Лекція № 12. Провадження в суді апеляційної інстанції

Судочинство в господарських судах.

1. Сутність і значення апеляційного оскарження.

2. Право апеляційного оскарження, його суб’єкти.

3. Об’єкти оскаржен­ня в апеляційному порядку.

4. Подання апеляційної скарги (по­дання).

5. Розгляд справи.

6. Повноваження апеляційної інстанції.

Для виправлення помилок, допущених судом при розгляді й вирішенні спорів, закон передбачає спеціальний етап перевірки законності та обґрунтованості рішень, ухвал, постанов, який містить самостійні стадії: перегляд судових рішень у апеляційному порядку; перегляд судових рішень в касаційному порядку; перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами.

Ці перелічені стадії мають загальні ознаки:

— вони призначені для перевірки наявності або відсутності підстав до скасування рішень, ухвал, постанов;

— скасування або зміна рішень, ухвал, постанов може здійснюватися тільки у випадках, прямо вказаних у законі;

— перевіряти судові акти мають право тільки ті суди, які уповноважені на це законом;

— при перевірці судових рішень допускається присутність осіб, які беруть участь у справі.

Разом із тим кожна стадія є самостійною стадією господарського процесу і має свою мету, свій суб’єктний склад, об’єкт, зміст і передумови виникнення.

Розгляд справи судом першої інстанції не завжди забезпечує безпомилковість рішень. Перегляд судом апеляційної інстанції рішень місцевого господарського суду, які не набрали законної сили, — найбільш зручний і швидкий спосіб перевірки законності та обґрунтованості судових рішень. Це нова, раніше невідома українському законодавству, стадія не лише у господарському, а і й цивільному та кримінальному процесах.

Провадження в апеляційної інстанції — самостійна стадія, яка, вирішуючи загальні завдання господарського процесу, має власні специфічні цілі. Головною метою є перевірка законності й обґрунтованості рішень місцевого господарського суду, з тим щоб не допустити набрання законної сили та виконання помилкових судових рішень. Контроль суду апеляційної інстанції за діяльністю суду першої інстанції має свої особливості. Він здійснюється в специфічній формі — шляхом винесення судом апеляційної інстанції постанов з кожної розглянутої справи.

Суд апеляційної інстанції перевіряє правильність судових рішень з фактичної та правової сторін, за наявними у справі й додатково поданими доказами, в оскарженій та неоскарженій частинах. Він не зв’язаний доводами апеляційної скарги і зобов’я­заний перевірити законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі (ст. 101 ГПК). Згідно з Указом Президен­та України від 11 липня 2001 р. № 511(«Про утворення апеляційних судів та затвердження мережі господарських судів України») в Україні створено Дніпропетровський, Донецький, Київський, Львівський, Одеський, Севастопольський та Харківський апеляційні господарські суди.

Отже, апеляційне провадження як стадія господарського процесу — це сукупність дій суду апеляційної інстанції та осіб, які беруть участь у справі, що здійснюються з метою перевірки законності та обґрунтованості судових рішень місцевих господарських судів, які не набрали законної сили й повторного розгляду справи по суті.

Право апеляційного оскарження рішення є правом на порушення діяльності апеляційного господарського суду з перевірки законності та обґрунтованості рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Право на оскарження рішення виникає із дня його прийняття у кінцевій формі за наявності вказаних у законі передумов. Такими передумовами є наявність винесеного місцевим господарським судом рішення, яке не набрало законної сили; а також суб’єктів оскарження, віднесених до осіб, які мають право на оскарження. Відповідно до ст. 91 ГПК сторони у справі мають право на подання апеляційної скарги, а прокурор — апеляційного подання.

Сторонами у справі є позивач і відповідач. Оскільки треті осо­би, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, користуються всіма правами позивача, а треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, користуються всіма правами сторін, за виключенням зазначених у ст. 27 ГПК, до переліку яких не входить заборона на звернення з апеляційним оскар­женням, такі особи теж мають право на подання апеляційної скарги. До того ж не має значення, чи брали особи участь у засіданні суду першої інстанції, треба, щоб вони були залучені судом у процес.

Згідно зі ст. 25 ГПК право на подання апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили, має правонаступник сторін і третіх осіб.

Представник, який бере участь у процесі на підставі довіреності, має право подати апеляційну скаргу на рішення лише у випадку, якщо таке повноваження зазначено у довіреності, наданій особою, яку представляють.

Об’єктом апеляційного оскарження можуть бути лише рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Ухвали місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку у випадках, передбачених Господарським процесуальним кодексом України та Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду (ст. 106 ГПК).

Апеляційна скарга подається, а апеляційне подання вноситься протягом десяти днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом, у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення — з дня підписання рішення. Відновлення пропущеного строку подання апе­ляційної скарги (подання) можливе протягом трьох місяців з дня прийняття рішення місцевим господарським судом (ст. 93 ГПК).

Господарське процесуальне законодавство вказує, куди треба оскаржити рішення суду першої інстанції, яке не набрало законної сили. Перегляд за апеляційною скаргою або поданням рішення місцевого господарського суду здійснює апеляційний господарський суд, повноваження якого поширюються на територію місцезнаходження відповідного місцевого господарського суду (ст. 92 ГПК). Території, на які поширюються повноваження апеляційних господарських судів України, визначені Указом Президента України від 11 липня 2001 р. № 511 «Про утворення апеляційних судів та затвердження мережі господарських судів України».

Сама апеляційна скарга (подання) подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу. Останній у п’ятиден­ний строк надсилає одержану скаргу (подання) разом зі справою відповідному апеляційному господарському суду.

Згідно зі ст. 94 ГПК апеляційна скарга (подання) подається (вноситься) у письмовій формі й повинна містити:

— найменування апеляційного господарського суду, до якого подається скарга (подання);

— найменування місцевого господарського суду, який прийняв рішення, номер справи та дату прийняття рішення;

— вимоги особи, яка подає апеляційну скаргу (подання), а також підстави, на яких порушено питання про перегляд рішення, з посиланням на законодавство і матеріали, що є у справі або подані додатково;

— перелік документів, доданих до скарги (подання).

Апеляційна скарга підписується особою, яка подає скаргу або її представником. До скарги додаються докази сплати державного мита, за винятком випадків, передбачених законодавством.

Особа, яка подає апеляційну скаргу, надсилає іншій стороні у справі копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у сторони відсутні. Прокурор, який вносить апеляційне подання, надсилає сторонам по справі його копію і копії доданих до неї документів, які відсутні у справі. До скарги додаються докази надси­лання копії скарги іншій стороні (сторонам) у справі.

Сторона у справі, отримавши апеляційну скаргу (подання), має право надіслати відзів на неї апеляційній інстанції та особі, яка подала скаргу (подання). Надіслання відзіву — це право, а не обв’язок сторони, строк надіслання відзіву законодавством не встановлено. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу (подання) не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду (ст. 96 ГПК).

Але невиконання викладених у господарському процесуальному законодавстві вимог, які висуваються до змісту і порядку подання апеляційної скарги (подання), тягне її повернення. Відпо­відно до ст. 97 ГПК не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом апеляційна скарга (подання), якщо:

— вона підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено;

— до неї не додано доказів надсилання її копії іншій стороні (сторонам);

— до неї не додано документів, що підтверджують сплату державного мита у встановлених порядку і розмірі;

— її подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про відновлення цього строку;

— до винесення ухвали про прийняття скарги (подання) до провадження особа, яка подала скаргу, подала заяву про її відкликання.

Після усунення першої, другої і третьої із перелічених обставин сторона у справі має право повторно подати апеляційну скаргу, а прокурор — внести апеляційне подання у загальному порядку.

Про повернення апеляційної скарги (подання) виноситься ухвала. На цю ухвалу може бути подана касаційна скарга.

Апеляційна скарга (подання), подана із дотриманням вимог законодавства, має бути прийнята до провадження суду. Про прийняття апеляційної скарги (подання) до провадження апеляційний господарський суд виносить ухвалу, в якій повідомляється про час і місце розгляду скарги (подання). Ухвала надсилається сторонам та прокурору, який брав участь у розгляді справи або вступив у розгляд справи (ст. 98 ГПК).

В апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду таких справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених для апеляційної інстанції. Відповідно, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі й додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього (ст. 101 ГПК). Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, але не приймає і не розглядає вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Апеляційна скарга (подання) на рішення місцевого господарського суду розглядається у двомісячний строк з дня надходження справи разом з апеляційною скаргою (поданням) в апеляційну інстанцію (ст. 102 ГПК).

Особа, яка подала апеляційну скаргу (подання), має право відмовитися від неї до винесення постанови. Апеляційний господарський суд має право не приймати відмову від скарги, якщо це суперечить закнодавству або порушує чиї-небудь права й охоронювані законом інтереси. Про прийняття відмови від скарги (подання) апеляційний господарський суд виносить ухвалу, якщо рішення місцевого господарського суду не оскаржене іншою стороною (ст. 100 ГПК).

Повноваження суду апеляційної інстанції — це сукупність його прав на здійснення встановлених законом процесуальних дій відносно рішення, яке не набрало законної сили, що перевіряється за апеляційною скаргою (поданням).

Апеляційна інстанція (ст. 103 ГПК) за результатами розгляду апеляційної скарги (подання) має право:

— залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу (подання) — без задоволення;

— скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення;

— скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю чи частково;

— змінити рішення.

Під скасуванням рішення місцевого господарського суду слід розуміти здійснення судом апеляційної інстанції процесуальних дій, спрямованих на визнання недійсним прийнятого місцевим господарським судом рішення, яким було вирішено господарський спір по суті.

Зміна рішення — це внесення до нього виправлень, які не впливають на кінцеві висновки місцевого господарського суду про права та обов’язки сторін.

Перелік підстав для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду міститься у ст. 104 ГПК. Такими підставами є:

— неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи;

— недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

— невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

— порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення. Але в будь-якому випадку порушення норм процесуального права є підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо:

— справу розглянуто господарським судом у незаконному складі колегії суддів;

— справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої зі сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду;

— господарський суд прийняв рішення про права й обов’язки осіб, що не були залучені до участі у справі;

— рішення не підписано будь-ким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені у рішенні;

— рішення прийнято не тими суддями, які входили до складу колегії, що розглядала справу;

— рішення прийнято господарським судом з порушенням правил предметної або територіальної підсудності, крім випадків, передбачених у ч. 3 ст. 17 ГПК.

За наслідками розгляду апеляційної скарги (подання) відповід­но до ст. 105 ГПК апеляційний господарський суд приймає постанову. У постанові мають бути зазначені:

— найменування апеляційного господарського суду, який розглянув апеляційну скаргу, склад суду, номер справи і дата прийняття постанови;

— найменування сторін і найменування особи, яка подала скаргу (подання);

— найменування місцевого господарського суду, рішення якого оскаржується, номер справи, дата прийняття рішення, прізвища судді (суддів);

— стислий виклад суті рішення місцевого господарського суду;

— підстави, за якими порушено питання про перегляд рішення;

— доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу (подання);

— обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, до­води, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів;

— у разі скасування або зміни рішення місцевого господарського суду — доводи, за якими апеляційна інстанція не погодилася з висновками суду першої інстанції;

— висновки за результатами розгляду апеляційної скарги (подання);

— новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та надсилається сторонам у справі в п’ятиденний строк з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку.

Стаття 91. Право апеляційного оскарження

Сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали
участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх
права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на
рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної
сили. Ухвали місцевого господарського суду оскаржуються в
апеляційному порядку окремо від рішення господарського суду лише у
випадках, передбачених статтею 106 цього Кодексу.
Апеляційна скарга подається через місцевий господарський суд,
який розглянув справу.
Місцевий господарський суд у триденний строк надсилає
одержану апеляційну скаргу разом зі справою, а у випадках,
передбачених частиною третьою статті 106 цього Кодексу, - копіями
матеріалів справи відповідному апеляційному господарському суду.
Справа, яка надіслана до апеляційного господарського суду,
реєструється в день її надходження з дотриманням порядку,
встановленого частинами другою, третьою статті 2-1 цього Кодексу.
{ Текст статті 91 в редакції Закону N 2453-VI (2453-17) від
07.07.2010 - щодо набрання чинності зміни див. п.1 розділу XII
" Прикінцеві положення" Закону N 2453-VI від 07.07.2010 }

Стаття 92. Визначення апеляційної інстанції

Перегляд за апеляційною скаргою рішень та ухвал місцевого
господарського суду здійснює апеляційний господарський суд,
повноваження якого поширюються на територію знаходження
відповідного місцевого господарського суду.

Стаття 93. Строк подання апеляційної скарги

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого
господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого
господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення
місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні
було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення,
зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення,
оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
Апеляційна скарга, яка подана після закінчення строків,
установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо
апеляційний господарський суд за заявою особи, яка її подала, не
знайде підстав для відновлення строку, про що постановляється
ухвала. Розгляд заяви особи про поновлення строку на подання
апеляційної скарги здійснюється одним із суддів колегії суддів
апеляційного господарського суду, склад якої визначений при
реєстрації справи відповідно до положень частини четвертої статті
91 цього Кодексу.

Стаття 94. Форма і зміст апеляційної скарги

Апеляційна скарга подається у письмовій формі і повинна
містити:
1) найменування апеляційного господарського суду, до якого
подається скарга;
2) найменування місцевого господарського суду, який прийняв
рішення, номер справи та дату прийняття рішення;
3) вимоги особи, яка подає апеляційну скаргу, а також
підстави, з яких порушено питання про перегляд рішення, з
посиланням на законодавство і матеріали, що є у справі або подані
додатково;
4) перелік документів, доданих до скарги.
Апеляційна скарга підписується особою, яка подає скаргу або
її представником.
До скарги додаються докази сплати державного мита і
надсилання копії скарги іншій стороні у справі.

Стаття 95. Надсилання копії апеляційної скарги
сторонам у справі

Особа, яка подає апеляційну скаргу, надсилає іншій стороні у
справі копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у
сторони відсутні.

Прокурор, який подає апеляційну скаргу, надсилає сторонам по
справі її копію і копії доданих до неї документів, які відсутні
у справі.

Стаття 96. Відзив на апеляційну скаргу

Сторона у справі, отримавши апеляційну скаргу, має право
надіслати відзив на неї апеляційній інстанції і особі, яка подала
скаргу.
Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає
перегляду рішення місцевого господарського суду.

Стаття 97. Повернення апеляційної скарги

Апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається
апеляційним господарським судом, якщо:
1) апеляційна скарга підписана особою, яка не має права її
підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено;
2) до скарги не додано доказів надсилання її копії іншій
стороні (сторонам);
3) до скарги не додано документів, що підтверджують сплату
державного мита у встановлених порядку і розмірі;
4) скаргу подано після закінчення строку, встановленого для
її подання, без клопотання про відновлення цього строку;
5) до винесення ухвали про прийняття скарги до провадження
особа, яка подала скаргу, подала заяву про її відкликання.
Про повернення апеляційної скарги виноситься ухвала.
На ухвалу про повернення апеляційної скарги може бути подана
касаційна скарга.
Після усунення обставин, зазначених у пунктах 1, 2 і 3
частини першої цієї статті, апеляційна скарга може бути подана
повторно.

Стаття 98. Прийняття апеляційної скарги

Про прийняття апеляційної скарги до провадження апеляційний
господарський суд виносить ухвалу, в якій повідомляється про час і
місце розгляду скарги. Питання про прийняття апеляційної скарги до
провадження або про відмову у прийнятті до провадження апеляційний
господарський суд вирішує не пізніше трьох днів з дня надходження
апеляційної скарги.
Ухвала надсилається сторонам та прокурору, який брав участь у
розгляді справи або вступив у розгляд справи.

Стаття 99. Порядок розгляду апеляційної скарги

В апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами
розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей,
передбачених у цьому розділі.
Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в
апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої
інстанції.

Стаття 100. Відмова від апеляційної скарги

Особа, яка подала апеляційну скаргу, має право відмовитися
від неї до винесення постанови.
Апеляційний господарський суд має право не приймати відмову
від скарги з підстав, визначених у частині шостій статті 22 цього
Кодексу.
Про прийняття відмови від скарги апеляційний господарський
суд виносить ухвалу, якщо рішення місцевого господарського суду не
оскаржено іншою стороною.

Стаття 101. Межі перегляду справи в апеляційній інстанції

У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за
наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає
справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник
обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з
причин, що не залежали від нього.
Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами
апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість
рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються
вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Стаття 102. Строк розгляду апеляційної скарги

Апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду
розглядається у двомісячний строк з дня постановлення ухвали про
прийняття апеляційної скарги до провадження.
Апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду
розглядається протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали
про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Стаття 103. Повноваження апеляційної інстанції

Апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної
скарги має право:
1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а
скаргу без задоволення;
2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове
рішення;
3) скасувати рішення повністю або частково і припинити
провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або
частково;
4) змінити рішення.

Стаття 104. Підстави для скасування або зміни рішення

Підставами для скасування або зміни рішення місцевого
господарського суду є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які
місцевий господарський суд визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого
господарського суду, обставинам справи;
4) порушення або неправильне застосування норм матеріального
чи процесуального права.
Порушення або неправильне застосування норм процесуального
права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за
умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного
рішення.
Порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку
підставою для скасування рішення місцевого господарського суду,
якщо:
1) справу розглянуто господарським судом у незаконному складі
колегії суддів;
2) справу розглянуто господарським судом за відсутністю
будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце
засідання суду;
3) господарський суд прийняв рішення про права і обов'язки
осіб, що не були залучені до участі у справі;
4) рішення не підписано будь-ким із суддів або підписано не
тими суддями, які зазначені у рішенні;
5) рішення прийнято не тими суддями, які входили до складу
колегії, що розглядала справу;
6) рішення прийнято господарським судом з порушенням правил
предметної або територіальної підсудності, крім випадків,
передбачених у частині третій статті 17 цього Кодексу;
7) рішення прийнято господарським судом з порушенням правил
виключної підсудності.

Стаття 105. Постанова апеляційної інстанції

За наслідками розгляду апеляційної скарги апеляційний
господарський суд приймає постанову.
У постанові мають бути зазначені:
1) найменування апеляційного господарського суду, який
розглянув апеляційну скаргу, склад суду, номер справи і дата
прийняття постанови;
2) найменування сторін і найменування особи, яка подала
скаргу;
3) найменування місцевого господарського суду, рішення якого
оскаржується, номер справи, дата прийняття рішення, прізвища судді
(суддів);
4) стислий виклад суті рішення місцевого господарського суду;
5) підстави, з яких порушено питання про перегляд рішення;
6) доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу;
7) обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією,
доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази,
мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів;
8) у разі скасування або зміни рішення місцевого
господарського суду - доводи, за якими апеляційна інстанція не
погодилась з висновками суду першої інстанції;
9) висновки за результатами розгляду апеляційної скарги;
10) новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни
рішення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова надсилається сторонам у справі в триденний строк з
дня її прийняття.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у
касаційному порядку.

Стаття 106. Апеляційні скарги на ухвали місцевого
господарського суду

Окремо від рішення місцевого господарського суду можуть бути
оскаржені в апеляційному порядку ухвали місцевого господарського
суду:
1) про вжиття запобіжних заходів, відмову в задоволенні заяви
про вжиття запобіжних заходів, залишення без змін ухвали про
вжиття запобіжних заходів, зміну чи скасування ухвали про вжиття
запобіжних заходів;
2) про повернення позовної заяви;
3) про відмову у прийнятті позовної заяви;
4) про передачу справи за підсудністю;
5) про забезпечення позову, скасування забезпечення позову;
6) про зупинення провадження у справі;
7) про припинення провадження у справі;
8) про залишення позову без розгляду;
9) про затвердження мирової угоди;
10) у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у
випадках, передбачених Законом України " Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
(2343-12);
11) про відмову прийняти додаткове рішення, ухвалу;
12) про роз'яснення чи відмову у роз'ясненні рішення, ухвали;
13) про внесення виправлень у рішення, ухвалу;
14) про повернення заяви про перегляд судового рішення за
нововиявленими обставинами;
15) окрема;
16) додаткова;
17) про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу
до виконання;
18) про внесення виправлень до наказу, визнання наказу таким,
що не підлягає виконанню;
19) про видачу дубліката наказу або відмову у його видачі;
20) про відстрочку або розстрочку виконання рішення, ухвали,
постанови, зміни способу та порядку їх виконання;
21) про розгляд скарг на дії (бездіяльність) органів
Державної виконавчої служби.
Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від
рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду. У
разі подання апеляційної скарги на ухвалу, що не підлягає
оскарженню окремо від рішення суду, місцевий господарський суд
повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу, яка не підлягає
оскарженню.

У разі подання апеляційної скарги на ухвали місцевого
господарського суду, передбачені пунктами 1, 5, 10-21 частини
першої цієї статті, до суду апеляційної інстанції передаються лише
копії матеріалів, необхідних для розгляду скарги. У разі
необхідності апеляційний господарський суд може витребувати також
копії інших матеріалів справи.
Подання апеляційних скарг на ухвали місцевого господарського
суду не перешкоджає продовженню розгляду справи цим судом.
Апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду
розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних
скарг на рішення місцевого господарського суду.

Апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду
можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу,
зазначені у цьому Кодексі та Законі України " Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
(2343-12).

У випадках скасування апеляційною інстанцією ухвал про
відмову у прийнятті позовної заяви або заяви про порушення справи
про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про
порушення справи про банкрутство, зупинення провадження у справі,
припинення провадження у справі, про залишення позову без розгляду
або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без
розгляду справа передається на розгляд місцевого господарського
суду.