Техніко-економічне обґрунтування (ТЕО) доцільності інвестування

Тема 4

Галузеві перспективи реального інвестування

При виборі підприємств ми звертаємо увагу, перш за усе, на найбільші галузі (за показником обороту). Тут варто виокремити два типи галузей - ті, що монополізовані, та більш конкурентні, де є багато різних гравців.

Багато з десяти найбільших галузей економіки України насправді вже закриті для нових інвестицій. Це історичний факт пост-приватизації через розподіл активів з самого початку процесу. Поки не буде змін у цих галузях, я не очікую притоку великих інвестицій ані від нас, ні від інших інвесторів, окрім стратегів, для яких це суто їхній бізнес (наприклад Arcelor Mittal).

Рис. 1. Десять найбільших галузей економіки України

Якщо аналізувати галузі не за показником обороту, а за швидкістю росту (рис.2), то тут ми бачимо різні цифри, тому що бази різні. Електромашинобудування була досить привабливою галуззю, але зазнала великого спаду, від якого тепер зростає, тому показник зростання цієї галузі (96%) - за рахунок низької бази. З виробництвом соєвої олії – схожа ситуація.

Рис. 2. Десять найбільш швидко зростаючих галузей економіки

Найбільш привабливою з цих галузей для інвестування є Інтернет-торгівля - галузь, яка надзвичайно швидко зростає (особливо рітейл), тому що усе більше людей в країні освоює всесвітню мережу взагалі і люди усе більше довіряють здійсненню покупок через інтернет. А ще п’ять років тому українці боялися вносити свої особисті дані або дані кредитних карт. Інтернет-торгівля розвивається через розвиток інших галузей, зокрема фінансової. Цілий світ добре відчуває цю галузь, і у світі є дуже багато потенційних покупців, яких поки що немає в Україні. А усе тому, що вони розцінюють нашу країну як малий ринок. З часом і ростом він їх таки зацікавить.

Торгівля одягом та взуттям - галузь, яка не достатньо насичена з точки зору споживання, особливо для середнього класу. В Україні є чимало бутіків, але середній клас має обмежений вибір для купівлі одягу в країні. Знаючи скільки українці витрачають на одяг та взуття, це важливий фактор. Є чимало міжнародних роздрібних брендів, які поки що не зайшли в Україну, а український ринок (45 млн. людей) для поширення їхніх брендів є дуже перспективним. Причина, чому вони ще зайшли в Україну, полягає у проблемі з нерухомістю. Україна відома за кордоном тим, що для роздрібної торгівлі тут нелегкі умови. Тому якщо б хтось створив тут потужну мережу, то покупці б на таку компанію однозначно знайшлися б.

Дивно, що серед будівельно-господарчих гіпермаркетів, які освоїли ринок України, лише українські бренди - Епіцентр та Нова Лінія. Думаю, що вони готуються на продаж для європейських компаній. Цей ринок потребує великих оборотних коштів, щоб тримати асортимент для приваблення клієнтів.

Приватні медичні послуги досить новий напрямок для України. Створюються клініки, але вони мають переважно 1-3 філії. Поки що ніхто не продемонстрував ринку, що можна створити цілу мережу, наприклад, в містах мільйонниках і що можна ефективно управляти цією мережею. Дуже часто в Україні клініки будуються під брендом одного лікара, але треба розуміти, що “Лікар Х” може бути лише в одному місці і коли він відкриває другу клініку, то він не буде одночасно в двох закладах. Замість того, щоб будувати бренд компанії, вони розвивають бренд лікаря. Друга проблема, через яку цей напрямок не розвивається, - відсутність розвинутого ринку приватного медичного страхування. В Східній Європі розвиток приватних медичних клінік - це один з бумів після входу Польщі, Угорщини та інших країн в ЄС, де прямі інвестиції пішли в цей сектор. Треба розуміти, що люди завжди витрачають гроші на медичні послуги, яким би не був економічний цикл - позитивний чи негативний.

Деякі українські підприємства з виробництва питної води у пляшках працюють краще, ніж іноземні. Це дуже роздріблений і фрагментований ринок. Слід пам’ятати, що такі стратеги як Coca-Cola чи Pepsi можуть легко увійти у цю галузі і використати усі свої потужності, зокрема дистрибуцію.

Рис. 3. Десять найбільш привабливих галузей економіки (частина 1)

Стосовно виробництво молока та молочних продуктів в Horizon Capital думки різні. Можливості є, тому що цей ринок на сьогодні дуже фрагментований. Бажання інвесторів інвестувати у виробництво молока слабке, тому що період окупності інвестицій не менше шести років, і тому що в країні немає достатньо молока, ціна на яке зростає з кожним роком. Попит на молочні продукти великий, і вона роздріблена до такої міри, що можна запустити успішні бренди.

З імпортерами рибної продукції ситуація схожа.

Виробництво будівельної та гірничо-видобувної техніки є привабливою для інвесторів, тому що сама машинобудівна галузь України є конкурентоздатною - ми маємо поруч метал і досвід у цьому напрямку. Але в додаток до цього, ми маємо спад у цій галузі протягом останніх років.

Стосовно будівельних матеріалів є різні підходи. Деякі в цих галузях вже працюють і працюють на великих потужностях. Але бренди дуже роздріблені. З іншої сторони, останні двадцять років для виробників не були приємними, і хоча їхні бренди не відомі у світі, вони конкурентноздатні. Їх варто підтримати.

Рис. 3. Десять найбільш привабливих галузей економіки (частина 2)

Тема 7

Техніко-економічне обґрунтування (ТЕО) доцільності інвестування

Технічні аспекти інвестиційного проекту на першій погляд видаються особистою справою підприємця і не обходять інвестора. Але насправді будь-який серйозний інвестор не може ігнорувати цей аспект інвестиційного проекту, оскільки він демонструє можливість технічного здійснення проекту з прийнятним рівнем витрат.

Технічний аналіз покликаний показати техніко-технологічну обґрунтованість проектних рішень. Розробка техніко-економічного обґрунтування (ТЕО) проекту здійснюється, як правило, проектними установами, потім узгоджується із замовником та іншими зацікавленими особами.

Величезна різноманітність технологій, що застосовуються, видів сировини та обладнання значно ускладнюють типізацію технічного аналізу інвестиційних проектів, але звичайно техніко-економічне обґрунтування складається з наступних розділів:

1) початкові дані – посилання на постанови, рішення та інші документи, що є підґрунтям для розробки техніко-економічного обґрунтування (ТЕО) проекту, дані про технічний стан підприємства, що підлягає реконструкції або розширенню, оцінка діяльності, техніко-економічні показники його роботи за останні три роки;

2) місце розташування об’єкта:

– обґрунтування вибору району, пункту, місця реалізації проекту;

– основні будівельні рішення, організація будівництва:

– основні параметри конструкторських рішень щодо будівель та споруд;

– карта розташування підприємства із зазначенням на ній основних автошляхів, залізниць та водних шляхів, місця розташування будівель і споруд, енергетичного господарства, резервних площ для можливого розширення виробництва;

– схеми земельних ділянок, питання власності на них, характеристика та обсяг стічних вод та шкідливих викидів, заходи з водокористування, охорони навколишнього середовища;

– розташування ринків збуту та шляхи доступу до них;

– вартість земельних ділянок та інвестиційні витрати;

– одержання ліцензій або інших дозволів на земельні ділянки;

– обсяги, особливості організації та строки будівельних робіт, потреба в будівельних матеріалах;

– можливості використання потужностей підприємств будівельної індустрії, розташованих у районі будівництва;

– розрахункова вартість будівництва;

3) масштаб проекту (обсяг виробництва), номенклатура продукції, спеціалізація та коопераційні зв’язки підприємства, основні технічні дані та економічні показники продукції порівняно з показниками аналогічних видів продукції передових вітчизняних та іноземних підприємств:

– обґрунтування конкурентоспроможності продукції на світовому ринку, її вплив на розширення експорту, зменшення імпорту та поповнення валютного запасу;

– визначення спеціалізації та кооперації підприємства;

– забезпечення підприємства сировиною, матеріалами, напівфабрикатами, енергією, паливом, водою і трудовими ресурсами;

– ринок збуту та його вплив на вибір обсягу виробництва;

– екологічні, санітарні та інші обмеження на масштаби виробництва;

– можливості розширення виробництва в майбутньому;

4) технологія:

– основні технологічні рішення, склад підприємства, організація виробництва;

– обґрунтування вибору технології виробництва та основного технологічного обладнання;

– вимоги технології до інфраструктури;

– екологічні аспекти технології;

– можливості використання місцевих технологій та обладнання;

– можливості використання технологічного обладнання із західних країн;

5) обладнання:

– конкретний перелік обладнання із зазначенням його постачальників, обґрунтування вибору останніх;

– можливості ремонту обладнання та забезпечення запасними частинами;

– забезпечення належного режиму експлуатації обладнання, необхідного рівня кваліфікації робочої сили;

6) перелік та характеристика об’єктів інфраструктури:

– виробничі, адміністративні, складські, допоміжні, соціально-побутові будинки і споруди;

– торговельна мережа;

– наявний транспорт;

– електропостачання;

– водопостачання й каналізації;

– соціальна інфраструктура;

– у разі відсутності необхідних об’єктів інфраструктури потрібно передбачити, хто, в які строки, за рахунок яких коштів їх створюватиме;

7) на завершення наводяться дані про загальні вимоги до розробки, складання та затвердження ТЕО, перелік конструкторських і дослідних робіт, графік виконання проекту.

Усі експертні оцінки проводяться з урахуванням аналізу всіх альтернативних варіантів рішень на кожному етапі аналізу. Відбір варіантів відбувається на основі юридичних, фінансових, екологічних обмежень та соціальної доцільності.

Технічний аналіз дозволяє визначити величину інвестиційних витрат за проектом та поточні витрати на випуск продукції. Це надає можливість при співставленні з прогнозним обсягом продажів зробити висновки щодо можливості реалізації проекту у даних умовах.