Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори 4 страница

Стаття 9. Використання об'єктів масового перебування
громадян для вживання чи збуту наркотичних
засобів або психотропних речовин

У разі встановлення фактів систематичного вживання чи збуту
наркотичних засобів або психотропних речовин в місцях масового
перебування громадян (ресторанах, кафе, барах, казино, відеотеках,
дискотеках тощо) та невжиття з боку керівництва цих закладів
заходів протидії діяльність таких об'єктів може бути тимчасово
зупинено за рішенням органів державної виконавчої влади за
поданням відповідних правоохоронних органів строком до трьох
місяців, а у разі встановлення факту повторного їх використання з
цією ж метою протягом року - строком до шести місяців. Якщо після цих заходів вказані об'єкти продовжують і далі
використовуватися для вживання чи збуту наркотичних засобів або
психотропних речовин, їх функціонування припиняється згідно з
чинним законодавством.

Стаття 10. Заходи протидії незаконному культивуванню
наркотиковмісних рослин

Заходи протидії незаконному культивуванню наркотиковмісних
рослин здійснюються відповідно до чинного законодавства.

Стаття 11. Здійснення адміністративного нагляду за особами,
звільненими з місць позбавлення волі

Особи, яких було засуджено до позбавлення волі за один із
злочинів, пов'язаних з незаконним обігом наркотичних засобів,
психотропних речовин і прекурсорів, підлягають адміністративному
нагляду у встановленому законодавством порядку.

Р о з д і л III

ЗАХОДИ ПРОТИДІЇ НЕЗАКОННОМУ ВЖИВАННЮ
НАРКОТИЧНИХ ЗАСОБІВ АБО ПСИХОТРОПНИХ РЕЧОВИН

Стаття 12. Виявлення осіб, які незаконно вживають наркотичні
засоби або психотропні речовини

Особа, відносно якої до органів Міністерства охорони здоров'я
України або Міністерства внутрішніх справ України надійшла
інформація від установ, підприємств, організацій, засобів масової
інформації або окремих громадян про те, що вона незаконно вживає
наркотичні засоби або психотропні речовини чи перебуває у стані
наркотичного сп'яніння, підлягає медичному огляду. Факт незаконного вживання наркотичних засобів або
психотропних речовин встановлюється на підставі показань свідків,
наявності ознак наркотичного сп'яніння, результатів медичного
огляду, а також тестів на вміст наркотичного засобу або
психотропної речовини в організмі особи. Встановлення наявності стану наркотичного сп'яніння внаслідок
незаконного вживання наркотичних засобів або психотропних речовин
є компетенцією лише лікаря, на якого покладено обов'язки щодо
проведення медичного огляду (обстеження), а діагноз " наркоманія"
встановлюється лікарсько-консультаційною комісією. Порядок виявлення та постановки на облік осіб, які незаконно
вживають наркотичні засоби або психотропні речовини, визначається
нормативним актом Міністерства охорони здоров'я України,
Міністерства внутрішніх справ України, Генеральної прокуратури
України і Міністерства юстиції України.

Стаття 13. Медичний огляд та медичне обстеження осіб, які зловживають
наркотичними засобами або психотропними речовинами

Медичний огляд проводиться за направленням працівників
органів Міністерства внутрішніх справ України, а медичне
обстеження - за направленням лікаря-нарколога. Особа, яка
ухиляється від медичного огляду чи медичного обстеження, підлягає
приводу до наркологічного закладу органом внутрішніх справ. Порядок проведення медичного огляду та медичного обстеження
визначається нормативним актом Міністерства охорони здоров'я
України, Міністерства внутрішніх справ України, Генеральної
прокуратури України, Міністерства юстиції України і Верховного
Суду України. Ухилення осіб від медичного огляду або медичного обстеження
тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством.

Стаття 14. Добровільне лікування осіб, хворих на наркоманію

Якщо в результаті медичного огляду чи медичного обстеження
встановлено, що особа, яка зловживає наркотичними засобами або
психотропними речовинами і відносно якої встановлено діагноз
" наркоманія", потребує лікування, у тому числі в стаціонарних або
амбулаторних умовах, лікар-нарколог зобов'язаний запропонувати
такій особі пройти курс добровільного лікування і видати
направлення до наркологічного закладу для такого лікування. Невідкладні лікувальні заходи для усунення залежності особи
від наркотичних засобів або психотропних речовин проводяться в
режимі госпіталізації у визначеному для цього спеціалізованому
медичному закладі. У разі, коли зазначені заходи не є обов'язковими або
залежність від наркотичних засобів чи психотропних речовин
усунуто, така особа може бути переведена під нагляд наркологічного
закладу для амбулаторного лікування. Лікування залежності від наркотичних засобів або психотропних
речовин здійснюється в лікувальному закладі незалежно від форми
власності за наявності дозволу Міністерства охорони здоров'я
України на такий вид діяльності. Нагляд за лікуванням такої особи
покладається на установи, визначені Міністерством охорони здоров'я
України. Особі, яка добровільно звернулася до наркологічного закладу
для проходження курсу лікування, забезпечується, на її прохання,
анонімність лікування. Відомості про таке лікування можуть бути
надані лише правоохоронним органам у разі притягнення цієї особи
до кримінальної або адміністративної відповідальності. На період добровільного лікування хворому видається
лікарняний лист, а після закінчення лікування, на його прохання, -
довідка із зазначенням мети лікування.

Стаття 15. Відшкодування витрат на медичний огляд, медичне обстеження
або лікування

Витрати на медичний огляд, медичне обстеження чи лікування в
державних установах осіб, які зловживають наркотичними засобами,
та хворих на наркоманію, проводяться за рахунок держави, а в разі
потреби в додаткових медичних послугах - за рахунок особи, щодо
якої проводиться медичне обстеження, медичний огляд або лікування.

Стаття 16. Примусове лікування осіб, хворих на наркоманію

Особа, яка визнана хворою на наркоманію, але ухиляється від
добровільного лікування або продовжує після лікування вживати
наркотичні засоби без призначення лікаря і відносно якої у
зв'язку з її небезпечною поведінкою до органів внутрішніх справ
або прокуратури звернулися близькі родичі чи інші особи, за
рішенням суду може бути направлена на лікування від наркоманії до
спеціалізованого лікувального закладу органів охорони здоров'я, а
неповнолітні, які досягли шістнадцятирічного віку, - до
спеціалізованих лікувально-виховних закладів терміном до одного
року. Спеціалізовані лікувальні і лікувально-виховні заклади для
неповнолітніх визначаються Міністерством охорони здоров'я України.
Порядок лікування таких хворих та функціонування спеціалізованих
закладів встановлюється Кабінетом Міністрів України. Не підлягають направленню на примусове лікування особи, які
страждають на тяжкі психічні розлади або іншу тяжку хворобу, що
перешкоджає перебуванню в таких закладах, інваліди І та ІІ груп,
вагітні жінки і матері, що мають немовлят, а також чоловіки віком
понад 60 років і жінки віком понад 55 років. До таких осіб
застосовується лікування в порядку, визначеному Міністерством
охорони здоров'я України. Підготовка матеріалів для направлення хворих на наркоманію на
примусове лікування та передача цих матеріалів до суду
здійснюються органами внутрішніх справ у порядку, визначеному
нормативним актом Міністерства внутрішніх справ України,
Міністерства охорони здоров'я України, Генеральної прокуратури
України, Міністерства юстиції України і Верховного Суду України. Особи, щодо яких порушено клопотання про направлення на
примусове лікування, в разі ухилення від з'явлення до суду
підлягають приводу органом внутрішніх справ.

Стаття 17. Розгляд матеріалів у суді про направлення
осіб на примусове лікування від наркоманії

Матеріали про направлення на примусове лікування осіб, хворих
на наркоманію, розглядаються районним (міським) судом за місцем
проживання особи або за місцем розташування органу, який подав
такі матеріали. Матеріали про направлення на примусове лікування від
наркоманії підлягають розгляду суддею одноособово не пізніш як у
двадцятиденний строк з моменту їх надходження до суду у відкритому
судовому засіданні у присутності особи, щодо якої порушено таке
клопотання, її законного представника, а за їх бажанням - і
захисника. Про час розгляду матеріалів суддя повідомляє прокурора,
нез'явлення якого не перешкоджає розгляду матеріалів. В судовому засіданні перевіряються обґрунтованість медичного
висновку про необхідність направлення особи на примусове лікування
від наркоманії та інші фактичні дані, що доводять чи спростовують
потребу застосування до особи такого лікування. В необхідних випадках до суду можуть бути запрошені члени
(член) медичної комісії, які проводили медичне обстеження хворого
на наркоманію і склали медичний висновок про необхідність
направлення його на примусове лікування, а також особи, що
порушили таке клопотання. Після дослідження матеріалів, дачі пояснень запрошених осіб
та заслухавши думку прокурора і думку захисника (в разі їх участі)
суддя в нарадчій кімнаті виносить мотивовану постанову про
направлення особи на примусове лікування від наркоманії чи про
відмову в такому лікуванні, на яку може бути подано апеляцію до
апеляційного суду. (Частина шоста статті 17 із змінами, внесеними
згідно із Законом N 1130-IV (1130-15) від 11.07.2003) Постанова суду про направлення на примусове лікування від
наркоманії виконується органами внутрішніх справ.

Стаття 18. Дострокове звільнення від примусового лікування від
наркоманії

За постановою районного (міського) суду за місцем розташування
спеціалізованого лікувального закладу особа, яка перебуває на примусовому лікуванні, на підставі подання
спеціалізованого лікувального закладу і медичного висновку може
бути достроково звільнена від нього або виписана з такого
лікувального закладу в разі тяжкого захворювання, що перешкоджає
подальшому її перебуванню в цій установі, або коли відпала
необхідність у лікуванні від наркоманії.

Стаття 19. Продовження строку примусового лікування від наркоманії

У разі систематичного порушення особою, яка перебуває в
спеціалізованому лікувальному закладі, режиму та курсу лікування
від наркоманії, внаслідок чого заходи лікувального впливу не дали
позитивних результатів, за поданням адміністрації лікувального
закладу, погодженим з прокурором, і на підставі медичного висновку
районний (міський) суд за місцем розташування лікувального закладу
може продовжити цій особі строк перебування у ньому. При цьому
загальний термін примусового лікування не може перевищувати
дванадцяти місяців. Зазначене подання розглядається судом не пізніш як у
десятиденний строк з моменту його надходження до суду в
присутності особи, щодо якої порушено клопотання про продовження
строку перебування у закладі, і, за її бажанням, - захисника.
(Частина друга статті 19 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 1130-IV (1130-15) від 11.07.2003) На постанову суду про продовження або про відмову в
продовженні строку примусового лікування в спеціалізованому
лікувальному закладі може бути подано апеляцію до апеляційного
суду. (Частина третя статті 19 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 1130-IV (1130-15) від 11.07.2003) Особа, яка втекла із спеціалізованого лікувального закладу, а
так само по дорозі до такого закладу, притягається до
відповідальності згідно з чинним законодавством.

Стаття 20. Збереження жилого приміщення за особами, хворими на наркоманію

За особами, які перебувають у спеціалізованих лікувальних
закладах, зберігається право на жиле приміщення за місцем їх
постійного проживання протягом усього часу перебування в них.

Стаття 21. Обмеження прав особи, хворої на наркоманію, на період
примусового лікування

Постанова суду про направлення особи, хворої на наркоманію,
на примусове лікування є підставою для звільнення її з роботи або
припинення навчання у встановленому законодавством порядку.
Джepeло тексту - https://zakon.rada.gov.ua

Президент України Л.КУЧМА

м. Київ, 15 лютого 1995 року
N 62/95-ВР

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ