Авторські договори, поняття і види. Типові авторські договори. Примірні авторські договори.

Питання 30

Міжнародна конвенція про захист нових сортів рослин (1961)

МІЖНАРОДНА КОНВЕНЦІЯ
по охороні нових сортів рослин від 2 грудня 1961 року, переглянута у Женеві 10 листопада 1972 року та 23 жовтня 1978 року*

ДАТА ПІДПИСАННЯ: 02.12.61 р.
ДАТА ПРИЄДНАННЯ УКРАЇНОЮ: 02.06.95 р.

Договірні Сторони,

враховуючи, що Міжнародна конвенція по охороні нових сортів рослин від 2 грудня 1961 року, що змінена Додатковим актом від 10 листопада 1972 року, є цінним інструментом для міжнародного співробітництва у галузі охорони прав селекціонерів,

підтверджуючи принципи, які викладені у преамбулі Конвенції, відповідно з якими:

a) вони упевнені у важливому значенні, яке має охорона нових сортів рослин не тільки для розвитку сільського господарства на території їх країн, але і для захисту інтересів селекціонерів;

b) вони усвідомлюють, що визнання і охорона прав селекціонерів у цій галузі породжують певні специфічні проблеми і що інтереси суспільства можуть накладати певні обмеження на вільне здійснення цих прав;

c) вони вважають надзвичайно бажаним, щоб ці проблеми, яким дуже багато держав обгрунтовано надають велике значення, вирішувались кожною з них у відповідності з єдиними і чітко визначеними принципами;

враховуючи, що ідея охорони прав селекціонерів одержала широку підтримку у багатьох державах, які ще не приєдналися до Конвенції;

враховуючи, що для полегшення приєднання цих держав до Союзу необхідно внести ряд змін у Конвенцію;

враховуючи, що деякі положення, які стосуються управління Союзом, створеним у відповідності з Конвенцією, вимагають виправлення у світлі накопиченого досвіду;

враховуючи, що ці цілі можуть бути найкращим чином досягнуті шляхом перегляду Конвенції

Питання 31

Договори про використання обєктів інтелктуальної власності та їх види. Захисні застереження в договорах.

Особливістю договорів на використання об'єктів інтелектуальної власності безперечно є результати інтелектуальної діяльності. Як уже зазначалося, предметом таких договорів мають бути лише ті результати, що визнані об'єктами правової охорони. Але це не виключає можливості укладення договору і на результат, що не є об'єктом правової охорони.

Слід зазначити, що договори на використання об'єктів інтелектуальної власності є найбільш поширеною правовою формою забезпечення суспільства необхідними технічними засобами сповіщення про досягнуті результати у сфері науки, літератури і мистецтва. Відносини, що складаються у процесі передачі і використання здобутків інтелектуальної діяльності досить складні. Вони потребують детального регламентування. У договорі мають бути чітко визначені численні умови його використання, масштаби використання, ціна, підстави припинення та умови відповідальності.

Найбільш поширеними договорами на використання об'єктів інтелектуальної власності є ліцензійні договори. Світова практика при застосуванні достатньо їх удосконалила, накопичений великий досвід їх використання. Назва цих договорів походить від латинського слова licentia — дозвіл. У даному випадку — це дозвіл на використання об'єкта інтелектуальної власності, що оформляється договором.

Питання 32 Договори на створення обєктів інтелктуальної власності.

Договір про створення за замовленням і використання об'єкта права інтелектуальної власності - це договір, за яким одна сторона (творець - письменник, художник тощо) зобов'язується створити об'єкт права інтелектуальної власності відповідно до вимог другої сторони (замовника) та в установлений строк (ч. 1 ст. 1112 ЦК).

Правова характеристика договору: консенсуальний, двосторонній, оплатний чи безоплатний.

Оскільки мова йде про створення об'єкта інтелектуальної власності, то творець за загальним правилом зобов'язаний виконати замовлення особисто.

Як уже зазначалося, цей договір не зовсім вписується в систему розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності, оскільки спочатку необхідно створити результат творчої діяльності. У зв'язку із цим інколи виникає питання, чи не буде це розпорядженням майновими правами на ще не створений об'єкт інтелектуальної власності.

Важливо проводити розмежування між розпорядженням уже наявними суб'єктивними правами і встановленням механізму розподілу прав на створені в майбутньому об'єкти. У договорі про створення за замовленням і використання об'єкта права інтелектуальної власності мова не йде про відчуження майнових прав. Тому сам по собі факт укладення такого договору зовсім не свідчить про виникнення майнових прав у замовника чи творця в момент укладення договору. Сторони лише узгоджують механізм розподілу прав на об'єкти, що будуть створені при виконанні договору.

Питання 33 Договори на використання обєктів інтелектуальної власності. Ліцензійні договори: поняття і види.

Найбільш поширеними договорами на використання об'єктів інтелектуальної власності є ліцензійні договори. Слід мати на увазі, що ліцензійні договори не єдина правова форма використання об'єктів інтелектуальної власності, але всі договори на використання мають відповідати певним принциповим умовам, визначеним чинним законодавством.

Найбільш поширеними договорами на використання об'єктів інтелектуальної власності є ліцензійні договори. Світова практика при застосуванні достатньо їх удосконалила, накопичений великий досвід їх використання. Назва цих договорів походить від латинського слова licentia — дозвіл. У даному випадку — це дозвіл на використання об'єкта інтелектуальної власності, що оформляється договором.
ЦК України передбачає надання ліцензії на використання об'єкта права інтелектуальної власності окремо або в ліцензійному договорі. Стаття 1108 ЦК України зазначає: «Особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензіар), може надати іншій особі (ліцензіату) письмове повноваження, що надає їй право на використання цього об'єкта в певній обмеженій сфері (ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності). Вона може бути оформлена як окремий документ або бути складовою частиною ліцензійного договору».

У ЦК України передбачені такі види ліцензій: виключна, одинична, невиключна, а також інші види, що не суперечать закону.

Виключна ліцензія видається лише одному ліцензіату і виключає можливість використання ліцензіаром об'єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об'єкта у зазначеній сфері.

Одинична ліцензія видається лише одному ліцензіату і виключає можливість видачі ліцензіаром іншим особам ліцензій на використання об'єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, але не виключає можливості використання ліцензіаром цього об'єкта у зазначеній сфері.

Невиключна ліцензія не виключає можливості використання об'єкта інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об'єкта у зазначеній сфері.

За згодою ліцензіара, наданою у письмовій формі, ліцензіат може видати письмове повноваження на використання об'єкта права інтелектуальної власності іншій особі (субліцензію).

Отже, відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України з питань інтелектуальної власності» зараз не вимагається обов'язкова реєстрація ліцензійних договорів в Установі, достатньо письмового їх оформлення.

Відповідно до цього Закону договір про передачу права власності на об'єкт промислової власносі ліцензійний договір вважаються дійсними, якщо вони укладені в письмовій формі і підписані сторонами. Для третіх осіб такі договори вважаються дійсними від дня публікації відомостей про це в офіційному бюлетені та внесення їх до реєстру.

Питання 34

Авторські договори, поняття і види. Типові авторські договори. Примірні авторські договори.

Авторські договори — досить численна група договорів. За своїм призначенням, змістом, метою та іншими характеристиками авторські договори поділяються на окремі групи. Передусім їх поділяють на дві групи — авторські договори замовлення і авторські договори на використання готового твору (ст. 1112 ЦК України). Перші зобов'язують автора створити твір і передати його для використання, другі — передати для використання готовий твір.

Розрізняють такі види авторських договорів:

· Про передачу виключного права на використання твору: власник авторського права передає іншій (тільки одній) особі право використовувати твір певним способом, а також передає право дозволяти або забороняти використання цього твору іншим особам. При цьому за володільцем авторського права залишаються лише права, що не передаються (невідчужувані).

· Про передачу невиключного права на використання твору: власник авторського права на твір передає іншій особі право використовувати твір певним способом і у встановлених межах. При цьому за особою, яка передає невиключне право, зберігається право на використання твору і на передачу невиключного права на використання твору іншим особам.

· За авторським договором замовлення автор зобов'язується створити у майбутньому твір відповідно до умов цього договору і передати його замовникові. Договором може передбачатися виплата замовником авторові авансу як частини авторської винагороди.

Зразки примірних договорів у сфері авторського права і суміжних прав розроблені з метою забезпечення єдиних підходів до врегулювання договірних відносин у сфері авторського права і суміжних прав.

Питання 35