Інтерактивні методи навчання

Інтерактивне навчання –діалогове, у ході якого здійснюється взаємодія викладача та студента; спеціальна форма пізнавальнох діяльності з цілком конкретними та прогнозованими цілями.

Інтерактивне навчання–різновид активного навчання; суть його полягає в тому, що навчальний процес відбувається за умов постійної активної взаємодії всіх студентів та педагогів. Це співнавчання, взаємонавчання (колективне, групове, навчання у співпраці), при якому всі суб’єкти педагогічного процесу є рівноправними, рівнозначними.

Організація інтерактивного навчання передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне розв’язання проблем.

Інтерактивне навчання – це навчання, занурене в спілкування. При цьому «занурене» не означає «заміщене». Інтерактивне навчання зберігає кінцеву мету і основний зміст навчального процесу. Воно видозмінює форми – транслюючи на діалогові, тобто включає обмін інформацією, заснованою на взаєморозумінні і взаємодії.

Спілкування – складний, багатоплановий процес встановлення і розвитку контактів між людьми, який породжений потребами в спільній діяльності і обміні інформацією, що включає вироблення спільної стратегії взаємодії, сприйняття і розуміння іншою людиною.

Традиційно виділяють три сторони спілкування:

I. інформативна (обмін інформацією);

II. інтерактивна (вироблення стратегії і координації спільних дій
індивідів);

III. перцептивна (адекватне сприйняття і розуміння один іншого).

Спілкування повноцінне, коли в ньому присутні всі три названі сторони. Спілкування може проходити як на вербальному, так і на невербальному рівні.

Психологами було встановлено, що в умовах навчального спілкування спостерігається підвищення точності сприйняття, збільшується результативність роботи пам’яті, інтенсивно розвиваються такі інтелектуальні і емоційні властивості особистості як: стійкість уваги, уміння її розподіляти; спостережливість у сприйнятті; здатність аналізувати діяльність партнера, бачити його мотиви, цілі уяви (в даному випадку мається на увазі уміння ставити себе на місце інших).

В умовах спілкування активно протікають процеси самоконтролю, виразніше усвідомлюються «провали» і «сумнівні місця» (ті частини матеріалу, які ніхто з партнерів не може відтворити). В процесі спілкування відбувається виховання культури почуттів, емоцій, розвиток здатності до співчуття, співпереживання, здібностей управління своєю поведінкою, пізнати самого себе.

Співпраця розглядається психологами, як особлива форма людських взаємодій, що вимагає обліку багатьох чинників (рівня згуртованості колективу, наявності дієвого зворотного зв’язку, реакції на конфліктні ситуації, готовності до взаємообміну, взаємодопомоги і т. ін.).

Розглянемо основні характеристики інтерактивного навчання:

Інтерактивне навчання – це спеціальна форма організації пізнавальної діяльності. Вона має на увазі цілком конкретні і прогнозовані цілі. Одна з таких цілей – створення комфортних умов навчання, тобто умов, за яких студент відчуває свою успішність, свою інтелектуальну спроможність, що робить продуктивним сам процес навчання. Суть інтерактивного навчання полягає в такій організації навчального процесу, за якої практично всі студенти виявляються залученими до процесу пізнання; вони мають можливість розуміти і рефлексувати з приводу того, що вони знають і думають.

Спільна діяльність студентів у процесі пізнання, засвоєння навчального матеріалу означає, що кожен робить свій особистий індивідуальний внесок в цей процес, відбувається обмін знаннями, ідеями, способами діяльності. Причому відбувається це в атмосфері доброзичливості і взаємної підтримки, що дозволяє не лише одержувати нові знання, а й розвиває саму пізнавальну діяльність, піднімає її на вищий рівень кооперації і співпраці.

Інтерактивна діяльність на заняттях припускає організацію і розвиток діалогового спілкування, яке веде до взаєморозуміння, взаємодії, до спільного розв’язання загальних, але значущих для кожного учасника завдань. Інтерактивне навчання виключає домінування як одного промовця, так і однієї думки над іншими. Під час діалогового навчання студенти «навчаються критично мислити, вирішувати складні проблеми на основі аналізу обставин і відповідної інформації, зважувати альтернативні думки, приймати продумані рішення, брати участь в дискусіях, спілкуватися з іншими людьми. Для цього на уроках організується індивідуальна, парна і групова робота, здійснюються дослідницькі проекти, рольові ігри, робота з документами і різними джерелами інформації, творчі роботи, малюнки та ін.

Інтерактивне навчання одночасно вирішує наступні завдання:

• розвиває комунікативні вміння і навички, допомагає встановленню

• емоційних контактів;

• вирішує інформаційну задачу, оскільки забезпечує студентів

• необхідною інформацією, без якої неможливо реалізувати спільну діяльність;

• розвиває загальні навчальні та наукові вміння і навички (аналіз,

• синтез, постановка цілей та ін.);

• забезпечує виховну мету, привчаючи працювати в команді,

• прислухатися до чужої думки.

Інтерактивне навчання частково вирішує ще одне завдання. Йдеться про релаксацію, зняття нервового навантаження, перемикання уваги, зміну форм і т. ін.

Технологія інтерактивного навчання може здійснюватися в таких

формах:

1) робота в парах;

2) ротаційні (змінні) трійки;

3) карусель;

4) робота в малих групах;

5) акваріум;

6) незавершена пропозиція;

7) мозковий штурм;

8) броунівський рух;

9) дерево рішень;

10) суд від свого імені;

11) цивільні слухання;

12) рольова (ділова) гра;

13) займи позицію;

14) дискусія;

15) дебати

Нині методистами і викладачами-практиками розроблено чимало форм групової роботи. Найбільш відомі з них – «велике коло», «вертушка», «акваріум», «мозковий штурм», «дебати».

Ці форми ефективні в тому випадку, якщо на уроці обговорюється будь-яка проблема в цілому, про яку в студентів є первинні представлення, які одержані раніше на заняттях або з життєвого досвіду. Крім того, теми, які обговорюються не мають бути закритими або дуже вузькими.

В процесі роботи з студентами доречніше починати з найбільш простих форм групової роботи («вертушка», «велике коло», «акваріум»). Це форми спільного обговорення проблеми і вироблення загального рішення. Вони дозволяють не лише висловлювати свою думку, погляд і оцінку, а й почути аргументи партнера по грі, часом відмовитися від своєї точки зору або істотно змінити її.

" Велике коло"

Найбільш простою формою групової взаємодії є «велике коло». Робота проходить в три етапи.

Перший етап. Група розсаджується на стільцях у великому колі. Викладач формулює проблему.

Другий етап. Впродовж певного часу (приблизно 10 хвилин) кожен зстудентів індивідуально, на своєму листі записує запропоновані заходи для вирішення проблеми.

Третій етап. Кожен учасник зачитує свої пропозиції, група мовчки вислуховує (не критикує) і проводить голосування з кожного пункту – чи включати його в загальний розв’язок, який за розмовою фіксується на дошці.

Використання «великого кола» оптимально у випадках, коли можливо швидко визначити шляхи розв’язання питання або складових цього розв’язку.

" Акваріум"

«Акваріум» – форма діалогу, коли студентам пропонують обговорити проблему «перед лицем громадськості». Мала група вибирає того, кому вона може довірити вести той або інший діалог з проблеми. Іноді це можуть бути декілька бажаючих. Всі учасники виступають глядачами. Звідси і назва «акваріум».

Цей організаційний прийом дає можливість побачити інших з боку, тобто побачити:

− як вони спілкуються;

− як реагують на чужу думку;

− як залагоджують назріваючий конфлікт;

− як аргументують свою думку і т. ін.

Наведемо деякі положення, які корисно врахувати, приступаючи до організації інтерактивного навчання на заняттях.

1. У роботу мають бути залучені всі учасники. З цією метою корисно використовувати технології, що дозволяють включити всіх студентів у процес обговорення. З іншого боку, освоєння викладачами активних методів навчання просто неможливе без безпосереднього включення викладачів в ті або інші форми.

2. Необхідна психологічна підготовка учасників. Йдеться про те, що не всі приходять на заняття психологічно підготовленими до «безпосереднього включення» в ті або інші форми роботи. В зв’язку з цим корисні розминки, постійне заохочення студентів за активну участь в роботі, надання можливості для самореалізації.

3. Кількість студентів має бути не більше 30. Тільки за цієї умови можлива продуктивна робота в малих групах. Адже важливо, щоб кожен студент був почутий, щоб кожній групі була надана можливість виступити за проблемою.

4. Приміщення для роботи має бути підготовленим з таким розрахунком, щоб усім учасникам інтерактиву було легко пересідати для роботи у великих і малих групах. Іншими словами, для студентів має бути створений максимальний фізичний комфорт. Столи краще поставити «ялиночкою», щоб кожен студент сидів впівоберта до ведучого заняття і мав можливість спілкуватися в малій групі. Добре, якщо заздалегідь будуть підготовлені посібники або роздаткові матеріали, необхідні для творчої роботи.

5. Питання процедури і регламенту потрібно обговорити на самому початку заняття і не порушувати їх. Наприклад, важливо домовитися про те, що всі учасники будуть терпимі до будь-якої висловлюваної точки зору, шануватимуть право кожного на свободу слова і т. ін.

6. Ділення учасників семінару на групи має будуватися на основі добровільності: при цьому доречно скористатися принципом випадкового вибору.

Під час групової роботи викладач виконує різноманітні функції:

− контролює роботу в групах;

− відповідає на запитання;

− регулює спори, порядок роботи;

− у разі необхідності надає допомогу окремим студентам або групі.