Зовнішні ефекти– ефекти виробництва чи споживання блага, вплив яких на третіх осіб, які не є ані покупцями, ані продавцями, ніяк не відображено в ціні цього блага.

Зростаючий ефект віддачі від масштабу виробництва – такий ефект масштабу, за яким обсяг випуску збільшується у більшій пропорції, ніж зростає обсяг ресурсів.

Ізокванта – крива, на якій показані всі комбінації виробничих факторів, використання яких забезпечує однаковий обсяг випуску продукції.

Ізоквантна варіація факторів виробництва – див. двофакторна виробнича функція.

Ізокоста – лінія, кожна точка якої відображає однокову суму витрат за різних варіантів поєднання двох ресурсів у виробничому процесі.

Інвестування – процес відтворення або доповнення основного капіталу; відображає потік нового капіталу у певному році.

Інститути – формальні та неформальні норми і правила поведінки, що дають змогу економічним агентам координувати свої дії; обмеження, встановлені людьми для того, щоб структурувати свою діяльність.

Капітал – ресурс тривалого використання, створений з метою виробництва додаткових товарів і послуг.

Карта ізоквант – низка ізоквант, що характеризують максимально можливий випуск продукції за будь-якого набору виробничих факторів.

Картель – організаційне об’єднання олігополістів за змовою відносно цін та обсягу виробництва з метою максимізації сукупного прибутку картелю.

Конкурентне підприємство – підприємство, яке продає свою продукцію на ринку досконалої конкуренції.

Корисність – здатність блага задовольняти потребу.

Корисність блага – це здатність блага задовольняти потребу.

Крива байдужості – лінія на двомірній площині з безліччю наборів благ, кожна точка якої показує набори двох благ, що мають для споживача однакову корисність.

Крива виробничих можливостей – лінія, що показує всі максимально можливі комбінації виробництва двох товарів за фіксованого використання ресурсів та даного рівня розвитку технології.

Крива контрактів (виробничих контрактів) – чисельність можливих ефективних варіантів розподілу двох економічних благ між двома споживачами (двох виробничих ресурсів між двома товарами), для яких виконуються умови: MRS_AB^c=MRS_AB^П=Р_А/Р_В (споживання); MRT_LK^A=MRTS_LK^B (виробництво).

Крива пропозиції – графічне відображення залежності між ринковою ціною та обсягом товару, що пропонується на продаж.

Лідерство в цінах – модель ціноутворення, в якій підприємство-лідер встановлює ціну, а інші нею керуються.

Лінія “дохід – споживання” – крива, яка поєднує всі точки оптимуму споживача, що відповідають різним величинам його доходу.

Лінія “ціна – споживання” – крива, яка поєднує всі точки оптимуму споживача, що відповідають різним величинам ціни.

Лінія Енгеля – крива, яка показує взаємозв’язок оптимального обсягу споживання певного товару та певного рівня доходу споживача.

Максимізація прибутку – максимізація різниці між валовим виторгом і валовими витратами (TR – TC). Основні методи максимізації прибутку: метод сукупного аналізу – зіставлення сукупних величин; метод граничного аналізу – зіставлення граничних величен.

Мікроекономіка – розділ економічної теорії, що вивчає поведінку окремих суб’єктів господарювання (домогосподарство, підприємство, інші учасники ринкових операцій) за умов рідкісності (обмеженості) ресурсів та альтернативності напрямів їх використання.

Модель об’єднаної олігополії Феллнера – розглядає монопольну ринкову поведінку олігополістів, які об’єдналися з метою максимізації як спільного прибутку, так і прибутку кожного з учасників.

Модель олігополії Свізі (ламана кривої попиту) – базується на таких умовах і припущеннях: ламана крива попиту має дві ділянки, розташовані вище від ціни Р_о; підприємство виходить з того, що коли воно підніме ціну, решта продавців залишиться від цього осторонь і дане підприємство втратить значну частку ринку, оскільки покупці підуть до того продавця, в якого менша ціна; при розгляді можливості зниження ціни підприємство вважає, що інші учасники ринку відреагують на це також зменшенням ціни, оскільки не захочуть втрачати своєї частки ринку. Модель Свізі використовується для пояснення феномена незмінності олігополістичних цін.

Монополістична конкуренція – вид конкуренції у галузі без суттєвих бар’єрів для вступу до неї, з великою кількістю продавців, кожен з яких продає диференційований товар.

Монополія – ринок, на якому існує лише один постачальник продукції при атомістичному (представленому багатьма дрібними споживачами) попиті.

Монопольна влада – можливість підприємства одноосібно визначати ціну свого товару, регулюючи обсяг продукції, який воно готове придбати.

Монопольне підприємство – підприємство, яке продає свою продукцію на монопольному ринку.

Монопсонія на ринку праці – ситуація, коли підприємство є фактично єдиним покупцем праці (наприклад, у невеликому місті).

Набір благ – у геометричному аналізі поведінки споживача – координати точки на двомірній площині, де по осях відображена кількість одного та іншого блага, з яких споживач формує свій споживчий кошик.

Надлишок споживача – різниця між максимальною сумою грошей, яку споживач згоден був би заплатити за придбану кількість блага, і сумою грошей, дійсно заплаченою за придбані блага.

Незворотні витрати – витрати, пов’язані з наявністю у власності господарського суб’єкта капітального блага, для якого не існує альтернативної можливості використання.

Нецінова детермінанта попиту – чинник, який визначає умови в яких формується попит.

Неявні витрати – це витрати, обумовлені використанням факторів виробництва, які є власністю підприємства.

Номінальна заробітна плата – сума грошей, яку отримує найманий працівник.

Номінальна процентна ставка – ставка процентна за поточного курсу без поправки на інфляцію.

Нормальний прибуток– мінімальна (нормальна) винагорода, необхідна для того, щоб залучити та утримати ресурси в межах даного напрямку діяльності. Згідно з економічною теорією до нормального прибутку належить сукупність всіх тих мінімальних виторгів, котрі представляють собою витрати невикористаних можливостей.

Обсяг (величина) попиту – кількість товару, яку споживачі бажають і можуть придбати за певною ціною з визначеного діапазону цін у певний проміжок часу за інших незмінних умов.

Обсяг пропозиції – кількість товару, яку пропонує ринку продавець чи група продавців за кожним рівнем ціни в одиницю часу за певних умов.

Олігополія – ринкова структура, в якій домінує декілька підприємств, а входження нових виробників у ринок ускладнене.

Оптимум виробника – стан, коли виробник намагається досягти такої комбінації використовуваних ресурсів для виробництва означеного обсягу продукції, за якої величина витрат буде мінімальною.

Основні методи мікроекономіки – Метод абстракції (використовується при побудові мікроекономічних моделей), методи граничного аналізу, табличного і графічного аналізу. Широко застосовується математичний інструментарій.

Основні проблеми мікроекономіки – розміщення споживчих благ і виробничих ресурсів за умов досконалої і недосконалої конкуренції, ціноутворення на різних ринках та ринкова координація.

Парето-ефективний розподіл ресурсів (благ) – такий розподіл ресурсів (благ), за якого не можливо збільшити виробництво (споживання) будь-якого товару (шляхом перерозподілу) без витрат для виробництва іншого товару (для добробуту іншого споживача).

Політика сталого співвідношення цін за Хойссом – взаємна координація ринкових дій учасниками, які виходять із сталості співвідношення цін та одно спрямованості цінових змін. Здійснення цієї політики дає змогу олігополістам вирішити проблему взаємної залежності їх функцій попиту. Вона також пояснює незмінність цін на олігополістичних ринках.

Постійний ефект віддачі від масштабу виробництва – такий ефект масштабу. За яким обсяг випуску продукції та обсяг використання ресурсів змінюється в однаковій пропорції.

Постійні витрати (TFC) – витрати, величина яких у короткостроковому періоді не залежить від обсягу випуску продукції. Постійні витрати мають місце навіть тоді, коли продукція не випускається.