ОС Windows: інтерфейс, основні об'єкти

Інформатика Лекція 4

Тема: ОС Windows: інтерфейс, основні об'єкти. Структура вікон Windows. Робота з вікнами. Робота з файлами в Windows. Програми-навігатори, архіватори

План лекції:

1. Новий матеріал:

¨ ОС Windows: інтерфейс, основні об'єкти.

¨ Структура вікон Windows. Робота з вікнами;

¨ Робота з файлами в Windows.

2. Контрольні питання:

¨ В чому полягає графічний інтерфейс Windows?

¨ Як здійснюється переміщення по файловій системі?

¨ Як виділити файли та папки, з якими виконуються операції?

¨ Як здійснюється копіювання, переміщення, перейменування?

¨ Переглянути властивості файла, папки?

¨ Як змінити вигляд перегляду вмісту папки, як впорядкувати значки?

ОС Windows: інтерфейс, основні об'єкти

Операційне середовище Windows створено фірмою Microsoft наприкінці 95 року, за останній час користувачі мали можливість познайомитись з кількома версіями, що постійно вдосконалювались. Остання версія Windows XP Professional. Кожна версія Windows є багатопрограмною ОС з повною 32-розрядною пам’яттю адресації. Вся робота користувача в середовищі ОС полягає в керуванні змінами вмісту зовнішньої або внутрішньої пам’яті, але фізично користувач ці об’єкти не сприймає, то ж для керування ними ОС Windows створює їх графічні прообрази. Тому говорять, що Windows – це ОС з графічним інтерфейсом, кожен об’єкт керування має вигляд певного графічного зображення. Всі об’єкти розташовані на Робочому столі (мається на увазі вся поверхня екрану монітора (6-мал.1), можуть переміщуватись, можуть вилучатись з Робочого столу, можуть з’явитись нові об’єкти. За допомогою покажчика миші відбувається керування самим об’єктом. Основні дії з покажчиком миші починаються з наведення його на об’єкт, з яким збираємось працювати.

Натиснути 1 раз ліву кнопку миші (клацнути, англ. – сlick) – виділити, обрати об’єкт поміж інших. Подвійний клік використовується тільки по значку об’єкта зовнішньої пам’яті (1-мал.1), ця команда має назву „відкрити”, при цьому здійснюється завантаження відповідного файла у внутрішню пам’ять. 1 клік правою кнопкою по об’єкту відкриває його контекстне меню (5-мал.1), в ньому маємо перелік команд, які можна здійснити з об’єктом. За допомогою покажчика миші також можна здійснювати переміщення об’єктів, змінювати їх розмір. Для цього використовується прийом „зачепити й потягти”. Наведіть покажчик миші на значок, затисніть ліву кнопку миші та не відпускаючи потягніть її в будь-який бік. При цьому разом з покажчиком переміщується і значок, відпустивши кнопку миші визначаємо нове місце розташування значка. Так само можна перетягувати границі деяких об’єктів, змінюючи їх розмір. Покажчик миші може змінювати свій вигляд, залежно від ситуації та об’єкта, на який він наведений. Перелічувані дії з покажчиком миші можна здійснювати і за допомогою клавіатури, але для цього треба пам’ятати певні комбінації клавіш.

Структура вікон Windows. Робота з вікнами;

Назва ОС Windows в перекладі з англійської означає „вікна”. Це тому, що діалог з програмами користувача здійснюється в середовищі вікон. В ОС Windows використовуються вікна папок та програм (3-мал.1), діалогові вікна (4-мал.1) та вікна довідкової системи. Якщо ми відкриваємо диск чи папку, то їх вміст ми бачимо в межах вікна. Більшість програм – додатків ОС Windows співпрацюють з користувачем теж за допомогою вікна програми. В межах вікна користувач переглядає інформацію та приймає участь в її обробці за допомогою інструментів, що теж надають певні складові вікон. Завантаживши кілька вікон програм можна помітити, що всі вони мають багато спільного в своїй структурі. Завжди в кожному вікні присутній рядок заголовка, який містить значок та назву програми, а ліворуч – кнопки управління вікном - згорнути, розгорнути, закрити. Якщо вікно було розгорнене на весь екран, то замість кнопки розгорнуть в ньому присутня кнопка - відновити. Нижче кожне вікно має рядок меню з спадаючими підменю. Тут користувач визначає команди, які треба виконати з виділеною інформацією, налаштовує вигляд вікна та його складових на власні вимоги. Деякі пункти меню притаманні тільки певним програмам, а деякі повторюються майже в усіх вікнах – Файл, Правка, Вид, Справка.

Наприклад, пункт Файл дозволяє виконати команду збереження створеної інформації в файлі, відкрити файл, для вікна папки визначити операцію з виділеним значком.

Панель інструментів для різних програм має різний вигляд, для програми Калькулятора та графічного редактора навіть розташування панелі інструментів не таке, як для інших програм, особисте.

Найчастіше в панель інструментів виносяться у вигляді кнопок ті команди, які використовуються в середовищі програми найчастіше. Деякі програми можуть мати навіть кілька панелей інструментів, які користувач вмикає або вимикає по мірі їх використання (меню Вид). Можна також панелі формувати самостійно.

Деякі програми, що працюють з об’єктами файлової системи, їх вікна містять також рядок адреси. За його допомогою можна швидко відкривати певну папку, диск.

Робоча область вікна призначена для перегляду інформації, що обробляється чи створюється користувачем в середовищі вікна програми. Це може бути малюнок в текстовому редакторі, текст, вміст папки, тощо. Іноді в межах робочої області вся інформація не може поміститись, в цьому випадку з’являються лінійки прокрутки, що дозволяють переміщувати видиму область інформації.

Рядок стану програми (статусу) містить інформацію про виділений об'єкт в вікні програми, стан виконання поточної команди, розмір папки, тощо. Це необов’язковий компонент вікна, його користувач може вимкнути чи ввімкнути (меню Вид).

Якщо вікна папок та програм відкриває користувач за власним вибором, то діалогові вікна з’являються самі. Іноді команду користувача ОС не може здійснити без визначення певних параметрів. В таких випадках з’являється діалогове вікно, яке і надає користувачу можливість визначити

додаткову інформацію для виконання команди. Наприклад, обравши команду Зберегти, треба визначити папку, диск, куди плануємо помістити інформацію про ім’я файла, формат, тощо. Найпростіше діалогове вікно містить питання та кілька варіантів відповіді у вигляді кнопок. Але є і діалогові вікна, що мають більш складну структуру. Розглянемо основні складові, за допомогою яких можна визначити певні параметри та режими виконання команди.

Вкладки: іноді в межах одного вікна неможливо визначити всі параметри, тоді вікно складається якби з кількох сторінок, кожна має певну назву. Наприклад, вікно властивостей Робочого столу містить вкладки Темы, Заставка, Оформление… Діалогове вікно, що виникає при створенні архіва містить вкладки Общее, Дополнительно, Файлы і т.д.

Рядок введення передбачає введення з клавіатури назви файла, розміру тома архіва, тощо. Іноді рядок введення зліва має позначку 6, що означає, що зміст рядка можна визначити не вручну, а вибрати зі списку присутні в ньому варіанти. Перемикач використовується в разі, якщо треба визначити тільки один параметр (режим) з запропонованих. В круглий отвір треба клацнути пончиком миші. Прапорці ставляться в прямокутний отвір. За їх допомогою можна визначити одразу кілька параметрів, що будуть використовуватись одночасно.

Рядок заголовка діалогового вікна дещо відрізняється від рядка заголовка вікна програми. Як правило в ньому відображена назва операції, для визначення якої виникло вікно. В правій частині відсутні кнопки Згорнуть, Розгорнуть. Присутня тільки кнопка Закрити, а також нова кнопка, натискання на яку відкриває розділ довідки, що стосується поточної команди. Також відсутній радок стану. Є інформаційна область, але вона використовується тільки для перегляду зразка інформації. Також в діалоговому вікні може бути рядок адреси, що дає змогу визначити папку, файл чи диск для роботи.

Вікна довідкової системи мають в своїй структурі багато спільного з діалоговими вікнами, але вони не виникають самі, їх за потребою викликає користувач. Ввімкнути головне вікно довідкової системи можна натисканням клавіші F1, або з Головного меню Пуск-Справка. Вікно довідки містить вкладки Содержимое, Предметный указатель і Поиск, що дозволяють по різному організувати пошук інформації. Вікна пошукової системи мають також гіперпосилання на інформацію в інших файлах.