Приклади оправдань

" Але мій хлопець також вірить в Бога, просто в іншу церкву ходить".

Питання не в тому вірить чи не вірить, а в тому чи відроджена ця людина і чи любить Бога. Апостол Яків говорить, що навіть демони вірять в Бога, але це ж не означає, що з ними можна ходити на побачення. Треба трішки більше ніж просто віра в Бога.

" Але він буде ходити в церкву якщо я з ним буду зустрічатися...»

І що? Це ніщо інше як маніпуляція, а завтра він чогось іншого захоче і попросить вас, скаже «давай цілуватися, тоді я з тобою на домашню групу піду» і як тоді ви поступите? Проблема навіть не в тому що ви йому дозволяєте, це питання поклоніння. Він для тебе ідол, ти йому поклоняєшся. «Ні! Я поклоняюся Ісусу.»

Це лише на твоїх словах, а на практиці ти показуєш, що цей хлопець важливій для тебе за Ісус. Адже Ісус каже не просто «не спати до весілля», але берегти себе в чистоті, але ти вибираєш не слухатися Бога, а слухатися хлопця. Тому він є бог для тебе (ідол), ти поставила його вище Ісуса і вибрала поклонятися йому.

Ти посвятила себе йому назвавши себе його дівчиною і публічно визнаєш це. Ти жертвуєш себе для його слави. Віддаєш своє тіло як живу жертву для хлопця коли він тебе обнімає, цілує і т.д. Про яке хороше свідоцтво може йти мова? Побачення – це не метод євангелизму. Не треба ніяких місіонерських побачень.

«Ну, але я хочу привести його до Ісуса, щоб він був християнином.»

Це називається комплекс спасителя. Такі люди вірять, що їм треба зробити роботу Ісуса – спасти невіруючого. Але це служіння Ісуса, не ваше. Їм треба Ісус для цього, а не ви. Запевняти, що ти приведеш когось до Ісуса (зокрема через побачення) є явно не смирінням, а гордістю і бажанням оправдати свій непослух Богу.

Скільки часу ви будете чекати поки він покається? А якщо не покається? Тоді вам доведеться рвати з ним стосунки, чим завдасте біль і йому і собі, бо чим довше ви разом тим важче розійтися, а особливо коли є фізична близкість яка як клей зєднує вас. Скоріше всього ви почнете якось оправдувати ваші стосунки з ним\нею. То може краще почекати поки покається і не приписувати Богу, що Він вас змусив покохати невіруючого?

«Але мій хлопець веде себе більш по-християнськи, ніж хлопці з церкви».

До нашого сорому це може дійсно бути правдою. Але бути християнином – це не просто дотримуватися певних стандартів моралі та етикету. Християнин – це той, хто є духовно відроджений, хто в мирі з Богом і має стосунки з Ним, через які Бог поступово змінює людину.

«Але ж я люблю його, він такий особливий, зі мною так ніхто не обходився. Якщо Бог дав мені таку любов до нього, то чому ми повинні розставатися. Навіщо Бог так зробив?»

Це ніщо інше як бажання перекласти відповідальність на Бога і ніби оправдати свій неправильний вибір та свої дії.

Саме так думають чоловіки, які будучи одруженими закохалися в іншу жінку. Вони думають – навіщо будемо мучитися, я ж її все рівно не люблю, краще розлучимося. Я люблю іншу, а Бог є любов, значить ця любов від Бога.

Подібне звучить від людей нетрадиційної орієнтації. Подумайте, якщо гомосексуалісти люблять один одного, чи можемо ми сказати шо це любов від Бога? Звісно ні. Любов може бути гріхом, якщо ви любите те, що Бог забороняє. Твоя любов до іншої жінки, яка не твоя дружина – це також гріх, ти любиш, чого любити не можна. Але я люблю її! То й що? Серцю не накажеш! Накажеш! Покайся і будь вірний своїй дружині, бо шлюб – це більше, ніж просто бути закоханим. Шлюб – це завіт.

«але в мене є знайома, яка зустрічалася з невіруючим і він покаявся, тепер вони в церкві»

І що? Ви впевнені в тому, що у вас буде так само? А в мене є знайома, яка почала зустрічатися з невіруючим хлопцем, зайшли дуже далеко, вона вийшла за нього заміж і перестала ходити в церкву і з Богом.

Якщо Бог, по Своїй великій милості, зробить так що хлопець покається, то лише тому, що Він добрий і вирішив так поступити, але ви не можете знати напевно що у вас буде саме так. Це скоріше виключення, які звісно є, але їх меншість. Тому такий метод євангелизму зовсім неоправданий. У більшості випадків християни йдуть в світ.

СПЕРДЖЕН і жінка, яку він стягнув зі столу як наочність того, що вниз завжди тягнути легше, як виитягувати когось вверх

Що ж робити якщо ти вже зустрічаєшся з невіруючим?

Рубати кінці, палити мости і чим швидше, тим краще. Звісно перед цим можна запропонувати своєму " коханому" прийняти Христа. Якщо він не збирається шукати Бога, то просто пояснити, що ваше серце належить іншому Іншому.

Якщо у вас є невіруючий знайомий чи знайома, які дають зрозуміти що вони не проти розвитку стосунків з вами, то суть не в тому щоб сказати: «в тебе не ті переконанні що в мене» або «нам не можна, нам пастор не дозволяє». Спробуйте просто і практично пояснити людині приблизно так: у більшості випадків я приймаю рішенння порадившись з Богом. Для мене важливо що Біблія говорить і для мене важлива церква, це моя духовна сімя. Я не уявляю свого життя без Бога, а для тебе ж все це не суттєве. Як ми будемо приймати спільні рішення разом? В нас просто нічого не вийде, бо ми будемо сперечатися постійно. Чи ти хочеш щоб я все життя лицемірила і ховала від тебе те, що для мене найважливіше? Ти дійсно хочеш щоб я свідомо згрішила проти Бога одружившись з тобою і щоб мене вилучили з церкви?» Якщо він цього хоче, тоді він не любить вас…

Але вас любить Бог. І Він бажає для вас найкращого, а саме духовної єдності з людиною, яка буде так само Його дитиною. Саме тому Він забороняє одруження з невіруючою людиною і побачення, які по ідеї повинні вести до одруження. Бог не хоче забрати у вас «справжнє кохання чи щастя», але навпаки хоче благословити вас. Проте це відбудеться тоді, коли ми будемо слухняні Йому, довірятимемо питання одруження, а не намагатимемося вирішувати все самим.

Звісно невіруючі люди на все це дивляться зовсім по-іншому – яка різниця, віруючий чи невіруючий, всі віруючі. Яка різниця в яку церкву ходити, головне щоб добре заробляв, не пив і жінку любив, головне шоб вона господарка добра була і дітей гляділа. Ми ж повинні розуміти, що одруження важливе, але вірність Богу важливіше.

2.2. Не спіши шукати десь далеко

До речі, виводячи принципи з життя Ісаака не слід думати, що шукати дружину в потрібному місці означає йти десь далеко – в іншу церкву, в інше місто чи іншу країну. На відміну від Ісаака, який жив серед язичницьких народів і в оточенні якого не було тієї з його народу, яка могла б стати йому дружиною, ми з вами оточені багатьма віруючими людьми в своїй церкві в першу чергу, в інших церквах.

Як часто молоді люди можуть не бачити того, хто поряд, а мріяти про якогось " принца на коне со столици", якогось супердуховного брата чи супер гарну сестру, а можливо навіть про іноземця.

МУЛАТ: я колись мріяв одружитися на мулатці, цікаво шо моя Юля також...так ми і зустрілися, хоча роками були поруч…

Суть полягає в наступному - зверніть увагу на того кого Бог помістив поруч з тобою. Є гарні дівчата і хлопці, які ходять з вами в одну церкву, можливо в одну домашню групу, служать разом з вами. Ви можете не помічати очевидного.

Для когось з вас, можливо, Божа воля означає одружитися на овдовілій чи розлученій сестрі, на жінці, в якої, можливо, вже є свої діти. Подивіться навколо себе уважно і моліться за це.

Крім Слова Божого, яке є основним дороговказом, Бог у відповідь на вашу молитву також направлятиме вас через:

3) ДУМКА НАСТАВНИКІВ (батьки, пастори, зрілі християни)

Завжди коли ви стоєте перед важливим вибором і не знаєте як поступити, є сенс в тому щоб радитися, в цьому мудрість. Біблія неодноразово закликає нас до цього.

Ламаються задуми з браку поради, при численності ж радників сповняться. (Пр.15: 22)

Дорога безумця пряма в його очах, а мудрий послухає ради. (Пр.12: 15)

Радитися треба не зі всіма підряд, але зі зрілими християнами. Не радьтеся просто з однолітками, друзями, які можуть просто не хотіти втратити стосунки з вами чи якихось конфліктів, тому не скажуть вам всю правду.

В першу чергу спілкуйтеся на ці теми з батьками, в них, по-перше, є мудрість, якої у вас немає, а по-друге, вам же потрібне їхнє благословіння. Питайте як вони познайомилися та одружилися, що вони думають про вашу готовність до весілля про того хлопця чи ту дівчину.

Саме це ми бачимо в історії Ревеки … побігла дівчина, і розповіла в домі своєї матері про цю пригоду. (Бут.24: 28)