ІІ. Організаційно-методичні вказівки

Інтеграція України у загальносвітовий освітянський простір, згідно принципів Болонської декларації вимагає розробки відповідної методики навчального процесу і нормативного розподілу часу. Вже вичерпали себе і не відповідають сучасним освітянським стандартам ті підходи до навчального процесу, що здебільшого орієнтовані на пріорітетність проведення аудіторних занять (лекцій і семінарів), а також підсумковий контроль у вигляді заліку або іспиту. Недоліки освітянського традиціоналізму і консерватизму проявляються у непродуктивному використанні навчального часу. Безперечно. матеріали лекційного курсу та комплекс завдань студенти повинні отримувати в бібліотеці, компютерній мережі, або у електронному варіанті. В свою чергу викладач, маючий велике аудиторне навантаження, не може продуктивно зосередитися на роботі науковій і навчально-методичній, не здатний якісно підготувати лекційний курс та комплекс навчальних завдань (тестів, вправ, контрольних питань тощо). Відсутність обовязкової навчально-методичної норми є перешкодою на шляху стимулювання конкурентних змагань між викладачами за якість надання інтелектуальних послуг студентам. Перевантаженість навчального процесу аудиторними заняттями не спонукає студентів до самостійної праці, загрожує відсутністю критичного мислення, а виробляє навички механічного засвоєння інформації. Використання заліку чи іспиту як єдиного легітимного інструменту " духовної діагностики" і вирішальної оцінки знань ставить студента у залежність від примх викладача або щасливого випадку (білет сприймається як лотерея), не стимуює прагнення отримати поточні результати (все одно складати іспит), а також не сприяє формуванню навиків ефективного використання самоосвіти.

Переваги Болонської системи полягають у тому, що студенти вимушені конкурувати за кращі поточні показники, можуть розраховувавти на позитивну оцінку задовго до іспиту. Водночас викладачі вимушені плідно працювати над методичним забезпеченням, урізноманітнювати свій потенціал як науковий, так і навчально-методичний. Отже, Болонська система дає можливість більш ефективно впливати на самостійне засвоєння студентами знань, формує критичне мислення, а також конкурентну здатність, необхідну для ефективної суспільної діяльності. Проблемними моментами Болонської системи є стосуються виділення часу для перевірки модульних завдань, різьке скорочення лекцій, значне збільшення консультацій.

Лекції проводяться у формі діалогу та постановки проблемних питань. Студенти можуть ставити питання і висловлювати свою думку дісля висвітлення викладачем кожного окремого питання лекціх.

При використанні Болонської системи викладачами проводяться такі підсумкові процедури:

- визначення загальної рейтінгової суми балів, що відповідають оцінкам " 3", " 4" і " 5";

- перевірка і нарахування балів за виконання модульних завдань;

- визначення рейтінгових балів за виступи на семінарських заняттях;

- оцінювання результатів самостійної роботи;

- врахування відвідування аудиторних занять.

Рекомендована література може бути використана як для оволодіння навчальним курсом, так і для підготовки письмових робіт. Нові технології навчання, що передбачають застосування компютерів, мультимедійних систем, аудівізуальних матеріалів дозволяють значною мірою активізувати процес оволодіння інформацією. Проте й сьогодні найбільш доступною для студента залишається навчання за книгою. У самостійній роботі студенту доводиться користуватися різноманітними друкованими джерелами:

- конспектами лекцій;

- підручниками;

- навчальними посібниками;

- монографіями;

довідниками;

періодичними виданнями тощо.

В бібліографічні списки внесено основні джерела, навчальну і наукову літературу, цілком доступну студентам для отримання і вивчення необхідної інформації. При появі нових праць наведені списки літератури можуть доповнюватись як викладачем, так і самостійно студентами.

Для ефективної самостійної роботи слід користуватися підручниками і навчальними посібниками, деякою мірою можна використовувати наукові монографії з приведеного списку:

Хрестоматії:

1. Політологія: кінець ХІХ – перш.пол.ХХ ст.: Хрестоматія / за ред. О.І. Семківа. – Львів, 1996. – 797 с.

2. Политология: Хрестоматия / под ред. М.А.Василика. – М., 1999. – 843 с.

3. Тисяча років української суспільно-політичної думки: у 9 т. – К., 2001. – Т.1: (Х – ХV ст.) – 603 с.; Т.2. Кн.1: (ХVІ ст.) – 558 с.; Кн.2: (Перша пол.ХVІІ ст.) – 535 с.; Т.3. Кн.1: (Третя чверть ХVІІ ст.) – 502 с.; Кн.2: (Остання чверть ХVІІ – поч. ХVІІІ ст.) – 573 с.; Т.4. Кн.1: (Перша третина ХVІІІ ст.) – 519 с.; Кн.2: (Середина ХVІІІ ст.) – 357 с.; Кн.3: (Кін. ХVІІІ ст.) – 275 с.; Т.5. Кн.1: (ХІХ ст.) – 509 с.; Т.5.Кн.2: (Кін. ХІХ – поч. ХХ ст.) – 374 с.; Т.6: (90-ті рр. ХІХ – 20-ті рр. ХХ ст.) – 519 с.; Т.7: (20-ті – 40-ві рр. ХХ ст.) – 439 с.; Т.8: (40-ві – 80-ті рр. ХХ ст.) – 399 с.; Т.9: (1989 – 2001 рр.) – 559 с.

4. Філософія політики: Хрестоматія у 4 т. – К., 2003. – Т.1. – 263 с.; Т.2. – 369 с.; Т.3. – 406 с.; Т.4. – 428 с.

5. Хрестоматія з історії всесвітньої політичної думки: Навч. посіб. – Миколаїв, 2002. – 218 с.

Основна:

1. Брегеда А.Ю. Основи політології: Навч.посіб. – К., 2000. 310 с.

2. Гелей С.Д., Рутар С.М. Політологія: Навч.посіб. – К., 1999. – 428 с.

3. Кухта Б., Романюк А., Старецька Л., Угрин Л. Основи політичної науки. – Львів, 1997. – Ч.1. – 288 с.; Ч.2. – 336 с.

4. Логунова М.Н., Шахов В.А., Шевченко М.Ф. Концептуальні засади теорії політики: Навч. посіб. – К., 1999. – 160 с.

5. Муляр В.І. Політологія: Навч. посіб. – К., 2003. – 255 с.

6. Основи політології: Навч. посіб. / Кирилюк Ф.М., Антоненко В.Г., Безверха Г.І. та ін. - К., 1995. – 335 с.

7. Піча В.М. Політологія: Навч. посіб. – К.-Львів, 2002. – 339 с.

8. Політичний вимір діяльності Міністерства внутрішніх справ України (відповідь на виклики ХХІ ст.) / заг. ред. Ю.І.Римаренка, Я.Ю.Кондратьєв – К., 2003. – 291 с.

9. Політика у схемах, таблицях, визначеннях / за заг. ред. І.С. Дзюбка та ін. – К., 1999. – 160 с.

10. Політологія: Підруч. / ред. О.В. Бабкіна, В.П. Горбатенко. – К., 526 с.

11. Політологія: Підруч. / за заг. ред. І.С. Дзюбка, К.М.Левківського. – К., 2001. – 415 с.

12. Політологія: Підруч. / за наук. ред. А.Колодій. – К., 2000. – 582 с.

13. Політологія: Підруч. / за ред. О.І. Семківа. – Львів, 1994. – 588 с.

14. Політологія: Терміни. Поняття. Персоналії. Схеми. Таблиці: Навч.словник-довідник / уклад. В.Н.Піча, Н.М.Хома. – К.-Львів, 2001. – 312 с.

15. Політологія: Навч.посіб. / упоряд. та ред. М.І. Сазанова. – Харків, 1998. – 734 с.

16. Рудич Ф.М. Політологія: Курс лекцій. – К., 2000. – 198 с.

17. Холод В.В. Політологія: Підруч. – Суми, 2003. – 407 с.

18. Политология для юристов: Курс лекций / под ред. Н.И.Матузова, А.В.Малько. – М., 1999. – 772 с.

19. Политология: Учеб. для вузов по спец. “Юриспруденция” / отв. ред. В.Д.Перевалов. – М., 2003. – 374 с.

20. Политология: Учеб. для юрид. вузов / под ред. В, П.Сальникова, С.В.Степашина. – М., 1999. – 225 с.

21. Шляхтун П.П. Політологія (теорія та історія політичної науки): Підруч. – К., 2002. – 574 с.

Додаткова:

1. Бандурка О.М. О.М. Основи управління в органах внутрішніх справ. – Харків, 1999. – 438 с.

2. Василенко И.А. Политическая глобализация. – М., 2003. – 358 с.

3. Воронов І.О. Правова держава як предмет політологічного аналізу. – К., 2000. – 375 с.

4. Гаевський Б.А., Ребкало В.А., Туленков М.В. Політичне управління. – К., 2001. – 158 с.

5. Гелей С., Рутар С., Кендус О. Політико-правові системи світу. – Львів, 2002. – 223 с.

6. Драбкин Я.С., Дамье В.В., Шубин А.В. Тоталитаризм в Европе ХХ в.: из истории идеологии, движений, режимов и их преодоления. – М., 1996. – 537 с.

7. Зленко А.М. Дипломатія і політика України в процесі динамічних геополітичних змін. – Харків, 2003. – 559 с.

8. История политических и правовых учений / под общ. ред. В.С.Нерсесянца. – М., 2001. – 727 с.

9. Кириченко С.О. Шляхи формування громадянського суспільства і правової держави. – К., 1999. – 87 с.

10. Клименко Н.І. Правоохоронні органи України: Навч. посіб. – К., 2002. – 194 с.

11. Колодій А.Ф. На шляху до громадянського суспільства: теоретичні засади й соціокультурні передумови демократичної трансформації в Україні. – Львів, 2002. – 273 с.

12. Кузьменко О.В. Адміністративно-правова протидія нелегальній міграції в Україні. – Дніпропетровськ, 2001. – 253 с.

13. Кухта Б.Л. З історії української політичної думки. – К., 1994. – 363 с.

14. Ліпкан В.А. Тероризм і національна безпека України. – К., 2000. – 181 с.

15. Лотоцький С. Україна в світовому геополітичному просторі. – Львів, 2002. – 192 с.

16. Мельник М.І. Правоохоронні органи та правоохоронні діяльність. – К., 2002. – 576 с.

17. Моргун В.А. Суспільно-політичні проблеми розбудови громадянського суспільства в незалежній Україні: історичний аспект. – Донецьк, 2003. – 431 с.

18. Негодченко О.В. Організаційно-правові засади діяльності органів внутрішніх справ щодо забезпечення прав і свобод людини. – Дніпропетровськ, 2003. – 444 с.

19. Організація управління персоналом в органах внутрішніх справ / за ред. В.Сущенка. – К., 1999. – 352 с.

20. Політичні структури та процеси в сучасній Україні: Політологічний аналіз / Ф.М.Рудич, В.Б.Безверхий, М.Г.Кириченко та ін. – К., 1995. – 266 с.

21. Потульницький В.А. Історія української політології (концепції державності в українській зарубіжній історико-політичній науці). – К., 1992. – 232 с.

22. Рябов С.Г. Політологічна теорія держави. – К., 1996. – 240 с.

23. Ребкало В.А., Бибик В.М., Пойченко А.М. Практична політологія. – К., 1998. – 139 с.

24. Сухонос В.В. Динаміка сучасного державно-політичного режиму в Україні: антиномія демократизму і авторитаризму. – К.-Суми, 2003. – 335 с.

25. Траян С.С. Порівняльні політичні системи сучасності. – К., 2003. – 264 с.

26. Тимченко С.М. Громадянське суспільство і правова держава в Україні. – Запоріжжя, 2002. – 193 с.

27. Шульженко Ф.П., Андрусяк Т.Г. Історія політичних і правових вчень. – К., 2002. – 301 с.

Крім того, можна використовувати фондові лекції, які зберігаються на кафедрі у електронному вигляді. Суттєвим елементом самостійної роботи є консультації, що їх надають викладачі, котрі проводять лекційні і семінарські заняття. Час консультацій визначається семестровим графіком, схвалюваним на засіданні кафедри філософії і політології.

Декілька порад щодо введення конспекту лекцій. Насамперед памятай, що ти не стенографіст, а лекція не диктант. Все занотувати не можна, томуобери власну систему скорочень, обовязково занотуй тему лекції, план, літературу. Якщо викладач декілька разів повторює одну і ту ж думку, або певне визначення, це означає рекомендацію записати. Обовязкоаво запиши - знадобиться.

Знання отримані студентами під час лекційного курсу, закріплюються на семінарських заняттях. У плани семінарських занять включени найбільш важливі політологічні проблеми і питання. Підготовку до семінару доцільно розпочинати з читання окремих розділів і параграфів навчальної літератури (підручников, посібників тощо). Після того як студент ознайомився із суттю проблеми у відносно стислому вигляді, він переходить до більш детального вивчення теми. Готуючись до семінарського заняття студенту необхідно самостійно опрацювати запропоновану викладачем літературу, упорядкувати і допрацювати лекційний матеріал.

Пропонуються також самостійни форми студентської навчальної роботи, зокрема підготовка доповідей та написання рефератів. Самостійна робота по вивченню політології, що набуває характер дослідницької діяльності, допоможе вам зрозуміти політичні закономірності, виробити самостійне бачення ситуацій. А для цього перш за все необхідне вміння орієнтуватися у стримкому інформаційному потоці. Викладач може запропонувати такі види самостійної роботи як:

- аудиторна контрольна;

- письмове домашне завдання;

- конспектування першождерел, монографій, статей;

- підготовка реферату.

Контрольна робота виконується на практичних заняттях для перевірки засвоєння студентами поточного політологічного матеріалу.

Домашне завдання отримують студенти, яки пропустили заняття з обєктивних причин. Конспектування першоджерел, монографій, статей передбачає роботу студента з конкретним видом літератури. Студент має зробити провідні виписки, висловити свою думку і зробити конкретні висновки щодо визначених викладачем тем робіт.

Підготовка і написання реферату мають багатоцільовий характер:

- індивідуальний творчий пошук і опрацювання необхідної кількості літературнх джерел, в яких розглядається питання обраної теми;

- складання плану реферату, логічне узгодження основних блоків опрацьованного матеріалу;

- письмовий виклад змісту, зіставлення існуючих у літературі поглядів на проблему, аргументація власної позиції.

Кожен студент самостійно обирає тему письмової роботи з поданого викладачем переліку. Враховуючи індивідуальні побажання щодо певних наукових інтересів, викладач може для реферату визначити тему, запропоновану студентом. Викладач формує мету реферата, ставить вимоги, визначає терміни підготовки і захисту реферату. Робота над обраною темою починається з пошуку і грунтового опрацювання літератури. Суттєво важливим є використання різних джерел: монографій, статей, брошур, авторефератів тощо. Особливу увагу слід звернути на питання проблемного змісту, виділити сильні і слабки сторони основних підходіввідслідкувати важливі історичні етапи політичного бачення проблеми. При написанні реферату не бажано використовувати популярні підручники і посібники як домінуючі джерела. Ознайомившись з літературою, можна перейти до складання плану, з якого і починається текст реферату. план повинен відповідати обраній темі, мати логічну послідовність і включати в себе такі блоки: вступ, основну частину (не менше двох пунктів), висновки, список використаної літератури. Письмова робота виконується на аркушах А4, бажано у вигляді тексту, набраного на комп'ютері, кегль 14, міжрядковий інтервал 1.5, поля з усіх боків - 2 см. Обсяг реферату не менше 10-15 сторінок, включаючи титульну сторінку, план і список літератури (не менше 10 опрацьованих джерел). Обсяг тексту " відруки" має бути на 3-5 сторінок більший. На титульній сторінці вказується назва міністерства, навчального закладу, тема (" реферат з політології на тему..."), призвище, ініціали імя та по батькові студента, факультет, кафедра, спеціалізація. Всі пункти плану виділяються у тексті. Потрібно намагатись, аби тема отримала максимально повне розкриття. Цитуючи літературні джерела, або посилаючись на них, слід вказувати назву видання і сторінку. Бібліографічний список має бути оформлений згідно з чинними стандартами. Зокрема, для книг мають бути вказані призвище автора, назва праці, місто видання, видавництво, рік видання, загальна кількість сторінок. Висновки у рефераті мають логічно випливати з основного змісту, а самий текс повинен бути відредагований і вичитаний. У процесі роботи над рефератом студенти у мірі потреби консультуються з викладачами. Виконане і належним чином оформлена письмова робота не пізніше встановленого навчальним планом терміну подається у навчально-методичний кабінет кафедри для реєстрації і передається викладачеві на перевірку. Студент повинен знати, що викладач без особливих зусиль може розрізняти - оригінальний текст чи витягнутий з електронної мережі. В останьому випадку робота не перевіряється, а повертається студенту без будь яких зауважень і пояснень. Захист реферату включає в себе публічний виступ з розповіддю про суть і висновки підготовленої роботи Обовязковим елементом захисту є питання і відповіді. Захист реферату може відбутися під час індивідуальної консультації з викладачем.

Успішне виконання самостійної роботи з дотриманням усіх вимог передбачає можливість дострокової здачи іспиту. За результатамі рейтінгових балів студентам виставляються оцінки " 5", " 4", " 3" без іспиту. Результати іспиту не включаються у загальну рейтінгову суму. Іспит мають складати ті студенти, які не набрали відповідної кількості балів або хочуть мати оцінку вищу за попередню рейтінгову. На іспиті студент може отримати оцінку нижче, ніж за рейтінговими показниками. Обовязковою нормою допуску до іспиту є нарахування студенту третини балів від загальної рейтінгової суми.

Для самоконтролю засвоєння знань і формування вмінь рекомендується відповідати на питання для самоперевірки, наведені далі.