Розділ II. Емпіричне дослідження впливу самооцінки на емоційну регуляцію поведінки старшокласників

2.1. Опис використаного психологічного інструментарію,

Емпіричне дослідження проводилось на базі 10-А і 10-Б класів гімназії №21 імені Михайла Кравчука, м. Луцьк. Вибірка складається з 53 оптантів(28 хлопців і 25 дівчат).

Свій вибір ми зупинили на даних методах через простоту їх застосування, легкість обробки результатів, недовготривалу процедуру тестування, можливість як групового так і індивідуального використання, а також через їх компактність і зручність.

Для визначення емоційної спрямованості особистості, ми обрали методику діагностики типу емоційної реакції на вплив стимулів навколишнього середовища В.В. Бойка (Методика диагностики типа змоциональной реакции на воздействие стимулов окружающей средьі В.В. Бойко).

Даний гест складається з 39 запитань і містить коротку інструкцію: «Виберіть необхідний варіант відповіді - «а», «б» або «в». Будьте відверті».

Обробка враховує два параметри:

«ейфоричну активність назовні»- а; «рефрактерну активність усередину» - б; «дисфоричну активність назовні» - в;

характер стимулів:

позитивні — володіють позитивним особистісним смислом або соціальним значенням (гарна погода, радість на душі, комплімент тих, що оточують, жарт);.

амбівалентні (або нейтральні) — вони подвійні за своєю природою, в них можна виявити або позитивний або негативний смисл — все залежить від установок самої особи, від її тенденції приписувати речам, явищам, людям хороші або погані якості (амбівалентні як стимули новий діловий партнер взагалі, телепередача, сумнівні ідеї, навколишні люди, життя в цілому, звичайна обстановка на роботі);

негативні - негативні смисли, значення (відчуття втоми, необхідність пройти інтелектуальне випробування, важку обставину в житті).

Підвести підсумки дозволяє таблиця, в яку треба перенести дані відповідей ставлячи одиниці в потрібній графі. Загальну кількість відповідей «а», «б», «в» можна підрахувати по колонках таблиці.

Таблиця 2.1.

Інтерпретація результатів. Якщо найчастіше фігурують відповіді типу «а», це свідчить про домінування ейфоричної емоційної реакції, коли діють негативні, позитивні і амбівалентні чинники, то реакції рефракторні або дисфоричні.

Найбільша кількість відповідей типу «б» говорить про те, що ваша емоційна система сприйняття пасує перед різними впливами - позитивними, негативними і амбівалентними. У навколишній дійсності вона вибирає переважно амбівалентні стимули. При цьому вони «застрягають» в особі, залишаються у вигляді неприємних переживань, роздумів, прихованого смутку, злості.

При домінуванні дисфоричної формули (більше всього відповідей «в») позитивні і негативні стимули зводяться до негативних переживань, а емоційна система в цілому налаштована на негативні стимули.

Другою методикою, яку ми обрали для проведення експериментального дослідження став тест дослідження тривожності Спілбергера. Він складається з двох шкал (ситуативної і особистісної тривожності), які разом містять 40 тверджень (по 20 в кожній). Оптанту пропонують 4 варіанти відповіді, які визначають різні ступені притаманності йому змісту твердження: «ні, це не гак», «напевно, гак», «вірно», «повністю вірно». Інструкція до тесту звучить так: «Прочитайте уважно кожне з приведених нижче тверджень і закресліть цифру у відповідній графі справа залежно від того, як ви себе відчуваєте в даний момент. Над питаннями довго не замислюйтеся, оскільки правильних і неправильних відповідей немає».

У вхідних зауваженнях до методики вказано, що вимірювання тривожності як властивості особистості особливо важливе, оскільки ця властивість багато в чому зумовлює поведінку суб'єкта. Певний рівень тривожності - природна і обов'язкова особливість активної діяльної особистості. У кожної людини існує свій оптимальний, або бажаний, рівень тривожності - це так звана корисна тривожність. Оцінка людиною свого стану в цьому відношенні є для неї істотним компонентом самоконтролю і самовиховання.

Під особистісною тривожністю мається на увазі стійка індивідуальна характеристика, яка відображає схильність суб'єкта до тривоги і тірипускає наявність у нього тенденції сприймати достатньо широкий «спектр» ситуацій як загрозливі, відповідаючи на кожну з них певною реакцією. Як схильність, особистісна тривожність активізується при сприйнятті певних стимулів, що розцінюються людиною як небезпечні для самооцінки, самоповаги. Ситуативна або реактивна тривожність як стан характеризується емоціями, що суб'єктивно переживаються напругою, неспокоєм, заклопотаністю, нервозністю. Цей стан виникає як емоційна реакція на стресову ситуацію і може бути різним по інтенсивності і динамічності в часі.

Особи, яких відносять до категорії високотривожиих, схильні сприймати загрозу своїй самооцінці і життєдіяльності в широкому діапазоні ситуацій і реагувати дуже вираженим станом тривожності. Якщо психологічний тест виявляє у випробовуваного високий показник особистісної тривожності, то це дає підставу припускати появу у нього стану тривожності в різноманітних ситуаціях, особливо коли вони стосуються оцінки його компетенції і престижу.

При аналізі результатів треба мати на увазі, що загальний підсумковий показник по кожній з підшкал може знаходитися в діапазоні від 20 до 80 балів. При цьому чим вище підсумковий показник, тим вите рівень тривожності (ситуативної або особистішої). При інтерпретації показників можна використовувати наступні орієнтовні оцінки тривожності: до 30 балів - низька, 31 - 44 бали - помірна; 45 і більше висока.

Для визначення самооцінки особистості ми обрали методику

" Інтегральна самооцінка особистості " Хто я є в цьому світі" (" Ингегральная самооценка личности " Кто я єсть в тгом мире"). Вона складається з 10 семибальних шкал, які позначають важливі якості людини. Піддослідним потрібно було оцінити свої власні якості па цих прямих лініях, поставивши відмітку навпроти якогось числа. Також даний гест має нескладний ключ для обробки результатів і таблицю, в якій зазначені особливості поведінки людей з різним рівнем самооцінки. Оціночна шкала даної методики містить такі положення: адекватна самооцінка (3.1-49 балів), завищена (50-70 балів) і занижена (30-10 балів).

Інструкція до тесту має наступний зміст:

" Перед вами 10 семибальних ліній, які позначають доволі важливі якості людини. В лівій частині розміщені якості людей з самими низькими оцінками (хворі, брехливі, боягузливі), а в правій - самі високі оцінки (самі добрі, розумні, здорові). Тепер оцініть своє власне здоров'я і інші дев'ять якостей на прямих лініях любим значком (крапкою, хрестиком, галочкою). Дійте не поспішаючи, але й не розмірковуючи дуже довго: не шукайте зручних варіантів, так як немає поганих чи хороших відповідей, а є правильні і неправильні."

Обробку результатів здійснюємо за заданою в ключі схемою, а після визначення відповідного рівня самооцінки дивимось на його характеристики в таблиці.

Обробка результатів. Вираховуємо загальну суму балів по всіх 10 індексах. В залежності від отриманої суми показник самооцінки може бути таким: адекватна самооцінка - 31-49 балів; завищена самооцінка - 50-70 балів; занижена самооцінка - 30-10 балів.

Таблиця 2.2.

Особливості поведінки людей з різним рівнем самооцінки.