Особливості контролю знань, вмінь та навичок студентів

3.1.Контроль, його сутність та мета. Успішність роботи будь-якої системи багато в чому визначається науково-організованим керуванням. Керування включає три елементи: чітко визначену ціль - оптимально обраний спосіб діяльності (прямий зв'язок) - оптимально організований зворотний зв'язок. Відсутність будь-якого елемента унеможливлює керування роботою системи. Діяльність же некерованої системи в кращому випадку малоефективна, чи взагалі безглузда.

У системі навчання у професійній школі найважливішим видом зворотного зв'язку є перевірка знань студентів. Можливі й інші види зворотного зв'язку. Адже навчання представляє єдність двох видів діяльності: викладання (діяльності педагога) і навчання (діяльності студентів). Тому зворотний зв'язок необхідний у відношенні і до тієї і до іншої діяльності. Звичайно, знання студентів побічно свідчать і про діяльність педагога, а не тільки про діяльність тих, що навчаються, тому облік знань і є найважливішим видом зворотного зв'язку. Таким чином, контроль знань учнів є складовою частиною процесу навчання. Взагалі, за визначенням контроль це співвідношення досягнутих результатів із запланованими цілями навчання.

Добре поставлений контроль дозволяє викладачу не тільки правильно оцінити рівень засвоєння студентами досліджуваного матеріалу, але і побачити свої власні удачі та промахи.

У вищих та середніх спеціальних навчальних закладах склалися такі види контролю знань, умінь і навичок, як відбірний (вступні іспити, олімпіади, конкурси) і навчальний (контрольні роботи, заліки, колоквіуми, іспити, захист курсових і дипломних проектів і робіт, звіти за результатами практики). Навчальний контроль можна підрозділяти на наступні типи: попередній, поточний, тематичний, періодичний і підсумковий. Ведучим і часто застосовуваним є поточний контроль.

Основною метою контролю знань і умінь є виявлення досягнень, успіхів учнів; у вказівка шляхів удосконалювання, поглиблення знань, умінь, для того, щоб створювалися умови для наступного включення учнів в активну творчу діяльність. Ця мета в першу чергу зв'язана з визначенням якості засвоєння учнями навчального матеріалу - рівня оволодіння знаннями, уміннями і навичками, що передбачені програмами з конкретних предметах. По-друге, конкретизація основної мети контролю зв'язана з навчанням учнів прийомам взаємоконтролю і самоконтролю, формуванням потреби у самоконтролі та взаємоконтролі. По-трете ця мета дає можливість виховання у студентів таких якостей особистості, як відповідальність за виконану роботу, прояв ініціативи.

3. 2. Функції контролю. Якщо перераховані цілі контролю знань і умінь учнів реалізувати, то можна говорити про те, що контроль виконує наступні функції: контролюючу, навчальну (освітню), діагностичну, прогностичну, розвиваючу, орієнтовну, виховну.

Контролююча функція складається у виявленні стану знань і умінь учнів, рівня їхнього розумового розвитку, у вивченні ступеня засвоєння прийомів пізнавальної діяльності, навичок раціональної навчальної праці.

За допомогою контролю визначається вихідний рівень для подальшого оволодіння знаннями, уміннями і навичками, вивчається глибина й обсяг їхнього засвоєння. Порівнюється плановане з дійсними результатами, встановлюється ефективність методів, форм і засобів навчання, які використані викладачем.

Навчальна функція контролю полягає в удосконалюванні знань і умінь, їхньої систематизації. У процесі перевірки студенти повторюють і закріплюють вивчений матеріал. Вони не тільки відтворюють раніше вивчене, але і застосовують знання й уміння в новій ситуації.

Перевірка допомагає учням виділити головне, основне в досліджуваному матеріалі, зробити знання і уміння, що перевіряються, більш ясними і точними. Контроль сприяє також узагальненню і систематизації знань.

Сутність діагностичної функції контролю - в одержанні інформації про помилки, недоліки і пробіли в знаннях і уміннях тих, що навчаються. Результати діагностичних перевірок допомагають вибрати найбільш інтенсивну методику навчання, а також уточнити напрямок подальшого удосконалювання змісту методів і засобів навчання.

Прогностична функція перевірки служить одержанню випереджальної інформації про навчально-виховний процес. У результаті перевірки одержують підстави для прогнозу про хід визначеного відрізка навчального процесу: чи досить сформовані конкретні знання, уміння і навички для засвоєння наступної порції навчального матеріалу (розділа, теми). Прогноз допомагає одержати вірні висновки для подальшого планування і здійснення навчального процесу.

Розвиваюча функція контролю складається у стимулюванні пізнавальної активності учнів, у розвитку їхніх творчих здібностей. Контроль має виняткові можливості в розвитку учнів. У процесі контролю розвиваються мова, пам'ять, увага, уява, воля і мислення студентів. Контроль дуже впливає на розвиток і прояв таких якостей особистості, як здатності, схильності, інтереси, потреби.

Сутність орієнтованої функції контролю - в одержанні інформації про ступінь досягнення мети навчання окремим студентом і групой у цілому - наскільки засвоєний і як глибоко вивчений навчальний матеріал. Контроль орієнтує студентів у їхніх утрудненнях і досягненнях.

Розкриваючи пробіли, помилки і недоліки учнів, він указує їм напрямки додатка сил щодо удосконалювання знань і умінь. Контроль допомагає учню краще оцінити свої знання і можливості.

Виховна функція контролю складається у вихованні в учнів відповідального відношення до навчання, дисципліни, акуратності, чесності. Перевірка спонукує їх більш серйозно і регулярно контролювати себе при виконанні завдань. Вона є умовою виховання твердої волі, наполегливості, звички до регулярної праці.

Виділення функції контролю підкреслює його роль і значення в процесі навчання. У навчальному процесі самі функції виявляються в різному ступені і різних сполученнях. Реалізація виділених функцій на практиці робить контроль більш ефективним, а також ефективніше стає і сам навчальний процес.

3.3. Принципи та типи контролю. Контроль повинен бути цілеспрямованим, об'єктивним, всебічним регулярним та індивідуальним. Розкриємо ці принципи контролю докладніше.

Цілеспрямованість припускає чітке визначення мети кожної перевірки. Постановка мети визначає всю подальшу роботу з обґрунтування використовуваних форм, методів і засобів контролю. Цілі контролю вимагають відповіді на наступні питання: що повинно перевірятися, хто повинен опитуватися, які висновки можна буде зробити на основі результатів перевірки, який очікується ефект від проведення перевірки. При конкретизації цілей контролю виходять з цілей виховання, розвитку і навчання учнів, що реалізуються на даному етапі навчання.

Об'єктивність контролю попереджає випадки суб'єктивних і помилкових суджень, що спотворюють дійсну успішність учнів і знижують виховне значення контролю. Об'єктивність контролю залежить від багатьох факторів. Серед них виділяють наступні: чітке виділення загальних і конкретних цілей навчання, обґрунтованість виділення і добору об'єктів і змісту контролю, забезпеченість методами обробки, аналізу й оцінювання результатів контролю, організованість проведення контролю. Від рішення цих питань багато в чому залежить об'єктивність і якість контролю.

Під всебічністю контролю розуміється охоплення великого за змістом матеріалу, що перевіряється.

Під регулярністю мається на увазі систематичний контроль, що сполучається із самим навчальним процесом.

Індивідуальність контролю вимагає оцінки знань, умінь, навичок кожного учня.

У залежності від того, хто здійснює контроль за результатами діяльності учнів, виділяють наступні три типи контролю: зовнішній (здійснюється викладачем над діяльністю студента), взаємний (здійснюється студентом над діяльністю товариша), самоконтроль (здійснюється студентом над власною діяльністю)

3.4. Компоненти контролю. У процесі контролю викладачем знань і умінь учнів виділяють наступні компоненти:

1. Уточнення цілей вивчення даного відрізка навчального матеріалу і встановлення конкретного змісту контролю.

2. Різні способи вираження результатів контролю: оцінка.

3. Вибір видів, форм, способів і засобів контролю, що відповідають поставленим цілям.

3.5.Зміст контролю. Встановлення змісту контролю залежить від цілей вивчення даного відрізка навчального матеріалу. Існують різні підходи до розробки засобів для контролю знань і умінь учнів, в залежності від цілей та змісту кожного відрізка матеріалу.

Розглянемо 2 з них:

Перший підхід зв'язаний із указівкою тих якостей, що повинні бути сформованими у результаті навчання знанням та вмінням учнів: повнота, глибина, узагальненість, усвідомленість.

Другий підхід зв'язаний із указівкою рівнів засвоєння знань і відповідним їм видам діяльності. Виділяють наступні рівні засвоєння матеріалу: дізнавання, запам'ятовування, відтворення.

3.6. Оцінка Існують різні способи оцінювання в залежності від того, з чим виробляється порівняння дій учня при оцінці. Якщо порівнюються дії, вироблені студентом у сьогоденні, з аналогічними діями, зробленими цим же студентом у минулому, то ми маємо особистісний спосіб оцінювання. Якщо порівняння відбувається з установленою нормою (зразком) виконання дій, то звертаємося до нормативного способу. У випадку порівняльного способу оцінювання відбувається порівняння дій учня з аналогічними діями інших учнів.

3.7. Форми контролю. Відповідно до форм навчання на практиці виділяють 3 форми контролю: індивідуальну, групову і фронтальну.

3.7. 1.Індивідуальний контроль.

При індивідуальному контролі кожен студент одержує своє завдання, що він повинний виконати без сторонньої допомоги. Така форма контролю доцільна у випадку, якщо потрібно з'ясувати індивідуальні знання, здібності і можливості окремих студентів.

Така форма контролю завжди планується: викладач намічає, коли, кого, з якою метою запитати і які для цього використовувати засоби.

3.7. 2.Груповий контроль.

При проведенні такого контролю група тимчасово поділяється на кілька підгруп (від 2 до 10 учнів) і кожній групі дається перевірочне завдання. У залежності від мети контролю групам пропонують однакові чи різні завдання.

Групову форму контролю застосовують насамперед з метою узагальнення і систематизації навчального матеріалу;

3.7. 3.Фронтальний контроль.

При фронтальному контролі завдання пропонуються всій групі. У процесі цього контролю вивчається правильність сприйняття і розуміння навчального матеріалу, розкриваються слабкі сторони в знаннях учнів, виявляються недоліки, пробіли, помилки в роботах і відповідях учнів. Це дозволяє викладачу вчасно намітити заходи щодо їхнього подолання й усунення.

3.7. 4. Взаємний контроль

Роль взаємного контролю якості й ефективності навчальної діяльності важко переоцінити.Він сприяє виробленню таких якостей особистості, як чесність і справедливість, колективізм. Взаємний контроль допомагає також викладачу здійснювати перевірку знань учнів. Взаємоперевірка знань значно активізує діяльність студентів, підвищує інтерес до знань і навіть подобається ім.

3.7. 5. Самоконтроль

Звичайним способом організації самоконтролю в процесі навчання, наприклад, математиці є указівка відповіді. Деяким учнем у випадку трудомістких завдань цілком достатньо звіритися з остаточним результатом. Іншим потрібно дати проміжні відповіді. Це допомагає їм самостійно виконувати навчальні завдання навіть у той момент, коли в них ще не вироблені міцні навички.

Серед навчальних завдань, що стимулюють самоконтроль у роботі учнів, визначене місце займають завдання з програмованим контролем. Такі завдання дозволяють збільшити інтенсивність самостійної навчальної роботи учнів, зручні для організації фронтальної роботи і колективного обговорення отриманих індивідуальних результатів.

Послідовно працюючи над формуванням умінь, зв'язаних з контролем і самоконтролем, можна домогтися помітних результатів.

3.8. Методи контролю. Серед методів контролю виділяють: усну перевірку, перевірку письмових робіт, перевірку практичних робіт та методи машинного конторолю.

3.8. 1.Усна перевірка

Усна перевірка організується по-різному, у залежності від її мети і від змісту матеріалу, що перевіряється. Серед цільових установок перевірки можна виділити наступні: перевірити виконання домашнього завдання, виявити підготовленість учнів до вивчення нового матеріалу, перевірити ступінь розуміння і засвоєння нових знань. У залежності від змісту вона проводиться за матеріалом попереднього уроку чи за окремими розділами і темами курсу.

Методика усної перевірки містить у собі дві основні частини:

а) складання перевірочних питань та їх постановка

б) відповідь учнів на поставлені питання

Складання перевірочних питань і завдань - важливий елемент усної перевірки. Якість питань визначається їхнім змістом, характером виконуваних учнями при відповіді на питання розумових дій, а також словесним формулюванням. При складанні питань завжди виходять з того, що перевіряти слід ті знання, що є основними в даному курсі чи відносно важко засвоюються учнями або які необхідні для успішного засвоєння подальших розділів і тем курсу. На підбор питань впливає вид перевірки: для уточнення змісту питань для поточної перевірки необхідний аналіз зв'язків досліджуваного матеріалу з раніше пройденим, а для тематичної і підсумкової перевірки - виділення ведучих знань і способів оперування ними. При чому усну перевірку вважають ефективною, якщо вона спрямована на виявлення свідомого сприйняття знань і усвідомленого їхнього використання, якщо вона стимулює самостійність і творчу активність учнів.

Якість питань визначається характером розумових дій, що виконують учні при відповіді на питання. Тому серед перевірочних завдань виділяють питання, що активізують пам'ять (на відтворення вивченого) та мислення (на порівняння, доказ, узагальнення), розвивають мовлення. Велике значення мають проблемні питання, що змушують застосовувати отримані знання в практичній діяльності. Якість усної перевірки залежить від підбора, послідовності і постановки питань, що пропонуються, по-перше кожне питання повинне бути цілеспрямованим і логічно завершеним, а по-друге має бути стиснутим, лаконічної і точним.

Другою складовою частиною усної перевірки є відповідь студента на питання. У дидактичній літературі виділяються дві умови якісного виявлення знань:

1) Студенту ніхто не заважає (викладач та група коментують відповідь потім).

2) Створюється обстановка, що забезпечує найкращу роботу його інтелектуальних сил.

Переривати студента можна тільки в тому випадку, якщо він не відповідає на запитання, а ухиляється вбік. При оцінці відповіді учня звертають увагу на правильність і повноту відповіді, послідовність викладу, якість мови. Прийоми усної перевірки використовуються на різних етапах заняття. Вибір тих чи інших прийомів багато в чому визначається метою і логікою заняття.

3.8. 2.Перевірка письмових робіт

Другим широко застосовуваним методом контролю в навчанні є перевірка письмово-графічних робіт. У процесі навчання цей метод припускає проведення контрольних робіт, творів, письмових заліків, лабораторних робіт. Подібні роботи можуть бути як тривалими, так і короткочасними. Цей метод має свої якісні особливості: більша об'єктивність у порівнянні з усною перевіркою, охоплення потрібного числа тих, хто перевіряються, економія часу.

Застосування письмових робіт використовується для:

1) перевірки знання теоретичного матеріалу;

2) уміння застосовувати його при виконанні вправ;

3) контролю сформованих навичок.

Одним з часто використовуваних методів проведення письмових робіт є тестування. Тест є завдання, що має еталон - повний і правильний метод виконання заданої діяльності за всіма операціями із указівкою серед них істотних.

Існують такі види тестів є:

- тести на упізнання, що жадають від студентів вказати, відноситься об'єкт чи (явище), що вказується, до об'єктів (явищ) даного виду;

- тести на розрізнення (" вибіркові" тести); у них необхідно вибрати правильну відповідь з ряду відповідей. Рішення тесту повинне здійснюватися простим оглядом варіантів відповіді, щоб не було необхідності відтворювати в пам'яті інші знання.

-тести, що перевіряють успішність засвоєння матеріалу на рівні відтворення і виконання типових дій:

- тести-підстановки, у яких навмисно пропущений який-небудь істотний елемент тексту (формула, фраза, слово і т.ін.);

- конструктивні тести, у яких на відміну від тіста-підстановки не міститься ніякої допомоги тим, хто навчається. Наприклад, " сформулюйте закони поширення світла";

- типові задачі. Під типовою задачею розуміється така задача, умови якої дозволяють " з місця" застосувати відомий алгоритм для її рішення.

-тести, що дозволяють діагностувати оволодіння знаннями студентами на рівні уміння використовувати їх у нешаблонних ситуаціях.

Однак, незважаючи на всі достоїнства методу тестування, він має і серйозні недоліки: складання тестів вимагає дуже великих витрат часу і високої кваліфікації укладачів. Тести не завжди дозволяють виявити мотиви вибору, глибину мислення, самостійність суджень студентів.

У ході письмових робіт виділяють чотири основних етапи, яким треба приділяти увагу, це підготовка, організація, проведення, аналіз результатів. При підготовці потрібно: вичленувати мета перевірки, відібрати зміст об'єктів перевірки, скласти перевірочні завдання.

При організації перевірочної роботи студентам повідомляється, які завдання їм призначені, як озаглавити роботу, як неї оформити, час виконання роботи. При цьому стежити за самостійністю виконання роботи кожним учнем.

Аналіз відповідей учнів ефективний тоді, коли він проводиться по визначених схемах (схемам заелементного аналізу). Ретельно проведений аналіз дозволяє глибоко вивчити пробіли в знаннях і навчальні досягнення окремих учнів, виділити типові помилки й основні утруднення учнів, вивчити причини їхньої появи і намітити шляхи їхнього усунення.

3.8. 3. Перевірка практичних робіт

За допомогою цього методу одержують дані про вміння учнів застосовувати отримані знання при рішенні практичних задач, користатися різними таблицями, формулами, креслярськими і вимірювальними інструментами, приладами.

Викладач одержує звіт учня, у якому приводиться тільки результат чи схематично описаний план практичної роботи і її результати. Це трохи утрудняє перевірку й оцінку кожної дії учня. Тому на практиці в перевірочному завданні приводиться алгоритм його виконання, що дозволяє здійснити таку перевірку правильності дій учня. Усі роботи перевіряються, але оцінюються по-різному, за результатами оглядових робіт оцінки виставляються в журнал, за результатами тренувальних робіт можна виставити лише позитивні оцінки.

Усі розглянуті методи контролю відносяться до безмашинних засобів перевірки засвоєння навчального матеріалу.

3.8. 4.Машинні засоби перевірки

Для контролю знань студентів використовують персональний комп'ютер. Програми для контролю можуть бути декількох видів контролюючі, навчально-контролюючі і програми-тренажери.

Перелічимо деякі переваги використання комп'ютера щодо контролю знань, вмінь та навичок тих, хто навчається:

1.Однотипні завдання друкуються в будь-якій кількості неповторюваних варіантів;

2.Варіанти, що створені за допомогою комп'ютерних програм, перевіряються значно швидше, тому що комп'ютер може надати відповіді до кожного завдання;

3.Комп'ютерні типові завдання зручні для відпрацьовування необхідних навичок з відстаючими учнями (учитель не витрачає час на підбір однотипних завдань для відпрацьовування визначених навичок);

4.Студенти з величезним інтересом працюють з такими завданнями.

Систематичний контроль знань і умінь студентів - одна з основних умов підвищення якості навчання. Викладач у своїй роботі має використовувати не тільки загальноприйняті форми контролю (самостійна і контрольна роботи, усне опитування і тощо), але і систематично винаходити, упроваджувати свої засоби контролю. Уміле володіння викладачем різними формами контролю знань і умінь сприяє підвищенню зацікавленості студентів у вивченні предмета, попереджає відставання, забезпечує активну роботу кожного з них.