Правове регулювання аудиторської діяльності в Україні.

Запровадження аудиту як нової форми фінансового контролю було передбачене Законом України «Про аудиторську діяльність» від 22 квітня 1993 р., який визначив правові засади здійснення аудиторської діяльності в Україні, спрямований на створення системи незалежного фінансового контролю з метою, зокрема, захисту інтересів власника, а його положення застосовуються до всіх суб’єктів господарювання, незалежно від форми власності та видів діяльності. В ст. 4 зазначеного Закону аудит визначено як перевірку публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб’єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам. За результатами перевірки складається аудиторський висновок, який являє собою офіційний документ, засвідчений підписом та печаткою аудитора (аудиторської фірми), що містить висновок щодо достовірності звітності, повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності.

Аудит здійснюється незалежними особами – аудиторами та аудиторськими фірмами. Статус аудитора визначається ст. 5 Закону, за якою аудитором може бути громадянин України, який має кваліфікаційний сертифікат про право на заняття аудиторською діяльністю на території України. А аудиторська фірма, згідно зі ст. 6 Закону, - це організація, яка має ліцензію на право здійснення аудиторської діяльності на території України, займається виключно наданням аудиторських послуг. Такі послуги вона може надавати за умови, що в ній працює хоча б один аудитор і керівником фірми є також аудитор. Правовою основою здійснення аудиторської діяльності в Україні є наявність дозволу (ліцензії) у суб’єктів, що займаються цією діяльністю – юридичних (фірм) та фізичних (підприємців) осіб, які зареєстровані в установленому порядку органами державної влади, та наявність сертифікату у аудиторів як визнання кваліфікаційної придатності фахівців. Організацію та методичне забезпечення здійснення аудиторської діяльності в Україні покладено на Аудиторську палату України, яка є незалежним, самостійним органом на засадах самоврядування, і повноваження якої визначаються Законом та Статутом палати. Як зазначено в ст. 14 Закону, аудиторська палата України здійснює сертифікацію і ліцензування суб’єктів, що мають намір займатися аудиторською діяльністю, затверджує програми підготовки аудиторів, норми і стандарти аудиту, веде реєстр аудиторських фірм та аудиторів. Порядок сертифікації аудиторів та ліцензування аудиторської діяльності, терміни чинності сертифікатів та ліцензій визначаються ст.ст. 12-13 Закону та рішеннями Аудиторської палати. З метою підвищення відповідальності аудиторів (аудиторських фірм) Аудиторська палата України своїм рішенням від 15 листопада 2007 р. затвердила порядок застосування до аудиторів (аудиторських фірм) стягнень за неналежне виконання професійних обов’язків. За порушення стандартів аудиту, норм професійної етики аудиторів та рішень Аудиторської палати України до аудиторів (аудиторських фірм) застосовуються такі стягнення: зупинення чинності сертифіката на строк від 6 місяців до одного року, анулювання сертифіката, виключення з Реєстру аудиторських фірм та аудиторів.

Аудит може проводитися з ініціативами суб’єктів господарювання – добровільний аудит, а також у випадках, передбачених законодавством, – обов’язковий аудит. Випадки обов’язкового проведення аудиту передбачені в ст. 10 зазначеного Закону:

- підтвердження достовірності та повноти річного балансу і звітності комерційних банків, фондів, бірж, компаній, підприємств, кооперативів, товариств та інших господарюючих суб’єктів незалежно від форми та виду діяльності, звітність яких офіційно оприлюднюється, за винятком установ та організацій, що повністю утримуються за рахунок державного бюджету і не займаються підприємницькою діяльністю. Обов’язкова аудиторська перевірка річного балансу і звітності господарюючих суб’єктів з річним господарським оборотом менш як двісті п’ятдесят неоподатковуваних мінімумів проводиться один раз на три роки;

- перевірки фінансового стану засновників комерційних банків, підприємств з іноземними інвестиціями, акціонерних товариств, холдингових компаній, інвестиційних фондів, довірчих товариств та інших фінансових посередників;

- емітентів цінних паперів;

- державних підприємств при здачі в оренду цілісних майнових комплексів, приватизації, корпоратизації та інших змінах форм власності;

- порушення питання про визнання господарюючого суб’єкта неплатоспроможним або банкрутом.