Хто підігріває непотизм

Кадрова політика нового президента України теж не може не тішити внутрішніх і зовнішніх недругів. І справа навіть не в тому, що пан Порошенко просунув у міністри оборони цілковитого дилетанта у військовій справі, колишнього «мента» зі сумнівною репутацією Валерія Гелетея, на відставці якого вже не раз наполягало багато учасників АТО. Питання стоїть ширше. Колишній «шоколадний» олігарх підтягує людей на ключові державні посади не за принципом професійної підготовки та моральності, а за принципом знайомства й особистої відданості. В результаті деякі держструктури, наприклад, АПУ, Держуправління справами і Нацраду з телерадіомовлення, можна вважати продовженням його бізнес-імперії. Добром це напевно не скінчиться.

«Кадрова політика визначається інтересами фінансово-промислових груп, які намагаються розставити своїх людей з тих чи інших державних посад з метою лобіювання власних інтересів, – зазначав нещодавно київський політолог Юрій Романенко, висновки якого завжди вирізняються зваженістю. – Тому РНБО та інші інститути сьогодні неефективні, оскільки не можуть діяти як повноцінні органи влади, оскільки влада розподілена між фінансово-промисловими групами. Кадрова політика Петра Порошенка точно так само визначається цим олігархічним консенсусом, який сформувався після зникнення Віктора Януковича».

Наразі, зауважив політолог, спостерігаються спроби законсервувати чинну владу «за допомогою такого нехитрого кроку, як дострокові парламентські вибори, які є очевидною спробою не допустити до Верховної Ради партії нового типу і нову політичну еліту». Адже олігархічні кола розуміють, що якщо провести вибори раніше, то є шанс гарантовано і повторно провести в парламент ті політичні сили, які там вже перебувають.

За оцінками політолога, це не загрожує новим Майданом. Відтепер в Україні все може протікати набагато радикальніше, адже на руках у населення виявилося чимало бойової зброї. «Якщо в найближчий місяць-два Порошенко не почне якісь принципові дії, якщо не поміняє характер своєї політики, то максимум до травня-червня наступного року він втратить трон», – підсумовує експерт.

Недооцінювати такі прогнози не можна. Якщо судити за таким барометром настроїв у суспільстві, як соціальні мережі, то в Україні цілком очевидно зріє невдоволення щодо Порошенка і його команди. Занадто непродумано і нерішуче влада нерідко діє.

Важко забути, наприклад, що внаслідок одностороннього перемир'я, ініційованого президентом в червні, російські найманці отримали можливість відпочити й отримати підкріплення, а з українського боку загинули близько 20 солдатів та офіцерів. Під час сьогоднішнього «перемир'я», яке фактично також виявилося одностороннім, кількість російських військ не зменшується. Територія, яку контролюють бойовики, істотно розширилася. Не надає оптимізму і прийнятий, як повідомлялося, з порушеннями регламенту закон про особливий статус Донбасу. Якщо він щось і гарантує, то тільки перетворення сходу країни в нове Придністров'я... Путінські плани захопити Україну цим не зупиниш.

На відміну від деяких коментаторів, я не вважаю, що Порошенко свідомо діє на шкоду Україні. Ні, мені здається, він цілком щирий у своєму прагненні зупинити війну й підняти країну. Але в силу, мабуть, менталітету президент оточив себе «любими друзями», які не володіють необхідною кваліфікацією, належною мотивацією та моральними хмрактеристиками. Вони й «забезпечують», схоже, чималу частку прорахунків і недоробок центральної влади. Як не крути, а короля завжди робить оточення.