст-|вання |зат- |номер |термін |вище, ініціа-|особи,

· |рації |інструк-|верд- |інстру-|перегля-|ли особи, яка|яка про-

· | |ції |ження |кції |ду інст-|проводила |водила

· | | |інст- | |рукції |реєстрацію |реєст-

· | | |рукції| | | |рацію

· | | |і вве-| | | |

· | | |дення | | | |

· | | |її в | | | |

· | | |дію | | | |

· ———+——————+————————+——————+———————+————————+—————————————+————————

· 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8

· ———+——————+————————+——————+———————+————————+—————————————+————————

· | | | | | | |

· ——————————————————————————————————————————————————————————————————

· Формат А4 (210 Х 297)

· Додаток 7
до пункту 5.3 Положення
про розробку інструкцій
з охорони праці

· Журнал
обліку видачі інструкцій з охорони праці на підприємстві

· ——————————————————————————————————————————————————————————————————

· N |Дата |Код або |Найме- |Підрозділ|Кількість|Посада, |Підпис

· п/п|видачі|номер |нування|(служба), |виданих |прізвище, |одержу-

· | |інструк-|інстру-|якому ви-|примірни-|ініціали |вача

· | |ції |кції |дана ін- |ків |одержува-|інструк-

· | | | |струкція | |ча інст- |ції

· | | | | | |рукції |

· ———+——————+————————+———————+—————————+—————————+—————————+————————

· 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8

· ———+——————+————————+———————+—————————+—————————+—————————+————————

· | | | | | | |

Види

По «шкалі влади» стилі керівництва підрозділяються на кілька видів, наприклад, на:

· авторитарний (директивний)

· демократичний (колегіальний)

· ліберальний (поблажливий)

Їхні особливості відбиті в таблиці:

Таблиця Характеристика стилів керівництва ^[1]

Крім розглянутих стилів керівництва в літературі пропонуються системи управління X, Y, Z:

· Теорія X — авторитарний підхід до управління, тобто пряме регулювання і твердий контроль. Люди ледачі, мають потребу в примусі, контролі, керівництві, стимулюванні до сумлінної роботи, припускає страх покарання.^[2]

· Теорія Y — робітники — творці і їх потрібно наділяти повноваженнями. Це демократичний (партисипативний) підхід, що приводить до делегування повноважень, збагаченню змісту роботи, поліпшенню взаємин, визнанню того, що мотивація людей відбувається на основі складної сукупності психологічних потреб і чекань.^[2]

· Теорія Z — ця теорія розроблена на основі особливостей японського стилю управління, визначає ряд принципових положень: довгострокова, іноді довічна, система наймання на роботу, колективне прийняття рішень і колективна відповідальність, повільне просування по службі і неспеціалізованій кар'єрі (тобто ротація працівників через різні види робіт), неявний механізм контролю, усебічна турбота про персонал.^[

· 8 Колектив, яким і є власне робочу групу чи, до манда, потенційно — потужний стимул трудовий активності, приносить задоволення своїх членів, ставить високі мети, створює творчу атмосферу. Недарма кажуть, що людина сча стлив тоді, коли з хорошим настроєм йде на і в хорошому гуморі повертається додому. Спільне рішення виробничих питань зменшує стресові ситуації, підвищує інноваційний потенціал зі трудников; у робітничій групі краще вирішуються суміжні пробле ми, згладжуються можливі наслідки нечіткого распреде ления обов'язків і неправильне керівництво, конфлікти на міжособистісному рівні. Глава дає відповіді такі питання. 1. Які соціально-психологічні особливості робочої групи (команди)? 2. У чому полягає професійна зрілість робочої групи? 3. Які є типи взаємин у системі «керуй тель — підлеглий»? 4. Яка динаміка морально-психологічного клімату в кіл лективе? 5. Які є критерії класифікації психотипов лич ностей? 6. Чому з'являються лідери у колективах і які типи лиде рів існують? 7. Які типові помилки роблять керівники? 10.1. Робоча група: соціально-психологічні особливості і також фахова зрілість Соціально-психологічні особливості Основа успіху лю бій сучасної колективної діяльності — відносини сотруд ничества і взаємодопомоги на противагу конфлікту і конфронтації. Поведінка, ориентирующееся спільну і взаимозависимую де ятельность, припускає наявність певних передумов. У ка честве умов формування спільної (кооперативної) взаимо залежності виділяються: воля і відкритість інформаційного 10. Ділове спілкування у робітничій групі 204 обміну; взаємна підтримка дій, переконання у тому оправданнос-I ти; довіру, дружелюбність у взаєминах сторон1. Натомість, взаємної довіри сторін сприяють: нали чие нейтральних осіб, які полегшують досягнення взаємних успіхів; нагоду отримати попередню інформацію про дії дру гого; особистісні особливості учасників взаємодії. Робоча група {колектив) у своїй зовнішньому вираженні — це соціальна група, спільність людей, об'єднаних спільної діяльністю, єдністю цілей та інтересів, взаємної відповідальна ностью, відносинами товариства взаємодопомоги. Будь-яке трудове об'єднання — це складний соціальний орга низм, у якого саморегуляцией, наявністю зворотних і горизон тальных зв'язків тощо. Та перешкодити йому також притаманний риси, притаманних організації: ¦ поділ функцій співробітників, закріплене в пра вилах чи інструкціях; ¦ посадова ієрархія, порядок підпорядкованості; ¦ лояльність кожного працівника стосовно у своїй команді; ¦ система позитивних і негативних санкцій (звідси особлива роль керівників у робітничій групі). З іншими соціальними групами робочу парламентсько-урядову групу зближує по стоянное спілкування і їхню взаємодію її друг з одним, відчуття до до цієї групі, наявність загальних потреб, ін тересов і мотивів. У той самий час вона має низку чорт, отсутству ющих в інших соціальних груп: суспільно значимої метою дея тельности і наявністю органів управління і підприємливості керівництва. Робітники групи (колективи) різняться по: ¦ формам власності (державні, змішані, приватні); ¦ характеру діяльності (виробничі, торгові, наукові, навчальні, військові); ¦ формам зв'язку (контактні, неконтактні); ¦ значимості (первинні, вторинні); ¦ часу дії (постійні, тимчасові); ¦ ступеня формализованности (жорстка й гнучка організації) тощо. У робочій групі діалектично об'єднані два компонента — матеріальний і. Матеріальний компонент — це стосується її фізкабінет і ческие члени, конкретні індивіди; духовний — її ідеологія та колективна психологія. Ідеологія робочої групи включає сукупність ідей взгля дов, що відбивають соціально-політичні уявлення, регулиру ющие кінцеві© мети праці. Такими то, можливо служіння політичному, моральному чи релігійному ідеалу або прагнення до наживи. Психологія робочої групи — це сукупність певних зі циально-психологических явищ, що виникають у процесі її фор мирования і функціонування з урахуванням становлення внутрішніх зв'язків у колективі, форм та способів взаимоудовлетворения потреб ностей його членів, і навіть морально-психологічний клімат, спосо б спілкування, громадську думку і настрій, звичаї і започаткував традицію, проблема лідерства, природа внутрішньогрупових конфліктам та т.д. У межах аналізу змісту відносин між членами робочої групи можна виділити такі сфери відносин: профессио нальную, ценностно-мировоззре...

нческую і сферу міжособистісних від ношень. Професійна сфера охоплює відносини, складаються у процесі рішення виробничих завдань: субординационные від носіння між керівниками та його підлеглими; відносини, свя занные із координуванням спільної прикладної діяльності; відносини у систе ме «людина — комп'ютер». Ценностно-мировоззренческая сфера включає: стосунки між особистими і корпоративними цінностями; моральні вуста новки, домінуючі у певній соціальної групи. Їх соотно шение може варіюватися від повної підтримки до глибокого не злагоди і конфронтації. Сфера міжособистісних відносин пов'язані з реалізацією потреб ности зі спілкуванням і самоствердження особистості рамках колективу, ступенем задоволеності своєї фахової діяльністю, формальним і неформальним статусом. Професійна зрілість Важлива якісна характеристика робочої групи — її професійна зрілість, яка характери зуется міцними зв'язками між її членами, виникаючими основі спільних ціннісних орієнтації, позитивно забарвлених неформаль ных відносин. Особисті розбіжності швидко усуваються, дисцип ліна носить свідомий характер, з'являється відчуття гордості на власний колектив, складаються традиції. Співробітники мають можливість розкрити свій творчий потенціал, з энтузи азмом ставляться до вирішення поставлених завдань. Руководителей-практиков неспроможна не турбувати питання у тому, як виміряти ступінь зрілості тій чи іншій робочої групи, переве сти якісну характеристику в кількісні показники. Инте ресную методику розробили німецькі фахівці У. Зигерт і Л. Ланг' — оцінку по чотирибальної шкалою ступеня інтенсивності 1 Зигерт У., Ланг Л. Керувати без конфліктів. М.: Економіка, 1990. З. 219—221. 10. Ділове спілкування у робітничій групі 211 21 негативного ознаки. До до їх числа зараховують: активний пошук винних у разі невдачі; прагнення працівників убезпечити себе за допомоги інструкцій і доповідних записок; недостатню инфор мированность конкретних виконавців; неясність і недоступність цілей діяльності співробітникам; першим про допущеної помилці уз нает не сам працівник, яке начальник чи колега; груповий его ізм; працівник рідко ототожнює себе з прийнятих рішень; дефіцит часу для спокійною й планомірної роботи; недооцінку колективного керівництва; конфлікти через дрібниць; тривалість і безрезультатність нарад; непоінформованість працівників про крі териях оцінки їхньої праці; труднощі реалізації нових ідей; отсут ствие ентузіазму у роботі; розподіл колективу на новачків і ветера новий; оцінку роботи з рівні емоцій і поверхневих спостережень; невдоволення багатьох працівників через неможливість застосувати знання і т.д. Наявність таких ознак свідчить про серйозні проблеми, завдань, які колективом, його недостатньою працездатності. Чинники, що визначають ступінь зрілості робочої групи, її шпп собность продуктивно функціонувати, можна умовно поєднати у такі групи: (1) технологічні — особливості спільного використання несамовитому крику дий і предметів праці, наприклад передових технологій, персо нальных комп'ютерів, і т.д.; (2) економічні — форми оплати праці, особливості форми соб ственности тощо.; (3) організаційні — передусім, відносини у системі «руково дитель-подчиненный»; (4) ценностно-мировоззренческая і психологічна сумісність працівників. Дві останні групи чинників заслуговують особливого рассмотре ния. Познакомимся з позицією двох британських консультантів із управління — М. Вудкока і Д. Френсіса. Практика ділового спілкування Десять обмежень, що перешкоджають ефективної роботи колективу 1. Непригодность керівника — його нездатність за своїми особистим якостям згуртувати співробітників, надихнути їх у еф фективные прийоми роботи. 2. Неквалифицированные співробітники. Типовий недолік — не збалансованість функцій працівників, неадекватне сочета-ние професійних і якостей. Автори предла гают досить цікаве розподіл службових ролей, зі гласно якій у кожної робочої групі повинні прагнути бути «по ставщики ідей», «аналітики», «направляючі», «котрі планують», виконують роль «стримуючого чинника» і кілька «ис полнителей». Комбінація ролей залежить від специфіки коллек тива, у своїй один працівник може поєднувати кілька з пе речисленных ролей. 3. Неконструктивный клімат. Характеризується відсутністю пре даності завданням команди, немає високого рівня взаємної під держки разом із турботою проблемами кожного працівника. 4....

Нечіткість цілей. Недостатня узгодження особистих і кіл лективных цілей, нездатність керівництва та членів коллек тива до розумного компромісу. Автори підкреслюють необхідність пе риодической коригування поставленої мети, інакше члени колективу втрачають уявлення про перспективи своєї діяч ности. 5. Низькі результати своєї роботи. Припускається, що колектив ні самозаспокоюватися на досягнутому, маю виявляти напористість у досягненні значимих цілей, що сприяє високої самооцінці членів робочої групи, зростанню особистого про фессионализма. 6. Неефективність методів роботи. Підкреслюється значення правильної організації збирання й надати інформацію, прийняття правильних і своєчасних рішень. 7. Нестача відкритості й наявність конфронтації. Зазначається необхідність вільної критики, обговорення сильних і сла бых сторін зробленого, існуючих розбіжностей без помилкового страху бути неправильно зрозумілим, порушити ділової етикет, викликати конфлікт. Проте за практиці виконати цю нелегко, оскільки потрібно особлива підготовка персоналові та руко водіїв. Позитивне суперництво продуктивно, але є ре альная небезпека переростання їх у конфлікт. 8. Недостатні професіоналізм і " культуру співробітників. Бажання у колективі сильних працівників із високий рівень індивідуальних здібностей цілком зрозуміла. Можна вважати правильної думку, за якою «розвинений» співробітник може бути енергійний, керувати своїми эмо циями, виробити готовність відкритий і переконливо викладати своє мені ние, мати здатністю змінювати свою думку під впливом аргументів, а чи не сили. 9 і десяти. Низькі здібності персоналові та неконструктив ные відносини коїться з іншими колективами. Джерело: Вудкок М., Френсіс Д. Раскрепощенный менеджер. М.: Річ, 1991. З. 252-260. 10. Ділове спілкування у робітничій, групі 713 10.2. Морально-психологический клімат колективу Морально-психологический клімат колективу Перечислен - ные вище обмеження, що перешкоджають ефективної роботи кіл лектива, пов'язані лише з помилковими діями керівника, але й ще однією істотною чинником — морально-психологічним кли матом, які у конкретному робочому колективі. У першій стадії розвитку колективу переважає формальна структура: працівники спілкуються відповідно до посадовими по веденческими стереотипами, придивляються друг до друга, подлин ные почуття найчастіше ховаються, цілі й методи роботи спільно не обговорюються, колективна робота проявляється слабко. У другий стадії відбувається переоцінка особистісних і ділових якостей керуй теля, складається враження про колег, починається процес формирова ния угруповань всередині колективу, можлива боротьба за лідерство. Розбіжності обговорюються більш відкрито, чиняться спроби поліпшити взаємовідносини всередині робочої групи. Нарешті, «при тирка» закінчується, чітко видно неформальна структу ра, колектив сягає певної міри координації дій своїх членів. кйжР Квазінаціональне середовище у своїй групова згуртованість може мати по зитивную, негативну або конформістську спрямованість. У слу чаї позитивної спрямованості робочу групу відтворює промінь шие ділові і моральні якості своїх членів, люди пишаються своєї приналежністю до цього колективу, виникаючі проб лемы вирішуються по-діловому, ініціативно і творчо. Що стосується негативної спрямованості більшість енергії кіл лектива витрачається щодо участі конфліктів між різними груп пировками, неформальними і формальними лідерами, з'ясовування відносин із іншими підрозділами. Виробничі пробле ніби відходять другого план. Конформістська спрямованість характеризується суто зовнішньої, показною зацікавленістю співробітників у результатах їх трудо виття діяльності, байдужістю до колективним зусиллям. Сфера інтересів співробітників перебуває поза робочої групи: суспільно-політична діяльність, сім'я, особисті проблеми. Ступінь згуртованості робочої групи Виміряти ступінь спло ченности дозволяють, наприклад, такі методики: опитуваному пропонується по трехбалльной шкалою оцінити інтенсивність однієї з 20 ознак, розділених до 10 полярних пар, наприклад: переважає бадьорий, життєрадісний тон настрої...; переважає пригніченість; успіх чи невдачі колег викликають сопере живание...; успіхи викликають заздрість, неуспіхи — зловтіха; в кіл лективе справедливо ставляться друг до друга...; колектив розпадається на привілейованих і знедолених тощо.' Виміряти ступінь згуртованості колективу з погляду перев...

Людина отримує інформацію по всіх наявних у нього каналам. Але частина з них носять особливий характер для спілкування. Це, в першу чергу, візуальна і вербальна комунікації. Ще Ніцше в своїх афоризмах написав: В«Люди вільно брешуть ротом, але рожа, яку вони при цьому корчать, все-таки каже правдуВ». Ці слова досить точно передають те, що ми не вміємо в рівній мірі контролювати візуальний канал, як це робиться з каналом вербальним. Вербальна комунікація носить чільний характер у галузі людської діяльності. Професійне володіння промовою стає важливою складовою успіху в безлічі професій. p align=" justify" > Вербальна комунікація впливає на людину на багатьох рівнях, а не тільки за допомогою змісту. Успіх багатьох політиків, акторів, ділових людей пов'язаний з тембром голосу. Вербальна комунікація використовує в якості знакової системи людську мову, природний звуковий мову, тобто систему фонетичних знаків, що включає два принципи: лексичний і синтаксичний. Мова є самим універсальним засобом комунікації, оскільки при передачі інформації за допомогою мови менш за все втрачається сенс повідомлення. Слова можуть мати різні значення для різних людей. Те, що людина має намір повідомити, необов'язково буде інтерпретовано таким же способом іншою людиною. Найчастіше, ті ж слова висловлюють різні значення. p align=" justify" > Значення слова інтерпретується через досвід і варіює залежно від контексту, ситуації, в якій було використано. Ніхто не може бути абсолютно впевненим у тому, що співрозмовник розуміє слова, так само, як розуміє їх та людина, яка доносить інформацію до інших. p align=" justify" > Для ефективного обміну інформацією необхідно повне розуміння значення слів, використовуваних і намагатися повністю зрозуміти значення, що ви вкладається в слова.

Терміни В«говорінняВ» і В«слуханняВ» введені І.А. Зимової як позначення психологічних компонентів вербального спілкування. p align=" justify" > Метою даної роботи є вивчення основних засобів вербального спілкування.

У рамках досягнення поставленої мети виявлені для вирішення наступні завдання:

В· розкрити поняття та сутність вербальної комунікації;

В· вивчити усно-мовні і письмово-мовні засоби комунікацій;

В· проаналізувати слухання як засіб вербальної комунікації.